Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3089/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 21.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.

Результат оскарження 24.05.2021 Другий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: П/520/18775/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20 січня 2021 р. № 820/3089/17 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Українського державного університету залізничного транспорту до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги, -
		В С Т А Н О В И В:
		24 липня 2017 року Український державний університет залізничного транспорту звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (надалі відповідач), в якому просив суд скасувати вимогу №20-03-25-4500 від 05.05.2017 щодо усунення порушень законодавства.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 адміністративний позов Українського державного університету залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472; 61050, м. Харків, пл. Фейєрбаха, б. 7) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40478572; 61022, м. Харків, пл. Свободи, б. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх) про скасування вимоги - задоволено. Скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби №20-03-25-4500 від 05 липня 2017 року щодо усунення порушень законодавства, винесену відносно Українського державного університету залізничного транспорту.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем 17.09.2018 було подано апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 820/3089/17 залишено без змін.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідачем було подано касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018.
		Постановою Верховного суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 820/3089/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
		Згідно витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020, адміністративна справа, вказана справа передана на розгляд судді Панова М.М.
		Ухвалою суду від 06.11.2020 адміністративну справу за позовом Українського державного університету залізничного транспорту до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги - прийнято до розгляду. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Представником відповідача 26.11.2020 до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що в ході проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2014 по 01.06.2017 було виявлено низку порушень. Зазначає, що оскаржувана вимога є правомірною та винесеною з дотриманням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		В період з 28.12.2020 по 11.01.2021 суддя Панов М.М. знаходився у відпустці.
		Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного. 
		Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на І квартал 2017 року та п. 1.1.1.1 плану контрольно-ревізійної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2017 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 27.03.2017 №375, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби, головним державним фінансовим інспектором Хілинською О.А. було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017.
		Ревізію проведено з 27.03.2017 по 12.06.2017 у відповідності до питань програми ревізії, на підставі п. 22 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 (зі змінами), ревізія фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту зупинялась з 03.05.2017р. по 17.05.2017р. та з 24.05.2017р. по 08.06.2017р. у зв`язку з необхідністю проведення зустрічних звірок.
		За результатами ревізії позивача Північно-східним офісом Держаудитслужби складено Акт №03-11/06 від 19.06.2017 планової ревізії фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017. (т. 1 а.с. 37-62)
		Український державний університет залізничного транспорту не погоджуючись з висновками акту ревізії 30.06.2018 подав на акт ревізії заперечення. Північно-східний офіс Держаудитслужби розглянув надані заперечення та листом №20-03-25/4350 від 30.06.2017 надав Висновки на заперечення від 30.06.2017, затверджені начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Ю.В. Єфімовим, згідно яких заперечення позивача прийнято не було.
		Північно-східним офісом Держаудитслужби було направлено на адресу позивача вимогу №20-03-25-4500 від 05.07.2017 (т. 1 а.с. 63-66) щодо усунення порушень законодавства, якою визначено 13 встановлених під час ревізії і не усунутих порушень законодавства на загальну суму 453079,05 грн, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ, п.п. 46, 49-50, 52 "Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (надалі Порядок №50), Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагав від позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.
		Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі Закон №2939-ХІІ) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
		Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
		Згідно ст. 2 Закону №2939-ХІІ, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
		Відповідно до ст. 4 Закону №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
		Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, суд у відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
		Зазначена позиція зокрема узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №826/3902/15 та у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, в яких зокрема зазначено, що та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі п. 10 частини першої статті 10 Закону №2939-ХІІ, з чим кореспондується абз. 4 п. 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
		Зазначене свідчить про хибність висновку щодо відсутності підстав для вирішення питання правильності (обґрунтованості) спірних вимог контролюючих органів (в тому числі в частині розміру нарахованих сум, які підлягають поверненню) із посиланням на наявність передбаченої законом окремої, незалежної процедури реалізації органом своєї компетенції (завдань, функцій), реалізація чи нереалізація якої жодним чином не впливає на реалізацію компетенції щодо пред`явлення обов`язкових до виконання вимог.
		При цьому "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.
		Аналізуючи посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у його постановах від 15.04.2014 у справі №21-40а14, від 15.04.2014 у справі №21-63а14, від 16.05.2014 у справі №21-89а14, від 20.05.2014 у справі №21-93а14, від 15.01.2015 у справі №21-603а14, суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у його постановах від 24.04.2018 у справі №826/3902/15 та від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, зазначає, що аргументи відповідача про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.
		З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), слідує, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
		Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі п. 10 частини першої статті 10 Закону №2939-ХІІ, з чим кореспондується абз. 4 п. 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
		За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
		У даній справі, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, і відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку і, як вказав відповідач у своїх запереченнях проти позову, стосується виключно порушень, що полягають у відшкодуванні збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою ініціювання розгляду питання про розірвання контракту з керівником.
		Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. За таких умов, спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
		Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, з`ясувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
		Стосовно порушень, встановлених підчас ревізії та зазначених у вимозі, які, на думку органу фінансового контролю, потягли понесення збитків державою та підконтрольною установою, суд зазначає наступне.
		В ході ревізії встановлено, що в 2014/2015 та 2015/2016 навчальних роках нарахування і виплата заробітної плати 44 науково-педагогічним працівникам 12-ти кафедр УкрДУЗТ та Красноліманської філії проводились за умови не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, що є порушенням вимог ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР (надалі Закон №108/95-ВР), п. 5.1 р. 5 "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993р. № 161, (далі - Положення № 161) в період його дії, пп. 5.3.3 п. 5 МОНмолодьспорту України та Центральним Комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки від 06.07.2011 №37 (далі - Галузева угода) та призвело до зайвого використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати в загальній сумі 94674,83 грн, в т.ч. за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 в сумі - 21177,34 грн, з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 46979,93 грн та з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 26517,58 грн, та на сплату у завищених розмірах єдиного соціального внеску - 30574,95 грн, в т.ч. за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 в сумі - 7687,37 грн, з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 17053,72 грн та з 01.01.2016 по 30.06.2016 - 5833,87 грн. Розрахунок проведено виходячи з розмірів посадових окладів, визначених у штатних розписах та наказах по Університету, в залежності від фактичного виконання науково-педагогічними працівниками Університету загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів. (Довідки про необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату науково-педагогічним працівникам при виконанні не в повному обсязі методичної, наукової та організаційної роботи в УкрДУЗТ за 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки згідно реєстру, копії індивідуальних планів згідно з реєстром та довідки про співставлення планового і фактичного відпрацювання норми тривалості робочого часу згідно з реєстром в Додатках 63-65 до акта).
		Проте, в Акті ревізії стосовно цього епізоду не наведено посилання на відповідну норму чинного законодавства, якою передбачено коригування заробітної плати викладача відповідно до фактичного виконання науково-педагогічними працівниками Університету загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів.
		Згідно пояснення позивача, науково-педагогічним працівникам Університету, що працюють на відповідних посадах, нараховується та виплачується заробітна плата відповідно до окладу, встановленого штатним розписом. П. 5.1 Положення №161 (в період його чинності до листопада 2014 року), робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов`язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов`язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин. Отже, вищевказана норма встановлює загальну тривалість робочого часу, а не весь обсяг методичних, наукових і організаційних обов`язків. 
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" від 1.07.2014 №1556-VІІ (далі - Закон №1556), робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.
		З метою вдосконалення організації праці педагогічних і науково-педагогічних працівників, забезпечення контролю за організацією навчального процесу Університетом на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №450 від 07.08.2002, були розроблені та діяли "Тимчасове положення про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників Університету", схвалене протоколом засідання вченої ради № 5 та затверджене ректором Університету, а також "Норми часу для планування і обліку методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічними працівниками", затверджені наказом по Університету від №62. Разом з тим, наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2013 №384, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.05.2012 №711/21024 "Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації" (чинний до 03.03.2014) затверджена форма індивідуального плану роботи викладача та її облік №Н-4.04.
		Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2013 №384 встановлено, що форма індивідуального плану передбачає, що в розділах методична, наукова робота зазначається підсумковий результат у вигляді рукопису, друкованої праці, обсяг, тираж, строки виконання та позначка про виконання. В розділі організаційна робота зазначається підсумковий результат, строк виконання та позначка про виконання. Таким чином, форма індивідуального плану не передбачає нормування часу для планування та обліку методичної, наукової та організаційної роботи. Окрім того, вказаний нормативний документ втратив чинність.
		Підставою для нарахування заробітної плати є табель обліку робочого часу, а передача індивідуальних планів для нарахування заробітної плати не передбачена законодавством. При цьому стаття 56 чинного наразі Закону України "Про вищу освіту" передбачає включення до складу робочого часу науково-педагогічного працівника окрім часу виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи, ще й часу виконання ним інших трудових обов`язків, який також підлягає оплаті.
		Отже, посилання відповідача в Акті ревізії на Галузеву угоду на 2011-2015 роки належним чином не обґрунтовано. Позивач та його робітники не є членами зазначеної профспілки, а пунктами 5.3.3, 5.3.4 Галузевої угоди на 2011-2015 роки Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України лише рекомендувало органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки визначати режим робочого часу науково-педагогічних працівників у межах 3 6-го динного робочого тижня з урахуванням виконання навчальної, організаційної, методичної, наукової робіт, передбачених індивідуальним планом; та регулювати режим виконання навчальної роботи розкладом навчальних занять. Визначати обсяг навчальної роботи для кожного викладача безпосередньо навчальним закладом з урахуванням кваліфікації працівника та профілю кафедри в межах не більше 900 годин у навчальному році. Забезпечити прозорість розподілу навчального навантаження.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 виходячи з наведеного та відповідно наданих на дослідження документів, підтвердити висновки Акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 про те, що в 2014/2015 та 2015/2016 навчальних роках науково - педагогічним працівникам УкрДУЗТ та Краснолиманської філії при не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи проводилось нарахування і виплата заробітної плати в загальній сумі 94674,83 грн та відповідно сплата ЄСВ - 30574,95 грн, та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 125249,78 грн, не надається за можливе.
