Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8114/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 27.01.2021. Зареєстровано: 29.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		18 січня 2021 року Справа № 280/8114/20  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Садового І.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Новікової Д.А.,
		представника позивача: Тягушева Д.О.,
		представника відповідача: Юрчак О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу 
		за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод столових приборів  ДСС (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.83, код ЄДРПОУ 31549087)
		до: Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945)
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		11.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод столових приборів  ДСС» (далі  позивач, ТОВ «ЗСП-ДСС») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі  відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2020 №00001980701, №00002010701.
		Ухвалою суду від 12.11.2020 відкрито загальне позовне провадження по справі, призначене підготовче судове засідання на 10.12.2020.
		Протокольною ухвалою від 10.12.2020 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2020.
		Ухвалою суду від 17.12.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.01.2021.
		Протокольною ухвалою від 05.01.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 18.01.2021.
		У судовому засіданні 18.01.2021, на підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. 
		У відповідності до вимог ч. 1 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу «Акорд».
		Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві від 10.11.2020 (вх.№54085) та у відповіді на відзив на позовну заяву від 10.12.2020 (вх.№60155). З посиланням на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 03.12.2019 по справі №1440/1965/18, від 05.03.2020 по справі №826/16217/17, зазначив, що акт перевірки №202/08-01-05/31549087 від 16.09.2020, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є недопустимим доказом з огляду на відсутність на акті підпису посадової особи контролюючого органу, що його склала. Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу на акті перевірки, яка приймала участь у її проведенні, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків грошових зобов`язань. Мотивуючи протиправність висновків перевірки, викладених в акті №202/08-01-05/31549087 від 16.09.2020, представник позивача вказав, що за укладеним з ПрАТ «Дніпроспецсталь» попереднім договором купівлі-продажу від 30.11.2018 №11180558, вказані в договорі об`єкти нерухомого майна не перестали визнаватися основними засобами, тому що вони утримувалися не з метою продажу в контексті п.3.3 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», а продовжувались використовуватись у процесі виробництва та постачання товарів, надання послуг. Тому застосування органом ДПС Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №27 «Необоротні активи, утримані для продажу, та припинена діяльність» в даному випадку є безпідставним. Безпосередній продаж об`єктів нерухомості було здійснено після проведення ряду заходів, спрямованих на підготовку об`єктів нерухомості до продажу за умовами, визначеними іпотокодержателем (АТ «Ощадбанк») та після отримання його згоди на їх відчуження. Висловлене в акті перевірки зауваження щодо дати переоцінки порушує принципи бухгалтерського обліку превалювання суті над формою. Щодо висновку контролюючого органу про заниження податку на прибуток на суму 537563 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5150761 грн. в податковій декларації з податку на прибуток від 26.08.2020 за сім місяців 2020 року, представник позивача зауважив, що вказана податкова декларація була подана помилково на усну вимогу головного державного ревізора-інспектора відповідача. Листом Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу було повідомлено про відмову у її прийнятті. Враховуючи, що декларація від 26.08.2020 за сім місяців 2020 року не є податковою декларацією з податку на прибуток, яку платник податку подає як декларацію за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації, а також факт відмови податкового органу у її прийнятті, визначати результат завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток та/або заниження грошового зобов`язання з цього податку, до настання звітного періоду подання зазначеної податкової звітності є передчасним та безпідставним. Враховуючи протиправність висновків проведеної перевірки, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 03.12.2020 (вх.№58762). Зокрема зазначив, що позаплановою виїзною документальною перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся. Перевіркою встановлено, що позивачем в листопаді 2018 року укладено попередній договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна. На думку відповідача, вказані в договорі об`єкти нерухомого майна повинні були переведені до складу необоротних активів, утримуваних для продажу на дату балансу 31.12.2018 без проведення в подальшому їх переоцінки. При цьому, позивачем проведено оцінку об`єктів нерухомого майна станом на 01.02.2020, переоцінку в бухгалтерському обліку проведено 24.02.2020, але ці дати не є датами балансу в розумінні стандартів бухгалтерського обліку. Таким чином, позивачем завищено собівартість реалізованих необоротних активів на суму дооцінки основних засобів, які повинні були переведені до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, станом на 31.12.2018 та яка проведена не на дату балансу. Також зазначив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, ТОВ «ЗСП-ДСС» нараховано амортизацію на переоцінену вартість реалізованих необоротних активів за березень 2020 року та амортизацію нереалізованого об`єкта за період з березня 2020 року по липень 2020 року, чим завищено собівартість реалізованої готової продукції на суму зносу, який нарахований на необоротні активи, які були переоцінені. З приводу порушень, пов`язаних з подачею декларації на прибуток за 7 місяців 2020 року, відповідач вказав, що рішення засновників ТОВ «ЗСП-ДСС» від 05.10.2020 про продовження строку для проведення ліквідаційної процедури до 29.04.2021 прийнято після проведення перевірки та зауважив, що у листі Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області, на яке посилається позивач, йде мова про відмову у прийнятті не податкової декларації з податку на прибуток, а про інший звіт. Обґрунтовуючи помилковість тверджень позивача про визнання акту перевірки нечинним з огляду на відсутність в ньому підпису однієї з посадових осіб, представник відповідача посилався на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2020 по справі №140/388/19. На підставі вищезазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
		У період з 19.08.2020 по 02.09.2020 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 02.09.2020, з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 02.09.2020.
