Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/585/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2021. Зареєстровано: 29.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2021.
Дата набрання законної сили: 26.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/42268/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 822/585/17
		адміністративне провадження № К/9901/42268/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні справу №822/585/17 за позовом Приватного підприємства «Приватна друкарня» до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство "Приватна друкарня" (далі також ПП "Приватна друкарня", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі також ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2016 №0002581401, №0002591401 та №0002601401.
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволено.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі №822/585/17.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №822/585/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 матеріали справи прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні на 26.01.2021.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вказує, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, висновки суддів не відповідають дійсним обставинам, що в сукупності призвело до прийняття помилкових судових рішень. Відповідач вважає, що проведеною перевіркою непідтверджено дані податкового обліку платника податку по операціях з придбання товару від постачальника, оскільки, на думку податкового органу, ТОВ «Подільський рай» поставку продукції фактично не здійснювало, відтак, податкові накладні не є підставою для формування позивачем податкового кредиту. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, з яких слідує, що Товариство вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими. Як зазначає позивач, висновки відповідача, які викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях про недотримання контрагентом позивача податкового законодавства, вказує, що реальність здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами оформленими належним чином. Позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на III квартал 2016 року, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Приватна друкарня" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.
		 
		За результатами перевірки складено акт від 17.11.2016 №0102/22-01-14-01/31733903 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Приватна друкарня" (ПН 31733903) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильність нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2016"(далі - Акт перевірки).
		 
		За змістом акту перевірки, податковий орган вважав, що ПП "Приватна друкарня":
		 
		занижено суму податку, що підлягала сплаті до державного бюджету у розмірі 141607грн.;
		 
		занижено ПДВ на загальну суму 1577549грн.
		 
		завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 96960грн.
		 
		На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2016: 
		 
		№0002581401, яким ПП "Приватна друкарня" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 179184,00грн., у тому числі: 141607,00 грн. - податкові зобов`язання, 37577,00грн. - штрафні (фінансові) санкції;
		 
		№0002591401, згідно якого, ПП "Приватна друкарня" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ на 2366324,00грн., у тому числі: 1' 577' 549,00грн. - податкові зобов`язання, 788775,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
		 
		№0002601401- ПП "Приватна друкарня" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 96960,00грн.
		 
		За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
		 
		Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами,  контролюючим органом не обгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами відзначено, що відповідачем не надано  жодного доказу, який би підтверджував зроблений ним висновок про те, що відомості, наведені у документах, якими була оформлена господарська операція із поставки позивачу 6-ти секційну друкувальну офсетну машину "Коmorі" L-640+С неповні, недостовірні та (або) суперечливі і спростовують реальність здійсненої операції, а також, що податкова вигода, отримана позивачем в результаті вказаної операції, може вважатися необґрунтованою.
		 
		Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
		 
		Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
		 
		Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. 
		 
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Відповідно до акту перевірки податковий орган вважав, що  понесені позивачем витрати на капітальний ремонт доріг, що знаходяться поруч належних позивачу приміщень, виконаний ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів підряду, не повинні відноситися до складу адміністративний витрат, як це було зроблено позивачем, оскільки такі витрати є витратами на благоустрій прилеглої до виробничого та складського приміщень території, а тому вони поліпшують об`єкт нематеріального активу та збільшують його первинну вартість.
		 
		Так, за умовами договору купівлі-продажу від 28.10.2013, укладеного між ТОВ "НБН Крафт" і позивачем, останній придбав об`єкт нерухомого майна - приміщення друкарні, розташоване за адресою: м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 17/2А . При цьому, в договорі купівлі-продажу зазначено, що придбане позивачем приміщення розташоване на орендованій земельній ділянці.
		 
		Отже, набувши у власність зазначений об`єкт нерухомого майна, позивач в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України набув права користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, при цьому, процес оформлення вказаного права, що здійснюється шляхом укладення договору оренди, ще не був завершений до початку періоду, який перевірявся відповідачем.
		 
		У свою чергу, позивач видав наказ №8/1-ОД від 23.06.2015, копію якого долучено до справи, на підставі якого було створено комісію із фіксації стану асфальтового покриття, якою складено акт про те, що дороги по периметру цеху друкарні та складу витратних матеріалів перебувають у незадовільному стані, що не дозволяє проїзд автомашин та автонавантажувачів. У зв`язку із вказаним, комісія дійшла висновку про необхідність проведення ремонту цих доріг.
		 
		Наведені обставини дозволяють стверджувати, що віднесення до складу адміністративних витрат на ремонт такого об`єкту благоустрою, як дорога внутрішньогосподарського користування, було здійснено у відповідності до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
		 
		Отже, витрати на ремонт внутрішньогосподарських доріг, не можуть бути капітальними інвестиціями в належні позивачу об`єкти нерухомого майна, для забезпечення проїзду до яких вони використовуються, оскільки внутрішньогосподарські дороги не обліковуються по бухгалтерському обліку позивача як окремий основний засіб, відтак такі витрати не можуть збільшувати його вартість.
		 
		Аналіз вказаних вище обставин в їх сукупності дозволяє дійти висновку, що витрати на капітальний ремонт доріг правомірно віднесено позивачем до складу адміністративних витрат.
		 
		Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначені об`єкту оподаткування по господарських операціях з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 суди дійшли висновку, що позивачем надано належні письмові докази на підтвердження реального характеру відносин позивача з вказаним контрагентом, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, а тому ПП "Приватна друкарня" правомірно віднесено до складу витрат, які враховуються при визначені об`єкта оподаткування, вартість послуг, придбаних у цього контрагента.
		 
		Стосовно тверджень відповідача, що ПП "Приватна друкарня" всупереч абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 41175,00грн., під час реалізації макулатури ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Сенс" в зв`язку з тим, що у 2015 році позивачем не застосовувалася пільга з ПДВ по операціях з поставки макулатури, суди звернули увагу сторін у справі на те, що у відповідності до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово до 01.01.2017 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, зокрема, паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів).
		 
		Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		 
		Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		 
		Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
		 
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		 
		Судами на підставі матеріалів справи встановлено, що ПП "Приватна друкарня" є юридичною особою, ідентифікаційний код 31733903, з 13.11.2001 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Хмельницькому за №7758, є платником податку на додану вартість з 16.09.2009. Місцезнаходження ПП "Приватна друкарня": Україна, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Тернопільська, 17/2А.
		 
		Видами діяльності ПП "Приватна друкарня" згідно із наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, якими займається підприємство є: виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (основний); виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; виробництво інших виробів з паперу та картону; друкування іншої продукції; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг.
		 
		У справі, що розглядається, донарахування ПП "Приватна друкарня" податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ, а також зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відбулося, в т.ч. у зв`язку із тим, що посадові особи, які здійснювали перевірку дійшли висновку, що підприємство не отримувало від контрагента - ТОВ "Подільський рай" 6-ти секційну друкувальну офсетну машину "Коmorі" L-640+С, оскільки, на момент проведення такої господарської операції вказаний актив у постачальника був відсутній, а у ПП "Приватна друкарня" відсутні документи на підтвердження факту транспортування 6-ти секційної друкувальної офсетної машини "Коmorі" L-640+С від постачальника - ТОВ "Подільський рай" до ПП "Приватна друкарня"; не надано документів, що підтверджують легальність руху Машини в ланцюгу постачання від імпортера до кінцевого споживача - ПП "Приватна друкарня".
		 
		Як слідує, ПП "Приватна друкарня" уклало з ТОВ "Подільський рай" (ідентифікаційний код 39617940) договір поставки №1/09-д від 30.09.2015, за умовами якого позивачу було поставлено товар, а саме: 6-ти секційну друкувальну офсетну машину "Коmorі" L-640+С (далі - Машина), вартістю 9' 800' 000,00грн.
		 
		Суди відзначили, що під час перевірки відповідачу надано первинні документи: податкові декларації, фінансову звітність, реєстри бухгалтерського обліку, видаткову накладну, податкову накладну, акт форми 03-1 (щодо внутрішнього переміщення товару), платіжні документи щодо оплати вартості Машини, а також Договір поставки з Додатком.
		 
		Розглянувши доводи відповідача стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних документів, суд першої інстанції вказав, що за умовами Договору поставки та Додатку до цього договору, ТОВ "Подільський рай" взяло на себе зобов`язання передати Машину позивачу за адресою: м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 17/2А , тобто за місцем знаходження позивача. Відтак, договір перевезення Машини позивачем із перевізником не укладався, а тому позивач не отримував та не міг отримувати документи щодо перевезення ТОВ "Подільський рай" зазначеного вантажу.
		 
		Також, не залишено судами поза увагою підтвердження посилання відповідача про безтоварність операції щодо придбання Машини у ТОВ "Подільський рай", з огляду на наявність порушеного досудового розслідування по факту фіктивного підприємництва та ухиляння від сплати податків посадовими особами ТОВ "Подільський рай". Судами констатовано, що в акті перевірки містяться посилання на протоколи допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - працівників ПП "Приватна друкарня", які підтвердили факт отримання позивачем Машини та її монтаж у належному позивачеві виробничому приміщенні.
		 
		На підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ позивачем також надані суду: розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, податкова декларація з ПДВ за січень 2016 року, уточнений розрахунок до неї та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період.
		 
		Факт виконання вказаного договору та використання Машини в господарській діяльності позивача підтверджують податкові декларації, реєстри бухгалтерського обліку, видаткова накладна, податкова накладна, акт форми 03-1 (щодо внутрішнього переміщення товару), платіжні документи щодо оплати вартості Машини, договір поставки з додатком, наказ позивача про проведення монтажу та пуско-налагоджувальних робіт, протокол післямонтажного огляду та дефектовки Машини, технологічні карти замовлень на виготовлення продукції за 2016 рік.
		 
		Як відзначено судами, відповідачем не надсилались запити до ТОВ "Подільський рай" щодо надання документів, пов`язаних з поставкою Машини. Відповідач не проводив перевірку ТОВ "Подільський рай" з питань, які стосуються господарської операції з поставки Машини.
		 
		В оскаржуваних судових рішеннях вказано, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував зроблений ним висновок про те, що відомості, наведені у документах, якими була оформлена господарська операція із поставки позивачу Машини неповні, недостовірні та (або) суперечливі і спростовують реальність здійсненої операції, а також, що податкова вигода, отримана позивачем в результаті вказаної операції, може вважатися необґрунтованою.
		 
		У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання товарів та послуг, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів. 
		 
		Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки про нереальність господарської операції з придбання Машини ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судами під час розгляду справи
		 
		При цьому, слід враховувати, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
		 
		Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. 
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017  у справі №822/585/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Р.Ф. Ханова
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...