Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3200/17(916/2791/13) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2021. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2021.

Результат оскарження 01.07.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		 
		                                                                      РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" січня 2021 р.м. Одеса  Справа № 916/3200/17(916/2791/13)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І., 
		за участі секретаря судового засідання Суліми Г.В.   
		дослідивши матеріали справи
		за позовом: Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради 
		до відповідача: Публічного  акціонерного  товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", Акціонерне товариство "Сбербанк"
		про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду  
		у відкритому судовому засіданні за участю                                                                                                        представників сторін:
		від Прокуратури Одеської області: Тунік В.М.; 
		від позивачів: не з`явився; 
		від відповідача: не з`явився; 
		від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явився; 
		від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ  "Фінансова Компанія "Геліос" - Колосюк В.А. , ПАТ «Сбербанк» - Яковлєва К.Є.  
		 
		СУТЬ СПОРУ: про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду       
		 
		Судове засідання 13.01.2021р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2020р. 
		Відповідачем надано клопотання (вх. №685/21 від 13.01.2021р.) про проведення судового засідання без участі його представника (т. 21 а.с. 112). 
		Заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся  в інтересах держави в особі Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся із позовною заявою до Публічного  акціонерного  товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" (далі - АТ "ТВФ "Чорне Море")  про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самовільно побудовану споруду - приміщення паркінгу, що знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № 55 та № 57,  за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. М. Арнаутська № 52 (т. 1 а.с. 2-9), обґрунтовуючи фактом проведення ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"  будівельних робіт  без відповідного дозволу та  оформлення документів на будівництво.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2013р. (суддя Лічман Л.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2791/13 (т. 1 а.с. 1).  
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. до участі у справі № 916/2791/13 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 28-30). 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. у справі № 916/2791/13 (т. 3 а.с. 235-241), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017р. (т. 13 а.с. 204-211), у задоволенні позову було відмовлено повністю. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017р. у справі № 916/2791/13, судові рішення першої та апеляційної інстанції були скасовані із направленням справи на  новий розгляд до господарського суду Одеської області (т. 13 а.с. 261-266). 
		У постанові від була звернута увага на те, що при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність ознак самочинного будівництва, а саме: чи має особа, яка здійснила таке будівництво рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки під спірний об`єкт будівництва; чи розроблено проект на таке будівництво; чи існує відхилення від такого проекту; чи допущено порушення будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2017 р. суддею Желєзною С.П. прийнято справу № 916/2791/13 до свого провадження та розгляд справи призначено в засіданні суду (т. 14 а.с. 10-11). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2017р. до участі у справі № 916/2791/13 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог  на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнко Андрія Анатолійовича (т. 14 а.с. 98-100). 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/2791/13 у задоволенні позову було відмовлено повністю (т. 14 а.с. 212-220). 
		Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/2791/13 в частині позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області скасовано, провадження в цій частині вимог закрито, в решті рішення залишено без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: "У задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради - відмовити. Провадження у справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області закрити" (т. 18 а.с. 117-136). 
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. у справі № 916/2791/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради до АТ "ТВФ "Чорне Море" про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду скасовано, справу в цій частині позовних вимог Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області; у решті рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. у справі № 916/2791/13 залишено без змін (т. 19 а.с. 52-69). 
		У зазначеній постанові вказано, що вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва; приймаючи рішення у справі, суди не надали оцінки наявним доказам та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності об`єкта (приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № 55, 57 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та вул. М. Арнаутська, 52) встановленим законодавчо ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд на підставі зібраних доказів мав проаналізувати: 1) чи здійснює власник земельної ділянки, який звернувся до суду, втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача як її орендаря на мирне володіння майном останнього, зокрема з огляду на норми права у сфері містобудування й охорони культурної спадщини; 2) чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки через здійснення відповідачем самочинного будівництва на орендованій ним земельній ділянці легітимну мету, зокрема, чи є вимога власника цієї ділянки зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану на такій ділянці споруду заходом з контролю власником за користуванням його ділянкою відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів в охороні культурної спадщини; 3) чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті (зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який хоче спорудити певний об`єкт на цій ділянці), та чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки відповідача у відносинах з власником земельної ділянки, а також суспільних інтересів у збереженні культурної спадщини.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020р. суддею Петровим В.С. справу №916/2791/13 прийнято  до свого провадження; ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження (т. 19 а.с. 109-110). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2020р. ухвалено передати справу № 916/2791/13 за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради до АТ "ТВФ "Чорне Море", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду для подальшого розгляду господарським судом Одеської області в межах справи № 916/3200/17 про банкрутство АТ "ТВФ "Чорне Море" (т. 19 а.с. 146-148). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2020р. прийнято справу №916/2791/13 до свого провадження для розгляду в межах справи №916/3200/17 про банкрутство АТ "ТВФ "Чорне Море" суддею Грабован Л.І.  (т. 20 а.с. 3-9).
