Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/8962/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2021. Зареєстровано: 17.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: 1-кп/127/327/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020020020000233

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/8962/20
		Провадження № 1-кп/127/327/20 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16.01.2021 рокумісто Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області 
		у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2020 року за № 12020020020000233 та 16.05.2020р.за №12020020040000608 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, громадянина України, раніше судимого: 
		13.09.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
		12.03.2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілої ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_12 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_8 03.02.2020 року о 09 год. 38 хв. зайшов до приміщення, де здійснює свою діяльність « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в м. Вінниці по площі Привокзальній, 1, та очікував своєї черги, щоб підійти до віконця, де здійснювався прийом і видача майна та грошових коштів. 
		В подальшому, о 09 год. 40 хв. ОСОБА_8 поклав свою наплічну сумку на стілець та дістав з неї квитанцію, згідно якої йому мали виплатити грошові кошти в сумі 600 гривень. 
		Після цього, о 09 год. 46 хв., дочекавшись своєї черги та тримаючи свій наплічний рюкзак в руках, ОСОБА_8 підійшов до віконця з квитанцією, щоб забрати свої грошові кошти, та помітив, що під скляною вітриною прилавку лежить мобільний телефон марки «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , який належав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_13 , та в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкрив скляну вітрину та з прилавку правою рукою дістав мобільний телефон «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , вартість якого, згідно висновку експерта № 1102/20-21 від 10.02.2020 року, складає 2 275 грн. 00 коп., та поклав його до свого рюкзаку. Після чого із скляної вітрини прилавку вдруге правою рукою дістав коробку до вказаного мобільного телефону та також поклав її до свого наплічного рюкзаку. В подальшому ОСОБА_8 направився до виходу з приміщення «ПТ Ломбард УМКВ і компанія», залишивши місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши фізичній особі - підприємцю ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 2 275 грн. 00 коп.
		Крім того,  ОСОБА_8 16.05.2020 року об 11 год. 20 хв., перебуваючи поблизу будинку № 3А по вул. Ширшова в м. Вінниці, помітив припаркований автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», державний номерний знак НОМЕР_2 , з якого, зачинивши двері, але не замкнувши замок, вийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які зайшли до житлового будинку. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Усвідомлюючи, що він в змозі безперешкодно відчинити двері автомобіля, ОСОБА_8 з метою власного незаконного збагачення, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, відчинив водійські двері вищевказаного автомобіля та таким чином проник до його салону. Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_8 помітив на пасажирському сидінні з правої сторони жіночий рюкзак сріблястого кольору марки «Tiger», вартість якого, згідно висновку експерта №3737-3739/20-21 від 21.05.2020 року становить 294 грн. 90 коп., належний ОСОБА_11 , в якому знаходились гаманець червоного кольору марки «Forever young», вартістю згідно висновку експерта № 3737-3739/20-21 від 21.05.2020 року 249 грн. 39 коп., з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметична сумка червоного кольору марки «Wojewodzic», вартістю згідно висновку експерта № 3737-3739/20-21 від 21.05.2020 року 199 грн. 05 коп., банківські картки ПАТ КБ «ПриватБанк» і АО «Акцент Банк», акумулятор для зарядки мобільних пристроїв марки «Ergo», шнур для зарядки мобільний пристроїв марки «Apple», блокнот з особистими записами та аркуші паперів з особистими записами ОСОБА_11 , вартість яких не визначалась. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 взяв з сидіння вказаний рюкзак разом з вищеперерахованим майном та вийшов з салону автомобіля. В подальшому ОСОБА_8 залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_11 матеріальну шкоду в загальному розмірі 745 грн. 34 коп.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_8  винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, визнав та показав, що дійсно вчинив даний злочин 03.02.2020 року за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що після вчиненого зрозумів свою помилку та повернув в ломбард викрадений телефон. У вчиненому щиро кається та просить суд його суворо не карати. 
		Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме, в частині обвинувачення  ОСОБА_8  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. 
		При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із заяви від 28.02.2020 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_13  згоду на залучення до кримінального провадження не надав. 