		В результаті ревізії наявності фактів оплати праці за невідпрацьований час, позивачем шляхом співставлення інформації, зазначеної в листах-відповідях закладів охорони здоров`я м. Харкова (листи - запити згідно з реєстром в Додатку 68 до акта, копії листів-відповідей згідно з реєстром, зведена довідка нарахування заробітної плати за час тимчасової непрацездатності та довідки-розрахунки з табелями обліку робочого часу в Додатку 69-70 до акта) з даними табелів обліку робочого часу та особових карток по нарахуванню заробітної плати встановлено, що за період тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою працівників Університету, їм здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати. 4-м працівникам Університету нараховано та виплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 в загальній сумі 1616,68 грн (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 272,84 грн, за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 201,70 грн; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 913,50грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 228,64 грн) та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85 грн (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 99,04 грн, за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 73,22грн.; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 331,60 грн, за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 82,99 грн), що є порушенням ст. 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (далі - Кодекс від 10.12.1971 №322-VIII) та ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР).
		Заперечуючи проти висновків акту ревізії в цій частині, позивач обґрунтування своїх вимог послався на статтю 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ (надалі за текстом - Закон №2240), що був чинним до 31 грудня 2014р., якою передбачено, що тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві визначна одним зі страхових випадків, а допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Окрім того згідно ч. 2 ст. 22 Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV (за наступними змінами та доповненнями) Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		"Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2001 №439, чинним до.06.2015, передбачено, що цей Порядок визначає умови та розмір оплати власником або уповноваженим ним органом перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві (далі - дні тимчасової непрацездатності), за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п`яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п`яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років. Витрати, пов`язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності найманих працівників, відносяться згідно з пп. 5.6.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на валові витрати, а для бюджетних установ та організацій - на їх видатки за кодом економічної класифікації 1111 "Заробітна плата".
		"Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №440, також встановлено, що цей Порядок визначає умови оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця. Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Витрати, пов`язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, відносяться до витрат підприємств, установ, організацій, а для бюджетних установ - до їх видатків за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.
		Тобто доказам настання такого страхового випадку як "тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві" є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, переданий до бухгалтерії Університету. Відсутність в бухгалтерії належним чином оформленого листка непрацездатності з одночасним перебуванням на робочому місці працівника, що належним чином виконує покладені на нього функціональні обов`язки, зумовлює неможливість виплати такому працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності із одночасною необхідності оплати фактично відпрацьованого часу.
		Заробітна плата нараховується згідно з табелями обліку та у відповідності до відпрацьованих годин. В цьому випадку Університет діяв у повній відповідності до вимог статті 94 КЗпП України, статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці", оскільки оплата провадилась за фактично відпрацьований час.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 матеріали справи не містять дані про те, що надані на дослідження документи та використання робочого часу зазначених працівників УкрДУЗТ судом визнані недійсним та такими, що не підтверджують фактично відпрацьований час.
		Відповідно наданих документів, листки непрацездатності, зазначені в листі-відповіді працівниками до УкрДУЗТ не надавались.
		Також документів, які б підтверджували нарахування, відповідно й виплату лікарняних даним працівникам в досліджуваних місяцях, або в наступних місяцях, згідно із зазначеними листками тимчасової непрацездатності, на дослідження не надано та в акті ревізії про це не зазначено.
		В зв`язку з тим, що листки непрацездатності до УкрДУЗТ не надавались, відповідно лікарняні даним працівникам не нараховувались та не виплачувались, та вони фактично перебували на робочому місці (відповідно табелів обліку використання робочого часу та пояснень посадових осіб) та виконували свої посадові обов`язки, заробітна плата була нарахована та виплачена їм обґрунтовано.
		Виходячи з вищенаведеного, в обсязі наданих на дослідження документів, та в межах компетенції судового експерта, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 про те, що 4-м працівникам Університету нараховано та виплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 в загальній сумі 1616,68 грн та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85 грн, та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 2203,53 грн, не підтверджуються.
		Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні і виплаті премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, проведеною суцільним способом, встановлено, що працівникам УкрДУЗТ в жовтні 2015р. виплачено премію з нагоди 85-річчя дня заснування Університету в загальній сумі 15300,00 грн. Кошти на виплату премії отримані Університетом від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") в сумі 6300,00 грн та Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця (далі - Львівська залізниця) - 9000,00 грн. Отримані від "Придніпровська залізниця" та Львівська залізниця кошти в повному обсязі використані на виплату премії працівникам без нарахування з отриманих коштів ЄСВ.
		На думку відповідача зазначене є порушенням вимог наказів ДП "Придніпровська залізниця" і Львівська залізниця від 22.09.2015 №197 та від 21.09.2015 №П-27/6, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI та призвело до зайвого використання коштів на сплату ЄСВ в загальній сумі 5553,90 грн. (Копія наказів від 22.09.2015 №197 та від 21.09.2015 №П-27/6 та Довідка про зайве перерахування ЄСВ в Додатках 84- 86 до акта).
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно стверджуваного у цій частині акту ревізії порушення, позивач зазначив, що накази ДП "Придніпровська залізниця" від 22 вересня 2015р. №197 ДТГО "Львівська залізниця" від 21 вересня 2015 року №П-27/6 не містять жодних вказівок щодо необхідності нарахування (утримання) за рахунок виділених коштів сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі на текстом - ЄСВ). Окрім того згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Отже зазначена норма не містить вказівок про необхідність обчислення ЄСВ виключно за рахунок виплат, на які нараховується ЄСВ, а міститься пряма вказівка про нарахування ЄСВ на суму виплат. Це також узгоджується з вимогами пп. 1 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ, якою передбачено що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
		Отже ЄСВ нараховується на суми виплат, що є базою його нарахування (у даному випадку - сума премії), а не за рахунок таких виплат.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 в межах компетенції судового експерта-економіста висновки Акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 щодо зайвого використання коштів УкрДУЗТ на сплату ЄСВ в сумі 5553,90 грн (15300x36,3%), яка в акті ревізії визнана як збитки, підтвердити не надається за можливе.
		Також ревізією з питання обґрунтованості та правильності нарахування заробітної плати зовнішнім сумісникам, відповідачем встановлено порушення на його думку вимог ст. 94 Кодексу від 10.12.1971 №322-VIII та ст. ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР, за період з 01.03.2014 по 01.04.2015, яке полягає у нараховані та виплаті заробітної плати зовнішньому суміснику ОСОБА_1 за невідпрацьований час в загальній сумі 37703,60 грн, на яку проведено нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 13686,41 грн. (Довідка про заробітну плату, нараховану зовнішньому суміснику - завідувачу кафедри "Фізика" УкрДУЗТ ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 по 30.04.2015, в Додатку 100 до акта).
		Зокрема відповідачем в акті ревізії вказано, що у період з 01.03.2014 по 01.04.2015 на посаді завідувача кафедри "Фізика" УкрДУЗТ за сумісництвом працював ОСОБА_1 , який за основним місцем роботи обіймав посаду декана фізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
		Інформація щодо зайняття ОСОБА_1 за основним місцем роботи керівної посади наведена в довідці від 02.12.2014 №0104-921, підписаної начальником відділу кадрів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, яка додана до особової справи зазначеного працівника, сформованої відділом кадрів УкрДУЗТ. (Копія довідки від 02.12.2014 №0104-921 з основного місця роботи ОСОБА_1 в Додатку 92 до акту).
		З метою з`ясування графіку роботи зазначеного сумісника ОСОБА_2 за основним місцем роботи, підтвердження його посади, часу перебування у відрядженнях, на курсах підвищення кваліфікації та періодів тимчасової непрацездатності направлено запити до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 07.04.2017 №20-03-25/2520 та від 04.05.2017 №20-03-25/3086. (Запити та відповіді в Додатку 93-96 до акту).
		За даними отриманої відповіді встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду декана фізичного факультету за рахунок загального фонду з 24.12.2013 строком на 7 років (до 24.12.2020) у зв`язку з обранням Вченою радою фізичного факультету, за контрактом. (Копія витягу з наказу по Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна № 0104-2/2517 від 23.12.2013 та копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , завірені належним чином, зазначені в Додатках 97-98 до акту).
		Відповідно до графіку роботи вищезазначеного працівника, доданого до відповіді Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 13.05.2017 №0104-494, період його роботи з понеділка по п`ятницю становив з 8 годин ЗО хвилин до 17 годин 15 хвилин, з перервою з 12 годин 30 хвилин до 13-ї години, що збігається з графіком його роботи в УкрДУЗТ, визначеним Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що унеможливлює виконання ним обов`язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом.
		Відповідно до Кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково- педагогічних працівників навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2013 № 665, посаду декана, як і посаду завідувача кафедри віднесено до категорії "Керівники" (Код КП-1229.4), пункти 1 та 14 відповідно.
		Зазначеній категорії працівників, відповідно до вимог п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76 (далі - Положення №43) та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", із змінами (далі - Постанова №245), заборонено працювати за сумісництвом, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.