		Доводи прокурора
		В обґрунтування заявлених вимог прокурором у позові  від 16.10.2013р. зазначено, що в ході проведення перевірки законності будівництва нежитлового об`єкту, розташованого на земельній ділянці прилеглій до житлових будинків №№55 , 57 за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. Мала Арнаутська №52 ,  встановлено, що: 
		-          відповідач розпочав будівельні роботи самовільно без відповідного дозволу, без оформлення документів на будівництво;
		-          будівництво розпочалось на земельній ділянці без права власності на земельну ділянку та права постійного користування земельною ділянкою площею 3417 кв.м., договір оренди землі не зареєстровано, правовстановлююча документація на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-61 в Держземагенстві України відсутня, що підтверджується листом від 08.07.2013р. №01-2-04/3903;
		-          документи на землекористування, передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України у відповідача відсутні, рішення про надання земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось, дозвіл інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт не видавався; об`єкт в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився;
		-отриманий відповідачем дозвіл Одеської міської Інспекції ДАБК №583/07 від 29.12.2007р. на виконання будівельних робіт з  реконструкції двоповерхової частини готелю з надбудовою поверху по вул. Рішельєвській, 57 є не законним та не відповідає дійсності оскільки за адресою вул. Рішельєвська, 57 знаходиться двоповерхова житлова будівля з квартирами приватної власності, та його власники не надавали згоди на будь-яку реконструкцію;
		-          порушення містобудівного законодавства вбачаються з невідповідності назви проекту, що був представлений до міського управління архітектури та містобудування, рішення виконкому ОМР №877 від 26.07.2007р.; у всіх зазначених документах об`єктом реконструкції є будівля по вул. Рішельєвській, 57 для розміщення торгового комплексу та допоміжних приміщень готелю, а не паркінгу на 88 місць. 
		-          будівництво розпочато впритул до п`яти житлових будинків з істотним порушення будівельних норм.
		Прокурором зазначено, що відповідачем проведено самовільну реконструкцію спірного приміщення, без узгодження проектної документації та одержання дозволу на її здійснення, чим порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; відповідачем в порушення вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461, п.п. 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. №919, яким затверджено порядок підготовки та оформлення свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, самовільно виконані будівельні роботи по устрою фундаментів без дозволу на виконання будівельних робіт приміщень  паркінгу готелю «Чорне Море» по вул. Рішельєвська, 59; факт проведення самовільних будівельних робіт відповідачем підтверджується відповіддю Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.07.2013р., в якій вказано про часткове поновлення будівельних робіт, а також перевіркою проведеною державною архітектурно-будівельною інспекцією; у листі інспекції ДАБК в Одеській області №05/1-6793 від 15.08.2013р. зазначено, що до директора АТ "ТВФ "Чорне Море" застосовувалися штрафні санкції за порушення містобудівного законодавства.
		У поясненнях позивача Одеської міської ради  від 13.12.2017р. (т. 14 а.с. 165) зазначено про підтримання позовних в повному обсязі з підстав, які викладені у позовній заяві та викладено прохання задовольнити позов, розгляд справи вести з відсутністю представника його представника на підставі матеріалів справи.       
		Прокурор та позивачі при новому розгляді справи правом на подання пояснень по суті позову з врахуванням положень постанови ВП  ВС у цій справі, заяв  про зміну підстав або предмету позову, клопотань не скористались.  Тому судом  розглядаються позовні вимоги  викладені у позові  від 16.10.2013р.
		Доводи відповідача
		Відповідач у відзиві (т. 1 а.с. 55-68) просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви про знесення самовільно побудованих споруд та звільнення земельної ділянки, оскільки жодних порушень законодавства України з боку АТ „ТВФ „Чорне море" не має, факти, які викладені у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, не підтверджені належними доказами. 
		Відповідачем зазначено, що йому на праві приватної власності належать будівлі готельного комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності №008050, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.05.2000р. Відповідач вказує, що ним розпочато будівельні роботи на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,59 на підставі належним чином оформленого та виданого дозволу Інспекцією ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт № 583/07; будівельні роботи здійснювалося у повній відповідності до розробленої та належним чином погодженої проектної документації та будівництво; на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,57 будівельні роботи ніколи не здійснювались та не здійснюються у зв`язку з тим, що такий об`єкт перебуває у власності третіх осіб; 20.12.2001р.; 20.12.2001р., на підставі ст.ст. 3, 10 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №972-XXIII від 28.04.2000р. та рішення №2718- XXIII від 15.10.2001р., між Одеською міською радою та АТ „ТВФ „Чорне море" був укладений договір на право тимчасового користування землею, на умовах оренди, п. 1.4. Розділу 4 «Обмеження по використанню земельної ділянки» якого, на думку відповідача, був включений з технічною помилкою, оскільки проектом відведення земельної ділянки у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди не передбачено будь-яких обмежень (обтяжень) використання земельної ділянки; 26.07.2007р. АТ „ТВФ „Чорне море" із виконавчим комітетом Одеської міської ради був укладений договір пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, відповідно до п. 2.1. якого АТ „ТВФ „Чорне море"  було надано право забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59;   16.08.2013р. між Одеською міською радою та АТ „ТВФ „Чорне море" був укладений договір про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди, від 20.12.2001р. 