		За результатами перевірки складено акт №202/08-01-05-01/31549087 від 16.09.2020 (а.с.63-81, т.1).
		Згідно висновків акту, перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «ЗСП-ДСС»:
		- п.44.1. ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.1351 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 537563 грн, у тому числі за сім місяців 2020 року в сумі 537563 грн.;
		- п.44.1. ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.1351 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5150761 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року в сумі 5150761 грн.
		Скориставшись можливістю адміністративного оскарження висновків перевірки, позивачем подано Головному управлінню ДПС у Запорізькій області письмові заперечення (вих.№136 від 06.10.2020), за результатом розгляду яких висновки акту перевірки від 16.09.2020 №202/08-01-05-01/31549087 визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства (а.с.82-94, т.1).
		20.10.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
		- №00001980701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 537563 грн (а.с.95-96, т.1).
		- № 00002010701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5150761 грн. (а.с.97-98, т.1).
		Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував, що акт перевірки №202/08-01-05/31549087 від 16.09.2020 є нечинним та не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків грошових зобов`язань, оскільки не підписаний посадовою особою, яка була зазначена у вступній частині акту та приймала участь у проведенні перевірки, а саме головним державним ревізором-інспектором Красавцевою Н.М.
		Такого висновку позивач дійшов посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 по справі №1440/1965/18, від 05.03.2020 по справі №826/16217/17. 
		Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 (далі - Методичні рекомендації № 396).
		Згідно з Порядком № 727 та Методичними рекомендаціями № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
		Одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
		Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. 
		Як свідчать матеріали справи, позивачем подавались заперечення до акту перевірки від 16.09.2020, однак без зауважень щодо факту відсутності на акті підпису посадової особи контролюючого органу, що його склала.
		Відповідно до п.58.1 ст. 58 та п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
		У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України).
		За змістом п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
		Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.
		Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
		Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.
		Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої ст.2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.
		Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.
		Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
		Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
		Вищенаведене кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду по справі від 19.06.2020 по справі №140/388/19.
		За результатами розгляду вказаної справи, колегія суддів касаційної інстанції знайшла підстави для відступлення від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначеної, зокрема у постанові від 03.12.2019 у справі №440/1965/18, на яку серед іншого посилається позивач у позові.
		Отже, відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. 
		При цьому, враховуючи те, що предметом розгляду справи є податкові повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне дослідити саме підстави їх прийняття, встановити правомірність чи протиправність висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі  Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
		Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		За правилами п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		З матеріалів справи судом встановлено, що 30.11.2018 між ТОВ «ЗСП-ДСС» (продавцем) та ПрАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 30.11.2018 №11180558 (а.с.168-170, т.1).
		Згідно умов договору, сторони зобов`язувались в майбутньому укласти і належним чином оформити Договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором.
		Предметом договору стало нерухоме майно: виробничий корпус цеху столових приборів  інв. №№00079, 00342 загальною площею 13626,7 м2 та побутовий корпус інв.№ 00232 загальною площею 1937,9 м2, які розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 83. 