		Не зважаючи на обмеження, встановлені законодавством, декан фізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна у перевіреному періоді з 01.03.2014 по 01.04.2015 працював в УкрДУЗТ за сумісництвом на 0,5 ставки на керівній посаді завідувача кафедри "Фізика". (Копія витягів з наказів ректора ОСОБА_3 від 02.09.2013 № 261ос, ректора ОСОБА_4 від 26.06.2014 №174ос та від 31.05.2015 №76ос в Додатку 99 до акту).
		Крім того, згідно з п. 1 Положення №43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.
		Заперечуючи факт і обставини стверджуваного в акті ревізії зазначеного порушення, позивач зазначив, що підставою для обмеження права ОСОБА_1 на працю в Університеті відповідач визначив інформацію щодо зайняття ОСОБА_1 за основним місцем роботи керівної посади, наведену в довідці від 02.12.2014 №0104-921. З цієї ж підстави (наявність довідки від 02 грудня 2014р.) були поставлені питання начальнику відділу кадрів ОСОБА_5 (додаток № 101). Проте Акт не містить жодного обґрунтування того, яким чином довідка від 02 грудня 2014 року могла вплинути можливість роботи ОСОБА_1 в Університеті в період з 01.03.2014р. на посаді завідувача кафедри "Фізика". Не наведено також "жодного обґрунтування можливості (чи необхідності) повернення ОСОБА_1 нарахованої та виплаченої йому за цей період заробітної плати після отримання Університетом вказаної довідки.
		Відповідно статті 127 Кодексу Законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
		Також приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов`язують особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Однак ч. 1. ст. 1215 ЦКУ встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
		Постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 №245 доручено Міністерству праці разом з Міністерством юстиції та Міністерством фінансів розробити і затвердити положення про умови роботи за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови для окремих категорій працівників (наукових, медичних і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького складу та інших), а також визначити перелік робіт, що не вважаються сумісництвом.
		Абз. третім п. 1 "Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій", затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76 встановлено, що не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення. Згідно Переліку робіт, які не є сумісництвом, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: 3. Педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. 5. Керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік. 11. Інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.
		Отже розрахунок відповідачем матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 51390,01 грн проведено без врахування фактичного виконання професором ОСОБА_6 педагогічної роботи та передбаченого пунктом 5 "Переліку робіт, які не є сумісництвом" права на завідувати кафедрою.
		Довідка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, надавалась на запит відповідача від 07.04.2017 №20-03-25/2520 містить інформацію наступного змісту: ОСОБА_1 (декан, професор, 0,5), що на думку позивача свідчить, що за основним місцем роботи професор ОСОБА_6 працює на 0,5 ставки, тобто неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), а питання не перевищення повного окладу (ставки) за основним місцем роботи розміру оплати його праці по основній та іншій роботі під час ревізії та складання Акту - взагалі не досліджувалось.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 матеріали справи містять копії табелів обліку використання робочого часу УкрДУЗТ по підрозділу "Фізика" за березень 2014 - березень 2015, що містять підписи від імені відповідального за табельний облік, керівника підрозділу та головного бухгалтера УкрДУЗТ. Згідно табелів обліку робочого часу, завідувачем кафедрою, професором ОСОБА_1 при 0,5 ставки від посадового окладу відпрацьовано робочий час в УкрДУЗТ - по З години в день в період березень 2014 - березень 2015, зазначений в акті ревізії як невідпрацьований.
		Відповідно розрахункових відомостей УкрДУЗТ "по відділу Фізика" та відомостей передачі до банку за період березень 2014 - березень 2015, заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно відпрацьованого часу, зазначеного в табелях обліку використання робочого часу УкрДУЗТ.
		Порушень щодо встановлених розмірів нарахованих та виплачених сум заробітної плати суміснику ОСОБА_1 в період березень 2014-березень 2015, в акті ревізії не встановлено.
		Тобто, відповідно до матеріалів справи, відпрацьований час працівником ОСОБА_1 в УкрДУЗТ відображено табелях обліку використання робочого часу.
		Встановлення правомірності складання табелів та визначення дійсності даних щодо фактично відпрацьованого часу, занесених до табелів обліку використання робочого часу, передбачає встановлення фактичних обставин справи та оцінку дій осіб, що не відноситься до компетенції судового експерта та не потребує наявності спеціальних знань.
		Матеріали справи не містять дані щодо того, що надані на дослідження табелі використання робочого часу зазначеного працівника УкрДУЗТ судом визнані недійсними як такими, що не підтверджують фактично відпрацьованій час.
		Як було наведено вище, в акті ревізії зазначено: "Відповідно до графіку роботи вищезазначеного працівника, доданого до відповіді Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна від 13.05.2017 №0104-494, період його роботи з понеділка по п`ятницю становив з 8 годин 30 хвилин до 17 годин 30 хвилин з перервою з 12 годин 30 хвилин до 13-ї години, що збігається з графіком його роботи в УкрДУЗТ, визначеним Правилами трудового розпорядку, що унеможливлює виконання ним обов`язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом".
		Суд зазначає, що заробітна плата (винагорода) нараховується та виплачується працівнику за фактично виконану роботу (фактично відпрацьований час).
		Порушень щодо виконання або невиконання обсягів робіт, покладених на ОСОБА_1 або не відпрацювання робочого часу в УкрДУЗТ, зазначеного в табелях обліку робочою часу, не встановлено, а встановлено: "період його роботи в університеті імені В.Н. Каразіна збігається і графіком його роботи в УкрДУЗТ, що унеможливлює виконання ним обов`язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом". Тобто, на підставі чого йому нараховувалась та сплачувалась заробітна плата, перевірку в акті ревізії не проведено та порушення і приводу цього не встановлено.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що в акті ревізії невідпрацьований фактично час не визначений.
		Питання щодо правильності (законності) встановленого графіку роботи (режиму роботи) в УкрДУЗТ зазначеного сумісника, який, відповідно до акту ревізії співпадає із графіком (днями роботи) в університеті імені В.Н. Каразіна, не відноситься до компетенції судового експерта-економіста.
		Виходячи з наведеного в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 про те, що за період з 01.03.2014 по 01.04.2015 зовнішньому суміснику ОСОБА_1 за невідпрацьований час нараховано та сплачено заробітної плати в загальній сумі 37703,60 грн, на яку проведено нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 13686,41грн та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 51390,01 грн, не підтверджуються.
		Також актом ревізії визначено, що не зважаючи на заборону використання автомобіля ГАЗ 3110, що унеможливлює виконання водієм ОСОБА_7 обов`язків, передбачених посадовою інструкцією (що підтверджено відсутністю подорожніх листів про роботу автомобіля), працівнику ОСОБА_7 нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63089,66 грн, на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96 грн, що є порушенням вимог ст. 94 Кодексу від 10.12.1971 №322-VІІІ та ст. ст. 1,2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР. (Довідка про заробітну плату, нараховану водію ОСОБА_7 в Додатку 104 до акту).
		За твердженням акту ревізії Університетом проведені заходи, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 №65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" (далі - постанова №65), та від 11.10.2016 №710 "Про ефективне використання державних коштів" (далі - постанова №710), і в Університеті, що є установою, яка фінансується з державного бюджету, за розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_8 від 12.03.2014 №1 припинено використання усіх легкових автомобілів, окрім автомобіля Nissan Махіmа, державний номер НОМЕР_2 . На виконання вищезазначеного розпорядження по Краснолиманській філії УкрДУЗТ припинено використання автомобіля ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_3 . Однак, не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, у період з 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувалась 1 ставка водія, яку впродовж зазначеного періоду займав ОСОБА_7 , що отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі.
		Відповідно до даних особової картки працівника та Трудової книжки серія НОМЕР_4 ОСОБА_7 прийнято до Університету 24.04.2013 на посаду водія автотранспортних засобів Краснолиманської філії УкрДУЗТ, на якій він і працює по теперішній час, інформація щодо переміщення його на інші посади у трудовій книжці та особовій карті працівника відсутні. (копія трудової книжки серія НОМЕР_4 , особової картки ОСОБА_7 , заяви про прийняття на роботу, копія витягу з наказу, копія посадової інструкції містяться в Додатках 102 до акту).
		У своєму поясненні, наданому 27.04.2017, ОСОБА_7 зазначено, що він працює водієм Краснолиманської філії з 2013 року, до його обов`язків належить: водіння автомобіля ГАЗ 3110, технічне обслуговування цього автомобіля, проведення ремонтних робіт, заповнення подорожніх листів на час роботи автомобіля. Крім того, водієм пояснено, що автомобіль ГАЗ 3110 перебуває у несправному стані, внаслідок чого його транспортування до Університету в м. Харків неможливе. (Пояснення водія Краснолиманської філії ОСОБА_7 в Додатку 103 до акта).
		За висновком відповідача, внаслідок зазначеного порушення Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 81120,62 грн.
		В тій частині позову, що стосується наведених обставин, позивач вказав, що згідно додатку №104 працівника ОСОБА_7 визначений водієм автомобіля ВАЗ 21043, хоча по тексту акту ревізії вказано використання автомобіля ГАЗ 3110. Окрім того, згідно особової картки працівника ОСОБА_7 , вказаний працівник з 24 грудня 2013р. відповідно до наказу №410ос переведений на ставку водія автотранспортних засобів (3 тарифний розряд) та прийнятий на посаду електромонтера 3 розряду (З тарифний розряд) за сумісництвом на 0,5 ставки. 
