Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/2961/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2021. Зареєстровано: 01.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2021.
Дата набрання законної сили: 28.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/69638/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа №0240/2961/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/69638/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Калашнікової О.В., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (судді Шидловський В.Б., Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В.) у справі № 0240/2961/18-а за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Київська митниця Державної фіскальної служби, про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бориспільський міськрайонний відділ ДВС, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві,  відповідач-2), третя особа - Київська митниця Державної фіскальної служби (далі - Київська митниця ДФС), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 з виконання судового рішення від 25 квітня 2018 року у справі № 802/1339/17-а, за яким на користь ОСОБА_1 слід стягнути відповідну частину штрафу з ОСОБА_2 , і зобов`язати державного виконавця здійснити виконавчі дії з виконання судового рішення від 25 квітня 2018   року у справі № 802/1339/17-а у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», серед яких: звернути стягнення на заробітну плату; накласти арешт на майно (кошти) боржника, від виконання яких державний виконавець ухилився без достатніх підстав;
		- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 35   000,00 грн, завданої протиправною бездіяльністю Бориспільського міськрайонного відділу ДВС, що виразилося у невиконанні судового рішення від 25 квітня 2018 року у справі №802/1339/17-а, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України;
		- у разі ухвалення рішення на користь позивача, застосувати контрольні повноваження, передбачені статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі - зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ ДВС подати звіт про виконання судового рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі 
		№ 802/1339/17-а.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що протиправна бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення порушує його майнові права та завдала значних моральних страждань.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу ДВС з виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №   802/1339/17-а. Зобов`язав Бориспільський міськрайонний відділ ДВС здійснити виконавчі дії з виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №802/1339/17-а відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень не доведено вчинення будь-яких дій по виконавчому провадженню з виконання виконавчого документу, постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі                            № 802/1339/17-а, зокрема щодо своєчасного направлення постанови від 17 травня 2018 року боржнику. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, не спростовано заявленої позиції позивача щодо протиправності бездіяльності та дій Бориспільського міськрайонного відділу ДВС, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 
		Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 35   000,00 грн, завданої протиправною бездіяльністю Бориспільського міськрайонного відділу ДВС, що виразилося у невиконанні судового рішення від 25   квітня 2018 року у справі № 802/1339/17-а, то суд першої інстанції вирішив, що позивачем не надано достатньо доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди. Також позивачем не обґрунтовано розмір відшкодування шкоди в сумі 35   000,00 грн та не підтверджено її документально.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2018 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Ухвалив у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув на користь позивача з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 8   000,00 грн, завданої протиправною бездіяльністю Бориспільського міськрайонного відділу ДВС, що виразилося у невиконанні судового рішення від 25 квітня 2018 року у справі № 802/1339/17-а, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Приймаючи означену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем надано письмові докази про те, що він змушений був доводити протиправність бездіяльності органу ДВС, неодноразово звертався до вищестоящих органів зі скаргами, звертався безпосередньо до боржника з приводу добровільного виконання рішення, витрачав свій час на судові спори та вживав всіх можливих заходів на поновлення своїх порушених прав, тобто вчиняв всі необхідні дії для сприяння примусового виконання судового рішення, яке безпідставно та в порушення закону не виконувалося уповноваженим на це органом. До позовної заяви позивачем надано консультативне заключення про недопустимість стресових ситуацій, оскільки їх наслідком є загострення Хвороби Крони, на яку хворіє позивач, що створює загрозу його життю, при цьому реальне погіршення стану здоров`я підтверджено медичною документацією. Тривалість цього підтверджується листком непрацездатності, на підставі якого позивач у період судового спору у цій справі перебував на лікуванні у закладі охорони здоров`я. Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір моральної шкоди повинен бути співмірним із завданою шкодою, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині на суму 8   000,00 грн.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
		Не погодившись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30   листопада 2018 року, Бориспільський міськрайонний відділ ДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.
		Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем у своїй сукупності докази не підтверджують, що діями відповідача-1 йому була спричинена моральна шкода. Також із наданих позивачем до суду медичних документів не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між проявом його  захворювання та зверненнями до органу ДВС. Скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 , доводячи перед судом той факт, що важко хворіє, з`явився у судове засідання, не скориставшись правом подати відповідне клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви. На думку скаржника, оскаржуване судове рішення прийняте на підставі неналежних доказів, а тому підлягає скасуванню.
		Ухвалою від 04 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шарапи В.М. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Данилевич   Н.А. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Позивач подав відзив на касаційну скаргу Бориспільського міськрайонного відділу ДВС, у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. 
		20 серпня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 20 серпня 2020 року № 1551/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №   14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
		Ухвалою від 27 січня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		На адресу Бориспільського міськрайонного відділу ДВС 11 травня 2018 року була направлена заява про примусове виконання судового рішення від 25 квітня 2018   року, за яким на користь позивача слід стягнути відповідну частину штрафу з керівника Київської митниці ДФС, яка з доданими до неї документами отримана відповідачем 14 травня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення цінного листа від 11 травня 2018 року (ідентифікатор поштового відправлення №2105009323680).
		17 травня 2018 року старшим державним виконавцем зазначеного органу ДВС відкрито виконавче провадження №56417161 з виконання судового рішення у справі №802/1339/17- а.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про те, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в мережі Інтернет та повідомлено ідентифікатор для доступу.
		З вказаної автоматизованої системи виконавчого провадження стягувач 25 червня 2018 року дізнався про порушення своїх прав, а саме, про прийняття державним виконавцем постанови від 25 червня 2018 року про скасування процесуального документу, згідно якого скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2018 року з підстав порушення вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), а також про складення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання.