		Іншими умовами попереднього договору було передбачено, зокрема, наступне:
		«СТОРОНИ домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір купівлі- продажу об`єкта нерухомості, зазначеного у п. 1.2.» (пункт 2.1.);
		«СТОРОНИ домовились, що ПРОДАВЕЦЬ продає, а ПОКУПЕЦЬ купує зазначене Майно за договором купівлі-продажу за балансовою вартістю об`єктів станом на день укладання Основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості у відповідності до бухгалтерських даних ПРОДАВЦЯ.» (пункт 3.1.);
		«Вартість нерухомого майна ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЮ таким чином: авансом суму в розмірі 256 000 грн. у тому числі ПДВ протягом 3-х календарних днів з моменту підписання цього попереднього договору; остаточну суму, в розмірі балансової вартості об`єктів нерухомості станом на день укладання Основного договору купівлі-продажу у тому числі ПДВ за виключенням авансових платежів, протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня підписання та нотаріального посвідчення Основного договору.» (пункт 3.2.);
		«Враховуючи, що об`єкт нерухомості знаходиться в іпотеці AT «Ощадбанк», сторони зобов`язуються укласти Основний договір після отримання відповідного погодження банку та з урахуванням усіх вимог, які будуть висунені банком.» (пункт 6.2.);
		«У випадку якщо Основний договір не буде укладений в термін встановлений п.7.1. цього договору, Продавець зобов`язується повернути ПОКУПЦЮ раніше отримані авансові кошти у розмірі 256 000 грн. у тому числі ПДВ (двісті п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.) грн., та у розмірі 188 600 грн. у тому числі ПДВ (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот гривень 00 коп.) в строк до 31.12.2019.» (пункт 6.3.);
		«За домовленістю Сторін укладення та нотаріальне посвідчення Основного договору повинно бути здійснено не пізніше ніж 01.06.2019.» (пункт 7.1.)
		Відповідно до умов попереднього договору позивач отримав від ПрАТ «Дніпроспецсталь» кошти в сумі 256 000 грн (а.с.231, т.1).
		Додатковою угодою №1 від 30.05.2019 до попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна №11180558 від 30.11.2018 було внесено зміни (а.с.170-171, т.1):
		«Вартість нерухомого майна ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЮ таким чином: авансом суму в розмірі 256 000 грн. у тому числі ПДВ протягом 3-х календарних днів з моменту підписання цього попереднього договору; авансом суму в розмірі 188 600 грн. у тому числі ПДВ до 31.07.2019; остаточну суму, в розмірі балансової вартості об`єктів нерухомості станом на день укладання Основного договору купівлі-продажу у тому числі ПДВ за виключенням авансових платежів, протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня підписання та нотаріального посвідчення Основного договору.» (пункт 3.2.);
		«У випадку якщо Основний договір не буде укладений в термін встановлений п.7.1. цього договору, Продавець зобов`язується повернути ПОКУПЦЮ раніше отримані авансові кошти у розмірі 256 000 грн. у тому числі ПДВ (двісті п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.) грн., та у розмірі 188 600 грн. у тому числі ПДВ (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот гривень 00 коп.) в строк до 31.12.2019» (пункт 6.3.);
		«За домовленістю Сторін укладення та нотаріальне посвідчення Основного договору повинно бути здійснено не пізніше ніж 31.12.2019» (пункт 7.1.).
		Відповідно до умов додаткової угоди №1 позивач отримав від ПрАТ «Дніпроспецсталь» кошти в сумі 188 600 грн. (а.с.233, т.1).
		20.02.2020 між TOB "ЗСП-ДСС" та TOB "БЮРО ОЦІНОК" (код ЄДРПОУ 36589721), яке діє на підставі сертифіката оціночної діяльності від 26.03.2019 № 230/19, було укладено договір №41/02 про оцінку вартості основних засобів - нежитлових приміщень загальною площею 15564,6 кв.м., та двох споруд, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне, шосе, буд. 83 (а.с.178-183, т.1).
		На підставі цього договору TOB "ЗСП-ДСС» надано звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень та висновок про вартість об`єкта оцінки від 24.02.2020, відповідно до якого вартість вказаних основних засобів складає 10 177 617,00 грн (а.с.184-186, т.1).