		Відповідач вказує, що у зв`язку із встановленою наказом №69 від 14.10.2011р. черговістю виконання будівельних робіт, у відповідності до законодавства України, АТ „ТВФ „Чорне море" зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларацію про початок будівельних робіт з будівництва чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59, рег. №ОД08311064981 від 26.10.2011р.; після отримання припису №138 від 21.03.2012р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, АТ „ТВФ „Чорне море" було призупинено будівельні роботи на об`єкті: будівництво чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59.  Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2013р. Номер запису 2150081 (Витяг №8101475) відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав та їх обтяжень".
		Відповідачем зазначено, що в подальшому спірний об`єкт було розконсервовано, декларацію про початок будівельних робіт ДАБК Одеської області було повернуто АТ „ТВФ „Чорне море", а тому будівельні роботи з будівництва чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59 здійснюються: на належним чином відведеній земельній ділянці, відповідно до вимог містобудівного законодавства України на підставі діючої декларації про початок будівельних робіт з будівництва чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59, у межах чинної проектної документації, погодженої у встановленому; постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5005/13-а, яка набула законної сили, скасовано постанову №144 від 25.06.2013р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.  
		У поясненнях (т. 3 а.с. 156-165) відповідач зазначає, шо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заявляючи свої начебто порушені права власності на квартири у відповідності до вимог законодавства України, не надали доказів, які б свідчили б про набуття ними право власності на квартири, а тому у розумінні ст. 27 ГПК України, яка визначає, що метою участі третіх осіб  без самостійних вимог у справі є відстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду, вважає, що рішення суду ні яким чином не може вплинути на їхні права та законні інтереси. Відповідач вказує, що додані ОСОБА_2 до пояснень від 22.11.2013р.  документи не можуть служити відповідними доказами, оскільки не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України та надані фотографії не можуть вважатися належними та допустимим доказами, оскільки не містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; посилаючись на положення Закону України та Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 12.12.2012р. №111, відповідач зазначає, що підставою перевірки є постанова про проведення перевірки, тоді як ним з 2008р. по 16.10.2013р. така не отримувалась та у матеріалах справи не було надано доказів, які б свідчили про прийняття постанови про проведення перевірки та оформлення результатів перевірки як такої.       
		У додаткових поясненнях (т. 14 а.с. 76-86) відповідачем зазначено, що АТ „ТВФ „Чорне море" будівництво об`єкту чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59 здійснено у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме отримання відповідних технічних умов (філії «Інфоксводоканал», КП «Міські дороги» Одеської міської ради ВАТ «Одесагаз» та інше), окремо отримано технічний висновок №1347/5 про умови будівництва наземного паркінгу на території готелю «Чорне море» з урахуванням технічного стану домоволодінь №52 по вул. Мала Арнаутська, 55 по вул. Рішельєвська , прибудови до готелю по вул. Рішельєвська, 59, прилеглих до майданчика забудови та висновок про інженерно-геологічних вишукуваних на майданчику будівництва паркінгу по вул. Рішельєвська, 57 ; проектна документація розроблена з урахуванням вимог попереднього розробленого та погодженого ескізного проекту реконструкції будівель по вул. Рішельєвська, 57, погодженого зокрема Одеською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи, експортний висновок №223 від 15.12.2004р.; правомірність декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 08311064981 від 26.10.2011р., а також правомірність забудови земельної ділянки підтверджені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2014р., постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі №815/8541/13-а, ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.06.2015р. (провадження №К/800/55967/14), постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р., ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі №815/8541/13-а; право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 16.08.2013р., номер запису про інше речове право №2150081, згідно із витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 8101475 від 16.08.2013р.; при наявності на земельній ділянці існуючої будівлі готелю «Чорне море» за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, АТ „ТВФ „Чорне море" не заборонено у встановленому порядку здійснювати забудову частини земельної ділянки, оскільки у даному випадку забудова земельної ділянки не суперечить положенням договору оренди землі, ст.ст. 19, 20 ЗК України та іншим нормативно-правовим актам України. 
		Доводи третіх  осіб, які не заявляють  самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		ОСОБА_2  у письмових поясненнях по суті  поданого прокурором позову вказувала, що відповідачем було збудовано надземний паркінг без отримання рішення Одеської міської ради про виділення земельної ділянки  під будівництво вказаного об`єкта; у відповідача відсутній дозвіл ДАБК на будівництво; будівництво спірного об`єкту велося без затвердженого належним чином проекту.  Окрім того,   ОСОБА_2 зазначала, що  відповідачем було збудовано  паркінг в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу м. Одеси,  що є порушенням законодавства  у сфері охорони пам`яток  архітектури, та з порушенням  будівельних норм і правил, оскільки відповідно до Державних правил планування та забудови населених пунктів відстань від надземних гаражів до житлових будників  повинна складати  не менше 25 м, натомість  складає 25 см. ОСОБА_2 зазначає, що рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради №877 від 26.07.2007р. було скасовано рішенням №921 від 29.07.2008р. у зв`язку з чим таке рішення не є рішенням  місцевої ради для відведення земельної ділянки під будівництво та не має ніякого значення для вирішення даного спору; посилання відповідача на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі №8158/350/14  є необґрунтованим, оскільки  таке рішення не містить інформації щодо обставин, які є предметом доказування згідно ст. 376 ЦК України та відповідно не мають значення для вирішення спору (т. 2 а.с. 41-46, т. 14 а.с. 31-38, т. 14 а.с. 107-109).
