Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2021. Зареєстровано: 22.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/25278/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 січня 2021 року 
		 
		м. Київ
		справа №120/3/20-а
		адміністративне провадження №К/9901/25278/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України 
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (суддя Маслоід О.С.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (колегія у складі суддів Драчук Т. О., Полотнянка Ю.П., Ватаманюка Р.В.) 
		у справі № 120/3/20-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_1 
		про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.02.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати п. 17 рішення, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 № 161 про відмову у призначенні як військовослужбовцю за контрактом одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності ІІІ групи з 22.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		- зобов`язання відповідача призначити та виплати йому одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-XII) та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі  Порядок № 975), з урахуванням проведених виплат.
		2.Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, позов задоволено.
		3.02.10.2020 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		4.Верховний Суд ухвалами від 22.10.2020 відкрив касаційне провадження та зупинив виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 до закінчення його перегляду в касаційному порядку. 
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		5.Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.04.2015 та 21.05.2015 ОСОБА_1 при участі в антитерористичній операції отримав травми. 
		6.Військово-лікарська комісія Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону постановою від 30.07.2015 № 656 встановила, що отримана позивачем травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби. 
		7.У зв`язку з втратою 25 % професійної працездатності, що підтверджується довідкою Вінницької обласної МСЕК № 1 від 01.10.2015 серії 10 ААА № 122420, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 24 115,00 грн.
		8.09.10.2019 Одинадцята Регіональна військово-лікарська комісія встановила отримання ОСОБА_1 травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії № 339
		9.22.10.2019 Вінницька обласна медико-соціальна комісія № 1 визначила ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 12 ААБ № 375671, а 01.11.2019 Департамент соціальної політики населення Вінницької міської ради встановив позивачу статус особи з інвалідністю ІІІ групи.
		10.06.11.2019 ОСОБА_1 подав до військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. 
		11.22.11.2019 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 161, яким, зокрема у п. 17 відмовила ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що позивачу встановлена інвалідність понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
		12.Зазначену відмову позивач оскаржив у цій справі. 
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		13.В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що подав до відповідача заяву разом з документами, передбаченими п. 11 Порядку № 975, проте Міністерство оборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням при первинному огляді вперше III групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, п. 6 Порядку № 975. Обмеження дворічним строком на виплату одноразової грошової допомоги, встановлене ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII та п. 8 Порядку № 975, стосується лише випадку встановлення особі при повторному огляді інвалідності вищої групи. Виплата йому одноразової грошової допомоги після встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності мала іншу правову підставу. Зазначав, що має законні очікування на виплату одноразової грошової допомоги.
		14.Міністерство оборони України не визнало позов, зазначало про те, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках, та визначення III групи інвалідності минуло більше двох років. Вимоги щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. 
		15.Третя особа у поясненнях просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, аналогічних запереченням Міністерства оборони України.
		16.Позивач неодноразово подав до суду першої інстанції заяви, у яких просив урахувати при розгляді справи висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18, від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19, від 29.04.2020 у справі № 120/3358/19-а.
		 
		IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		17.Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що встановлення позивачу групи інвалідності є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
		 
		 
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		18.Відповідач обґрунтовує вимоги касаційної скарги тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму п. 4 ст. 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо обмеження строку призначення і виплати військового службовцю одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18, від 20.02.2020 у справі № 806/714/18. 
		Також звертає увагу, що Сьомий апеляційний адміністративний суд у подібних справах № 806/1743/18, № 296/5155/17, № 240/1477/19, № 240/5820/18 ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
		19.Позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення  без змін. Обґрунтовує це тим, що у справі має надаватися перевага найбільш сприятливому для нього тлумаченню ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011 щодо безумовного права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із первинним встановленням інвалідності після часткової втрати працездатності без будь-яких обмежень, покликаючись на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17. Первинне встановлення інвалідності є окремим випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ. Зазначає, що постанова Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 ухвалена не у подібних правовідносинах та не підлягає застосуванню у цій справі. 
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		20.Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків. 
		21.Ключовим питанням у справі є тлумачення норм п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачає призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, у розрізі положень абз. 2 п. 4 ст. 16-3 цього ж Закону, якою визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		22.Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього питання керувалися висновком щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 120/3358/19-а, від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19, який зводиться до того, що абз. 2 п. 4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить часових обмежень для випадків, коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги - допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.
		23.Між тим, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957 відступила від такого висновку, сформулювала новий висновок про те, що:
		 
		«<…> дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
		Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно. 
		При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом <…>.
		<…> за наслідками розгляду цієї справи, виходячи з чинного на час виникнення спірних правовідносин правового регулювання, можна зробити наступні висновки:
		- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати ОГД;
		- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми;
		- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.»
		 
		24.Суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від такого висновку щодо застосування п. 4 ч. 2 ст. 16 та абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
		25. Позивач є військовослужбовцем, якому була визначена група інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, у період понад 2 роки після встановлення йому ж часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності з цієї ж підстави (отримання травми). 
		26.З моменту встановлення ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності (01.10.2015) до дня визначення ІІІ групи інвалідності (22.10.2019) минуло понад два роки.
		27.Тому, з огляду на абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі чи допомоги, що призначається та виплачується військовослужбовцю, якому вперше встановлюється інвалідність внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, оскільки законом у такому разі виплата не передбачена. 
		28.Отже, відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги правомірно, тому підстав для задоволення позову немає. 
		29.Суд відхиляє твердження позивача щодо необхідності надання переваги найбільш сприятливому для нього тлумаченню Закону, оскільки зазначене правило може застосовуватися у випадку конкуренції (колізії) спеціальних норм, тоді як ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011 точно (однозначно) визначає умову, за якої військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги (виплату різниці), а саме, наявність попередньої виплати одноразової грошової допомоги в межах дворічного строку. 
		30.Покликання на первинне встановлення інвалідності та наявність підстав для виплати допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, ґрунтується на неправильному тлумаченні ОСОБА_1 зазначеної норми права.
		31.Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.
		32.Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		33.За таких обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		34.Оскільки рішення у цій справі ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати розподілу не підлягають.
		 
		Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		2.Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 120/3/20-а  скасувати.
		Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відмовити. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддяВ.М. Кравчук
		 
		Суддя А.А. Єзеров
		 
		СуддяО.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...