		На підставі висновку про вартість об`єкта оцінки від 24.02.2020, наказом по TOB "ЗСП- ДСС" від 24.02.2020 №4-ОС проведено переоцінку вартості об`єктів основних засобів по рахунку 103 "Будівлі та споруди" згідно акту переоцінки основних засобів № 53668 від 24.02.2020 (а.с.187-188, т.1).
		30.03.2020 між TOB «ЗСП-ДСС» (продавець) то ПрАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) укладено чотири договори на купівлю-продаж об`єктів нерухомості (нежитлових приміщень) за адресою: місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 83, які були нотаріально посвідчені (а.с.199-230, т.1):
		1. Нежитлове приміщення літ. А-3, інв.№00079, загальною площею 4342,3 кв.м.
		За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 3 352 445,78 грн., в тому числі ПДВ 558 740,96 грн.
		2. Нежитлове приміщення літ. А-3, інв.№00342, загальною площею 9284,4 кв.м.
		За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 7 162 898,54 грн., в тому числі ПДВ 1 193 816,42 грн.
		3.Нежитлове приміщення літ. Б-4, інв.№00232, загальною площею 975,1 кв.м.
		За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 752 199,88 грн., в тому числі ПДВ 125 366,65 грн.
		4. Нежитлове приміщення літ. Б-4, інв.№00232, загальною площею 962,8 кв.м.
		За домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 742 728,16 грн., в тому числі ПДВ 123 788,03 грн.
		Розрахунки за договорами купівлі-продажу здійснені в повному обсязі в квітні 2020 року (а.с.237-239, т.1). 
		Як свідчать обставини справи, порушення, встановлені в ході податкової перевірки позивача виявлені з підстав порушень ТОВ «ЗСП-ДСС» положень (стандартів) бухгалтерського обліку належних на праві власності об`єктів нерухомого майна: виробничий корпус цеху столових приборів  інв. №№00079, 00342 загальною площею 13626,7 м2 та побутовий корпус інв.№ 00232 загальною площею 1937,9 м2, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 83, що були предметом попереднього договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 30.11.2018 №11180558.
		Зазначені будівлі (до остаточного їх продажу) в бухгалтерському обліку ТОВ «ЗСП-ДСС» були віднесені до основних засобів, як матеріальні активи, які підприємство утримувало з метою їх використання у процесі виробництва та постачання товарів, надання послуг, а саме видів діяльності за КВЕД: 25.71 "Виробництво столових приборів", 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів", 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля", 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах", 46.77 "Оптова торгівля відходами та брухтом", 46.49 "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення".
		Однак з позиції контролюючого органу, вказані об`єкти нерухомого майна повинні були переведені до складу необоротних активів, утримуваних для продажу на дату балансу 31.12.2018 та без подальшого проведення переоцінки.
		З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що підприємством завищено собівартість реалізованих необоротних активів на суму дооцінки основних засобів, які повинні були переведені до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, станом на 31.12.2018 та яка проведена на дату балансу на загальну суму 8 053 809,79 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року в сумі 8 053 809,79 грн.
		Крім того, відповідно до даних бухгалтерського обліку, TOB "ЗСП-ДСС" нараховано амортизацію на переоцінену вартість реалізованих необоротних активів за березень 2020 року та амортизацію нереалізованого об`єкта ЦСПр КТП №210 за період з березня 2020 року по липень 2020 року.
		Відтак, перевіркою визначено завищення підприємством собівартості реалізованої готової продукції на суму зносу, яка нарахована на необоротні активи, які були переоцінені, на загальну суму 83 413 грн., в тому числі за сім місяців 2020 року в сумі 83 413 грн.
		Таким чином, в порушення пп.3.3 п.3, п.33 П(С)БО №7 "Основні засоби", TOB "ЗСП- ДСС" завищено собівартість реалізованої готової продукції та собівартість реалізованих необоротних активів на вартість переоцінки основних засобів, в результаті чого завищено показники Звіту про фінансові результати по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" на суму 83 413 грн. та по рядку 2270 "Інші витрати" на суму 8 053 809,79 грн., за період з 01.01.2017 по 31.07.2020 на загальну суму 8 137 223 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року у сумі 8 137 223 грн.