		У додаткових поясненнях (т. 3 а.с. 91-93, т.19 а.с. 125-132), наданих ОСОБА_2 , вказано, що у разі надання додатку до рішення Одеської міської ради №2692-VI від 21.12.2012р., та такий додаток буде завідомо фальшивим; будівництво паркінгу, яке розпочалося у листопаді 2012р., факт якого був встановлений рішенням адміністративного суду, не тільки велося без дозволу інспекції ДАБК, а й без декларації, оскільки вона була передана до інспекції в березні 2013р. та повернута у вересні 2013р., коди будівництво було уже завершене; будівля паркінга побудована АТ „ТВФ „Чорне море" на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.    Відповідачем здійснено самовільне будівництво приміщення паркінгу на дворовій  території в комплексній охоронній зоні історичного ареала м. Одеси, в охоронній зоні трьох пам`яток архітектури, вплотную ---до житлових будинків з  грубим порушенням будівельних та санітарних норм без відповідного дозволу територіальної громади (в особі Одеської міської ради) та центрального органу виконавчої вдали у сфері охорони культурної спадщини, всупереч містобудівної документації (генеральному плану), що порушує права територіальної громади, громадян, які проживають на  прилеглій території та виключають можливість перебудови даної самовільної будови, що є підставою для знесення самовільного будівництва відповідно до ст. 376 ЦК України.  
		ОСОБА_1  у письмових поясненнях,  у заяві  та в доповненнях підтримала заявлені прокурором позовні вимоги, посилаючись на незаконне проведення відповідачем будівництва без  виділення майданчика  під забудову,  без  затвердження проекту на будівництво паркінгу на 88-100 машиномісць та  з порушенням санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог (т. 2 а.с. 122-124, т. 14 а.с. 18, 115). 
		Доводи третіх  осіб, які не заявляють  самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надано письмові пояснення по суті позову (т. 14 а.с. 167-170), в яких вказано про заперечення позову в повному обсязі, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 26.07.2017р. по справі №916/516/16 позовні вимоги банку задоволені; в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Мідель» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11/14 від 20.03.2014р., загальний розмір якої становить: 271 637        970,  61 грн., з яких: 119 595 000 грн. заборгованість за кредитом, 34 802 943,18 грн. заборгованість за відсотками,  30 876        216, 41  грн., пені, 4 373        753, 82 грн. 3% річних, 81 990        057, 20 грн. індексу інфляції звернуто стягнення на: 
		      - нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301 ; 
		      - торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3 184,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А , шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору, укладеному Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" від власного імені в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, яка визначена висновком №2407/24 судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалам справи №916/516/16 від 30.03.2017, згідно якого ринкова вартість:
		    - нежитлових приміщень третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301 , за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 325247851101 становить 15 022 000 грн.;
		      - торговельно-допоміжної прибудови, загальною площею 3184,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 325296251101 становить 22 629 000 грн. 
		Згідно пояснень 24.07.2017р. банком отримано наказ суду; в разі знесення споруд АТ «ІМЕКСБАНК» буде завдано збитків та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осію на ліквідацію АТ «Імексбанк» буде позбавлена законного права розпоряджатися предметом іпотеки, продати його, що в свою чергу потягне за собою невиконання зобов`язань по задоволенню акцептованих вимог кредиторів, в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.  
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» надано пояснення по справі (т. 21 а.с. 31-36), в яких викладено прохання позовну заяву залишити без розгляду або задоволення. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 131№ Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 2, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, третя особа зазначає, що позивачем у позовній заяві не було зазначено підстави для представництва інтересів держави; позивачем не доведені обставини про те, що орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює покладені на нього відповідні повноваження щодо законності будівництва нежитлового об`єкту, розташованого на земельній ділянці, прилеглій до житлових будинків №№55, 57 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. М. Арнаутська №52.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» зазначає про недотримання прокурором при поданні позовної заяви процедури, встановленої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та як наслідок такий позов має бути залишений без розгляду, оскільки виникли підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Посилання на факт будівництва паркінгу, а як наслідок відсутності дозвільних документів на даний об`єкт та права на забудову згідно договору оренди, однак такі посилання є помилковими, так як дозвільними документами передбачено будівництво чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу, яка включає в себе гараж-стоянку. Відносно факту використання земельної ділянки, яка не входить до меж земельної ділянки, обумовленої договором на право тимчасового користування землею на правах оренди від 20.12.2001р., Товариство  з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» вважає такі доводи безпідставними, так як позивачем не доведено відповідними доказами.  На виконання вимог постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. третя особа зазначає, що задоволення позову про знесення самовільно побудованої споруди, з урахуванням зареєстрованої 10.02.2014р. Інспекцією ДАБК в Одеській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також визнання державою права власності особи на дане нерухоме майно, матиме наслідком втручання у право на майно і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитеме порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних  свобод. 