		Згідно статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
		У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		Представник позивача також пояснив, що Університет був позбавлений юридичної можливості змінити істотні умови праці та її оплати водія ОСОБА_7 одночасно із набуттям чинності постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 №65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" та від 11 жовтня 2016 року №710 "Про ефективне використання державних коштів".
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018: до акту ревізії додано додаток №104 "Довідка про заробітну плату, нараховану водію автомобіля ВАЗ 21043 Лиманської філії УкрДУЗТ ОСОБА_7 за період з 01.04.2014 по 01.03.2017 щодо нарахованої заробітної плати ОСОБА_7 . Слід зазначити, що в даному додатку йдеться про автомобіль ВАЗ 21043 Лиманської філії УкрДУЗТ, тоді як в акті зазначено про ГАЗ 3110, державний номер 280-47ХВ Краснолиманськоі філії УкрДУЗТ.
		Суд зазначає, що матеріали справи містять копію витягу і накату по УкрДУЗТ №410ос від 25.12.2013, в яких зазначено: "Перевести ОСОБА_7 водія автотранспорті засобів (0,5 ставки), двірника (0,5 ставки) Краснолиманськоі філії", з 24 і рудня 2013 року за його згодою на ставку водія автотранспортних засобів (3 тарифний розряд) з посадові окладом 1218грн. у місяць за рахунок спеціального фонду та прийняти на носі електромонтера 3 розряду (3 тарифний розряд) за сумісництвом на 0,5 ставки від посадового окладу 1218грн. у місяць за рахунок спеціального фонду".
		Слід зазначити, що в розпорядженні не зазначено, що ОСОБА_7 переведено водієм саме на автомобіль ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_3 , як це зазначено в супровідному листі до штатного розпису.
		На дослідження надано копію Розпорядження №1 від 12.03.2014 "На виконання Постанови КМУ від 01.03.2014 №65 та Плану заходів щодо економічного та раціональний використання державних коштів", в якому зазначено: "щодо використання легкового автомобільного транспорту академії з 12.03.2014. Зобов`язую: 1. Для задоволення потреб академії використовувати легковий автомобіль Nissan Махіmа сірий НОМЕР_2 . 1 Припинити використання всіх інших легкових автомобілів..."
		Дане розпорядження містить підпис від імені проректора ОСОБА_8 .
		Суд зазначає, що на дослідження експерту надавались копії штатних розписів УкрДУЗТ, у тому числі по Краснолиманській філії на 2014, 2015, 2016, 2017 (з 1 січня) роки, відповідно яких у період 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувались: 1 ставка електромонтера 3 розряду; 1 ставка водія автотранспортних засобів (ВАЗ 21043).
		В штатних розкладах відображено утримання 1 ставки водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ-З110) в періоді з 01.10.2014 до 01.05.2016 - в Професорсько-викладацькому складі, а не в Краснолиманській філії. Відповідно до наказу №410ос від 25.12.2013 ОСОБА_7 був працівником Краснолиманськоі філії. З 01.05.2016 в Професорсько-викладацькому складі ставка водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ-ЗІ10) вже не утримується.
		Тобто, виходячи з наведеного, штатні розписи УкрДУЗТ (Краснолиманській філії) містять інформацію про автомобіль ВАЗ 21043, а не про автомобіль ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_3 про який йдеться в акті ревізії; ОСОБА_7 був працівником Краснолиманській філії, а не Професорсько-викладацького складу, в штатному розкладі якого рахувалась 1 ставка водія автомобіля ГАЗ-3110 "Волга"; з 01.05.2016 в Професорсько-викладацькому складі ставка водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ- 3110) вже не утримувалась.
		Ставку водія автомобіля Nissan Махіmа в штатних розкладах взагалі не відображено.
		До того ж, за виконання роботи на якій посаді нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_7 - як водію або як електромонтеру, в розрахункових відомостях не відображено.
		Посадові інструкції, де були б відображені обов`язки, який повинен виконувати ОСОБА_7 на дослідження не надані.
		Як було зазначено вище, в акті ревізії визначено: "не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, у період з 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувалась 1 ставка водія, яку впродовж зазначеного періоду займав ОСОБА_7 , що отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі", при цьому за розпорядженням проректора ОСОБА_8 від 12.03.2014 №1 припинено використання усіх легкових автомобілів, окрім автомобіля Nissan Махіmа державний номер НОМЕР_2 .
		Встановлення того, чи припинено використання автомобіля відповідно до розпорядження № 1 від 12.03.2014(або правомірність не припинення використання автомобіля) передбачає встановлення фактичних обставин справи, що не потребує спеціальних знань та оцінку дій посадових осіб Краснолиманській філії УкрДУЗТ, що не відноситься до компетенції судового експерта.
		Виходячи з вищенаведеного та в обсязі наданих документів, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 про те, що водію ОСОБА_7 нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63089,66 грн, на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96грн. при тому, що використання автомобіля ГАЗ 3110 заборонено, що унеможливлює виконання ним обов`язків, та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 81120,62 грн, не підтверджуються.
		Відповідно статті 127 Кодексу Законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
		Вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язують особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. При цьому стаття 1215 ЦК України встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Вимоги відповідача, викладені в оскаржуваній вимозі випадкам, встановленим ст. 127 КЗпП України та ст. 1215 ЦК України не відповідають.
		Також ревізією встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, що за твердженням відповідача призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12 грн.
		Зокрема документальною ревізією встановлено, що компенсація середнього заробітку за листопад - грудень 2015р. в сумі 8960,12грн, яка відшкодована УПСЗН Московського району ХМР (відповідно до виписки казначейства за 04.05.2017) в травні 2017р., тобто відшкодування здійснено за попередній бюджетний період, бухгалтерією Університету не була перерахована в дохід державного бюджету, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ та призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12грн. (Копія виписки казначейства за 04.05.2017 на суму 8960,12 грн в Додатку 110 до акта).
		У той же час ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ передбачено, що Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Отже наведена правова норма (про нібито порушення якої стверджується у цій частині Акту) не містить жодних приписів щодо необхідності перерахування в дохід державного бюджету сум відшкодування за попередній бюджетний період.
		Пунктом 2.4 "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ", затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за №426/25203 (далі за текстом - Порядок № 372), передбачено, що суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
		Згідно пояснень позивача середня заробітна плата старшому викладачу ОСОБА_9 за листопад-грудень 2015 року у розмірі 8960,15 грн. була нарахована та виплачена за рахунок власних надходжень Університету. Отже на суму коштів у розмірі 8960,15 грн, які надійшли у травні 2017р. (у поточному бюджетному періоді) на поточний рахунок, відкритий в ПАТ "МЕГАБАНК", як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередньому бюджетному періоді (2015 році), за рахунок власних надходжень університету, коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду, що і було здійснено у даному випадку. Перерахуванню до Державного бюджету зазначені кошти не підлягають.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 висновки Акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 про те, що компенсація середнього заробітку за листопад-грудень 2015р. в сумі 8960,12 грн, яка відшкодована УПСЗН Московського району в травні 2017р., бухгалтерією Університету не була перерахована в дохід державного бюджету, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів, та внаслідок цього нанесення збитків державному бюджету в загальній сумі 8960,12 грн, не підтверджуються.
		Також ревізією встановлено порушення ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.04.2014 за №426/25203, яке за твердженням відповідача полягає у тому, що заробітна плата, утримана з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, не була перерахована в доход державного бюджету, внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017 недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20 грн, а саме: за 2015 рік - в сумі 88206,11 грн, за 2016 рік - 5084,92 грн, за І квартал 2017 року - 11522,17 грн. (Довідки про недоотримання коштів державним бюджетом, окремі копії розрахункових відомостей Університету за січень 2015-2017р. років в Додатках 112-113 до акта).
		В цій частині позивач послався на приписи п. 3.2 "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" (затверджена наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року №242, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 року за №106/8705), згідно якої 3.2. На рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім`я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року). Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету.
		Також, відповідно до п. 2.4 Порядку №372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних V періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
		У 2014-2017 роках Університетом проводився перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередньому році та утримання зайво виплачених сум. При цьому зарахування (фактичного надходження) коштів в касу чи на рахунок Університету не відбувалось, а заробітна плата відповідних працівників була їм виплачена у розмірі, зменшеному на розмір утримання. Кошти на виплату заробітної плати у вказаних періодах були запитані та отримані в меншому розмірі. За таких обставин посилання на вимоги "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ", "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" є безпідставним, оскільки у зв`язку з проведенням утримання з заробітної плати працівників кошти на рахунок та/або в касу Університету не надходили, підстави для застосування наведених вище норм відсутні.
		Як вбачається з висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 в межах компетенції судового експерта-економіста висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 щодо не перерахування в поточному періоді в дохід державного бюджету сум заробітної плати, утриманої з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, та внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017 недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20грн., які визнані в акті ревізії як збитки, підтвердити не надається за можливе.
		Ревізією також встановлено порушення п. 3.21 Правил приймання стічних вод № 321, п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), п. 7.3 ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", Правилами приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради Харківської області від 08.09.2010 № 321 (далі - Правила №321), та умов укладених між КП "Харківводоканал" та Університетом договорів про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договори), а саме:
		- від 28.01.2014 №3529/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об`єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов`язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);
		- від 14.04.2014 №3855/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об`єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов`язки Сторін" і додаткові угоди до нього б/н від 01.06.2014, б/н від 08.12.2014(предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);
		- від 11.02.2015 №799/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об`єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов`язки Сторін" і додаткова угода до нього б/н від 21.04.2015 (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);
		- від 18.01.2016 №950/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об`єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов`язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);
		- від 03.02.2017 №1079/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об`єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов`язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 021:2015-90430000.0, послуги з централізованого водовідведення).
