Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/7050/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2021. Зареєстровано: 05.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: 22-ц/816/230/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		03 лютого 2021 року                                    м.Суми
		                               Справа №592/7050/20 
		                               Номер провадження 22-ц/816/230/21
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
		суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. 
		з участю секретаря судового засідання  Назарової О.М.,
		сторони:
		позивач  ОСОБА_1 , 
		відповідач  ОСОБА_2 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Костенка В.Г. в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 14 грудня 2020 року -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони з жовтня 2005 року по листопад 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу ними було придбано: 
		земельна ділянка,загальною площею0,0797га,кадастровий номер 5924785000:01:002:0712, що розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Нижньосироватська сільська рада, садівничий кооператив «Красносільський», для ведення садівництва;
		 
		садовий будинок, загальною площею 33,6 кв.м., розташований за адресою: 
		АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 . Для придбання якої вона взяла в борг у своєї матері ОСОБА_3 23000 доларів США, про що нею складено розписку від 30 грудня 2013 року. 
		автомобіль RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
		шкіряний м`який куточок «Грізлі» темно-коричневого кольору (два крісла та диван), які були продані відповідачем за 25000 грн, що підтверджується розміщеним 13 лютого 2020 року ним оголошенням про продаж;
		велосипед Trek 3700, який було придбано для їх неповнолітнього сина  ОСОБА_4 , що був вилучений відповідачем без погодження з нею та проданий за 8500 грн 00 коп., що підтверджується розміщеним 13 квітня 2013 року відповідачем оголошенням про продаж. 
		Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вони не дійшли згоди щодо поділу спільно нажитого майна, просить: визнати право власності за нею та відповідачем, по 1/2 частині за кожним, на вищезазначену земельну ділянку, садовий будинок, двокімнатну квартиру, автомобіль RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнати спільно нажитим за час шлюбу в інтересах сім`ї зобов`язанням за договором займу, укладеним 30 грудня 2013 року між нею та ОСОБА_3 на загальну суму 23000 доларів США та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину боргу, що становить 11500 доларів США; стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину вартості проданого ним спільно нажитого майна, а саме: м`якого куточку «Грізлі», в сумі 12500 грн та велосипеда Trek, в сумі 4250 грн. 00 коп. 
		 
		Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 07 грудня 2020 року позов  ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Виділив ОСОБА_1 та визнав за нею право власності:
		на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
		на 1/2 частину садового будинку, загальною площею 33,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0797 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:0712;
		на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0797 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:0712, що розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Нижньосироватська сільська рада, садівничий кооператив «Красносільський», для ведення садівництва;
		на 1/2 частину автомобіля RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
		Виділив ОСОБА_2 та визнав за ним право власності:
		на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
		на 1/2 частину садового будинку, загальною площею 33,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0797 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:0712;    
		на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0797 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:0712, що розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Нижньосироватська сільська рада, садівничий кооператив «Красносільський», для ведення садівництва;
		на 1/2 частину автомобіля RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
		У задоволенні позовних вимог в іншій частині  відмовив.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить скасувати рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання спільно нажитим майном шкіряного м`якого куточку, велосипеда зобов`язання за договором позики, та стягнення з відповідача половини вартості вказаного рухомого майна та 1/2 частини боргу, ухваливши своє рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. 
		У доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував той факт, що велосипед Trek 3700 було придбано під час перебування у шлюбі для їх спільного сина ОСОБА_4 , а твердження відповідача про те, що він не підходить для використання дитини, оскільки розрахований на дорослу людину, не відповідає дійсності. Відповідачем велосипед був реалізований без погодження з нею та без дозволу сина. 
		Також вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач, під час розгляду Ковпаківським районним судом м. Суми іншої судової справи за її позовом, визнав перебування в їх спільній власності шкіряного м`якого куточка «Грізлі» та не заперечував проти його розподілу.
		Стверджує, що договір позики, укладений між нею та її матір`ю ОСОБА_3 в інтересах сім`ї, а саме на придбання спірної квартири, вартість якої становила 26000 доларів США. Окрім того вважає, що наявність боргового зобов`язання підтверджується рішенням суду від 14 вересня 2020 року у справі №592/6037/20. 
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження придбання під час перебування в шлюбі комплекту м`яких меблів «Грізлі» та велосипеда, а також отримання позивачем від свої матері грошових коштів на придбання спірної квартири, просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		Рішення суду в частині поділу квартири, садового будинку, земельної ділянки, та автомобіля RENAULT DUSTER сторонами не оскаржується, отже в цій частині рішення суду апеляційним судом відповідно до положень ч. 1ст. 367 ЦПК Українине переглядається.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника адвоката Матішенця В.В., третю особу ОСОБА_3 , які підтримали апеляційну скаргу, відповідача, який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 жовтня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 14), під час якого у них народився син  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 11 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили 13 листопада 2018 року, розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 15-16).
		Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 03 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , останнім придбано земельну ділянку площею 0,0797 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:0712, за цільовим призначенням для садівництва, що розташована в садівничому кооперативі «Красносільський», Нижньосироватської сільської ради, Сумського району Сумської області (а. с. 90-91). Право власності на земельну ділянку було зареєстровано одноособово за ОСОБА_2 
		12 березня 2019 року на підставі довідки, серія та номер: 5, виданої 07 березня 2019 року і декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: СМ181183611285, виданої 27 грудня 2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок, загальною площею 33,6 кв.м., розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, Нижньосироватська сільська рада, садівниче товариство «Красносільський» (а. с. 88,93-95). 
		За договором №0023 від 02 лютого 2012 року, сторонами було придбано автомобіль марки RENAULT DUSTER, реєстраційний номер. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 171500 грн (а. с. 83-84), право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 (а. с. 79). 
		30 грудня 2013 року ОСОБА_3 складено розписку про те, що вона надала в борг своїй дочці ОСОБА_7 на придбання в подальшому квартири 189060 грн (23000 доларів США), що були нею отримані від продажу належної їй однокімнатної квартири (а. с. 22). ОСОБА_8 складено розписку, яка була датована 30 грудня 2013 року, якою вона підтвердила отримання в борг від матері 189060 грн, еквівалентно 23000 доларів США (а. с. 23). 
		Згідно договору купівлі-продажу квартири від 03 лютого 2017 року, укладеного між ПАТ «АЛЬФА-СИСТЕМБУД» та ОСОБА_7 , за погодженням із чоловіком ОСОБА_2 , було придбано двокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 , вартість якої становить 702100 грн (а. с. 18-19). 
		Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч вимогам ст.ст. 81, 83, 175, 177 ЦПК України не надано суду достатніх, належних і переконливих доказів на підтвердження обставин придбання у період шлюбу з відповідачем м`якого куточку «Грізлі», велосипеда Trek 3700 та їх вартості. 
		При вирішенні вимог в частині стягнення з відповідача 1/2 частини коштів, які були отримані позивачкою від своєї матері, суд першої інстанції визнав недоведеним на доказах їх використання в інтересах сім`ї, а саме на придбання спірної квартири. Крім того суд першої інстанції вказав і на те, що позивач є боржником і нею було сплачено лише половину боргу, що не дає їй права на стягнення з відповідача заявленої суми. 
		Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про компенсацію вартості частини комплекту меблів, так як суд дійшов їх з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права. В іншій, оскаржуваній частині рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		Таке жположення міститьіст.368 ЦКУкраїни відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зіст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Дружина ічоловік маютьправо розділитимайно завзаємною згодою. (частина другастатті 69СК України).
		Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК,ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно дочастин 2,3 ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) сформулювала правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
		Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
		Поділ майна, що є об`єктом права сумісної власності подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим  неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		У відповідності до положень ст.ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Як обґрунтовано вказує позивач у доводах апеляційної скарги, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про компенсацію частини вартості шкіряного м`якого куточка «Грізлі» з підстав не доведення придбання сторонами під час шлюбу цього майна, не врахував визнання відповідачем перебування у їх спільній сумісній власності спірного майна. 
		Зокрема, з матеріалів цивільної справи №592/13369/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вбачається, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву (а. с. 106-111), в якому він не заперечував, що шкіряний м`який куточок «Грізлі», який складається із двох крісел та дивану є спільно нажитим майном. Також, він пропонував затвердити мирову угоду, за якою вказане майно залишити на праві власності за ним. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач зміну своєї позиції щодо придбання вказаного майна в даній справі переконливо пояснити не зміг. 
		Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що відповідач в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив продаж вказаного комплекту меблів після розірвання шлюбу без погодження із позивачем за ціною 16000 грн. У свою чергу ОСОБА_1 погодилася із зазначеною вартістю належного їй на праві спільної сумісної власності майна, клопотань про призначення товарознавчої експертизи не заявляла. 
		Таким чином, оскільки ОСОБА_2 був визнаний факт придбання під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 вказаного шкіряного м`якого куточка, який був реалізований відповідачем одноособово, тому, на переконання колегії суддів, є правові підстави для його поділу шляхом компенсації позивачу частки вартості цього майна, що становить 8000 грн. 
		Що стосується доводів апеляційної скарги позивача про скасування судового рішення в частині відмови у компенсації частки вартості велосипеда та стягнення з відповідача частини боргу за борговою розпискою, складеною нею 30 грудня 2013 року, то їх колегія суддів визнає непереконливими, з огляду на наступне. 
		Так, частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		ОСОБА_1 , як у позовній заяві, так і у доводах апеляційної скарги вказувала на те, що вони із відповідачем придбали велосипед Trek 3700 для свого неповнолітнього сина, який ним і користувався. 
		Статтею 174 СК України встановлено, що майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. 
		Тобто, відповідно до приписів вказаної норми, спірний велосипед є особистим майном їх сина ОСОБА_4 , а не спільно нажитим майном подружжя, тому виходячи із заявлених позивачкою підстав не підлягає поділу відповідно до ст. 71 СК України. 
		Колегія суддів погоджується також із висновками суду першої інстанції в частині відмови у визнані боргового зобов`язання за розпискою, складеною позивачем 30 грудня 2013 року об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. 
		До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
		До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-486цс16 та Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі №308/10837/15. 
		Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що 30 грудня 2013 року позивачем ОСОБА_5 було складено розписку про отримання від своєї матері грошових коштів у сумі 23000 доларів США.
		Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження використання позивачем вказаних грошових коштів саме в інтересах сім`ї, зокрема на придбання у 2017 році квартири, як стверджує про це ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги. 
		Також, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказував і на те, що ОСОБА_1 повернула своїм матері лише половину боргу, що становить 11500 доларів США, та вона не набула прав кредитора по відношенню до відповідача. 
		ОСОБА_3 зверталася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 310040 грн. Позов обґрунтовувала тим, що гроші позичала сім`ї ОСОБА_9 для придбання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 22 квітня 2019 року, що набрало законної сили, відмовив ОСОБА_3 у задоволенні вимог, з тих підстав, що позивачем не доведено отримання ОСОБА_2 від неї грошових коштів у борг. 
		Стосовно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 вересня 2020 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою (а. с. 119-121), на яке посилається позивач у своїх доводах, то воно не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи. Зокрема, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконала частково взяті на себе зобов`язання за договором позики, який був оформлений розпискою. Разом з тим, місцевий суд не досліджував питання про використання ОСОБА_1 отриманих в борг грошових коштів, та висновків про те, що ці кошти були витрачені в інтересах сім`ї на придбання квартири рішення суду не містить. 
		З урахуваннямвикладеного,рішення судупершої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позову про компенсацію вартості частки шкіряного м`якого куточка «Грізлі» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн в рахунок компенсації вартості вказаного майна. 
		Окрім того, у відповідності до приписів ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 120 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду. 
		Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2020 року в частині вирішення позову про компенсацію вартості частки шкіряного м`якого куточка «Грізлі» скасувати та ухвалити нове рішення. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 гривень в рахунок компенсації вартості частки шкіряного м`якого куточка «Грізлі».
		В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2020 року залишити без зміни. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 120 гривень. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		Повне судове рішення складено 04 лютого 2021 року.
		 
		 
		 
		Головуючий:                         Т.А. Левченко
		 
		 
		 
		Судді:                                 О.Ю. Кононенко 
		 
		   
		                            В.І. Криворотенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...