Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/10411/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2021.
Дата набрання законної сили: 15.01.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4823/158/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		15 січня 2021 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 750/10411/19
		Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/158/21
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  в  складі:
		         головуючого судді  - Губар В.С.,
		         суддів  -  Бечка Є.М., Євстафіїва О.К. 
		        із секретарем судового засідання - Поклад Д.В.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 
		Відповідач - Державне підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»
		Третя особа - ОСОБА_2 
		Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
		 
		місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів
		дата складання повного тексту судового рішення - 25 грудня 2019 року
		 
		                                  В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила поновити її на роботі у ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на посаді заступника начальника Чернігівської обласної філії та стягнути на її користь середній заробіток  за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2019 року по день фактичного поновлення на роботі.
		В обґрунтування позовних вимог  посилалась на те, що її звільнення є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю і захист від незаконного звільнення, гарантоване ст. 43 Конституції України.
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2019 року пзовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівської обласної філії Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
		Стягнуто з ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період  з 30.08.2019 року по 19.12.2019 року в розмірі 44525 грн. 19 коп. ( сума вказана без відрахування обов`язкових зборів та платежів на користь держави).
		Стягнуто з Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на користь держави судовий збір в сумі 1536 грн. 80 коп.
		Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
		 
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Гайдамаченко Т.П. просить сквасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
		Посилається, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва  від 12 травня 2020 року  відкрито провадження у цивільній справі № 761/6923/20 за позовом Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» до ОСОБА_3   про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (т.1 а.с.202-203). 
		Підставою відшкодування матеріальної шкоди  ОСОБА_3 в порядку регресу  визначено рішення Десняського районного суду м.Чернігова від  20 року 2019 року  цивільній  справі № 750/10411/19, за яким ОСОБА_1 поновлена на роботі та з підприємства стягнуто на її користь  середній заробіток у розмірі  44525 грн. 19 коп.  за час вимушеного прогулу у розмірі та судовий збір на користь держави.
		На переконання апелянта, при поновленні ОСОБА_1 на роботі,  судом не були враховані доводи відповідача про те, що до обов`язків колишнього заступника начальника Чернігівської обласної філії підприємства ОСОБА_1 згідно посадової інструкції належить виконання обов`язків начальника Чернігівської обласної філії підприємства, тому на позивача поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
		Зазначає, що заява техніка-лаборанта ОСОБА_4 - чоловіка позивача ОСОБА_1 , про звільнення за угодою сторін з 02.09.2019 року не може ввжатись такою, що спрямована на усунення конфлікту інтересів, оскільки заява була написана ним у період перебування на лікарняному  та в день звільнення  ОСОБА_1 .
		Апелянт не погоджується з посиланням суду першої інстанції на ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки врегулювання конфлікту інтересів посадових осіб юридичної особи публічного права  регулюється положеннями ст. 28 зазначеного Закону та Методичними рекомендаціями щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затвердженими рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 року № 839.
		Стверджує, що усупереч приписам ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції» позивачем як керівником з 02.07.2018 року по 29.08.2019 року не було здійснено жодних дій щодо недопущення  виникнення реального конфлікту інтересів.
		Наголошує, що позивачем неодноразово підписувались табелі обліку використання робочого часу на свого чоловіка - техніка-лаборанта ОСОБА_4 та службові записки щодо його преміювання.
		Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що позивачу було запропоновано погодитись на зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів шляхом переведення на вакантні та нижчі посади підприємства, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 27.08.2019 року про відмову у переведенні на вакантні рівнозначні та нижчі посади підприємства.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У відзиві на апеляційну скапгу ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2019 року - без змін. Зазначає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції права, свободи та інтереси ОСОБА_3 не зачіпаються у розумінні  ст. 352 ЦПК України. Відповідачем зазначене рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і натепер виконано у повному обсязі, тому вважає, що підстави для його скасування відсутні.