		Судом з`ясовано, що виявлене порушення полягає у застосуванні коефіцієнтів стоку відповідно до різних поверхонь за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 Університетом. Відповідно до щомісячних довідок по нарахуванню та сплаті абонента, актів здачі-приймання наданих послуг з водопостачання та водовідведення, казначейських виписок та платіжних документів, зайво сплачено за послуги водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 грн, в тому числі: за 2014 рік на - 1295,54 грн, за 2015 рік на - 1119,03 грн та за 2016 рік на - 1858,29 грн. (Довідка про надміру сплачені кошти за послуги водовідведення по додатковому притоку стічних вод Університету в Додатку 154 до акта).
		Зокрема, ревізією встановлено, що в Паспорті водного господарства, дані про площі земельних ділянок об`єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, зазначено як площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь. Фактично нарахування за додаткову кількість стічних вод проведено відповідно до умов надання послуг, визначених Договором, п. 3.21 та Додатком 7 Правил приймання стічних вод та площі земельних ділянок згідно з Додатком №1 до Договору, із застосуванням коефіцієнту стоку у теплий та холодний періоди року для твердих поверхонь (покрівлі будинків і споруд, асфальтобетонні покриття) до загальної площі земельних ділянок структурних підрозділів, а саме: у грудні 2014р., січні, лютому, грудні 2015р., січні, лютому, грудні 2016р., січні, лютому 2017р. - 0,6, з.03. по листопад 2014р., з.03.по листопад 2015р., з.03. по листопад 2016р. - 0,7, на загальну площу 4,93429 га, а саме: майдан Фейербаха, 7 - 0,767 га; майдан Фейербаха, 8; АДРЕСА_1 ; Харківська Набережна, 8; Харківська Набережна, 16 - 1,7579 га; пров. Деповський, 2а - 0,91417 га; вул. Алчевських, 30 - 0,06002 га; вул. Б. Шрамка, 5 - 0,09264 га; вул. Фісановича, 9 - 0,1182 га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га; пров. Чайкіної Лізи, 2 - 0,3931 га; вул. Привокзальна, 1 - 0,05806 га.
		Згідно з паспортом земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р., площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (проїзди та відмостки) (тверді поверхні) складають лише 0,4410 та замість 0,7732 га вказаних у Додатках №1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по вул. Молочній, 3, це - землі під зеленими насадженнями - 0,282237 га та непокриті території (ґрунтові) - 0,05 га. (Копія паспорту земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р. в Додатку 150 до акта).
		Також згідно з даними технічних паспортів на будівлі та споруди, акту узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою для проведення грошової оцінки, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, оборотних відомостей за субрахунком 103 "Будівлі та споруди" в частині обліку будівель, оборотних відомостей за субрахунком 106 "Інструменти, прилади та інвентар" в частині обліку плит тротуарних та акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001, площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні) складають лише 0,4838 га замість 0,91417 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по пров. Деповський, 2а, це - землі під зеленими насадженнями - 0,4303 га. (Копії інвентарних карток, акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001, технічних паспортів на будівлі та споруди в Додатку 151 -153 до акта).
		Внаслідок наведених порушень, на думку відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4272,86 грн.
		В обґрунтування своїх позовних вимог у цій частині, позивач вказав, що з метою врегулювання цього питання ще під час проведення ревізії, Університет звернувся до КП "Харківводоканал" з листом №01-36/46 від 09.06.2017 КП "Харківводоканал" своїм листом №14-6/3815 від 20.06.2017 повідомило, що згідно з п. 3.21 "Правил приймання стічних вод Споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської раді від 08.09.2010 №321, при розрахунку загального обсягу стічних вод від об`єкта господарювання враховується додаткова кількість стічних вод, яка неорганізовано потрапляє у період дощів та сніготанення у мережу міської каналізації через нещільності люків оглядових колодязів та за рахунок інфільтрації грунтових вод. Додатковий обсяг зливових стічних вод визначається при роздільній системі каналізації у розмірі 20% від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого відповідно до і площі території, яку займає Споживач, даних гідрометеослужби та коефіцієнту покриття.
		При укладанні Договору про закупівлю послуг за державні кошти (централізоване водовідведення) від 03.02.2017 №1079/05-ТК-Б (надалі - Договір), у §1 був вказаний перелік нормативних документів, якими зобов`язані керуватися Сторони. Таким чином, нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод, що надходять у мережу міської госп.-фекальної каналізації у період дощів та сніготанення, проводились вашій установі відповідно до нормативних документів, викладених у § 1 Договору та Додатка №1 до Договору про площі земельних ділянок.
		Згідно укладеного Договору загальна площа земельних ділянок всіх об`єктів УкрДУЗТ складає 4,93429 га утому числі: пров. Деповський, 2А - 0,91417 га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га.
		Розбіжностей та звернень по даному питанню до теперішнього часу не виникало.
		Як вбачається з наданого листа КП "Харківводоканал", що згідно з Рішенням від 22.01.2014 №52 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 №321 "Про затвердження Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", з 01.02.2014 розрахунок додаткового обсягу зливових стічних вод з території Університету проводиться з урахуванням коефіцієнту покриття 0,7 у теплий період року та 0,6 у холодний період.
		Для розгляду питання нарахувань за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95, Вам необхідно надати виконавчі геодезичні зйомки територій Ваших установ у масштабі 1:500, виконані на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що зміст акту в цій частині не відображає фактичного стану земельних ділянок на час ревізії і фактично ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірно встановлених фактах та обставинах. При цьому згідно відповіді КП "Харківводоканал" зміна підстав для нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95 можлива виключно на підставі "виконавчих геодезичних зйомок територій у масштабі 1:500, виконаних на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій". За таких обставин буд-які інші суто арифметичні розрахунки на підставі застарілих відомостей є необґрунтованими.
		У той же час розрахунки Акту у цій частині проведено шляхом здійснення виключно арифметичних дій із застарілим даними (станом на 1998-2001 роки) без врахування фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покритих територій (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні), які впливають чи можуть впливати на обсяг стічних вод (оскільки такі заміри не проводились).
		За відсутності таких фактичних замірів проведений розрахунок додаткового притоку зливних вод не може вважатись обґрунтованим, оскільки є суто теоретичною точкою зору перевіряючих, яка не ґрунтуються на відповідним чином затвердженій методології проведення такого роду розрахунків - отже не може бути підставою для визначення нібито завданої Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4272,86грн.
		Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018 підтвердити висновки Акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 в частині зайво сплачених за послухи водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 грн, та внаслідок цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.
		Отже позовні вимоги в цій частині є такими, що також підлягають задоволенню.
		Актом ревізії також зазначено, про встановлення перевірками фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017 та 18.05.2017 нестачі продуктів харчування у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_10 на загальну суму 2 617,56 грн. (Акти інвентаризації продуктів харчування в Додатках 168-169 до акта), внаслідок чого, за твердженням відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2 617,56 грн.
		Крім того, перевіркою фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету станом на 13 годину 30 хвилин 26.04.2017 та 15 годину 30 хвилин 18.05.2017 у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_10 встановлено наявність на харчоблоці напівфабрикатів на загальну суму 229,33 грн, в тому числі: начинки м`ясної на млинці, начинки макової на пироги, капусти тушеної на пироги, картоплі відварної та картоплі відварної товченої на пироги, яка була приготовлена для подальшого її використання при випіканні пирогів наступного дня. У той же час використання зазначених начінок, термін вживання яких минув, у процесі приготування пиріжків наступного дня заборонено вимогами СанПиН 42-123-4117-86 "Умови, строки зберігання особливо швидкопсувних продуктів", затверджених Міністерством охорони здоров`я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.1991 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 23.01.2006 № 2 (п. 149 таблиці) (далі - СанПиН 42-123-4117-86).
		Отже відсутність контролю за якістю продуктів харчування призвело до використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33 грн, що суперечить вимогам СанПиН 42-123-4117-86. Внаслідок зазначених порушень, за твердженням відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33 грн.
		Також вибірковою ревізією обґрунтованості списання продуктів харчування, проведеною за 31.03.2016 та за період з 26.04.2017 по 18.05.2017 шляхом звіряння даних обігово-сальдових відомостей за субрахунком 232 Продукти харчування, забірних листів на виробництво, із виробництва на буфети, фіскальних касових чеків, меню, калькуляційно-технологічних карток в частині відповідності обсягів закладки продуктів фактичному виходу готових страв (з врахуванням втрат при холодній та тепловій обробці) встановлено необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2253,97 грн, у тому числі за 31.03.2017 - на суму 1617,44 грн, за період з 26.04.2017 по 18.05.2017 - на суму 636,53 грн, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. (Розрахунки безпідставно списаних продуктів харчування по їдальні Університету в Додатках 175-176 до акта). Внаслідок допущеного порушення, за твердженням відповідача, УкрДУЗТ завдано матеріальної шкоди (збитки) на суму 2253,97 грн.
		Заперечуючи наведені висновки акту ревізії, позивач у позові вказав, що зазначені припущення не відповідають фактичним обставинам справ та не враховують пояснення, надані матеріально-відповідальними особами.
		Зокрема, Акт не містить жодної вказівки щодо порядку врахування під час перевірок фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017 та 18.05.2017, залишків продуктів харчування у напівфабрикатах, тих, що знаходились в харчоблоці за адресою місто Харків, провулок Деповський, 2-А, 4-ий корпус, та в буфеті АТЗ за адресою місто Харків, майдан Фейербаха, 7, 1-ий корпус. При цьому також не були враховані маса тари та пакування продуктів, допущені помилки при встановлені маси нетто фасованих продуктів.