		Також, за період з 01.01.2017 по 31.07.2020 TOB "ЗСП-ДСС" задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 159 123 грн. та фінансовий результат до оподаткування (збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 5 150 761 грн.
		Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток) за період 01.01.2017 по 31.07.2020 встановлено їх заниження всього у сумі 4 479 200 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року у сумі 4 479 200 грн.
		Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (збиток) за період з 01.01.2017 по 31.07.2020 встановлено їх заниження всього у сумі 3 658 000 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року у сумі 3 658 000 грн.
		Вирішуючи спір між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.п.14.1.138. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України основні засоби- матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
		Відповідно до пункту 4 «Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (зі змінами) (далі - П(С) БО 7):
		основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);
		об`єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою;
		первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;
		залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу);
		переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки;
		справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.
		Відповідно до пункту 16 П(С) БО 7, підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.
		Переоцінка основних засобів тієї групи, об`єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
		Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.
		Відповідно до пункту 17 П(С) БО 7, переоцінена первісна вартість та сума зносу об`єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об`єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об`єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
		Якщо залишкова вартість об`єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об`єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об`єкта. При цьому для таких об`єктів, що продовжують використовуватися, обов`язково визначається ліквідаційна вартість.
		Як зазначалось вище, у листопаді 2018 року між ТОВ "ЗСПДСС" та ПрАТ "Дніпроспецсталь" був підписаний попередній договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 30.11.2018 №11180558, згідно якого сторони у майбутньому зобов`язувались укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна за балансовою вартістю об`єктів станом на день укладання основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості у відповідності до бухгалтерських даних продавця.
		Відповідно до п. 3 (п.п. 3.1.) П(С) БО 7 його положення не поширюється, зокрема, на основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
		Відповідно до п.33 П(С) БО 7 об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
		Однак судом встановлено, що за зазначеним попереднім договором необоротні активи (нерухоме майно) не перестали визнаватися основними засобами, тому що вони утримувалися не з метою продажу в контексті змісту пункту 3.3 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби", а продовжувались використовуватись у процесі виробництва та постачання товарів, надання послуг.
		Так, відповідно до звітів про фінансові результати за 2018-2019 p., які подавалась позивачем до податкових органів одночасно з податковими деклараціями з податку на прибуток за вказані роки, чистий дохід позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив за 2018 рік - 13 415 грн., за 2019 рік - 11 165 грн (а.с.241-250, т.1; а.с.1-16, т.2).
		Посилання відповідача на те, що очікувана економічна вигода від продажу об`єктів є вищою, ніж від використання за призначенням є недоречним, оскільки право власності передбачає також право розпорядження належним позивачу майном на власний розсуд.
		При цьому, відповідно до п. 1 розділу II «Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 №617 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.11.200 за №1054/8375 (зі змінами) (далі -П(С) БО 27) необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:
		економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
		вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
		їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
		умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
		здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.
		Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.
		Суд погоджується з позивачем, що в даному випадку застосування органом ДПС Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №27 "Необоротні активи, утримані для продажу, та припинена діяльність" є неправомірним та безпідставним через такі факти:
		1. TOB "ЗСПДСС" отримувало економічну вигоду (доходи від ведення господарської діяльності), використовуючи це майно за призначенням для ведення господарської діяльності у період з 31.12.2018 по 31.03.2020 (до моменту продажу та передачі майна ПрАТ "Дніпроспецсталь"), що підтверджується, зокрема, вищевказаними звітами про фінансові результати за 2018-2019 p.
		2. Зазначені об`єкти не були готові для продажу станом на 31.12.2018 у тому стані в якому знаходилися, та приводилися протягом 2019 року та 3 місяців 2020 року до відповідного стану для продажу, що підтверджується наступним.
		За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 31.12.2018 об`єкти нерухомого майна TOB "ЗСПДСС" значилися як виробничий корпус цеху столових приборів інв.№00079, інв.№00342, побутовий корпус інв.№00232. 
		Зазначені об`єкти нерухомого майна станом на 31.12.2018 були передані в іпотеку AT «Ощадбанк» згідно іпотечного договору № 2 від 07.10.2013. На зазначене майно з 07.10.2013 було накладене обтяження AT «Ощадбанк», а саме - заборона на відчуження предмету іпотеки (нерухоме майно) (а.с.99-116, т.1).