		А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів. 
		Показання обвинуваченого щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість  ОСОБА_8  в тому, що він 03.02.2020 року о 09 год. 38 хв. з приміщення, де здійснює свою діяльність «ПТ Ломбард УМКВ і компанія», що розташований в м. Вінниці по площі Привокзальній, 1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, здійснив таємне викраденнячужого майна(крадіжку) мобільного телефону марки «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , який належав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_13 , доведена повністю.
		За таких обставин, суд кваліфікує дані дії обвинуваченого  ОСОБА_8  за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно. 
		Що стосуєтьсяобвинувачення ОСОБА_8  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_8 винним себе у вчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.185Кримінального кодексуУкраїни,не визнавта показав,що 16.05.2020 року в обідню пору йшов по вул. Стеценка в м. Вінниці та на обочині побачив рюкзак, який був розстібнутий. Він взяв рюкзак, що було в рюкзаку не дивився. Інших осіб при цьому не було. Рюкзак він взяв, оскільки в подальшому мав намір його повернути. Він відійшов на 50 м, оскільки хотів відійти від перехрестя та подивитися, що знаходиться в рюкзаку. До нього підійшов чоловік і він сказав чоловікові, що підняв рюкзак, а не крав, однак його затримали. Через деякий час приїхали працівники поліції та доставили його до відділення поліції, однак захисника йому забезпечили лише о 17 год. Просить суд його виправдати, оскільки даного злочину він не вчиняв.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що 16.05.2020 року об 11 год. 20 хв. вона разом із своїм співмешканцем  ОСОБА_14 приїхали на автомобілі марки «Ford» до будинку АДРЕСА_2 та припаркували автомобіль у дворі. Зачинивши двері, але не замкнувши замок, вони вийшли з автомобіля та зайшли до житлового будинку. На пасажирському сидінні з правої сторони вона залишила власний жіночий рюкзак сріблястого кольору, в якому знаходились гаманець червоного кольору з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметична сумка червоного кольору, банківські картки, акумулятор для зарядки мобільних пристроїв, шнур для зарядки мобільний пристроїв, блокнот з особистими записами та аркуші паперів з особистими записами. Через деякий час вони вийшли з будинку, вона відчинила двері автомобіля та помітила, що рюкзака немає. Вони з  ОСОБА_14 побігли по двору, потім він сказав їй йти до автомобіля, а сам вибіг на вулицю. Через деякий час на вулиці вона побачила, що  ОСОБА_14 та ще один чоловік тримають обвинуваченого, а обвинувачений чинив опір та намагався вирватися. Потім під`їхали працівники поліції, провели огляд її рюкзака, всі речі були на місці. Діями обвинуваченого їй було завдано шкоду, вважає, що обвинуваченого слід покарати за вчинене.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що 16.05.2020 року об 11 год. 20 хв. він разом із своєю співмешканкою  ОСОБА_11 приїхали наавтомобілі марки«Ford»моделі «Transit»,державний номернийзнак НОМЕР_2  до будинку № 3А по вул. Ширшова в м. Вінниці та припаркували автомобіль у дворі. Зачинивши двері, але не замкнувши замок, вони вийшли з автомобіля та зайшли до житлового будинку. На пасажирському сидінні з правої сторони  ОСОБА_11  залишила власний жіночий рюкзак, в якому знаходились її речі. Через деякий час вони вийшли з будинку,  ОСОБА_11 відчинила двері автомобіля та повідомила, що пропав її рюкзак.  ОСОБА_11 залишилася біля автомобіля, а він вибіг на вулицю. Пробігши по вулиці приблизно 100 м, він побачив обвинуваченого та помітив в нього на плечах рюкзак потерпілої. Обвинувачений звернув у провулок а він пішов за ним, обвинувачений розвернувся в його сторону, після чого він схопив обвинуваченого, однак той намагався вирватися. Затримати обвинуваченого йому допоміг перехожий. Крім того, він впізнав обвинуваченого по фотографії, також з ним проводили слідчий експеримент. Дверцята автомобіля були закриті, однак замок він не замкнув, оскільки вони виходили на декілька хвилин, сигналізації в автомобілі не було. Через деякий час приїхали працівники поліції та провели огляд рюкзака. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що працює в Управлінні патрульної поліції в м. Вінниці. 