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос»  вказано, що на сьогоднішній день він є законним власником нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, прим. 301 (номер запису 36615405); торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3184, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А (номер запису 36615747). Право власності на вищезазначені об`єкти нерухомості набуто та зареєстровано 25.05.2020р. в рамках вжиття заходів позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечних договорів з майновим поручителем.           
		Рух справи
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2020р. прийнято справу №916/2791/13 до свого провадження для розгляду в межах справи №916/3200/17 про банкрутство Публічного  акціонерного  товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" суддею Грабован Л.І.  (т. 20 а.с. 3-9).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 11.11.2020р.  (т. 20 а.с. 66-69). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2020р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" до участі у справі  №916/3200/17 (916/2791/13) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т. 20 а.с. 87-91).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2020р. залучено Акціонерне товариство "Сбербанк" до участі у справі №916/3200/17 (916/2791/13) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; закрито підготовче провадження у справі № 916/3200/17 (916/2791/13); призначено справу №916/3200/17 (916/2791/13) до судового розгляду по суті (т. 20 а.с. 160-165). 
		При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Ч. 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		Враховуючи викладене, строк розгляду справи по суті відповідно до приписів ГПК України сплив 17.11.2020р.
		Ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду  з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
		Враховуючи наявність поважних причин, а саме тимчасову непрацездатність судді Грабован Л.І., суд вважає за необхідне розглянути вказану справу поза межами встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України строку, у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Обставини, встановлені судом
		Відповідно до свідоцтва про право власності №008050 від 12.05.2000р., виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеського міськвиконкому 28.04.2000р. №426, будівлі готельного комплексу, розташовані в м. Одесі по вул. Рішельєвській за №59 належать ВАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" (т. 1 а.с. 69).  
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №19676250 від 28.03.2014р. торговельно-допоміжна прибудова, розташована за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, належить АТ  "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" на підставі свідоцтва про право власності №19675744, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області 28.03.2014р. (т. 14 а.с. 92-93).
		20.12.2001р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та АТ „ТВФ „Чорне море" (Орендар) було укладено договір про право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якого Орендодавець на підставі ст.ст. 3,10 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення Одеської міської ради № 975-ХХІІІ від 28.04.2000р. та рішення Одеської міської ради №2718-ХХІІІ від 15.10.01р. надає, а  Орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 3 417 кв.м, що знаходиться у м. Одесі по вулиці Рішельєвська №59 за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (Додаток №1). Зазначена земельна ділянка (код УКЦВЗ - 1.11.6 - землі іншої комерційної діяльності), надається у володіння і користування Орендаря терміном до п`ятидесяти років для експлуатації та обслуговування готельного комплексу (п. п. 1.1., 1.2. договору) (т. 1 а.с. 70-73). 
		Згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2007р. №877 АТ "ТВФ "Чорне море" надано дозвіл на проектування та реконструкцію будівель по вул. Рішельєвській, 57, для розміщення торгового комплексу і допоміжних приміщень готелю "Чорне море" за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, після оформлення документів на землекористування згідно з  чинним законодавством (т. 1 а.с. 31). 
		29.12.2007р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м Одеси (далі- Інспекція  ДАБК) було видано АТ „ТВФ „Чорне море" дозвіл №583/07 на виконання будівельних робіт з реконструкції 2-х поверхової частини  будівлі готелю з надбудовою поверху по вул. Рішельєвській, 57 відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за №877 від 26.07.2007р. (т. 1 а.с. 139). 
		14.10.2011р. наказом генерального директора АТ "ТВФ "Чорне море" №69 було введено черговість будівництва споруд при реконструкції будівель по вул. Рішельєвській, 57, з організацією торговельного комплексу та допоміжних приміщень готелю «Чорне море» по вул. Рішельєвській, 59, а саме встановлено три черги проведення будівельних робіт (т. 3 а.с. 168-169). 
		26.10.2011р. Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт (реконструкції) № ОД 08311064981, яка подана АТ "ТВФ "Чорне море" (т. 1 а.с. 185). 
		21.03.2012р. Інспекцією ДАБК винесено припис №138 про усунення порушень містобудівного законодавства та припинення виконання робіт на об`єкті у зв`язку з наданням АТ "ТВФ "Чорне море" недостовірної інформації щодо обмежень у вигляді заборони на будівництво, які були передбачені в договорі про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.12.2001р., укладеного з Одеською міською радою (т. 1 а.с. 214). 
		17.06.2013р. Інспекцією ДАБК винесено припис №569, в якому викладено вимогу привести у відповідність до чинного законодавства документацію на об`єкт з огляду на виявлену в процесі перевірки експлуатацію АТ "ТВФ "Чорне море" незавершеного будівництва всупереч ч.8 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (т. 1 а.с. 248).  