		 
		Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши  матеріали цивільної  справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
		 
		    Відповідно до 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		По захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Переглядаючи  рішення суду  першої інстанції, апеляційний суд  прийшов до наступного.
		ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 27 лютого 2017 року по 29.08.2019 року.
		На підставі наказу № 13-ос від 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду агронома-інспектора територіального представництва ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 27 лютого 2017 року (а.с. 7-8 Т. 1).
		Наказом від 22 червня 2017 року № 321-ос ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника Чернігівської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 23 червня 2017 року, яку обіймала до її звільнення  29.08.2019 р.  (т. 1 а.с. 9, 10).
		Наказом № 458-ос від 29 серпня 2019 року трудовий договір з ОСОБА_1 припинено у зв`язку з наявністю у неї реального конфлікту інтересів, що має постійний характер, та її незгодою на врегулювання конфлікту інтересів шляхом її переведення на вакантні рівнозначні або нижчі посади.  ОСОБА_1 звільнено  з посади заступника начальника Чернігівської обласної філії державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» 29.08.2019 року на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України та п.6 ч.1 ст.29 Закону України «Про запобігання корупції» (т. 1 а.с. 10).
		Зазначені обставини учасниками справи не спростовувались і заперечувались.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі, посилаючись на положення ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст. 235 КЗпП України та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2019 року по день винесення рішення судом.
		Ухвалюючи рішеня про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,  суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вже на другий день проведення розслідування прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади, без проведення ретельної перевірки та вжиття всіх заходів для усунення виявленого на думку відповідача конфлікту інтересів, з позбавлення можливості позивача самостійно позбавитись приватного інтересу.
		Згідно частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		За змістом статті 25-1 КЗпП України власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв`язку з виконанням трудових обов`язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
		На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
		Пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
		 
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку перебування працівника у прямому підпорядкуванні у близької особи усупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції»
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон) потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Згідно ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
		Згідно ч. 4 цієї статті Закону безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади та якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.
		Водночас, за частиною другою статті 29 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.
		Зміст зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів у спосіб перегляду обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи (стаття 32 Закону України «Про запобігання корупції») полягає у здійсненні за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов`язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.
		Крім того, у статті 33 Закону України «Про запобігання корупції» розкривається суть врегулювання конфлікту інтересів із застосуванням способу здійснення повноважень під зовнішнім контролем. Так, службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення (частина перша статті 33 Закону).
		Зовнішній контроль здійснюється, зокрема у формі перевірки працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов`язаних із предметом конфлікту інтересів (пункт 1 частини другої статті 33 Закону).
		У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень (частина третя статті 33 Закону).
		Згідно ч. 1 ст. 34 Закону переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.
		Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.
		Відповідно до ч. 2 статті 34 Закону звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади в зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
		Отже, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади в зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється лише в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто звільнення особи є крайнім способом врегулювання конфлікту інтересів. 
		Згідно п. 1.2.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 839, у разі, якщо пряме підпорядкування утворює потенційний або реальний конфлікт інтересів (у т.ч. у осіб, на яких не поширюються вимоги статті 27 Закону), який має постійний характер, і такий конфлікт інтересів не може бути врегульований в один зі способів, визначених частиною другою статті 29, статтями 30 - 32 Закону, врегулювання ситуації прямого підпорядкування має бути здійснено на підставі частини першої статті 34 Закону шляхом переведення на іншу посаду особи, в діях якої наявний конфлікт інтересів (тобто, особи, яка займає вищу посаду).
		У разі відсутності згоди такої особи на переведення на іншу посаду до неї застосовується такий захід врегулювання конфлікту інтересів як звільнення.
		Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що за наказом  Міністерства аграрної політики та продовольства України № 243-п від 26 грудня 2018 року ОСОБА_3 призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства  «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (т.1 а.с. 204).
		     За наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 41-п від 06 листопада 2019 року ОСОБА_3 звільнений від виконання обов`язків директора Державного підприємства  «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (т.1 а.с.205).
