Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/1671/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 21.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/37144/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 807/1671/16
		адміністративне провадження № К/9901/37144/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Желєзного І. В.
		суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
		розглянувши у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України
		на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З. М., Зотолочного В. С., Каралюса В. М. від 06 квітня 2017 року
		у справі № 807/1671/16
		за позовом Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Євробуд»
		до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Головного державного інспектора сектору по роботі з ліцензіями Управління державної архітектурно-будівельної інспекції - Боротка Владислава Андрійовича
		про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У листопаді 2016 року Приватне підприємство «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» (далі також - позивач, ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державного інспектора сектору по роботі з ліцензіатами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - Боротка В. А. (далі також - відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач 2), у якому просило:
		- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо безпідставності складання акта «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» від 05 серпня 2016 року № 12; 
		- визнати протиправним та скасувати висновок засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів щодо прийняття рішення стосовно анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності об`єктів IV та V категорій складності, викладеного в протоколі від 02 вересня 2016 року № 17; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06 вересня 2016 року №33-Л в частині анулювання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» ліцензії серії АЕ №524277 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури - будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорій складності.
		- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити дію ліцензії серії АЕ № 524277 на провадження ПП «Проектно-будівельна компанія Євробуд» господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорій складності, виданої згідно з рішенням від 07 жовтня 2014 року № 39-Л.
		2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 807/1671/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. 
		Визнано протиправними дії відповідача 1 щодо складення акта «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» від 05 серпня 2016 року № 12. 
		Визнано протиправним та скасовано висновок засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів щодо прийняття рішення стосовно анулювання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV та V категорій складності, викладеного в протоколі від 02 вересня 2016 оку № 17.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06 вересня 2016 року №33-Л в частині анулювання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» ліцензії серії АЕ № 524277 на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури - будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно - будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV та V категорій складності. Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити дію ліцензії серії АЕ №524277 на провадження ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури - будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно - будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV та V категорій складності, виданої згідно з рішенням від 07 жовтня 2014 року № 39-Л. В решті позовних вимог відмовлено.
		4. 10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача 2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, у якій просить скасувати таку та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року.
		5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		6. У подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.
		7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» зареєстрована за адресою: 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вул. Вокзальна, будинок 24.
		9. 07 жовтня 2014 року відповідачем 2 прийнято рішення № 39-Л про надання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» ліцензії для провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури.
		10. 14 жовтня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі зазначеного рішення (від 07 жовтня 2014 року №39-Л) позивачу видано ліцензію серії АЕ № 524277 (строк дії з 07 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2019 року).
		11. У додатку до ліцензії серії АЕ № 524277 зазначений перелік робіт ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» щодо провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, які належать до об`єктів ІV і V категорій складності.
		12. 21 червня 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято наказ № 397, яким затверджено план перевірок дотримання суб`єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорій складності на ІІІ квартал 2016 року.
		13. 22 червня 2016 року першим заступником Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України скеровано лист № 401- 1168 «Про виконання наказу Держбудінспекції» до керівників територіальних органів - структурних підрозділів апарату Держбудінспекції.
		14. Згідно з витягом з додатку до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21 червня 2016 року №397 ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» включено до плану перевірок дотримання суб`єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорій складності на ІІІ квартал 2016 року.
		15. 04 липня 2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області до ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» направлено повідомлення №1007- 1.13/1150 про здійснення планової перевірки за дотриманням ліцензійних умов.
		16. Із повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що 06 липня 2016 повідомлення отримано особою на прізвище ОСОБА_1 .
		17. 26 липня 2016 року начальником Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21 червня 2016 року № 397 видано направлення №12-пл на здійснення головним державним інспектором сектору по роботі з ліцензіатами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - Боротка В. А. планової перевірки дотримання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорій складності. Строк дії направлення з 02 серпня 2016 року по 05 серпня 2016 року.
		18. 05 серпня 2016 року головним державним інспектором сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - Боротка В. А. складено акт №12 «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки».