		16.08.2013р. Одеська міська рада та ПАТ "ТВФ "Чорне море" уклали договір про внесення змін до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди (т. 1 а.с. 75-80), п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішень Одеської міської ради №972-XXIII від 28.04.2000р., №2718- XXIII від 15.10.2001р. та №2692-VI від 21.12.2012р. передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 3417 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, вул. Рішельєвська, 59, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. 
		П. 8.1. вказаного договору сторони визначили, що відповідно до статей 99, 111 ЗК України на земельну ділянку поширюються обмеження, а саме заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту (без затвердженої за встановленим порядком проектної документації - діє на всю площу земельної ділянки), заборона провадження окремих видів діяльності (заборона будівництва та реконструкції об`єкта без відповідного дозволу згідно з діючим законодавством - діє на всю площу земельної ділянки, заборона будівництва без містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки з урахуванням планувальних рішень району - діє на всю площу земельної ділянки).
		Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2013р. номер запису 2150081 (Витяг №8101475) відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав та їх обтяжень" (т.1 а.с.86)
		Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2013р. номер запису 2150081 (Витяг №8101475) відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав та їх обтяжень" (т.1 а.с.86). 
		17.06.2013р. та 25.06.2013р. Інспекцією ДАБК винесено припис №569 та постанову №144 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яке укладається у використанні об`єкту не введеного в експлуатацію, відповідно до якої АТ "ТВФ "Чорне море" було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого  п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено на останнього штраф у розмірі 103 230 грн. (т. 2 а.с. 4). 
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р.  по справі №815/5005/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції ДАБК від 25.06.2013р.  № 144 про накладення штрафу із-за недоведеності такого висновку Інспекції ДАБК належними доказами. Цією ж постановою суду було відмовлено у позові про скасування припису від 17.06.2013.  №569, оскільки останній фактично виконано, а тому дія припису вичерпана його виконанням (т. 2 а.с. 5-10). 
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7.10.2014 р. у справі №815/8541/13-а року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015р.№К/800/55967/14, відмовлено у задоволенні позову прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради  до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправним рішення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 26.10.2011 року про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (реконструкції) № ОД 08311064981, яка подана ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" щодо об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, прилеглій до житлових будинків № 55, 57 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. Мала Арнаутська № 52 у м. Одесі; скасування рішення відповідача від 26.10.2011 року про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (реконструкції) № ОД 08311064981, яка подана ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" щодо об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, прилеглій до житлових будинків № 55, 57 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. Мала Арнаутська № 52 у м. Одесі.
		10.02.2014р. Інспекцією ДАБК було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво чотириповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59 (т. 14 а.с. 87-91). 
		28.03.2014р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області було видано АТ "ТВФ "Чорне море" свідоцтво про право власності з індексним номером 19675744 на торговельно-допоміжну прибудову загальною площею 3 184,9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А (т. 14 а.с. 94). Відомості щодо реєстрації за відповідачем права власності на торговельно-допоміжну прибудову були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом № 19676250 від 28.03.2014р. (т. 14 а.с. 92-93). 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2017р. по справі №916/516/16 (т. 14 а.с. 62-71) позовні вимоги банку задоволені; в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Мідель» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11/14 від 20.03.2014р., загальний розмір якої становить: 271 637        970,  61 грн., з яких: 119 595 000 грн. заборгованість за кредитом, 34 802 943,18 грн. заборгованість за відсотками,  30 876        216, 41  грн., пені, 4 373        753, 82 грн. 3% річних, 81 990        057, 20 грн. індексу інфляції звернуто стягнення на: 
		     - нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301; 
		           - торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3 184,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору, укладеному Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" від власного імені в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, яка визначена висновком №2407/24 судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалам справи №916/516/16 від 30.03.2017, згідно якого ринкова вартість:
		    - нежитлових приміщень третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59, приміщення 301, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 325247851101 становить 15 022 000 грн.;
		      - торговельно-допоміжної прибудови, загальною площею 3184,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 325296251101 становить 22 629 000 грн.
		25.05.2020р.  на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.03.2014р.; договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05.11.2019р. між  --- геліос проведено державну реєстрацію права власності ТОВ  «ФК «Геліос» на об`єкт нерухомого майна за № 325296251101 торговельно-допоміжної прибудови загальною площею 3184, 9 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено  державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Д.В. згідно з рішенням  про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52368541 від 25.05.2020р.,  про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у довідці №215408179 від 08.07.2020р. (т. 20 а.с. 59-61). 
		Предметом спору є вимога про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самовільно побудовану споруду - приміщення паркінгу, підставою  позову прокурор вказав проведення ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"  будівельних робіт  без відповідного дозволу та  оформлення документів на будівництво.
		Норми права, що застосовуються судом   та висновки суду.
		Ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Ч. 1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХІV "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		У постанові Великої Палати Верховного суду  від 07.04.2020р. у цій справі зазначено, що  спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав Одеської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (ч. 4  ст. 376 ЦК України) належить до юрисдикції господарських судів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно із ч. 6 ст. 12        ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно  ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що  спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими        ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до        ГПК України.
		Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними        ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		Вказана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до             Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
		Таким чином справа розглядається в межах справи про банкрутство  ПАТ "ТВФ "Чорне море" №016/3200/17.
		Правовідносини, що виникли  між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України  "Про оренду землі», «Про архітектурну дільяність», «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Положеннями ч.1 ст. 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави . Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).
		Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, як передбачено  ч. 4 ст. 373 ЦК України. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України). За  положеннями ч. 4 ст. 375 ЦК України  правові наслідки самочинної забудови, здійсненої  власником на  його земельній ділянці,  встановлюються ст. 376 ЦК України.
		Положеннями ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
		Це узгоджується  з приписами  ч. 1 ст. 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Кодексу).
		За положеннями ст.9 Закону України         "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України        "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Ч. ч. 4,5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених         ст.31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).
		Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. (ч.3 ст. 376 ЦК України).
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст. 376 ЦК України).
		На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК України).
		Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (ч.6 ст. 376 ЦК України).
		Положення  ч.7 ст. 376 ЦК України передбачають  у  разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.          
		Зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що самочинним будівництво є  будівництво за наявності  одного з елементів: 
		- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об`єкту нерухомості; 
		- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України "Про планування і забудову територій") або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до I - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 - дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"); 
		    - будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України "Про архітектурну діяльність" (а до 12.03.2011р. також Законом України "Про планування і забудову територій"). Ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;  
		       -будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об`єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об`єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.
		Таким чином,  суд доходить висновку, що умовами для постановлення судового рішення про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану споруду  з підстав, передбачених ст.  376  ЦК України, є по-перше, встановлення судом факту самочинності будівництва (порушення з боку відповідача законодавства у сфері містобудівної діяльності); по-друге, встановлення  факту  неможливості  проведення перебудови  споруди або відмову особи, яка здійснила будівництво  від її проведення. 
		Враховуючи факт набуття  ПАТ "ТВФ "Чорне море" права  власності на об`єкт нерухомого майна, який був  визнаний державою шляхом державної реєстрації такого права, надає власнику право на захист його права власності у загальному порядку. 
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Приписами ч. 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.  Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.  Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).
		Ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
		У постанові Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020р. у цій справі зазначено, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
		Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
		При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2  ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч.4 цієї статті.
		З огляду на необхідність застосування  судом в процесуальній діяльності принципу диспозитивності господарського  судочинства, яким передбачено, що суд розгляду справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог, суд позбавлений  можливості виходу за межі заявлених вимог та розгляду питання про правомірність видачі свідоцтва право власності на спірний об`єкт.  
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.
		На виконання  вказівок постанови Великої Палати Верховного суду  суд дослідив наявність визначених законодавчо підстав для визначення спірного майна як об`єкта самочинного будівництва, та виявив наявність ознак такого  з огляду на наявні суперечності у  проектній та дозвільній документації стосовно спірного об`єкту.
		Відповідно до ст. 376 ЦК України факт реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва не є предметом доказування в справі про знесення самочинного будівництва і тому не має  значення для вирішення даного спору, тобто суд приймає рішення про знесення об`єкта самочинного будівництва при наявності підстав, визначених ст. 376 ЦК України, з огляду на наступне. 
		Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови неможливості перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		Наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення учасників справи з вимогами щодо перебудови спірного об`єкту нерухомості.
		Вищенаведені положення  чинного законодавства України дозволяють господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів  ст. 376  ЦК України, оскільки, по-перше, прокурором не доведено вжиття у зв`язку із встановленням  факту самочинності будівництва  всіх передбачених положеннями законодавства заходів, а саме: встановлення факту неможливості  перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами;  відмову особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, оскільки  знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за  цієї умови .
		З огляду на викладене, суд зазначає про необхідність відмови у задоволенні заявленого прокурором позову з огляду на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 376 ЦК України,  оскільки  особа, право власності  якої було офіційно визнано державою,  може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		При цьому, судом не приймає  доводи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про те, що  отримання відповідачем правовстановлюючих документів на  торговельно-допоміжну прибудову не є перешкодою для зобов`язання  ПАТ "ТВФ "Чорне море"   знести самовільно збудований об`єкт  нерухомого майна з підстав, передбачених ст. 376 ЦК України, з тих підстав, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови неможливості  перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, а такого не доведено.
		Крім того, виконуючи вказівки постанови Великої Палати Верховного суду у цій справі, які відповідно до положень ч.1 ст. 316 ГПК України є  обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод суд  на підставі  наданих доказів  проаналізував обставини, запропоновані Верховним судом та  встановив наступне.
		Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
		У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що  Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших 
		зборів або штрафів. 