16.05.2020 року в обідню пору в складі екіпажу він виїхав на виклик про крадіжку на вул. Ширшова в м. Вінниці, де  ОСОБА_14  та перехожий затримали обвинуваченого. На місці було виявлено заявника  ОСОБА_14 , який вказав на обвинуваченого, як на особу, яка вчинила крадіжку рюкзака з його автомобіля. Рюкзак був неподалік обвинуваченого. Була викликана слідчо-оперативна група, обвинувачений говорив, що знайшов рюкзак. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що працює в Управлінні патрульної поліції в м. Вінниці. 16.05.2020 року в обідню пору в складі екіпажу він виїхав на виклик на вул. Ширшова в м. Вінниці, де власник та перехожий затримали обвинуваченого. На місці було виявлено заявника  ОСОБА_14 , який вказав на обвинуваченого, як на особу, яка вчинила крадіжку рюкзака з його автомобіля. В обвинуваченого на плечах був жіночий рюкзак, який заважав, коли він одягав кайданки на обвинуваченого. Була викликана слідчо-оперативна група, обвинувачений говорив, що знайшов рюкзак. 
		З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про злочин зареєстровані 16.05.2020 р. за № 12020020040000608, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		З протоколу огляду місця події від 16.05.2020 року вбачається, що місцем проведення огляду є відкрита місцевість поблизу будинку № 49 по вул. Ширшова в м. Вінниці. Поблизу будинку № 13 наявне перехрестя вулиць Ширшова та Стеценка в м. Вінниці, де на пішохідній частині дороги наявна металева конструкція. На відстані 1 м від конструкції наявний портфель сірого кольору, поруч з портфелем знаходилися ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , які повідомили, що портфель належить ОСОБА_11 та його викрав невідомий чоловік, який був затриманий ОСОБА_14 . Портфель та речі, які були в ньому, поміщені до спецпакету, скріплено биркою з підписами понятих та слідчого, і вилучені. 
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 28.05.2020 року з додатком вбачається, що слідчий експеримент було проведено за участю свідка  ОСОБА_14 , його зафіксовано на електронний носій інформації DVD-диск та досліджено судом.
		Крім того, з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2020 року та довідки до нього вбачається, що свідок  ОСОБА_14 впізнав на фотознімку № 1 обвинуваченого  ОСОБА_8 , як особу, яку затримав 16.05.2020 року з викраденим майном ОСОБА_11 .
		Крім того, з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2020 року та довідки до нього вбачається, що потерпіла  ОСОБА_11 впізнала на фотознімку № 1 обвинуваченого  ОСОБА_8 , як особу, яку 16.05.2020 року з викраденим майном затримав її співмешканець  ОСОБА_14 . 
		Суд зазначає, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування кримінально-процесуальними й криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
		 
		Що стосується тверджень обвинуваченого та його захисника про те, що обвинувачений даного злочину не вчиняв та про відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення до сховища, оскільки двері автомобіля не були замкнуті та не було належної охорони, сигналізації, отже не був обмежений доступ до салону автомобіля, суд зазначає таке.
		Вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення», необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
		Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
		При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК (ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) включає кваліфікуючу ознаку "проникнення у сховище", належить встановити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як "сховище". Ці обставини, з огляду на положення ст. ст. 91-94 КПК, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к, провадження №13-14кс18) вказала, що крадіжка, грабіж та розбій є однорідними злочинами, тобто такими, що посягають на однакові або подібні об`єкти кримінально-правової охорони і вчиняються з однією і тією ж формою вини та мають низку спільних кваліфікуючих ознак. У зв`язку з цим слід дотримуватися однакового підходу при кримінально-правовій кваліфікації крадіжки, грабежу та розбою, в тому числі й при інкримінуванні кваліфікуючих ознак, зокрема проникнення. Висновок щодо застосування норми права (кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення). Проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення злочину та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.
