Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/20920/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 19.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		                                   
		справа № 753/20920/18                                                Головуючий у 1 інстанції: Мицик Ю.С.
		провадження № 22-ц/824/2622/2021                                          Суддя-доповідач: Олійник В.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 січня 2021 року                                                                                      м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: Олійника В.І., 
		суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
		розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант»  на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» про відшкодування матеріального збитку  та моральної шкоди, -
		в с т а н о в и в :
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.03.2018 року просила стягнути з ОСОБА_2 вартість матеріальної шкоди у розмірі 69 433 грн. 10 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., а з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» стягнути частину невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 773 грн. 82 коп., а також вирішити питання судових витрат.
		Позов обґрунтовувала тим, що 27.05.2018 року о 06 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel Vectra» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) по проспекту Бажана в місті  Києві виїхав на регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем «Ford Focus» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2018 року.
		В результаті ДТП згідно висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №351/07-18, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, склала 194 433 грн. 10 коп.
		На даний час автомобіль «Ford Focus» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) не відремонтовано та відповідно до договору №5706/18/004527 від 17.10.2018 року було продано за 25 000 грн. Таким чином, фактичні матеріальні збитки, які зазнав позивач, становлять 169 433 грн. 10 коп.
		Страховою компанією ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» 28.09.2018 року було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування позивачу на підставі його заяви №1066/АК від 04.07.2018 року у розмірі 69 226 грн. 18 коп. В той же час, максимальний розмір страхової суми складав 100 000 грн. 
		Позивачка, не погодившись з розміром виплаченого їй страхового відшкодування, просила стягнути  різницю між виплаченим страховим відшкодування і лімітом відповідальності страховика. Іншу частину матеріальної шкоди у розмірі 69 433 грн. 10 коп., що перевищує ліміт відповідальності страховика та включає розмір франшизи, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 . 
		Крім того, просила стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Зазначала, що внаслідок пошкодження транспортного засобу, вона фактично втратила можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, у зв`язку з чим вимушена була змінити свій звичний уклад життя. Послалася на те, що є інвалідом 3 групи і використання транспортного засобу було вкрай важливим для неї. 
		На підставі викладеного просила позов задовольнити в повному обсязі.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 49 267 грн. 21 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 1 902 грн. 03 коп.
		Стягнуто з ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 29 773 грн. 82 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 1 165 грн. 76 коп.
		В решті вимог позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Скарга обґрунтована тим, що при визначенні судом вартості автомобіля після ДТП, повне посилання на звіт про визначення вартості матеріального збитку та ігнорування консультації стосовно ринкової вартості деталей, вузлів та агрегатів пошкодженого після ДТП транспортного засобу є неправомірним.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року залишити без змін.
		Зазначає, що оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Позивачка не погоджувалася із встановленою ринковою вартістю його автомобіля після ДТП, вважала її завищеною, у зв`язку з чим надала звіт №351/07-81/1, виконаний ТОВ «Клевер експерт» від 14.02.2020 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Ford Focus» після ДТП за порівняльним підходом склала 55 000 грн. 
		Вказує, що судом першої інстанції абсолютно вірно було відхилено надану консультацію щодо вірогідної вартості автомобіля, яку надав ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант» та взято за основу звіт №351/07-18/1, який складено відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.  
		Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Згідно з  ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України  суд апеляційної  інстанції переглядає  справу за  наявними в ній і  додатково поданими  доказами та  перевіряє законність  і обґрунтованість  рішення суду  першої інстанції  в межах доводів та  вимог апеляційної  скарги.  Суд апеляційної  інстанції досліджує  докази,  що стосуються  фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій  публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). 
		Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. 
		Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
		Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
		За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. 
		Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції покладався на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) становила 194 927 грн. 21 коп.  Даний звіт суд вірно оцінив, як належний та допустимий доказ, оскільки останній не викликає сумнівів в його правильності, і суд вірно не визнав його необґрунтованим.
		Консультацію №341-ф/18, згідно якої сума залишків автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) станом на 04.06.2018 становила 124 701 грн. 03 коп., судом вірно відхилено, оскільки вона за формою та змістом не відповідає вимогам «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».
		Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Судом встановлено, що ТДВ «СК «Мотор - Гарант», діючи в межах повноважень, не порушило строк, визначений п.34.2. ст.34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та для визначення причин настання страхового випадку направило свого представника для огляду пошкодженого автомобіля.
		04 червня 2018 року здійснено огляд пошкодженого автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) і представник позивача - Лукяненко О.О. був присутній при огляді представником страховика автомобіля та погодився з переліком пошкоджень, вказаних в акті огляду транспортного засобу, підписавши його без будь-яких зауважень.
		Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.
		Відповідно до статті 2 Закону №2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
		Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
		Згідно зі статтею 9 Закону №2658-ІІІ методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
		До таких нормативно-правових актів відноситься, зокрема, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 року №1335/5/1159.
		За правилом, закріпленим у пункті 5.1. Методики, технічний огляд колісного транспортного засобу (КТЗ) оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за спідометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
		Відповідно до пункту 5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за спідометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
		Оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості.
		Встановлений Методикою механізм визначення вартості матеріального збитку, який визначається як сума вартості відновлювального ремонту та оціненої втрати товарної вартості передбачає обов`язкове урахування даних технічного огляду транспортного засобу, зокрема, його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величина пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), обсяг і характер пошкоджень.
		Як вбачається з наданих звітів, визначення ринкової вартості автомобіля та сума матеріальних збитків, спричинених власнику транспортного засобу «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), проводились спеціалістами майже в один час.
