Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/5485/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 21.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/24091/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа №240/5485/18
		адміністративне провадження №К/9901/24091/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області
		про визнання нечинним та скасування рішень, визнання неправомірною відмови та стягнення коштів
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Сторчака В.Ю., Граб Л.С.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		В листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:
		визнати протиправним звернення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) від 3 серпня 2011 року до комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві із поданням стосовно зменшення позивачу разової грошової допомоги;
		визнати нечинним та скасувати рішення комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) від 3 серпня 2011 року про зменшення позивачу страхової виплати на 50%;
		визнати нечинним та скасувати рішення комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) від 10 квітня 2013 року про зменшення позивачу страхової виплати на 40%;
		визнати неправомірною відмову від 11 жовтня 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) у перегляді рішень комісії фонду від 3 серпня 2011 року про зменшення позивачу страхової виплати на 50% та від 10 квітня 2013 року про зменшення позивачу страхової виплати на 40%;
		визнати неправомірною відмову від 14 серпня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) у перегляді рішень комісії фонду від 3 серпня 2011 року про зменшення позивачу страхової виплати на 50% та від 10 квітня 2013 року про зменшення позивачу страхової виплати на 40%;
		визнати за позивачем право на отримання від "Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення" 100% страхової виплати у вигляді одноразової грошової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 57 600 гривень;
		стягнути із відповідача на користь позивача 2 152 926 гривень, у тому числі: 23 040 грн недоплаченої суми страхової виплати у вигляді одноразової грошової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності; 39 720 грн інфляційних втрат за період з 12 серпня 2011 року по 1 травня 2019 року із суми 23 040 грн; 523 584 грн неустойки за період з 12 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року із суми 28 800 грн; 1 556 582 грн неустойки за період з 11 квітня 2013 року по 1 травня 2019 року із суми 23 040 грн.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано порядку інстанційного оскарження рішень (протоколів) засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві, визначеного статтею 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та пункту 5.2 розділу 5 Положення про комісію при виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з питань вирішення спорів, що затверджене Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  від 1 листопада 2001 року № 37.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну позивача у справі; заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про закриття провадження - задоволено; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання нечинним та скасування рішень, визнання неправомірною відмови та стягнення коштів закрито.
		Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Спір стосовно страхових виплат не вирішено, а тому право на збільшення страхової виплати у вигляді одноразової грошової допомоги померлий не набув.
		На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну позивача у справі та закрито провадження у справі, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про заміну позивача у справі.
		З метою підтвердження своїх доводів, касатор зазначає, що в оскаржуваній постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України та норми процесуального права, а саме статтю 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
		При цьому, скаржник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вищевказані норми матеріального та процесуального права у зв`язку з помилковим застосуванням висновку Верховного Суду, висловленого в ухвалі від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/529/17-а, який полягає у тому, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
		Позиція інших учасників справи
		5 листопада 2020 року до суду надійшов відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 21 вересня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №240/5485/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 січня 2021 року.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до наказу начальника управління освіти і науки Бердичівської міської ради Житомирської області від 22 жовтня 2010 року № 414, ОСОБА_1 був направлений у відрядження до м. Хмельницький, терміном з 27 по 29 жовтня 2010 року для супроводу команди із шести чоловік Бердичівської ДЮСШ для участі у спортивних змаганнях, проте, 28 жовтня 2010 року команда вибула із змагань, у зв`язку з чим тренер-викладач ОСОБА_1 вирішив повернутись додому.
		28 жовтня 2010 року о 21 год. 41 хв. ОСОБА_1 , знаходячись на третій посадочній платформі залізничного вокзалу станції Хмельницький, під час прибуття потягу "Трускавець-Дніпропетровськ", відчув поштовх у спину та впав на залізничну колію під колеса потягу. Внаслідок падіння колісною парою № 12 йому було травмовано ліву ногу, що в подальшому призвело до ампутації частини лівої голені.
		Адміністрацією Бердичівської дитячо-юнацької спортивної школи, в якій на час заподіяння травми працював потерпілий ОСОБА_1 , було складено відносно нього акт №1 від 19 листопада 2010 року про нещасний випадок невиробничого характеру.
		Не погоджуючись з висновками зазначеного акта, в березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства праці та соціальної політики України зі скаргою.
		Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на адресу управління Держгірпромнагляду у Житомирській області надіслано лист за вих. № 1\05-2.2\2144 від 31 березня 2011 року, в якому зазначено, що травма отримана заявником відповідно до класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ від 4 липня 2007 року № 370, відноситься до травм, які призвели до тяжких наслідків, у зв`язку з чим запропоновано організувати проведення спеціального розслідування нещасного випадку. У зв`язку з наведеним, начальником Держгірпромнагляду у Житомирській області видано наказ №   334 від 7 квітня 2011 року "Про призначення комісії по спеціальному розслідуванню нещасного випадку з тяжким наслідком".
		Відповідно до акта за формою Н-1 від 18 травня 2011 року про нещасний випадок та акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28 жовтня 2010 року за формою Н-5 від 18 травня 2011 року, складених членами комісії управління Держгірпромнагляду по Житомирській області та затверджених в.о. начальника управління Держгірпромнагляду по Житомирській області, зроблено висновок про те, що даний нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом. Встановлено перебування потерпілого в стані алкогольного сп`яніння на підставі інформації Хмельницької обласної лікарні від 4 травня 2011 року № 802, відповідно до якої вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 складав 3,104 проміле.
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року в адміністративній справі № 0670/12223/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано неправомірними дії територіального управління Держгірпромнагляду по Житомирській області щодо внесення до актів Н-1, Н-5 від 18 травня 2011 року інформації Хмельницької обласної лікарні від 4 травня 2011 року № 802 про вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
		При цьому, у відповідності до протоколу засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві від 3 серпня 2011 року № 1/11, вирішено зменшити розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 50% за грубе порушення позивачем вимог законодавства про охорону праці, що і було основною причиною травмування.
		Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві № 0603/510/510/2 від 12 серпня 2011 року призначено потерпілому ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 28 800 грн.
		Судом в межах адміністративної справи № 0670/4034/12 встановлено, що після набрання судовим рішенням у адміністративній справі № 0670/12223/11 законної сили, ОСОБА_1 19 березня 2012 року звернувся до Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області із заявою про перегляд висновків комісії, у відповідь на яку отримав листом за вих. № 0992/1.3 від 29 травня 2012 року про те, що не вбачається достатніх підстав для перегляду висновків комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку від 21 жовтня 2011 року та виключення із актів форми Н-5 та Н-1 запису про те, що під час отримання травми 28 жовтня 2010 року позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до акта токсилогічного дослідження № 1463 від 23 травня 2012 року підтверджено наявність алкоголю в крові ОСОБА_1 .
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у адміністративній справі № 0670/4034/12 позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову, викладену в листі № 0992/1.3 від 29 травня 2012 року, Територіального управління Держгірпромнагляду по Житомирській області в перегляді висновків комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку від 21 жовтня 2011 року та виключення із актів форми Н-5 та Н-1 запису про те, що під час отримання травми 28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння; зобов`язано Територіальне управління Держгірпромнагляду по Житомирській області внести зміни до актів форми Н-1 та Н-5 від 18 травня 2011 року, виключивши з них запис про те, що ОСОБА_1 під час отримання травми 28 жовтня 2010 року перебував в стані алкогольного сп`яніння. В решті позовних вимог відмовлено.
		На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в адміністративній справі № 0670/4034/12, було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 27 березня 2013 року форми Н-5, з якого виключено запис про те, що ОСОБА_1 під час отримання травми 28 жовтня 2010 року перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		При цьому, у відповідності до розділу 6 акта від 27 березня 2013 року форми Н-5, відповідальною особою за нещасний випадок вбачається ОСОБА_1 , який порушив пункт 19 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Бердичівської дитячо-юнацької спортивної школи, затверджених 20 вересня 2006 року.
		Крім того, на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у адміністративній справі № 0670/4034/12 було складено акт про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом № 01 від 27 березня 2013 року форми Н-1, з якого виключено запис про те, що ОСОБА_1 під час отримання травми 28 жовтня 2010 року перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		Згідно з пунктом 10 акта, № 01 від 27 березня 2013 року форми Н-1, ОСОБА_1 визнано особою, яка порушила вимоги законодавства про охорону праці, так як під час виконання своїх трудових обов`язків, зокрема, перебуваючи у відрядженні, без погодження із своїм керівництвом, залишив частину своїх вихованців без супроводу, при цьому передоручив доручену йому роботу іншій особі та достроково виїхав із відрядження, чим порушив вимоги пункту 19 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Бердичівської дитячо-юнацької спортивної школи, затверджених 20 вересня 2006 року.