		Як встановлено в судовому засіданні двері автомобіля були закриті, хоча і не замкнуті на замок. Отже, доступ до автомобіля було суттєво обмежено для сторонніх осіб, оскільки закриті двері автомобіля об`єктивно перешкоджали вільному доступу сторонніх осібдо салону автомобіля, що вказує на те, що автомобіль в кримінально-правовому розумінні набуває статусу сховища. 
		Отже, факт проникнення у сховище підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілої  ОСОБА_11 та показаннями свідка ОСОБА_14 . 
		Показання потерпілої та свідка є послідовними, логічними, узгоджуються з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами та спростовують доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв крадіжки майна. 
		Суд не вбачає підстав не довіряти показанням потерпілої і свідка, та зазначає, що їх показання, в силу ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, є джерелом доказів.
		Враховуючи викладене, згідно з установленими судом обставинами, суд дійшов висновку, що автомобіль у даному конкретному випадку мав всі ознаки сховища, тому суд дійшов висновку щодо наявності у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки крадіжки - «проникнення у сховище».
		Отже, у даному кримінальному провадженні суду надано належні та допустимі докази, які в сукупності доводять наявність ознак сховища, зокрема, функціонального призначення як сховища, та свідчать, що автомобіль використовувся як місце зберігання речей потерпілої. 
		Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що двері автомобіля не були замкнуті та не було належної охорони і сигналізації, не вказують на відсутність кваліфікуючої ознаки злочину - «з проникненням до сховища».
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність кваліфікуючої ознаки «з проникненням до сховища», є неспроможними.
		За таких обставин суд, з урахуванням установленої сукупності фактів, що належать до предмета доказування у даному кримінальному провадженні, дійшов висновку, що винні дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.
		Невизнання обвинуваченим  ОСОБА_8  своєї вини у вчиненні даного злочину суд розцінює як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення. Його показання не узгоджуються з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
		Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогамист. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. 
		Зокрема, суд допитав потерпілу, свідків, обвинуваченого, дослідив інші надані докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого  ОСОБА_8  обвинувачення учасники судового провадження не заявляли. 
		Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 КПК України та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина  ОСОБА_8  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, повністю доведена представленими доказами.
		Суд визнає дані докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.
		Враховуючи викладене,суд дійшоввисновку,що докази,зібрані укримінальному провадженні,підтверджують те,що ОСОБА_8  16.05.2020 року об 11 год. 20 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, вчинив таємне викрадення чужогомайна (крадіжку),поєднане зпроникненням усховище,а саме, жіночого рюкзака сріблястого кольору марки «Tiger», належного ОСОБА_11 , в якому знаходились гаманець червоного кольору марки «Forever young» з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметична сумка червоного кольору марки «Wojewodzic», банківські картки ПАТ КБ «ПриватБанк» і АО «Акцент Банк», акумулятор для зарядки мобільних пристроїв марки «Ergo», шнур для зарядки мобільний пристроїв марки «Apple», блокнот з особистими записами та аркуші паперів з особистими записами ОСОБА_11 , вартість яких не визначалась, чим завдав потерпілій  ОСОБА_11 матеріальну шкоду в загальному розмірі 745 грн. 34 коп.
		За таких обставин, враховуючи докази здобуті під час судового провадження в їх сукупності, суд кваліфікує дані дії обвинуваченого  ОСОБА_8  за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднане з проникненням у сховище. 
		Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50,65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує положення статті 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочини, відношення обвинуваченого до своїх дій, те, що на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога він не перебуває.
		Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття в частині обвинувачення за ч.2ст.185Кримінального кодексу України.
		Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.
		 
		Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про призначення  ОСОБА_8  покарання увиді позбавленняволі вмежах санкцій ч.2ст.185та ч.3ст.185Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочинів), оскільки виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства. Остаточне покарання слід призначити з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2020 року визнановинуватим ОСОБА_8  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді арешту на строк 6 місяців. 
		Вирок набрав законної сили , однак на даний час не виконаний.
