Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 589/3028/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2021. Зареєстровано: 03.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 26.01.2021
Номер судового провадження: 2/589/70/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 589/3028/18 
		Провадження № 2/589/70/20 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2020 року        Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючої судді - Євдокімової О.П.,
		з участю секретаря судового засідання Мусіхіної І.В.
		позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - ОСОБА_2 
		представника відповідача - ОСОБА_3 
		представника відповідача - ОСОБА_4 
		представника відповідача - Єрмоленко В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Шостка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Сумській області, ВАТ АК «Свема», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Шостка Сумської області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою та просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, нещасного випадку на виробництві, що трапився з нею при перебуванні в трудових відносинах з Шосткинським виробничим об`єднанням «Свема» (натепер ВАТ «АК «Свема») о 15-40 годині 24 грудня 1988 року при виконанні робіт на території вказаного підприємства з дихлорєтаном.
		Позивач та її представник позов підтримали, мотивуючи його обставинами викладеними в позовній заяві. Позов просили задовільнити в повному обсязі.
		Представник відповідача Управління Держпраці у Сумській області Бобров В.В. у задоволені позову прохав відмовити, оскільки у позивача вже встановлено та підтверджено професійне захворювання, а тому немає підстав у встановленні факту нещасного випадку на виробництві. 
		Представники відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області позов не визнали, прохали у задоволені позову відмовити з тих підстав, що у позивача мається підтверджене професійне захворювання, тому вважають, що факт встановлення нещасного випадку на виробництві не підлягає задоволенню. 
		Відповідач - представник ВАТ «АК «Свема» в судове засідання не з`явився. Телефонограмою повідомив про розгляду справи без його участі, зазначивши, що він не заперечує проти задоволення позову. 
		 
		Суд, дослідивши докази по справі встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
		 
		Так судом встановлено, що ОСОБА_5 , з 01 вересня 1978 року і по 13 серпня 1997 року перебувала в трудових відносинах з Шосткинським виробничим об`єднанням «Свема», в подальшому ВАТ «АК «Свема». В період з 10.09.1982 року по 10.12.1990 року я працювала на посаді апаратника отримання лаків на полімеризаційних смолах 4-го розряду цеху виготовлення магнітних стрічок, що підтверджується копією трудової книжки.
		24 грудня 1988 року близько о 15-40 годині при виконанні робіт з дихлорєтаном, пари цієї речовини потрапили ОСОБА_1 в дихальні шляхи, в наслідок чого відбулось отруєння даною отруйною речовиною (гостра інгаляційна інтоксикація дихлорєтаном). 
		За даним фактом проводилось службове розслідування та складався Акт про випадок отруєння на виробництві за формою, визначеною діючим на той час законодавством.
		В акті зазначено, що ОСОБА_6 ( колишнє прізвище ОСОБА_7 ) вже до зазначеного випадку мала захворювання хрон. холециститу. 
		Вказаний АКТ позивачка до відповідних органів не оскаржувала.
		ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Шосткинській ЦРЛ по 30.01.1989 року, в Сумській обласній лікарні по 13.03.1989 року та в клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету. 25 квітня 1990 року в клініці НДІ ГТ і ПЗ на ЛЕК ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання на дано третю групу інвалідності. Причина інвалідності: профзахворювання. В подальшому заявник періодично проходила перекомісію, і увесь час підтверджувалась третя група інвалідності у зв`язку із профзахворюванням, що підтверджується копіями Витягів із Актів огляду МСЕК. 
		На початку 2017 року заявник вирішила відновити отримання страхових виплат, а тому, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, звернулась з цього питання до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шосткинському районі, де їй надали роз`яснення, що на підтвердження факту настання нещасного випадку на виробництві необхідно надати Акт про нещасний випадок на виробництві, за формою яка була визначена діючим на той час законодавством, або Акт розслідування причин професійного захворювання за формою П-4, згідно вимог ПКМУ №1232 від 30.11.2011 року.
		У зв`язку з цим, заявник зверталась з письмовими заявами до ВАТ «АК «Свема», до ДУ «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України», управління Держпраці в Сумській області. Однак, зазначені установи хоча і підтвердили факт звернення заявника за медичною допомогою, факт отримання інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням, між тим вказали на відсутність у них первинних документів, які б підтверджували факт настання нещасного випадку саме на виробництві та результат розслідування даного факту нещасного випадку.
		Відповідно до пункту 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд згідно до статті 13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
		У відповідності до вимог 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
		Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		На підставі ст.171 КЗпП України, ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським об`єднанням профспілок.
		Відповідно до частин третьої, четвертої 22 Закону України «Про охорону праці» у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржено у судовому порядку.
		Згідно з пунктом 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на виробництві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 у разі реорганізації підприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту настання нещасного випадку розглядається у судовому порядку.
		Відповідно до пункту 23 Порядку в судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства роботодавця.
		Таким чином законодавством визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, так само як і порядок оформлення актів випадку про нещасний випадок та їх оскарження. 
		Також суд звертає увагу за положеннями ч.1 ст.14 Закону України від 2З вересня 1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок  це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.
		З матеріалів справи та пояснення позивача вбачається, що останній встановлено групу інвалідності в наслідок її професійного захворювання. 
		Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Зважаючи, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку, а обов`язок призначення повторного (додаткового) розслідування та складання акта за формою Н-1 входить до компетенції відповідного органу Держпраці та роботодавця.
		Спеціальна комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, а зобов`язання складання акта форми Н-1 входить до компетенції органів Держпраці. 
		При цьому, у випадку незгоди з висновками спеціальної комісії за результатами повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним, позивач має право оскаржити відповідне рішення спеціальної комісії до суду, що буде відповідати належному способу захисту його прав, передбаченому чинним законодавством України.
		Крім того, що Порядок № 1232 не передбачає процедури дорозслідування нещасного випадку і чинним законодавством України, яке регулює спірне питання, визначено, що органи та посадові особи Держпраці наділені саме правом, а не обов`язком вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування.
		Право вимагати від роботодавця проведення повторного розслідування нещасного випадку шляхом видачі відповідного припису є дискреційними повноваженнями Держпраці, тобто повноваженнями, які надають адміністративного органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятим, і суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень.
		Таким чином, зважаючи на те, що законодавством визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, так само як і порядок оформлення актів випадку про нещасний випадок, їх оскарження та оскарження рішення щодо встановлення факту нещасного випадку на виробництві та проведення повторного (додаткового) розслідування, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень.
		Судом встановлено, що на сьогоднішній день підприємство з яким позивач перебувала в трудових відносинах не ліквідовано, а тому суд не має законних підстав встановлювати зазначений факт ігноруючи визначений законодавством порядок встановлення зазначеного факту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Аналогічна позиція зазначена в Постанові ВС від 21 травня 2020 року судове провадження: № 61-45421ск18 ,справа № 186/1053/17.
		Разом з цим зазначене рішення не позбавляє позивача права на оскарження як складеного на виробництві акту так і рішення компетентного органу. 
		Керуючись ст. ст. 11, 60, 212-213, 234, 256, 259 ЦПК України, суд-  
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Сумській області, ВАТ АК «Свема», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Шостка Сумської області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
		Повний текст рішення виготовлено 04.01.2021 року  
		 
		 
		 
		   Суддя Шосткинського міськрайонного суду
		   Сумської області                            О.П.Євдокімова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...