		19. Відповідно до витягу із Протоколу № 17 засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів від 02 вересня 2016 року членами ліцензійної комісії ухвалено надати висновок органу ліцензування щодо прийняття рішення стосовно анулювання ліцензії 8 суб`єктів будівельної діяльності згідно з додатком 5 до протоколу.
		20. 06 вересня 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України наказом № 33-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» (пункт 5), анулювала ліцензію позивача у зв`язку з виявленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорій складності.
		21. Відповідно до витягу з додатку № 5 до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06 вересня 2016 року № 33-Л до переліку суб`єктів господарської діяльності, яким анулюється ліцензія у зв`язку з виявленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, зазначено і ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд».
		22. 29 вересня 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на адресу позивача направлено лист № 1007- 1.12/1671, яким повідомило останнього про анулювання ліцензії серії АЕ № 524277.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		23. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що прийняте Державною архітектурно-будівельною інспекцією України рішення про анулювання ліцензії є протиправним, оскільки позивачу не було відомо про факт розгляду відповідачем 2 питання щодо позбавлення його ліцензії, а акт «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» підприємством отримано лише 03 листопада 2016 року. Повідомлення про здійснення планової перевірки за дотриманням ліцензійних умов не отримував, а тому відповідач не дотримався вимог пункту 12 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме: не вжив вичерпних заходів попереднього інформування ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки. Не відповідає дійсності зазначене в акті (від 05 серпня 2016 року № 12) твердження відповідача 1, що підприємство в особі директора - Глагола І.І. не допустило посадову особу для проведення перевірки. Вищезазначений акт не відповідає вимогам Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У зв`язку з неправомірними діями відповідача 1, відповідачем 2 видано протиправний наказ від 06 вересня 2016 року № 33-Л, який підлягає скасуванню. 
		24. Відповідач 1 заперечив проти позову, зазначивши, що його дії вчиненні виключно на підставі та в порядку визначених законодавством, позов вважає необґрунтованим і безпідставним.
		25. Представник відповідача 2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		26. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у своїх діях щодо складання акта від 05 серпня 2016 року № 12 «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки», прийняття рішення, яке оформлене протоколом від 02 вересня 2016 року №17, та наказу від 06 вересня 2016 року № 33-Л про анулювання ліцензії позивачу діяли в межах і спосіб, передбачений чинним законодавством.
		27. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачами не доведено факт отримання позивачем повідомлення про дату та місце проведення перевірки з дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорій складності. Крім того, акт від 05 серпня 2016 року № 12 «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» суперечить вимогам чинного законодавства, а саме частині третьої статті 16 та частині восьмої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
		28. Державна архітектурно-будівельна інспекція України у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з причин порушення норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не повідомлено належним чином позивача про проведення планової перевірки з дотриманням ліцензійних умов, оскільки таке повідомлення направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення цієї кореспонденції на адресу позивача, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, відповідачем дотримано вимоги статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема і щодо строку повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу, із зазначенням у повідомленні (від 04 липня 2016 року № 1007- 1.13/1150) дати початку й дати закінчення такого, яке одержано позивачем 06 липня 2016 року, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового направлення за дорученням. 
		29. Від позивача до суду не надходив відзив на касаційну скаргу.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		31. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. Відповідно до частини 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		33. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
		34. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		35. Підстави здійснення планових заходів визначені статтею 5 Закону 877-V .
		36. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 877-V Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
		37. Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з витягом і додатку до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21 червня 2016 року №397 до плану перевірок дотримання суб`єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорій складності на ІІІ квартал 2016 року у Закарпатській області, включено ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд».
		38. Частиною 4 статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
		39. Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку.
		40. Відповідно до абзацу 7 частини 4 статті 5 Закону № 877-V суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
		41. Відповідно до частини 11 статті 4 Закону № 877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
		42. Таким чином, перевірка органами державного нагляду (контролю) здійснюється за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до дня здійснення цього заходу шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання.