		03 липня 2018 року позивачем отриманий рекомендований лист від відповідача від 25 червня 2018 року №25315, яким направлено до відома постанову від 25 червня 2018 року, винесену при примусовому виконанні постанови №802/1339/17-а від 25   квітня 2018 року до якого було додано постанову начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Сергієнко О.М. (надалі - начальник відділу), згідно якої начальником відділу скасовано постанову державного виконавця від 17 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення від 25 квітня 2018 року у справі №802/1339/17-а.
		Зазначені дії та рішення були оскаржені позивачем до суду.
		Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 у справі № 802/1591/18-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу ДВС щодо нерозпочинання примусового виконання рішення на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі     №802/1339/17-а. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. від 25 червня 2018 року ВП №56417161 про скасування процесуального документу. Визнано протиправними дії Бориспільського міськрайонного відділу ДВС щодо складення повідомлення від 25 червня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Сергієнко О.М. від 25 червня 2018 року ВП №56417161 про скасування процесуального документу.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року апеляційну скаргу старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року повернуто особі, яка її подала, без розгляду.
		Також ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Прокопович В.В. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
		Таким чином, відповідно до рішенням суду від 12 липня 2018 року актуальний стан правовідносин з примусового виконання судового рішення відповідав стадії відкриття виконавчого провадження на підставі постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2018 року ВП №56417161 за заявою стягувача на підставі постанови суду від 25 квітня 2018 року у справі 
		№ 802/1339/17-а.
		Крім того судами встановлено, що постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 802/1339/17-а касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22   вересня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі №802/1339/17-а залишено без змін. Зазначено, що постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Ураховуючи зазначені висновки суду, позивач повторно звернувся до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №802/1339/17-а.
		30 липня 2018 року орган ДВС повторно отримав виконавчий документ від позивача із заявою про його примусове виконання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 2105010114750 та описом вкладення до цінного листа.
		28 серпня 2018 року позивачем отриманий лист з Хмельницької митниці ДФС від 21   серпня 2018 року № 10/В/22-70-00.1, який підписаний ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні), як начальником Хмельницької митниці ДФС, у якому, серед іншого було повідомлено позивача про те, що 30 травня 2018 року на адресу Київської митниці ДФС (вх. № 7955/44 від 30 травня 2018 року) надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження (реєстраційний номер ВП 56417161) щодо виконання постанови суду від 25 квітня 2018 року у справі №802/1339/17-а, згідно якої зобов`язано подати декларацію про дохід та майно боржника, стягнуто виконавчий збір у розмірі 3   524 грн. Зазначено про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження до суду.
		Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Положеннями частини третьої статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		Приписами частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції до 08   лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
		Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (п. 64, заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
		Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
		Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 
		у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31   березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
		Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
		Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
		Ураховуючи вищезазначені норми процесуального закону, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
		На підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем надано письмові докази про те, що він був змушений доводити протиправність бездіяльності органу ДВС, неодноразово звертався до вищестоящих органів зі скаргами, звертався безпосередньо до боржника з приводу добровільного виконання рішення, витрачав свій час на судові спори та вживав всіх можливих заходів на поновлення своїх порушених прав, тобто вчиняв всі необхідні дії для сприяння примусового виконання судового рішення, яке безпідставно та в порушення закону не виконувалося уповноваженим на це органом.
		З оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30   листопада 2018 року слідує, що вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що разом із позовною заявою позивачем надано консультативне заключення про недопустимість стресових ситуацій, оскільки їх наслідком є загострення Хвороби Крони, на яку хворіє позивач, що створює загрозу його життю, при цьому реальне погіршення стану здоров`я підтверджено медичною документацією. 
		У позові наведені доводи щодо наявності душевних страждань позивача, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача, які не спростовані учасниками справи та судом. Позивач має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну матір. Ситуація з невиконання рішення на користь позивача та систематичне порушення його прав органом ДВС, вочевидь є психотравмуючою для позивача. Постійні думки позивача про неможливість працювати особі з інвалідністю для соціальної адаптації, страх втратити роботу, що буде мати наслідком погіршення матеріального становища його родини та страх за своє життя, безумовно завдає йому стрес, який позивач переживає кожний день свого життя.
		Отже медичні документи доводять погіршення стану здоров`я позивача, проте вони не є єдиними доказами спричинення моральної шкоди.
		Зокрема апеляційний суд зазначив, що на обґрунтування вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач зазначав не тільки, і не стільки погіршення стану здоров`я (фізичні страждання), вказував на страждання, заподіяні йому також внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Неправомірна поведінка відповідача-1 призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав, відривався від виконання своїх трудових обов`язків. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього переживань, стресу, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.
		Ураховуючи, що упродовж тривалого часу позивачу довелося захищати свої права, порушені протиправним діями відповідача-1, що вимагало від нього значних фізичних і моральних зусиль, і відповідно, не могло не відобразитися на його стані здоров`я та організації життя, Верховний Суд підтримує позицію суду апеляційної інстанції та вважає, що надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, якщо позивач вважає, що йому таку заподіяно.
		При цьому, оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх управлінських функцій мав триваючий характер, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 8   000 грн, що є цілком співмірним тим обмеженням, які позивач зазнав за цей час.
		Твердження скаржника про те, ОСОБА_1 , доводячи перед судом той факт, що важко хворіє, з`явився у судове засідання, не скориставшись правом подати відповідне клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви є безпідставними, оскільки вкотре підтверджують зацікавленість останнього у вирішенні даного спору, адже замість відновлення втраченого здоров`я, до періоду ремісії, позивач приймав участь у судовому засіданні для доведення перед судом порушення своїх прав органом ДВС.
		Інші доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.
		На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи скаржника не знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи. 
		Суд уважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального   закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020   року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на те, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, та судом правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, то касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного судового рішення у частині, яка є предметом касаційного перегляду, - відсутні.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області залишити без задоволення.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018   року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк   О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...