		Позивач звертався із заявою на ім`я голови комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві щодо перегляду рішення комісії (протоколу №   1/11 від 3 серпня 2011 року) про зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із виключенням з актів форми Н-1, Н-5 запису про те, що ОСОБА_1 під час отримання травми 28 жовтня 2010 року перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		У відповідності до протоколу засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві від 10 квітня 2013 року № 2/13, вирішено зменшити розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 40% за порушення позивачем вимог законодавства про охорону праці, що і було основною причиною травмування.
		Згідно з актом проведення повторного розслідування нещасного випадку від 23 вересня 2013 року форми Н-5 та актом про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом № 03 від 23 вересня 2013 року форми Н-1, причиною нещасного випадку також зазначено те, що ОСОБА_1 під час перебування на розподільному пункті залізниці, який є зоною підвищеної небезпеки та особливого контролю, не в достатній мірі дбав про особисту безпеку та здоров`я при великому скупченні пасажирів на посадочній платформі шириною 1,8 м залізничної станції "Хмельницький".
		Позивач звертався із заявою на ім`я голови комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві щодо перегляду рішення комісії (протоколу №   2/13 від 13 квітня 2013 року) про зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із виключенням з актів форми Н-1, Н-5 запису про те, що ОСОБА_1 під час отримання травми 28 жовтня 2010 року порушив пункт 19 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Бердичівської дитячо-юнацької спортивної школи, затверджених 20 вересня 2006 року.
		Протоколом засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві від 11 жовтня 2013 року вирішено залишити попереднє рішення комісії від 10 квітня 2013 року №   2/13 щодо зменшення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на 40% за порушення позивачем вимог статті 14 Закону України "Про охорону праці".
		У відповідності до листа Бердичівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області вих. №41 від 14 серпня 2017 року, на заяву ОСОБА_1 від 9 серпня 2017 року повідомлено, що Постановою відділення №   0603/510/510/2 призначена одноразова грошова допомога з урахуванням Протоколу засідання комісії з питань вирішення спорів від 03 серпня 2011 року та Постановою відділення №   0603/510/510/3 призначена щомісячна страхова виплата. Щодо виплати коштів за лікарняними листами роз`яснено про необхідність звернення до підприємства, в якому працював ОСОБА_1 , із заявою про видачу оригіналів лікарняних листів для виправлення причини хвороби у медичному закладі. Зазначено, що станом на 14 серпня 2017 року вищезазначені документи до відділення не подавалися, а тому для проведення виплати по лікарняних листах немає підстав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		З доводів та вимог касаційної скарги вбачається, що скаржниця оскаржую рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме щодо відмови у задоволенні заяви про визнання її позивачем у справі як спадкоємця ОСОБА_1 та закриття провадження у справі.
		Так, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання нечинним та скасування рішень, визнання неправомірною відмови та стягнення коштів.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року.
		До початку розгляду справи до суду надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про закриття провадження у справі №   240/5485/18, у зв`язку зі смертю позивача.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується актовим записом про смерть складеним Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 1234 від 27 вересня 2019 року та копією свідоцтва про смерть від 27 вересня 2019 року серія НОМЕР_1 .
		ОСОБА_2 - спадкоємиця ОСОБА_1 , подала до суду заяву про визнання її позивачем у цій справі.
		Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказані вище клопотання про закриття провадження у справі та заяву про заміну позивача у справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини у цій справі не допускають правонаступництва та закрив провадження у справі.
		Надаючи оцінку вказаним висновкам суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне вказати наступне.
		Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
		Крім того, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом і передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 223/793/17-ц.
		Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 
		1) особисті немайнові права; 
		2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 
		3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 
		5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. 
		Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
		Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а саме визнання протиправним рішення комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердичеві (правонаступник Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції в Житомирській області, Бердичівське відділення) про зменшення ОСОБА_1 страхової виплати; визнання за позивачем 100% страхової виплати у вигляді одноразової грошової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності.
		З матеріалів справи вбачається, що спір стосовно страхових виплат не вирішено, а тому право на збільшення страхової виплати у вигляді одноразової грошової допомоги померлий не набув.
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
		Зазначені у цій справі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в ухвалах від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/529/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 825/335/16, від 25 серпня 2020 року у справі № 820/2763/17 та постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17, від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 496/5894/15-а та від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що апеляційний перегляд справи є не можливим через відсутність позивача та неможливість процесуального правонаступництва в даних відносинах.
		Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права, зокрема статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України та норми процесуального права, а саме статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, а також помилковим застосуванням висновку Верховного Суду, висловленого в ухвалі від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/529/17-а, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...