		Судом встановлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 працював на посаді техніка-лаборанта випробувальної лабораторії Чернігівської обласної філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 02 липня 2018 року на підставі наказу № 152-щс від 19.06.2018 року.  Зазначений наказ про прийом ОСОБА_4   на роботу підписаний  виконуючим обов`язки директора підприємства  ОСОБА_5   (т. 1 а.с. 31).
		27 серпня 2019 року начальник юридичного відділу ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_2 звернувся до виконуючого обов`язки  директора підприємства ОСОБА_3 із доповідною запискою про наявність реального конфлікту інтересів, пов`язаного із перебуванням з 02.07.2018 року у прямому підпорядкуванні у заступника начальника Чернігівської обласної філії підприємства ОСОБА_1 її чоловіка ОСОБА_4 - техніка-лаборанта Випробувальної лабораторії Чернігівської обласної філії підприємства. Запропоновано провести службове розслідування за фактом бездіяльності заступника начальника  Чернігівської обласної філії підприємства ОСОБА_1 щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів:  невідкладно вжити передбачених законодавством України заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів, пов`язаного із перебуванням з 02.07.2018 року у прямому підпорядкуванні у заступника начальника  Чернігівської обласної філії підприємства ОСОБА_1 її чоловіка - ОСОБА_4 , що обіймає посаду техніка-лаборанта випробувальної лабораторії Чернігівської обласної філії підприємства   (а.с. 57-63 т. 1).
		27 серпня 2019 року  за наказом № 76  в.о. директора підприємства ОСОБА_3 створено комісію для проведення службового розслідування за фактом порушення заступником начальника ОСОБА_1 вимог ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» у зв`язку з неповідомленням з 03.07.2018 року керівника підприємства про наявність у неї реального конфлікту інтересів.  Строк проведення службового розслідування встановлено  з 27.09.2019 року до 27.09.2019 року  та визначити склад правопорушення  та подати пропозиції щодо недопущення  порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». (а.с. 11, 55-56 т 1).
		27.08.2019 року в.о. директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 із письмовою пропозицією про переведення її на вакантні посади в порядку врегулювання конфлікту інтересів. На зазначеному листі міститься напис ОСОБА_1 про те, що  вона  не згодна  з переведенням на  будь-яку із запропонованих в цьому листі  посад (а.с. 64 Т.1)
		28.08.2019 року  ОСОБА_1 надала пояснювальну записку на ім`я  в.о. директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_3   про  те, що  її посада не належить до переліку кола осіб, визначених  у п.п. «а»,  «в-з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».  Призначення ОСОБА_4 на посаду техніка-лаборанту з нею не погоджувалось. (а.с. 81-82 Т. 1).
		Судом встановлено, що  29.08.2019 року виконуючим обов`язким директора підприємства ОСОБА_3 виданий наказ № 458-ос  про припинення  трудового договору із ОСОБА_1 у зв`язку  з наявністю реального конфлікту інтересів, що має постійний характер, та її незгодою на зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів шляхом її переведення на вакантні рівностначні або нижчі посади, та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Чернігвської обласної філії підприємства на підставі п. 9 ч.1 ст. 36 КЗпП України та п.6 ч.1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції».
		Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд  приймає до уваги наступне.
		Згідно п. 1.3 посадової інструкції техніка-лаборанта Випробувальної лабораторії Чернігівської обласної філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»  призначення на посаду техніка-лаборанта та звільнення з неї здійснюється директором Підприємства за поданням начальника Філії із дотримання вимог чинного законодавства про працю. 
		Пунктом 7.3 Інструкції передбачено, що технік-лаборант ВЛ підпорядковується безпосередньо начальнику ВЛ (випробувальної лабораторії).