		Відносно нібито завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33 грн внаслідок використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33 грн позивач зазначив, що Акт ревізії містить необґрунтовані та суперечливі припущення нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлені факти приготування начинки на наступний день". Оскільки фактичні огляди проводились у певні моменти часу (26.04.2014 та 18.05.2016) то такими фактичними оглядами неможливо встановити буд-які факти та обставини, що нібито відбувались наступного дня. Таким чином твердження Акту нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлені факти приготування начинки на наступний день" не відповідають дійсності. При цьому згідно пояснень в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_10 використання зазначених у цій частині Акту продуктів харчування (начинки) фактично відбулось у ті ж самі дні - 26.04.2014 та 18.05.2016 для приготування їжі для студентів заочної форми навчання.
		Судом зазначається, що Акт ревізії не містить будь-яких об`єктивних, належних і допустимих доказів безпідставного припущення нібито продукти харчування (начинка) на суму 229,33 грн не були використані для приготування зазначених блюд саме 26.04.2014 та 18.05.2016. У той же час ревізори не були присутніми під час приготування таких блюд у зазначений період і вочевидь не могли достеменно встановити факт використання чи не використання вказаних продуктів харчування саме у вказаний проміжок часу. В свою чергу первинні документи Університету достеменно свідчать про фактичне використання вказаних продуктів за їх призначенням.
		Необґрунтованим жодним нормативно-правовим актом є припущення фахівців відповідача, викладені в Акті, що нібито фактична реалізація у складі готових страв продуктів харчування на суму 229,33 грн. може хоча б теоретично призвести до завдання матеріальної шкоди (збитків)) на суму 229,33 грн. Фактична реалізація товарно - матеріальних цінностей своїм наслідком має фактичне надходження відповідної суми грошових коштів, що аж ніяк не може бути кваліфіковано як завдання матеріальної шкоди (збитків).
		Не відповідає дійсності також й інше припущення Акту щодо нібито необґрунтованого списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97 грн, яке не враховує обставини списання зіпсованих продуктів харчування внаслідок технічної аварії водопроводу та обставини переміщення продуктів харчування між буфетами, виробництвом та складом.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 в обсязі наданих на дослідження документів, підтвердити висновки акту ревізії про необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2253,97 грн та в результаті цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.
		Проведеною ревізією також визначено порушення вимог п.п. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ, п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 №228 (зі змінами) та призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 на загальну суму 17750,55 грн.
		Ревізією встановлено, що калькуляції вартості платної послуги з захисту дисертацій Університетом не складались, кошти від захисту дисертацій до Університету не надходили. В ході ревізії проведено розрахунок витрат, пов`язаних з захистом дисертацій сторонніми фізичними особами на оплату праці з нарахуваннями та електроенергію, та встановлено, що за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 Університетом на виплату заробітної плати витрачено 17735,91 грн, в тому числі на оплату праці - 13651,18 грн, на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73 грн та Університетом сплачено за електричну енергію, спожиту при захисті дисертацій осіб, які не навчались в аспірантурі УДУЗТ - 14,64 грн. (Довідки про захист дисертацій по спеціалізованим вченим радам: Д 64.820.01; Д64.820.02 та Д64.820.4,довідка про покриття витрат сторонніх фізичних осіб, що навчалися в аспірантурі інших вищих навчальних закладів, які захистили дисертації на здобуття наукового ступеня по ДАК: Д 64.820.01; Д 64.820.02 та Д 64.820.04; довідки про вартість 1 - години педагогічної роботи педагогічних працівників Університету (членів спеціалізованої вченої ради) в Додатках 227-236 до акта).
		За твердженням відповідача, внаслідок допущених порушень Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 17750,55 грн.
		Позовні вимоги Університету в цій частини заявлені із посиланням на те, що Акт не містить жодної вказівки на докази та обставини дійсного нарахування та виплати членам спеціалізованої вченої ради Університету заробітної плати (та нарахування на її суму ЄСВ) у визначених у Додатках №230-235 розмірах саме за участь у роботі саме спеціалізованої вченої ради, а не за виконання інших його трудових обов`язків, що зумовлює необґрунтованість визначеної суми у розмірі 17735,91грн., в тому числі на оплату праці - 13'651,18грн., на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73 грн. Також в Акті відсутні будь-які обґрунтовані розрахунки витрат на комунальні послуги (електроенергію), що зумовлює необґрунтованість визначеної суми у розмірі 14,64 грн.
		Пп. 11 п. 1 "Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 (наділа за текстом - Порядок №796) встановлено, що у сфері освітньої діяльності можуть надаватися такі платні послуги, як прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій, організація, підготовка до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та його проведення для осіб, які навчаються (навчалися) відповідно до договорів, укладених з фізичними або юридичними особами, у тому числі для осіб, які не навчаються (не навчалися) у відповідному навчальному закладі або науковій установі (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів).
		Отже, наведеною нормою прямо і недвозначно передбачена неможливість отримання у якості плати за послуги з захисту дисертацій сум оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради.
		Вимогами Бюджетного кодексу України також передбачено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
		Проте Акт не містить жодного доказу на підтвердження стверджуваного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії не встановлені факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.
		Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України "витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше".
		Однак, Акт не містить жодного обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. Окрім того ч. 9 Бюджетного кодексу України передбачено: якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта, підтвердити висновки акту ревізії щодо покриття УкрДУЗТ витрат сторонніх фізичних осіб в сумі 17750,55 грн та в результаті нього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.
		Актом ревізії також визначено порушення вимог ч.ч. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 №228 (зі змінами), яке полягає у невключені до кошторису вартості навчання в центрі до вузівської підготовки в 2015/2016 навчальному році витрат з оплати праці та нарахувань на заробітну плату викладачам, що є порушенням вимог п. 2.4 Порядок №736/902/758 та п. 5 п.1 Переліку №796 (із змінами). На думку відповідача, це призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 46345,77 грн.
		Суд зазначає, що Акт містить застереження, що "Довідка про покриття витрат сторонніх фізичних осіб з надання послуг з підготовчих курсів з кошторисом та копії індивідуальних планів кафедри вищої математики згідно з реєстром в Додатках 239-240 до акта". Однак до вказаної довідки включені також відомості щодо викладачів кафедри "Історії", індивідуальні плани яких взагалі не досліджувались. При цьому, індивідуальний план доцента кафедри історії ОСОБА_11 не містить відомостей щодо його роботи на вказаних курсах, що зумовлює неможливість включення до зазначеного розрахунку суми у розмірі 5255,10 грн.
		Між тим, Акт не містить жодного доказу на підтвердження зазначеного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії - не встановлені, і в Акті - не зазначені, факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та нарахування ЄСВ за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.
		Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. Однак Акт не містить обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. Окрім того частиною 9 Бюджетного кодексу України передбачено, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
		Наведена норма бюджетного законодавства у цій частині Акту врахована не була.
		Згідно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31.05.2018 виходячи з наданих на дослідження документів, у межах компетенції судового експерта, підтвердити висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 щодо покриття УкрДУЗТ витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 46345,70 грн та внаслідок цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.
		Крім того, відносно нарахування і виплати заробітної плати 44 науково-педагогічним працівникам 12-ти кафедр УкрДУЗТ та Красноліманської філії за умови нібито не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, суд зазначає насипне.
		Посилання відповідача у цій частині на приписи лише частини 2 статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 1 липня 2014 року №1556-VІІ, є безпідставним, оскільки не враховує дійсне правове регулювання зазначеної норми якою передбачено: Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.
		При цьому питання виконання 44 науково-педагогічним працівникам 12-ти кафедр УкрДУЗТ та Красноліманської філії інших трудових обов`язків під час ревізії не досліджувалось і не враховувалось. Натомість у відзиві викладене передчасне припущення, щодо того, що за даними індивідуальних планів встановлено не виконання в повному обсязі 44-ма науково-педагогічними працівниками 12-ти кафедр Університету та Красноліманської філії Університету основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, визначеної на 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки, без врахування невідпрацьованого часу при нарахуванні та виплаті їм заробітної плати, що призвело до зайвих виплат заробітної плати в загальній сумі 94674,83 грн та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 30574,95 гривень.
		Проте індивідуальні плани не містять і не можуть містити відомостей щодо виконання науково-педагогічними працівниками інших трудових обов`язків, і вочевидь не є підставами для твердження щодо нібито невідпрацьованого часу.
		Натомість, таким документом є "Табель обліку використання робочого часу" (типова форма №П- 5, затверджено наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року №489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"), відомості якого і є підставами для встановлення дійсності кількості відпрацьованого часу та відповідного нарахування заробітної плати.
		У той же час, стверджуючі у відзиві нібито табелем обліку робочого часу визначається тривалість робочого часу працівника, а не обсяг виконаної ним роботи, що у випадку з педагогічними працівниками не є показником виконання затвердженого для кожного науково-педагогічного працівника педагогічного навантаження за встановленим переліком видів роботи, виконання якого і є підставою для нарахування заробітної плати, відповідач у даному випадку безпідставно вимагає застосування до науково-педагогічних працівників відрядної форми оплати праці, що суперечить вимогам постанови Кабінет Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із наступними змінам та доповненнями) та наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року №557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 року за №1130/11410).
		Щодо нарахування та виплати заробітної плати 4-м працівникам Університету за нібито невідпрацьований час за період з 01 березня 2014 року по 01 січня 2016 року (періоди тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою), суд зазначає наступне.