		43. Водночас відповідна перевірка здійснюється в присутності керівника суб`єкта господарювання або уповноважених ним осіб та за її результатами державним інспектором складається акт перевірки дотримання вимог законодавства.
		44. Відповідно до частини 12 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», з метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.
		45. Отже, із змісту вказаних норм вбачається обов`язок органу контролю вжити усіх заходів щодо повідомлення суб`єкта господарювання щодо початку планової перевірки, та неможливість її проведення без відповідного повідомлення та за відсутності представника ліцензіата.
		46. Неповідомлення встановленими законом способами ліцензіата про перевірку спричиняє порушення гарантованих законом прав суб`єкта господарювання, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» унеможливлює застосування органом контролю будь-яких заходів та призводить до їх незаконності у випадку застосування.
		47. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/2338/17.
		48. Судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач належним чином був повідомлений про проведення планової перевірки, оскільки повідомлення про № 1007- 1.13/1150 про здійснення планової перевірки за дотриманням ліцензійних умов направлено відповідачем за адресою місцезнаходження суб`єкта господарювання.
		49. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог у цій справі, виходив із того, що відповідачем не доведено факт надсилання позивачу повідомлення про дату та місце проведення перевірки, оскільки таке повідомлення отримано особою (ОСОБА_1), яка не є працівником підприємства.
		50. Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг визначає Закон України «Про поштовий зв`язок», статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		51. Згідно із абзацами 12, 16 та 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок», національний оператор поштового зв`язку (національний оператор) - це оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв`язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку; пересилання поштових відправлень - сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень; послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.
		52. Однією з основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку є, зокрема, забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості (стаття 3 Закону України «Про поштовий зв`язок»).
		53. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про поштовий зв`язок» національний оператор, яким є Акціонерне товариство «Укрпошта» (розпорядження Кабінету Міністрів України N 10-р від 10 січня 2002 року «Про національного оператора поштового зв`язку»), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.
		54. Абзацами 2 та 8 частини 1 статті 3 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачено, що основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зазначають захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв`язку та єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв`язку.
		55. За правилами статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
		56. Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» N 270 від 05 березня 2009 року (далі - Правила, у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих та посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів.
		57. Пунктом 94 Правил передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. 
		Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
		У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки. Відправлення «EMS», адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.
		58. Відповідно до пункту 96 Правил реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.
		59. Відповідно до абзацу 1 пункту 105 Правил одержання зареєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
		60. Оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх поштових відправлень, до яких, зокрема, належать рекомендовані листи (абзац 3 пункту 8 Правил).
		61. Абзацами 25 та 26 пункту 2 Правил передбачено, що реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
		62. Згідно із абзацом 7 пункту 2 Правил вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.
		63. У разі подання для пересилання, зокрема, реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 62 Правил).
		64. Так само, порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначає Порядок пересилання поштових відправлень (далі - Порядок), затверджений наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» № 211 від 12 травня 2006 року, дія якого, згідно з пунктом 1.2 поширюється на національного оператора поштового зв`язку, виконання функцій якого покладене на Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта»).
		65. Положеннями порядку передбачено, зокрема, здійснення обробки та вручення вхідної письмової кореспонденції в доставних відділеннях поштового зв`язку, не оснащених та оснащених автоматизовним робочим місцем відділення зв`язку (пункти 3.1.6 та 3.1.7 відповідно).
		66. Підпунктом 1.5 Порядку передбачено, що надання послуг поштового зв`язку здійснюють: а) об`єкти поштового зв`язку: поштамти, вузли поштового зв`язку (ВуПЗ), центри поштового зв`язку (ЦПЗ), відділення поштового зв`язку (ВПЗ), у тому числі пересувні відділення поштового зв`язку (ПВПЗ), пункти поштового зв`язку (ППЗ); б) листоноші під час доставки пошти; в) начальники відділень (оператори пунктів) поштового зв`язку під час обходу доставних дільниць при виконанні обов`язків листонош; г) позаштатні працівники поштового зв`язку за агентськими угодами.