		Спеціалісти, що надали звіти, визначили ринкову вартість автомобіля до пошкодження у ДТП з невеликими розбіжностями.
		В Звіті 1 ринкова вартість автомобіля визначена в сумі 194 927 грн. 21 коп., а в Звіті 2 оцінена в 194 433 грн. 10 коп.
		Визначення ринкової вартості транспортного засобу проводилося за загальною формулою:
		С=Сср*(1 ±(Гк/100) ± (Дз/100)) ± Сдод.
		У Звітах середня ринкова вартість (далі- Сср) транспортного засобу визначалася статистичними методами, що еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозицій до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідним строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю «ринкова вартість».
		Визначення Сср базується на довідкових цінових даних продажу на ідентичне (аналогічне) КТЗ.
		Сср для КТЗ визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ за такою формулою
		Де: СД - ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури.
		Якщо в довідковій літературі наводяться ціни продажу і ціни пропозиції, то згідно з принципом заміщення значення СД повинно дорівнювати ціні продажу КТЗ;
		К - коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури.
		М - вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством.
		При цьому, в Звіті 2 Сд визначена в розмірі 188 770,00 грн., хоча в додатках, що становлять невід`ємну частину Звіту не міститься відомостей на підтвердження ціни ідентичного автомобіля, що відповідає найбільш вірогідній вартості продажу (пропозицій до продажу), в той час, як в Звіті 1 Сд визначена в розмірі 205 260 грн., при цьому в додатках до Звіту наявний «бюлетень автотовароведа» №101, червень 2018 року, в якому вказана ціна ідентичного легкового автомобіля, який був в експлуатації з 2007 року (а.с.144).
		Так як у звіті 2 ціна транспортного засобу, що був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, тобто Сд визначена оцінювачем без долучення до звіту довідкової літератури, то суд був позбавлений можливості перевірити її, а враховуючи, що Сд є вихідними даними, що використовуються оцінювачем при визначенні середньої ринкової вартості транспортного засобу, а в подальшому і ринкової вартості КТЗ, то суд не міг покласти Звіт, наданий позивачем в обгрунтування рішення суду.
		З врахуванням наведеного, суд при вирішенні вказаної справи вірно прийняв до уваги Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) становила 194 927 грн. 21 коп.
		Проте, у вказаних звітах не була визначена ринкова вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, за яку можливе було його відчуження на ринку подібного майна на дату оцінки.
		Стосовно вірогідної вартості деталей, вузлів та агрегатів пошкодженого після ДТП транспортного засобу «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), то суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 була виконана Консультація №341-ф/18, згідно якої сума залишків автомобіля станом на 04.06.2018 становить 124 701 грн. 03 коп.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не погоджувалася із встановленою ринковою вартістю її автомобіля після ДТП і вважала її завищеною, у зв`язку з чим надано звіт №351/07-18/1, виконаний ТОВ «Клевер експерт» від 14.02.2020 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) після ДТП за порівняльним підходом склала 55 000 грн.
		Вказаний звіт судом вірно оцінено, як належний та допустимий доказ, оскільки останній не викликає сумнівів в його правильності, і суд не визнав його необґрунтованими.
		Також, на спростування останнього стороною відповідача 2 (ТОВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ») не надано іншого Звіту або висновку експерта.
		Консультацію №341-ф/18, згідно якої сума залишків автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) станом на 04.06.2018 становила 124 701, 03 грн., судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки вона за формою та змістом не відповідає вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів".
		Так як витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «Ford Focus» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) перевищили вартість вказаного автомобіля до моменту ДТП, то в порядку ст.30.1, 30.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу належить до відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 194 927, 21 грн. (ринкова вартість КТЗ до ДТП) - 55 000 грн. (вартість КТЗ після ДТП) + 1340 грн. витрати за надання транспортних послуг евакуатора = 141 267  грн. 21 коп.
		З врахуванням того, що ТДВ «СК «Мотор - Гарант» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 69 226 грн. 18 коп., то сума невідшкодованого збитку позивачу склала 72 041 грн. 03 коп. (141 267 грн. 21 коп. - 69 226 грн. 18 коп.).
		На підставі вищенаведеного, з відповідача ТДВ «СК «Мотор - Гарант» на користь позивачки підлягало до стягнення недоплачене страхове відшкодування за формулою: 100 000 (ліміт відповідальності) - 1000 грн. (франшиза) - 69 226 грн. 18 коп. (виплачене страхове відшкодування) = 29 773 грн. 82 коп.
		При цьому, оскільки розмір завданої позивачці шкоди в результаті ДТП перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому з відповідача ОСОБА_2 необхідно було стягнути різницю між фактичним розміром шкоди у розмірі 141 267, грн. 21 коп. та сумою страхового відшкодування 99 000 грн., що з урахуванням розміру франшизи  в 1000 грн. склало суму в 42 267 грн. 21 коп.
		Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		За п.3 постанови №4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.
		Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд вірно виходив з втрат немайнового характеру, що їх зазнала позивачка, зміни, які відбулись в житті позивачки, враховуючи, що вона є інвалідом третьої групи та була позбавлена використовувати свій транспортний засіб, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, оцінювачів та до суду, щоб довести порушення своїх прав, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вірно вважав за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн., задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вважав необхідним позовні вимоги задовольнити частково і стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду з ОСОБА_2 в сумі 49 267 грн. 21 коп. та з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «МОТОР-ГАРАНТ» в сумі 29 773 грн. 82 коп., та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 000 грн.
		Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.  
		Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
		Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в  рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.  
		Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
		  п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант»  без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		 
		Головуючий:
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...