Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/11122/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2021. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: A/855/25032/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/11122/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2021 року м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Беспалова О. О.суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.за участю секретаря: Саратової О.В. 
		позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Калюжного А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.10.2020року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2018 позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008, у неналежному розмірі.
		Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити позивачу, як інваліду 3 групи станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008, виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити позивачу, як інваліду 2 групи станом на 26 квітня 2016 року одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008, виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року скасовано в частині.
		Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У липні 2019 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, просив суд ухвалити рішення, яким:
		- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у неналежному розмірі;
		- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у здійсненні йому доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із підвищенням групи інвалідності;
		- скасувати рішення, оформлене протоколом від 25 листопада 2016 року № 105 (п. 22 в повному обсязі) засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови здійснити йому доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із підвищенням групи інвалідності;
		- скасувати рішення, оформлене протоколом від 22 червня 2018 року № 62 (п. 12 в повному обсязі) засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині визначення розміру грошового забезпечення 9859 гривень 15 копійок, виходячи з якого відповідачем здійснено виплату;
		- зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати йому як інваліду ІІІ групи станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 499, виходячи з розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 23104 гривні 14 копійок;
		- зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати йому як інваліду ІІ групи станом на 26 квітня 2016 року одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 499, виходячи з розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 23104 гривні 14 копійок.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. 
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що приймаючи спірне рішення судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанов від 20 грудня 2018 року постановленого в рамках даної справи. 
		До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 13.01.2021 р. за вх. № 1138, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю - доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
		Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 24 березня 2011 року № 287 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу військової частини згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2011 року № 61.
		21 червня 2011 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
		У грудні 2011 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, а саме 184558 гривень 50 копійок, відповідно до порядку та умов призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
		Крім того,  ОСОБА_1 з 18.04.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0427868, у зв`язку із чим, позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про здійснення доплати одноразової грошової допомоги.
		Листом Департаменту фінансів МОУ від 31.05.2016 №248/3/6/2841/2505 позивачу відмовлено у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності.
		Позивач, не погоджуючись з розміром одноразової грошової допомоги, а також із відмовою відповідача у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
		В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
		Частиною 2 статті 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		На виконання цієї статті зазначеного закону Кабінет Міністрів України постановою № 499 затвердив Порядок, згідно з п.п. 2 п. 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам III групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.
		Частина 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок не суперечать один одному, оскільки цим законом Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір одноразової грошової допомоги.
		Кабінет Міністрів України у Порядку не вийшов за межі вимог статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і встановленими умовами не обмежив права військовослужбовців, оскільки у постанові № 499 деталізовані загальні підходи щодо компенсаційних виплат, встановлених Законом.
		Абзацом 5 п.п. 4 п. 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
		Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що складові грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Виходячи із визначених в ч. 4 ст. 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу.
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби, визначається Порядком, а складові такого грошового забезпечення - відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року в справі № 21-521а14.
		При цьому, як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Протоколу від 22 червня 2018 року № 62 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , якого 31 березня 2011 року звільнено з військової служби та 21 червня 2011 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної х виконанням обов`язків військової служби, в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення в розмірі 9859 гривень 15 копійок, в сумі 473349 гривень 20 копійок та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої допомоги в сумі 288680 гривень 70 копійок.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати одноразової допомоги у неналежному розмірі.
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства оборони України здійсненні позивачу доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із підвищенням групи інвалідності колегія суддів зазначає наступне.
		Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01 січня 2014 року і застосовується до правовідносин, що виникли після 01 січня 2014 року.
		Відповідно до п 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діяла з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
		Змістовно абзац 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
		Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
		З огляду на викладене положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовують також і до позивача.
		Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 26 квітня 2016 року, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 21 червня 2011 року. 
		Відтак, враховуючи, що між цими подіями минуло понад два роки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. 
		Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
		У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
		а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
		б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
		в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
		г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
		 
		Суддя-доповідачО. О. Беспалов
		Суддя В. Ю. Ключкович
		Суддя А.Б. Парінов 
		 
		(Повний текст постанови складено 26.01.2021року)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...