		У відзиві на позовну заяву зазначено, що особа, непрацездатність якої підтверджена лікувальною установою, не може у період своєї хвороби перебувати на робочому місці при тому, що про порушення нею визначеного лікарем режиму лікування у листку тимчасової непрацездатності не зазначено.
		Проте, зазначені припущення не є доказом того, що такі особи дійсно не перебували на робочому місці (і не виконували свої трудові обов`язки), тим більше за умови, що ці працівники взагалі не надали до адміністрації Університету видані в установленому порядку і належним чином оформлені листки непрацездатності (що відповідачем не заперечується).
		Відсутність в бухгалтерії належним чином оформленого листка непрацездатності з одночасним перебуванням на робочому місці працівника, що належним чином виконує покладені на нього функціональні обов`язки, зумовлює неможливість виплати такому працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності із одночасною необхідності оплати фактично відпрацьованого часу.
		Заробітна плата нараховується згідно з табелями обліку та у відповідності до відпрацьованих годин. В цьому випадку Університет діяв у повній відповідності до вимог статті 94 КЗпП України, статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", оскільки оплата провадилась за фактично відпрацьований час.
		Щодо завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5553,90 гривень внаслідок використання отриманих від "Придніпровська залізниця" та ДТГО "Львівська залізниця" коштів в повному обсязі на виплату премії працівникам без нарахування з отриманих коштів ЄСВ, суд зазначає наступне.
		Зокрема пункт 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ, про нібито порушення якого стверджується у цій частині Акту, передбачено: Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Зазначена норма також не містить вказівок про необхідність обчислення ЄСВ виключно ЗА рахунок виплат, на які нараховується ЄСВ. Натомість міститься пряма вказівка про нарахування ЄСВ на суму виплат. В свою чергу підпунктом 1 частини 1, частиною 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI передбачено: Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
		Отже ЄСВ нараховується на суми виплат, що є базою його нарахування (у даному випадку - сума премії), а не ЗА рахунок таких виплат, як то необґрунтовано стверджується у цій частині Акту. Таким чином чіткі і зрозумілі приписи чинного законодавства, що регулює нарахування та сплату ЄСВ, спростовують необґрунтовані припущення Акту у цій частині та заперечення, викладені у відзиві.
		Щодо твердження про завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 51390,01 гривень внаслідок нібито безпідставного нарахування заробітної плати зовнішньому суміснику у період з 01 березня 2014 року по 01 квітня 2015 року завідувачу кафедри "Фізика" ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
		У відзиві вказано, що на підставі відомостей довідки від 02 грудня 2014 року № 0104-921, співставленням часу, відпрацьованого ОСОБА_1 в УкрДУЗТ з даними, отриманими на запит з основного місця роботи зазначеного працівника, встановлено збіг робочого часу по 3 години на день з березня 2014 по березень 2015 року, який і визначений в акті ревізії, як невідпрацьований.
		Проте у цій частині відзиву ПСО ДАС відсутні будь-які змістовні заперечення по суті аргументів позовної заяви.
		Щодо відсутності будь-якого обґрунтування того, яким чином довідка від 02 грудня 2014 року могла вплинути можливість роботи ОСОБА_1 в Університеті в період з 01 березня 2014 року на посаді завідувача кафедри "Фізика". Не наведено також жодного обґрунтування можливості (чи необхідності) повернення ОСОБА_1 нарахованої та виплаченої йому за цей період заробітної плати ПІСЛЯ отримання Університетом вказаної довідки.
		Стосовно не врахування тієї обставини, що у довідці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, наданої на запит відповідача від 07 квітня 2017 року №20-03-25/2520 (додаток №96 до Атку) вказано: ОСОБА_1 (декан, професор, 0,5).
		Наведене свідчить, що за основним місцем роботи професор ОСОБА_6 працює на 0,5 ставки, тобто неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), а питання не перевищення повного окладу (ставки) за основним місцем роботи розміру оплати його праці по основній та іншій роботі під час ревізії та складання Акту - взагалі не досліджувалось.
		Отже, відзив у цій частині не містить жодних змістовних заперечень щодо підстав позову.
		Щодо твердження відносно оплати праці працівникові ОСОБА_7 , про те, що переведення водія на посаду електромонтера 3-го розряду за сумісництвом на 0,5 ставки не підтверджується жодним документом особової справи працівника, яка додана до матеріалів ревізії.
		Не відповідають дійсності, оскільки згідно особової картки працівника ОСОБА_7 , вказаний працівник з 24 грудня 2013 року відповідно до наказу № 410ос переведений на ставку водія автотранспортних засобів (3 тарифний розряд) та прийнятий на посаду електромонтера З розряду (3 тарифний розряд) за сумісництвом на 0,5 ставки, що спростовує необґрунтовані припущення відзиву в цій частині.
		При цьому також відсутні будь-які змістовні заперечення щодо неврахування відповідачем приписів статті 127 Кодексу Законів про працю України, якою передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і б статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
		Також, відповідачем у відзиві не спростовано аргументи позовної заяви щодо необхідності врахування вимог статті 1212 Цивільного кодексу України згідно якої, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
		Враховуючи вищевикладене, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених статті 127 КЗпП України та статті 1215 ЦК України. Таким чином оскаржувана Вимога не відповідає вказаним нормам матеріального права, оскільки фактично вимагається вчинення дії, заборонених статтею 127 КЗпП України та статтею 1215 ЦК України.
		Відносно зазначеного в Акті порушення вимог частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12 гривень, суд зазначає наступне.
		Відповідно ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010№ 2456-VI, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
		Отже наведена правова норма не містить жодних приписів щодо необхідності перерахування в дохід державного бюджету сум відшкодування за попередній бюджетний період, а припущення відзиву не ґрунтуються на відповідних нормах Бюджетного кодексу України.
		При цьому у відзиві не зазначено, що у даному випадку середня заробітна плата старшому викладачу ОСОБА_9 за листопад-грудень 2015 року у розмірі 8960,15 гривень була нарахована на виплачена за рахунок власних надходжень Університету.
		При цьому в пунктом 2.4 "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ", затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 02 квітня 2014 року № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 426/25203 (надалі за текстом - Порядок № 372), передбачено, що суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
		Отже на суму коштів у розмірі 8960,15 гривень, які надійшли у травні 2017 року (у поточному бюджетному періоді) на поточний рахунок, відкритий в ПАТ "МЕГАБАНК", як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередньому бюджетному періоді (2015 році), за рахунок власних надходжень Університету, коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду, що і було здійснено у даному випадку. Відповідні пояснення була надані бухгалтером.
		Щодо перерахування до бюджету сум заробітної плати, утриманої за попередні бюджетні періоди, суд зазначає, що у відзиві визнані обставини фактичного ненадходження спірних сум на будь-які рахунки Університету.
		Проте, відзив не містить жодного обґрунтування не врахування вимог пункту 3.2 "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" (затверджена наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року № 242, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 року за № 106/8705, яким передбачено, що на рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім`я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року).
		Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету. 
		Відповідно до пункту 2.4 Порядку №372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
		У 2014-2017 роках Університетом проводився перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередньому році та утримання зайво виплачених сум. При цьому зарахування (фактичного надходження) коштів в касу чи на рахунок Університету не відбувалось, а заробітна плата відповідних працівників була їм виплачена у розмірі, зменшеному на розмір утримання. Кошти на виплату заробітної плати у вказаних періодах були запитані та отримані в меншому розмірі. За таких обставин посилання на вимоги "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ", "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" є безпідставним, оскільки у зв`язку з проведенням утримання з заробітної плати працівників кошти на рахунок та/або в касу Університету не надходили, підстави для застосування наведених вище норм відсутні.
		Відносно твердження про завищення вартості послуг водовідведення (прийняття стічних вод), наданих підрозділам Університету на суму 4272,86 гривень, позивачем пояснено наступне.
		Згідно листа КП "Харківводоканал" №14-6/3815 від 20 червня 2017 року на звернення університету від 09.06.2017 вих. №01-36/46 з питання нарахувань за додатковий обсяг зливових стічних вод, повідомлено що, "Згідно з п. 3.21 "Правил приймання стічних вод Споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської раді від 08.09.2010 №321., при розрахунку загального обсягу стічних вод від об`єкта господарювання враховується додаткова кількість стічних вод, яка неорганізовано потрапляє у період дощів та сніготанення у мережу міської каналізації через нещільності люків оглядових колодязів та за рахунок інфільтрації ґрунтових вод. Додатковий обсяг зливових стічних вод визначається при роздільній системі каналізації у розмірі 20% від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого відповідно до і площі території, яку займає Споживач, даних гідрометеослужби та коефіцієнту покриття.
		При укладанні Договору про закупівлю послуг за державні кошти (централізоване водовідведення) від 03.02.2017 №1079/05-ТК-Б (надалі - Договір), у §1 був вказаний перелік нормативних документів, якими зобов`язані керуватися Сторони. Таким чином, нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод, що надходять у мережу міської госп.-фекальної каналізації у період дощів та сніготанення, проводились вашій установі відповідно до нормативних документів, викладених у § 1 Договору та Додатка №1 до Договору про площі земельних ділянок.
		Згідно укладеного Договору загальна площа земельних ділянок всіх об`єктів УкрДУЗТ складає 4,93429га утому числі: пров. Деповський,2А - 0,91417га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га.
		Розбіжностей та звернень по даному питанню до теперішнього часу з Вашого боку не виникало.