		Судом встановлено, що ОСОБА_1   як заступник начальника філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» в силу своїх посадових обов`язків не має відношення до прийняття на роботу або звільнення з роботи техніка-лаборанта Випробувальної лабораторії.  Прийом на роботу та звільнення з роботи працівників філії до її посадових обов`язків не належить, оскільки здійснюється  директором підприємства чи виконуючим його обов`язки. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку, що технік-лаборант Випробувальної лабораторії підприємства ОСОБА_4 не перебував у прямому підпорядкуванні у заступника начальника Чернігівської обласної філії підприємства ОСОБА_1 .
		Окрім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_4 двічі звертався до в.о. директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_3 із заявами про звільнення за угодою сторін від 29.08.2019 року та за власним бажанням від 02.09.2019 року (а.с. 143, 148 Т. 1).
		З матеріалів справи убачається, що у відповідь на заяву ОСОБА_4 про звільнення його з роботи за угодою сторін, в.о. директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_3 надав письмову відповідь про відсутність між сторонами домовленості про звільнення за угодою сторін та запропоновано звільнитись за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 146 Т 1).
		09.09.2019 року наказом № 481-ос, підписаним в.о. директора ОСОБА_3 , звільнено ОСОБА_4 з посади техніка-лаборанта випробувальної лабораторії Чернігівської обласної філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з 16 вересня 2019 рогку за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 149).
		Також перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що за результатами проведення службового розслідування за фактом порушення заступником начальника Чернігівської обласної філії апідприємства ОСОБА_1 вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» складений акт службового розслідування 27 вересня 2019 року, тобто через значний проміжок часу вже після звільнення ОСОБА_1 , яке відбулось 29 серпня 2019 року.
		В матеріаліах справи відсутні належні і допустимі документальні докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про засідання комісії зі службового розслідування та ознайомлення її з актом, складеним за  результатами  службового розслідування.
		А тому вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем на другий день проведення розслідування прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади, без проведення ретельної перевірки та без вжиття всіх заходів для усунення виявленого, на думку відповідача, конфлікту інтересів, з позбавлення можливості позивача самостійно позбавитись приватного інтересу. Отже,  порушені трудові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту.
		Апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
		Аналогічні положення містяться і в Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 року № 839.
		Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що при звільненні позивача допущено порушення зазначених вище вимог Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про запобігання корупції», положень Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 року № 839.
		Твердження апелянта про те, що позивачем не було здійснено жодних дій щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки при прийнятті на роботу ОСОБА_4 заповнював особову картку працівника, в якій зазначив ОСОБА_1 як дружину (а.с. 26-30). За матеріалами справи, наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 виданий 19 червня 2018 року, а позивач ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника Чернігівської обласної філії підприємства на підставі наказу від 22 червня 2017 року, тобто керівництву підприємства було відомо про ймовірний конфлікт інтересів з моменту прийняття на роботу ОСОБА_4 і жодних дій щодо врегулювання цього конфлікту інтересів вчинено не було.
		Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 підписувала табелі обліку робочогу часу та службові записки про преміювання своєму чоловіку як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки наявні в матеріалах справи службові записки щодо преміювання (а.с. 79 Т. 1)  не містять в переліку працівників ОСОБА_4 .
		Інших належних  допустимих доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду. Щодо табелів обліку робочого часу, підписаних ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що вони складаються та перевіряються відділом кадрів на підставі фактичних даних виходу працівників на роботу, наказів директора підпрмиємтва про надання відпусток, направлення у відрядження та проходження навчання, а також перебування на лікарняному. Тому апеляційний суд вважає, що підписання табелю обліку робочого часу працівників не свідчить про наявність конфлікту інтересів.
		Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що наказом директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» від 20 грудня 2019 року № 678-ос ОСОБА_1 поновлена на роботі відповідно до ст. 235 КЗпП України на підставі рішення суду та їй виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто оскаржуване рішення суду першої інстанції виконано  у повному обсязі. 
		Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими апелянт обґрунтовував доводи апеляційної скарги, які спростовуються матеріалами справи, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.  
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Сукупність  досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка. 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване  та справедливе  судове рішення.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст.ст.  367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		                              П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий:                           Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...