		Ст. 1 Протоколу гарантує кожному майнове право-право власності. Практика Європейського Суду з прав людини  вказує, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три норми. Перша, загальна, норма стверджує принцип поваги права власності. Вона відображена у першому реченні першого абзацу ст. 1 Друга норма стосується позбавлення майна і обумовлює таке позбавлення певними обставинами. Вона міститься у другому реченні цього ж абзацу. Третя норма визнає, що держави- учасниці Конвенції мають право контролювати використання власності відповідно до інтересів суспільства, приймаючи такі закони, які на їхню думку, є для цього необхідними. Вона міститься у другому абзаці. Перш ніж розглянути питання про те, чи була дотримана перша норма, суд повинен визначити, чи були застосовані дві останні норми. Тобто друга і третя норми, як такі, що стосуються окремих випадків втручання у право на повагу до власності. Повинні тлумачитись у світлі загальної першої норми.  (рішення «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р.)
		Щодо вимог, відповідно до яких законним є втручання у право власності особи (право на мирне володіння майном).У рішенні        «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року        Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
		Вимога законності,         яка випливає з Конвенції, означає         вимогу         дотримання         відповідних         положень національного закону         і         принципу         верховенства         права        (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
		Як зазначено вище, судом встановлено відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 376 ЦК України, оскільки прокурором не доведено вжиття у зв`язку із встановленням  факту самочинності будівництва  всіх передбачених положеннями законодавства заходів, а саме: встановлення факту неможливості  перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами;  відмову особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, оскільки  знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за  цієї умови .
		Щодо дотримання державою «справедливого балансу» при втручанні у право на мирне володіння майном суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу».
		У рішенні        «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року        Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»
		Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
		Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання.         Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційностю.
		У разі відсутності розумного співвідношення та обґрунтованої пропорційності між метою втручання держави в право особи на мирне володіння майном та збитками, які несе особа у зв`язку з неможливістю володіти своїм майном, а також у разі відсутності компенсації за втручання та законних підстав такого втручання, здійснюється грубе порушення права особи на мирне володіння майном.
		Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищає право власності особи від свавільного втручання держави у її права. Однак, ЄСПЛ допускає окремі випадки, коли втручання у права особи є допустим для задоволення «суспільного інтересу», проте таке втручання не повинно перевищувати певну межу між інтересами суспільства або держави та інтересами окремої особи. Для цього необхідно дотримання державою певного балансу та тільки на умовах або підставах передбачених у національному законодавстві держави, у іншому випадку буде порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено що  власник земельної ділянки здійснює втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача як її орендаря на мирне володіння майном останнього, однак таке втручання  не переслідує легітимну мету та задоволення позову про знесення самовільно побудованої споруди, з урахуванням відсутності доказів дотримання  положень ст. 376 ЦК України, визнання державою права власності особи на дане нерухоме майно, матиме наслідком втручання у право на майно і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.
		Суд зазначає, що внаслідок звернення стягнення Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" на  об`єкт будівництва за рішенням суду та реєстрацію права власності на цей об`єкт в подальшому за іншою особою ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» за договором про відступлення права вимоги та позасудового звернення стягнення на це майно, задоволення позову може вплинути на права третьої особи та матиме наслідком втручання і у її право на майно, це втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний тягар на останнього, тому буде непропорційним та становитиме порушення статті 1 Першого Протоколу.
		Одночасно суд перевіряє і доводи прокурора щодо правових підстав подання ним позову  з врахуванням змін у процесуальному законодавстві, які відбулись після подання позову враховуючи те, що здійснюється новий розгляд справи.
		У ч. 4 ст. 53 ГПК України (в ред. від 03.10.2017р.) зазначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповіді функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування  положень, передбачених ст. 174 ГПК України.
		Незважаючи на те, що суд позбавлений можливості застосування положень ст. 174 ГПК України, внаслідок необхідності виконання вказівок, що містяться у постанові Великої Палати Верховного суду  щодо розгляду по суті позовних вимог,  все ж вважає за необхідне надати оцінку відповідності заяви прокурора положенням  ч.4 ст. 53 ГПК України. 
		Так, судом встановлено, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі виконавчого комітету Одеської міської ради та Інспекції ДАБК. Постановою   Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р., залишеній в цій частині без змін постановою ВП ВС від 07.04.2020р.  провадження за позовом прокурора  в інтересах Інспекції ДАБК закрито. В порушення вимог  ч. 2 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 2, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України,  прокурором у позовній заяві не було зазначено підстави для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету, не доведені обставини про те, що орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює покладені на нього відповідні повноваження щодо законності будівництва нежитлового об`єкту.           
		Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод        гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. 
		Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
		І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.  
		Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для  зобов`язання  ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" знести приміщення паркінгу, що знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № 55 та № 57,  за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та по вул. М. Арнаутська № 52,  та відмовляє прокурору у задоволенні позову. 
		Керуючись ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду  - відмовити. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги у порядку  ст. 256  Господарського процесуального кодексу України.   
		 
		 Повне рішення складено   25 січня 2021 р. 
		 
		Копію рішення надіслати: заступнику прокурора Приморського району м. Одеси (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), Одеській міській раді (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1), Виконавчому комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1), ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" (65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ПАТ "Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9), АТ «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46). 
		 
		Суддя                                                                              Л.І. Грабован

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...