Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/5707/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 61-1281ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		2 грудня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 212/5707/17
		провадження № 61-1281св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Клочко О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У 2017 році ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Позов обґрунтовано тим, що позивач з 2 серпня 1985 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який за життя отримував пенсію в розмірі 2 900 грн  та щомісячну страхову виплату в розмірі 6 060,51 грн, призначену у зв`язку із частковою втратою професійної працездатності. Дохід ОСОБА_1   складався із пенсії в розмірі 1 400 грн. 
		 
		Після смерті чоловіка   ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй щомісячних страхових платежів на підставі статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як непрацездатній особі, що перебувала на утриманні померлого, однак отримала відповідь про неможливість здійснення вказаних виплат без установлення судом факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 .
		 
		Посилаючись на те, що без установлення факту перебування на утриманні померлого буде порушене її право на одержання щомісячних страхових виплат, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 була непрацездатною і дохід чоловіка був для неї основним і постійним джерелом існування.  
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У січні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постановуДніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на день смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримувала пенсію в розмірі 1 390,88 грн, яка на той час перевищувала прожитковий мінімум на одну непрацездатну особу, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», що складав 1 208 грн. Відтак, позивач у розумінні пункту 2 частини другої статті 1265 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не може вважатись такою, що перебувала на утриманні потерпілого.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи № 212/5707/17 витребувано з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. 
		 
		Зупинено виконаннярішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постановиДніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2 серпня 1985 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Саксаганським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Кривого Рогу, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 681.
		 
		Дохід сім`ї складався з пенсії ОСОБА_2 в розмірі 2 900 грн, щомісячних страхових виплат в розмірі 6 060,51 грн, призначених ОСОБА_2 у зв`язку із частковою втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання згідно із висновком медико-соціальної комісії від 29 вересня 2016 року серія 12 А.АА № 043151, та пенсії позивача. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
		 
		Медико-соціальною комісією встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, про що складено відповідну довідку від 21 липня 2017 року АА № 0000174.
		 
		На день смерті чоловіка ОСОБА_3 перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію в розмірі 1 390,88 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		 
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постановуДніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		 
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на день смерті ОСОБА_2 була непрацездатною і дохід померлого за життя був основним і постійним джерелом існування позивача.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився із рішенням суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою в розумінні                           пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 , оскільки отримувала невеликий дохід у порівнянні з доходом свого чоловіка.
		 
		Проте таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли з неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. 
		Такими непрацездатними особами є, зокрема особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.
		Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
		Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.
		Таким чином, особою, яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
		Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня 2016 року - 1 074 грн, з 1 травня - 1 130 грн, з 1 грудня - 1 247 грн. 
		За матеріалами справи суди встановили, що розмір пенсії, отримуваної ОСОБА_1 у 2016-2017 роках, становив: у серпні 2016 року - 1 273,88 грн, у вересні 2016 року - 1 273,88 грн, у жовтні 2016 року - 1 273,88 грн, у листопаді 2016 року - 1 273,88 грн, у грудні 2016 року - 1 390,88 грн, у січні 2017 року - 1 390,88 грн.
		Розглядаючи справу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і установивши, що на день смерті ОСОБА_2 ОСОБА_3 отримувала пенсію у розмірі 1 390,88 грн, не врахував, що отримувана позивачем пенсія забезпечувала їй встановлений законом прожитковий мінімум.
		Апеляційна інстанція, переглядаючи справу, помилку суду першої інстанції у застосуванні норм матеріального права не усунула. 
		Отже суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, тому встановлення підвідомчого судові факту не має для позивача юридичного значення, що є підставою для відмови у цьому позові. 
		Відповідно до положень частин першої, третьої статті 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Оскільки, розглядаючи справу, суди повно встановили обставини справи, проте допустили порушення норм матеріального права, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постановаДніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		 
		З урахуванням зазначеного правових підстав для поновлення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року у касаційного суду немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року скасувати.
		 
		Ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про встановлення факту перебування на утриманні.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                              С. О. Карпенко
		 
		Судді:                                                                                                          В. С. Жданова
		 
		В. М. Ігнатенко
		 
		В. А. Стрільчук
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...