		67. Відповідно до підпункту 3.1.6.12 при надходженні на адресу юридичної особи великої кількості рекомендованих відправлень дозволяється вручати їх під розписку в реєстрі ф. 11, де зазначаються ті самі дані, що і при запису до книги ф. 8. В кінці реєстру підбивається підсумок усіх відправлень. Реєстр складається в двох (трьох) примірниках. В реєстрі зазначається прізвище працівника зв`язку, що його склав, або особистий номер. 
		При врученні письмової кореспонденції, адресованої юридичній особі, представник підприємства, організації чи установи, уповноважений на одержання пошти, одержуючи одночасно декілька рекомендованих поштових відправлень або повідомлень, записаних до книги ф. 8 (реєстру ф. 11), розписується із зазначенням літерами загальної кількості одержаних відправлень (повідомлень), своєї посади, прізвища і дати. 
		У разі доставки юридичній особі рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повторних повідомлень про надходження поштових відправлень із використанням абонентської поштової скриньки (за згодою юридичної особи), зазначені поштові відправлення та повідомлення приписуються встановленим порядком до реєстру ф. 11 і вкладаються до скриньки разом із реєстром. Представник юридичної особи уповноважений на одержання пошти зазначає на реєстрі ф. 11 кількість відправлень, дату їх одержання, прізвище і ставить свій підпис. Оформлені одержувачем реєстри ф. 11 повертаються до об`єкта поштового зв`язку не пізніше наступного робочого дня. Датою вручення поштових відправлень вважається дата вкладення його до абонскриньки. 
		68. Підпунктом 3.1.6.13 встановлено, що у разі невручення при доставці рекомендованого поштового відправлення, листоноша залишає в абонентській поштовій скриньці адресата повідомлення ф. 22а (рис. 24). На зворотному боці конверта та у книзі ф. 8 робиться відмітка: "Повідомлення ф. 22а вкладено до а/с", - із зазначенням дати.
		69. Згідно з підпунктом 3.3.4.7 Порядку, представники юридичної особи, уповноважені на одержання пошти, при одержанні групи посилок за декількома повідомленнями можуть зазначити дані про пред`явлений документ і довіреність на одному з повідомлень. На всіх інших повідомленнях уповноважений на одержання пошти розписується в одержанні посилки і зазначає дату одержання та номер довіреності. 
		70. Відповідно до підпункту 3.5.2.3 Порядку поштові відправлення з повідомленням про вручення вручаються адресатам відповідно до вимог п. 121 Правил надання послуг поштового зв`язку. 
		У разі вручення уповноваженому юридичної особи реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв`язку на бланку повідомлення робить позначку «Уповноваженому» і зазначає його прізвище. 
		У разі вручення адресованого юридичній особі рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення із використанням абонентської поштової скриньки датою вручення поштового відправлення вважається дата вкладення його до скриньки. На бланку повідомлення ф. 119 зазначається прізвище представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти (відповідно до реєстру ф. 11).
		71. З аналізу наведених норм випливає, що зокрема рекомендовані листи адресовані юридичним особам, видаються (вручаються) їх представникам, уповноваженим на одержання пошти на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. При цьому копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.
		73. Тобто юридична особа, на підставі довіреностей, уповноважує своїх представників або інших осіб на отримання поштової кореспонденції.
		72. Крім того, з аналізу наведених норм також слідує, що поштову кореспонденцію адресат може отримати в об`єкті поштового зв`язку або через використання абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором між юридичною особою та АТ «Укрпошта».