		При цьому, у даному кримінальному провадженні злочин від 03.02.2020 року вчинений до постановлення попереднього вироку, а злочин від 16.05.2020 року вчинений після постановлення попереднього вироку. 
		Отже, остаточне покарання слід призначити з урахуванням положень ст. ст. 70-72 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі.
		Згідно протоколу затримання від 16.05.2020 року  ОСОБА_8  було затримано 16.05.2020 року.
		В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2020 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.07.2020 року.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2020 року було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_8  на строк 60 днів, починаючи з 10.07.2020 року до 08.09.2020 року з одночасним визначенням розміру застави.
		Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в подальшому неодноразово продовжувався.
		Зокрема, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2020 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_8  на строк 60 днів, починаючи з 18.11.2020 року до 16.01.2021 року.
		На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 2046-VIII) слід зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Крім того, суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.
		Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2020 року на майно, вилучене під час огляду місця події 03.02.2020 року, а саме, мобільний телефон марки «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , - слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні арешту потреба відпала.
		Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2020 року на майно, вилучене під час огляду місця події 16.05.2020 року, а саме, жіночий рюкзак, в якому знаходились гаманець червоного кольору марки «Forever young» з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметична сумка червоного кольору марки «Wojewodzic», акумулятор для зарядки мобільних пристроїв марки «Ergo», які належать ОСОБА_11 , - слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні арешту потреба відпала.
		Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок № 1102/20-21від 10.02.2020року в розмірі 314 грн. 00 коп., висновок експерта № 3737-3739/20-21 від 21.05.2020 року в розмірі 490 грн. 32 коп., в загальному розмірі 804 грн. 32 коп.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
		Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимогст. 100 Кримінального процесуальногокодексу України.
		Керуючись ст.ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 124,174, 349,368-371,373-374, 376, 395 Кримінального процесуальногокодексу України,суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (вредакції начас вчиненнязлочинів), та призначити йому покарання:
		за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
		за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити  ОСОБА_8 остаточне покаранняза сукупністюзлочинів шляхомпоглинення меншсуворого покараннябільш сувориму видіпозбавлення воліна строк4 (чотири) роки.
		На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2020 року, призначити  ОСОБА_8  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
		На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2020 року, та призначити  ОСОБА_8  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_8  рахувати з моменту його затримання, а саме з 16.05.2020 року.
		На підставі ч. 5ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати  ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16.05.2020 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід, застосований до  ОСОБА_8  у вигляді тримання під вартою залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.
		Стягнути з  ОСОБА_8  на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 32 коп.
		Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2020 року на майно, вилучене під час огляду місця події 03.02.2020 року, а саме, мобільний телефон марки «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2020 року на майно, вилучене під час огляду місця події 16.05.2020 року, а саме, жіночий рюкзак, в якому знаходились гаманець червоного кольору марки «Forever young» з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметична сумка червоного кольору марки «Wojewodzic», акумулятор для зарядки мобільних пристроїв марки «Ergo», які належать ОСОБА_11 , - скасувати.
		Речовий доказ - мобільний телефон марки «Iphone 6 16 GB Silver», IMEI НОМЕР_1 , який відповіднодо постановислідчого провизнання предметуречовим доказомвід 04.02.2020року тарозписки ОСОБА_17 від 03.02.2020року передані їй на відповідальне зберігання  залишити у розпорядженні власника фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 . 
		Речові докази - жіночий рюкзак, в якому знаходились гаманець червоного кольору марки «Forever young» з грошовими коштами у розмірі 2 грн. 00 коп., косметичну сумку червоного кольору марки «Wojewodzic», акумулятор для зарядки мобільних пристроїв марки «Ergo», які відповідно до постанови слідчого про визнання предметів речовими доказами від 16.05.2020 року та розписки потерпілої  ОСОБА_11 від 29.05.2020року передані їй на відповідальне зберігання  залишити у розпорядженні власника  ОСОБА_11 .
		Речовий доказ - диск із записом з камер спостереження приміщення «ПТ ЛомбардУМКВ ікомпанія» від 03.02.2020 року, який відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом від 25.02.2020 року зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...