		Протягом 2018-2020 p. між TOB "ЗСПДСС" та AT «Ощадбанк» тривало листування з приводу надання згоди банку на відчуження вказаних об`єктів (а.с.189-196, т.1).
		В зазначених листах AT «Ощадбанк» як іпотекодержателем були висунені певні умови, спрямовані на підготовку об`єктів нерухомості до наступного продажу, зокрема щодо поділу вказаних об`єктів інв.№0079, інв.№00342, інв.№00232 на чотири окремих об`єкта, виготовлення технічних паспортів на об`єкти нерухомості, реєстрації об`єктів згідно технічних паспортів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тощо.
		В травні 2019 року чотири окремих об`єкта, які утворились внаслідок поділу «первісних» об`єктів, були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.172-177, т.1).
		23.03.3020 листом «Згода іпотекодержателя» AT «Ощадбанк» висунуто вимогу щодо надання незалежної оцінки об`єктів нерухомості - предмету іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності та надано згоду на відчуження основних засобів (нерухомого майна) TOB "ЗСП-ДСС" (а.с.197, т.1).
		Статтею 7 Закону України N 2658-ІІІ від 12.07.2001 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлені випадки обов`язкового проведення оцінки майна, серед яких - «переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку».
		Частиною 3 ст.7 Закону передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково- технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
		Відповідно до ч.6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
		Як вже зазначалось вище, на підставі експертного висновку від 24.02.2020 про оцінку вартості основних засобів, зокрема нежитлових приміщень загальною площею 15564,6 кв.м., наказом по TOB "ЗСП-ДСС" від 24.02.2020 №4-ОС було проведено переоцінку вартості об`єктів основних засобів по рахунку 103 "Будівлі та споруди".
		Таким чином, купівля-продаж об`єктів нерухомості після їх приведення до відповідного стану була здійснена 30.03.2020 за залишковою балансовою вартістю на момент продажу (без ПДВ), яка дорівнювала справедливій оціночній вартості, зменшеній на суму нарахованої амортизації на об`єкти основних засобів з моменту експертної оцінки (за березень 2020 року).
		3. Фактичний продаж за чотирьма основними договорами на купівлю-продаж нежитлових приміщень від 30.03.2020 відбувся в терміни більше одного року від дати підписання попереднього договору (30.11.2018). 
		4. Відсутня умова щодо «здійснення продажу має високу ймовірність» у зв`язку з тим, що майно знаходилось в іпотеці у АТ "Ощадбанк", яким була накладена заборона на продаж майна.
		Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
		Підсумовуючи слід зазначити, що відповідно до п. 3 розділу II П(С)БО 27 первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються умови, наведені в пункті 1 цього розділу або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.
		За умови, що станом на 31.12.2018, умови, наведені в п.1 розділу II П(С)БО 27 задоволені не були, у позивача були відсутні підстави для визнання об`єктів нерухомого майна утримуваними для продажу.
		Суд також враховує, що в жодному з чотирьох основних договорів на купівлю-продаж нежитлових приміщень від 30.03.2020 не зазначено, що вони укладені на підставі та/або на виконання попереднього договору від 30.11.2018 №11180558.
		Грошові кошти, сплачені покупцем за попереднім договором від 30.11.2018 №11180558 продавцю як авансові платежі, 14.04.2020 були повернуті продавцем (TOB "ЗСПДСС") покупцю (ПрАТ "Дніпроспецсталь") у повному обсязі (444 600 грн. з ПДВ (а.с.235-236, т.1). 
		Стосовно проведеної дооцінки у бухгалтерському обліку 24.02.2020 основних засобів по рахунку 103 "Будівлі та споруди" станом на 01.02.2020 та не визнання органом ДПС у акті перевірки дооцінки з приводу її дати проведення в обліку, слід зауважити, що законодавство України не містить заборони щодо проведення такої дооцінки.
		Відповідно до пункту 16 П(С) БО 7 підприємство може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
		У даному випадку датою балансу є дата, на яку складений баланс підприємства, та визначена балансова вартість об`єкту основних засобів, яка істотно відрізняється від справедливої, тобто встановленої станом на 31.12.2019.