		73. За такого правового регулювання висновок суду першої інстанції про те, що позивач належним чином був повідомлений про проведення планової перевірки, оскільки повідомлення про проведення перевірки направлено за адресою місцезнаходження суб`єкта господарювання, та висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведення відповідачем факту повідомлення позивача про дату та місце проведення перевірки є передчасними. Довідка позивача (у якій зазначено про те, що особа ( ОСОБА_1 ), зазначена в повідомленні як його отримувач, на підприємстві не працювала у період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року), не може бути безумовною підставою для висновку, що така особа не була уповноваженою на отримання поштової кореспонденції, зокрема, рекомендованого листа, яка надходить на адресу ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд», а також не може достеменно свідчити про те, що повідомлення про дату та місце проведення перевірки не вручено уповноваженій особі (представнику) підприємства.
		74. В даній ситуації при оспорювані обставин щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про проведення перевірки, встановлення таких не може грунтуватись тільки на твердженнях позивача про те, що особа, прізвище якої зазначене в повідомленні, не є працівником підприємства, що свідчить про неотримання суб`єктом перевірки повідомлення про її проведення. Такі доводи підлягають перевірці шляхом дослідження та співставлення інших фактичних даних. Зокрема, для з`ясування зазначених обставин необхідно встановити порядок отримання позивачем поштової кореспонденції, що надходить на його адресу, а також документи (довіреності, накази, договори про доставку (вручення) поштових відправлень, тощо), якими суб`єкт господарювання уповноважував своїх представників на отримання поштової кореспонденції, порядок фіксування (реєстрації) в даному випадку відділенням поштового зв`язку повноважень осіб, яким вручалась поштова кореспонденція (адресована позивачу).
		75. Без дослідження і з`ясування вищенаведених обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
		76. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності зокрема виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		77. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
		78. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		79. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків. З урахуванням неповного з`ясування судом першої та апеляційної інстанцій всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
		80. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду першої інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		81. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		82. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
		83. Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		84. Відповідно до частин 1- 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		85. Згідно із частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		86. Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку засідання ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів щодо прийняття рішення стосовно анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності об`єктів IV та V категорій складності, викладеного в протоколі від 02 вересня 2016 року № 17; визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06 вересня 2016 року №33-Л в частині анулювання ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» ліцензії серії АЕ №524277 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури - будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорій складності; зобов`язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України поновити дію ліцензії серії АЕ №524277 на провадження ПП «Проектно-будівельна компанія «Євробуд» господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури будівництва об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорій складності, виданої згідно рішення від 07 жовтня 2014 року № 39-Л.
		87. Під час нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.
		88. Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дії відповідача 1 щодо безпідставності складання акта «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» від 05 серпня 2016 року № 12; колегія суддів зазначає наступне.
		89. Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		90. Статтею 6 КАС України у тій же редакції установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		91. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження контролюючого органу про певні факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
		92. Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки діяльності суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.
		93. У цьому випадку акт перевірки, у якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, передусім, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
		94. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
		95. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 826/4/16 та від 23 вересня 2020 року у справі № 640/2911/19, від 03 листопада 2020 року у справі №808/2696/15(ПР/808/7/16), від 03 грудня 2020 року у справі №757/32976/16-а, від 03 грудня 2020 року у справі №366/2366/17.
		96. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи правову природу акта, складеного за наслідками здійсненого уповноваженими органами державного архітектурного контролю, колегія суддів не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини вищенаведеної правозастосовчої практики Верховного Суду, відповідно до якої акт перевірки не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
		97. Водночас, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18, від 31 січня 2019 року у справі № 9901/56/19, від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		98. Суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, чим порушили норми матеріального та процесуального права щодо розгляду зазначеної позовної вимоги.
		99. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		100. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		101. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).
		102. Водночас, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
		Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасувати.
		Провадження у справі № 807/1671/16 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного державного інспектора сектору по роботі з ліцензіями Управління державної архітектурно-будівельної інспекції - Боротка Владислава Андрійовича щодо безпідставності складання акта «Про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» від 05 серпня 2016 року № 12 - закрити.          
		В решті позовних вимог справу № 807/1671/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                          І. В. Желєзний
		Суддя                                                                                                              Я. О. Берназюк
		Суддя                                                                                                              С. М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...