		Звертаю Вашу увагу, що згідно з Рішенням від 22.01.2014 №52 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 №321 "Про затвердження Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", з 01.02.2014 розрахунок додаткового обсягу зливових стічних вод з території Вашої установи проводиться з урахуванням коефіцієнту покриття 0,7 у теплий період року та 0,6 у холодний період.
		Для розгляду питання нарахувань за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95, Вам необхідно надати виконавчі геодезичні зйомки територій Ваших установ у масштабі 1:500, виконані на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій."
		Наведене спростовує необґрунтовані припущення акту та відзиву в цій частині, які не відображають фактичного стану на час ревізії і фактично ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірно встановлених фактах та обставинах. При цьому згідно відповіді КП "Харківводоканал" зміна підстав для нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95 можлива виключно на підставі "виконавчих геодезичних зйомок територій у масштабі 1:500, виконаних на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій". За таких обставин будь-які інші суто арифметичні розрахунки на підставі застарілих відомостей є необґрунтованими.
		У той же час розрахунки Акту, лише на змісті якого вкладено відзив, у цій частині проведені шляхом здійснення виключно арифметичних дій із застарілим даними (станом на 1998-2001 роки) без врахування фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покритих територій (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні), які впливають чи можуть впливати на обсяг стічних вод (оскільки такі заміри не проводились).
		За відсутності таких фактичних замірів проведений розрахунок додаткового притоку зливних вод не може вважатись обґрунтованим, оскільки є суто теоретичною точкою зору перевіряючих, яка не ґрунтуються на відповідним чином затвердженій методології проведення такого роду розрахунків - отже не може бути підставою для визначення нібито завданої Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4272,86 гривень.
		Відносно зазначених в Акту порушень використання коштів на продукти харчування, позивачем пояснено наступне.
		Під час ревізії і перевірок фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26 квітня 2017 року та 18 травня 2017 року не враховані фактичні залишки продуктів харчування у напівфабрикатах, зокрема тих, що знаходились в харчоблоці за адресою місто Харків, провулок Деповський, 2-А, 4-ий корпус, та в буфеті АТЗ за адресою місто Харків, майдан Фейербаха, 7, 1-ий корпус. При цьому також не були враховані маса тари та пакування продуктів, допущені помилки при встановлені маси нетто фасованих продуктів.
		Отже висновок про нібито нестачу продуктів харчування у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_10 на загальну суму 2617,56 гривень, зроблений без врахування наведених фактичних обставин, є передчасним, необґрунтованим та незаконним.
		Відносно твердження про завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33 гривень внаслідок використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33 гривень суд зазначає, що Акт ревізії містить абсолютно необґрунтовані та суперечливі припущення нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлені факти приготування начинки на наступний день". Оскільки фактичні огляди проводились у певні моменти часу (26 квітня 2014 року та 18 травня 2016 року) то такими фактичними оглядами неможливо встановити буд-які факти та обставини, що нібито відбувались наступного дня. Таким чином твердження Акту нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017 та 18.05.2017 встановлені факти приготування начинки на наступний день не відповідають дійсності. При цьому згідно пояснень в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_10 використання зазначених у цій частині Акту продуктів харчування (начинки) фактично відбулось у ті ж самі дні - 26 квітня 2014 року та 18 травня 2016 року для приготування їжі для студентів заочної форми навчання.
		Акт не містить будь-яких об`єктивних, належних і допустимих доказів безпідставного припущення нібито продукти харчування (начинка) на суму 229,33 гривень не були використані для приготування зазначених блюд саме 26 квітня 2014 року та 18 травня 2016 року. У той же час ревізори не були присутніми під час приготування таких блюд у зазначений період і вочевидь не могли достеменно встановити факт використання чи не використання вказаних продуктів харчування саме у вказаний проміжок часу. В свою чергу первинні документи Університету достеменно свідчать про фактичне використання вказаних продуктів за їх призначенням.
		Також суд зазначає, що необґрунтованим жодним нормативно-правовим актом є припущення, що фактична реалізація у складі готових страв продуктів харчування на суму 229,33 гривень може хоча б теоретично призвести до завдання матеріальної шкоди (збитків)) на суму 229,33 гривень. Фактична реалізація товарно-матеріальних цінностей своїм наслідком завжди має фактичне надходження відповідної суми грошових коштів, що аж ніяк не може бути кваліфіковано як завдання матеріальної шкоди (збитків).
		Не відповідає дійсності також й інше припущення Акту щодо необґрунтованого списання продуктів харчування на загальну суму 2253,97 гривень, яке не враховує обставини списання зіпсованих продуктів харчування внаслідок технічної аварії водопроводу та обставини переміщення продуктів харчування між буфетами, виробництвом та складом.
		Таким чином під час проведення ревізії та складання Акту в цій частині не були враховані наведені фактичні обставин, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків Акту в цій частині.
		Щодо покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01 березня 2014 року по 01 січня 2017 року на загальну суму 17750,55 гривень, суд зазначає, що на надання послуг, пов`язаних з захистом дисертацій сторонніми фізичними особами за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 Університетом витрачено 17735,91 грн, в тому числі на оплату праці наукових працівників, задіяних при наданні платної послуги, сплату єдиного соціального внеску та оплату електричної енергії, спожитої при захисті дисертацій осіб, які не навчались в аспірантурі УДУЗТ.
		Проте у відзиві відсутні будь-які заперечення щодо доводів і аргументів позовної заяви, що Акт (сторінки 95-96) не містить жодної вказівки на докази та обставини дійсного нарахування та виплати членам спеціалізованої вченої ради Університету заробітної плати (та нарахування на її суму ЄСВ) у визначених у Додатках №230-235 розмірах саме за участь у роботі саме спеціалізованої вченої ради, а не за виконання інших його трудових обов`язків, що зумовлює необґрунтованість визначеної суми у розмірі 17735,91 гривень, в тому числі на оплату праці - 13651,18 гривень, на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73 гривень. Також в Акті відсутні будь-які обґрунтовані розрахунки витрат на комунальні послуги (електроенергію), що зумовлює необґрунтованість визначеної суми.
		Окрім того, підпунктом 11 пункту 1 "Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 (наділа за текстом - Порядок № 796) встановлено: У сфері освітньої діяльності: 11) прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій, організація, підготовка до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та його проведення для осіб, які навчаються (навчалися) відповідно до договорів, укладених з фізичними або юридичними особами, у тому числі для осіб, які не навчаються (не навчалися) у відповідному навчальному закладі або науковій установі (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів).
		Отже наведеною нормою прямо і недвозначно передбачена неможливість отримання у якості плати за послуги з захисту дисертацій сум оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради, про що фактично висунута вимога у цій частині Акту. Отже наведені припущення Акту у цій частині є безпідставним та незаконними, а відзив не містить будь-яких заперечень щодо наведеного аргументу позовної заяви.
		Частинами 7, 8 Бюджетного кодексу України, порушення яких стверджується у цій частині Акту, передбачено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
		Проте Акт та відзив не містять жодного доказу на підтвердження стверджуваного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії не встановлені факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.
		Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України "витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше".
		Однак, як вже вказано вище, Акт та відзив не містять жодного обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. У даному випадку сума надходжень до спеціального фонду є більшою, ніж розмір витрат, визначених у цій частині акту.
		Окрім того, частиною 9 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.
		Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
		Проте наведена норма бюджетного законодавства у цій частині Акту врахована не була, необхідність застосування її до спірних правовідносин у відзиву - не заперечена, наслідком чого є безпідставність та незаконність висновків Акту та припущень відзиву у цій частині.
		Щодо покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01 березня 2014 року по 01 січня 2017 року на загальну суму 17750,55 гривень, суд зазначає наступне.
		Частинами 7, 8 Бюджетного кодексу України, порушення яких стверджується у цій частині Акту, передбачено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
		Проте, Акт не містить жодного доказу на підтвердження стверджуваного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії не встановлені і в Акті не зазначені факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та нарахування ЄСВ за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.
		Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України "витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше".
		Однак, як вже вказано вище, Акт не містить жодного обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. У даному випадку сума надходжень до спеціального фонду є більшою, ніж розмір витрат, визначених у цій частині акту.
		Окрім того, частиною 9 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
		Проте наведена норма бюджетного законодавства у цій частині Акту врахована не була, а у відзиві - не спростована необхідність її застосування до спірних правовідносин.
		Окрім того відзив не містить жодних конкретних заперечень стосовно висновку судової економічної експертизи №24485 від 31 травня 2018 року. Отже заперечення відповідача у цій частині є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не містять конкретних аргументів щодо повноти та ясності Висновку №24485, який є цілком обґрунтованим та відповідає іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів в його правильності.
		Враховуючи наведені вище факти, суд зазначає, що відповідач не надав змістовних заперечень по суті викладених у позовній заяві аргументів та доводів позивача стосовно висвітлених в Акті ревізії епізодів та виявлених порушень, що стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням позиції Верховного Суду, перевіривши оскаржувану в даній справі вимогу, суд дійшов висновку про її невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи та вважає оскаржувану вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби №20-03-25-4500 від 05.07.2017 щодо усунення порушень законодавства необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 77, 139, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Українського державного університету залізничного транспорту (площа Фейєрбаха, буд. 7, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 01116472) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 40478572) про скасування вимоги - задовольнити.
		Скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби №20-03-25-4500 від 05 травня 2017 року щодо усунення порушень законодавства.
		Стягнути на користь Українського державного університету залізничного транспорту (ЄДРПОУ 01116472) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (ЄДРПОУ 40478572).
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя М.М.Панов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...