		На переконання суду, такий привід надає можливість підприємству здійснити переоцінку для достовірного відображення в обліку балансової вартості, що в свою чергу надає можливість TOB "ЗСП-ДСС" у податковому обліку сплатити достовірно податки, зокрема з ПДВ.
		Результати переоцінки відносяться до того періоду, за підсумками якого вона була здійснена. Таким чином, були наявні умови для переоцінки, яка була проведена за всіма умовами її проведення (TOB "БЮРО ОЦІНОК" здійснено оцінку на підставі сертифікату оціночної діяльності та надано висновок оцінки від 24.02.2020). 
		В акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення первинними документами операції з переоцінки, щодо проведення розрахунків сум переоцінки та відповідність вимогам бухгалтерського обліку бухгалтерських проводок відповідають, що свідчить про дотримання правил бухгалтерського обліку та національних стандартів для переоцінки.
		Висловлене в акті перевірки зауваження щодо дати переоцінки порушує принципи бухгалтерського обліку превалювання суті над формою, так як значення справедливої вартості протягом часу між датами балансу, тобто на 31.12.2019 та 31.03.2020, відрізняється на індекс інфляції за цей період, що для справедливої оцінки майна не істотно, якщо протягом часу відхилення складає до 10% справедливої вартості активу.
		При цьому слід зазначити, що Мінфін України у листі від 20.03.2003 №053-2940 дійшов висновку, що норма П(С)БО 7 щодо переоцінки основних засобів не є імперативною та має лише дозвільний характер. Тим часом кількісні критерії та якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події й статті фінансової звітності визначає керівництво підприємства, якщо такі критерії не встановлено П(С) БО, іншими нормативно-правовими актами. Отже, рішення про проведення переоцінки основних засобів ухвалює керівництво підприємства, переоцінка можлива лише коли різниця між балансовою та справедливою вартістю істотна.
		З приводу порушень позивачем п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5150 761 грн., у тому числі за сім місяців 2020 року в сум і5150761 грн. суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ «ЗСП-ДСС» прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.04.2020, про припинення ТОВ «ЗСП-ДСС» шляхом ліквідації за рішенням учасників. Для проведення ліквідаційної процедури товариства встановлено шестимісячний строк, який може бути збільшений за відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства (а.с.42-49, т.1).
		Загальними зборами учасників ТОВ «ЗСП-ДСС» прийнято рішення, оформлене протоколом від 05.10.2020, продовжено строки для проведення ліквідаційної процедури товариства до 29.04.2021, який може бути збільшений за відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства (а.с.50-53, т.1).
		Перевірка позивача проводилась у період з 19.08.2020 по 09.09.2020, акт перевірки датовано 16.09.2020.
		Отже, на момент завершення перевірки, первісно встановлений строк ліквідаційної процедури позивача ще не сплинув, отже посилання відповідача на те, що рішення про продовження строку ліквідаційної процедури прийнято після проведення перевірки є безпідставним.
		Відповідно до пп. 137.4.3 п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.
		Відповідно до ч.5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Враховуючи продовження строку ліквідаційної процедури позивача, подана податкова декларація з податку на прибуток за сім місяців 2020 року (№9211096326) не є декларацією, що подається за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає його ліквідація, оскільки такий звітний період не настав.
		Декларацію з податку на прибуток ТОВ «ЗСП-ДСС» за сім місяців 2020 року було подано помилково, що підтверджується листом №104 від 10.09.2020, адресованим Вознесенівському управлінню у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області (а.с.38, т.2).
		Враховуючи викладене, суд вважає висновки перевірки цій частині передчасними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2673 від 06.11.2020 (а.с.19 т.1).
		Відтак, судовий збір у розмірі 21020 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.
		Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод столових приборів  ДСС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.83, код ЄДРПОУ 31549087) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.10.2020 №00001980701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 537563 (п`ятсот тридцять сім тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 00 коп.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.10.2020 № 00002010701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5150761 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 00 коп..
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод столових приборів  ДСС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.83, код ЄДРПОУ 31549087) судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.01.2021.
		 
		 
		Суддя І.В.Садовий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...