Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/4812/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: п/360/4906/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		08 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4812/20
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду 09 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ) з такими вимогами:
		1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 02 грудня 2020 року № 128-156/Г-31/8-1240/20 щодо відмови позивачу в виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з не зарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу, періодів роботи: з 01.08.1980 по 25.11.1980 у Свердловській дитячій музичній школі № 2, викладачем по теорії та загального фортепіано; з 26.11.1980 по 17.08.1981 у Білокуракинській дитячій музичній школі, викладачем по теорії та концертмейстера; з 11.11.1985 по 01.07.1986 у Чернігівському музичному училищі ім. Л.М. Ревуцького, викладачем теорії музики; з 04.08.1986 по 28.08.1988 у Чернігівському музичному училищі ім. Л.М. Ревуцького, викладачем теоретичних дисциплін; з 29.08.1988 по 28.08.1989 у Ворошиловградському музичному училищі, викладачем музично-теоретичних дисциплін; з 22.09.1989 по 04.10.1993 у середній школі № 39 Ленінського району міста Ашгабат, вчителем музики; з 07.02.1994 по 10.01.1997 у Старобільському ПТУ № 118, керівником гуртків; з 13.01.1997 по 11.10.1999 у Старобільській СШ № 2, вчителем музики та співу; з 11.10.1999 по 01.09.2000 у Старобільській початковій школі № 2, вчителем музики та співу; з 01.09.2000 року по 10.08.2020 року у Старобільській дитячій музичній школі (на теперішній час Старобільська дитяча школа мистецтв), викладачем музично-теоретичних дисциплін;
		2) зобов`язати відповідача зарахувати позивача до спеціального (педагогічного) стажу періоди роботи: з 01.08.1980 по 25.11.1980 у Свердловській дитячій музичній школі № 2, викладачем по теорії та загального фортепіано; з 26.11.1980 по 17.08.1981 у Білокуракинській дитячій музичній школі, викладачем по теорії та концертмейстера; з 11.11.1985 по 01.07.1986 у Чернігівському музичному училищі ім. Л.М. Ревуцького, викладачем теорії музики; з 04.08.1986 по 28.08.1988 у Чернігівському музичному училищі ім. Л.М. Ревуцького, викладачем теоретичних дисциплін; з 29.08.1988 по 28.08.1989 у Ворошиловградському музичному училищі, викладачем музично-теоретичних дисциплін; з 22.09.1989 по 04.10.1993 у середній школі № 39 Ленінського району міста Ашгабат, вчителем музики; з 07.02.1994 по 10.01.1997 у Старобільському ПТУ № 118, керівником гуртків; з 13.01.1997 по 11.10.1999 у Старобільській СШ № 2, вчителем музики та співу; з 11.10.1999 по 01.09.2000 у Старобільській початковій школі № 2, вчителем музики та співу; з 01.09.2000 по 10.08.2020 у Старобільській дитячій музичній школі (на теперішній час Старобільська дитяча школа мистецтв), викладачем музично-теоретичних дисциплін та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що позивач має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 29 квітня 2020 року досягла пенсійного віку та вийшла з 29 квітня 2020 року на пенсію за віком. Педагогічний стаж роботи на момент першого звернення до відповідача, а саме станом на 10 серпня 2020 року складав 35 років 03 місяці 20 днів.
		Позивач 10 серпня 2020 року звернулася до відповідача Старобільського ОУПФУ з заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в задоволенні якої відмовлено листом від 04 листопада 2020 року № 1240-31-8/5124 у зв`язку з не зарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу, певних періодів роботи. 
		Оскільки у цій відмові не вказані всі періоди роботи позивача викладачем, позивач повторно 17 листопада 2020 року звернулася до відповідача і з заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних трудової книжки про усі періоди роботи позивача викладачем.
		Листом від 02 грудня 2020 року № 128-156/Г-31/8-1240/20 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв`язку з тим, що постановою КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років» не передбачено призначення пенсії за вислугу років викладачам музичних шкіл, які підпорядковані департаменту культури і туризму, національностей та релігій. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. 
		Позивач з таким рішенням відповідача не згодна у зв`язку з тим, що вона має педагогічний стаж більше 30 років та вийшла на пенсію за віком. Дорученням КИУ від 06.01.1995 № 397/21 на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання поширено порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою КМУ від 04.11.1993, без внесення змін до неї. Таким чином Переліком № 909 встановлено право на пенсію за вислугою років вчителів і викладачів музичних і художніх шкіл.
		Педагогічний стаж позивача підтверджений записами в її трудовій книжці, тому відповідач мав зарахувати такий стаж до спеціального (педагогічного) стажу та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій.
		На підставі зазначеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Ухвалою від 14 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 14-15).
		Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		З копій паспорту громадянина України та картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 10-11).
		Згідно з протоколом від 18 серпня 2020 року позивачу за заявою від 10 серпня 2020 року призначено пенсію за віком з 30 квітня 2020 року, страховий стаж - 43 роки 07 місяців 10 днів (арк. спр. 19-27, 28-29).
		До стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, зараховані такі періоди: з 01.09.1976 по 21.06.1980 навчання у вищих/середніх навчальних закладах (03 роки 09 місяців 21 днів), з 01.08.1980 по 25.11.1980 (0 років 03 місяці 25 днів), з 26.11.1980 по 17.08.1981 (0 років 08 місяців 22 дні), з 01.09.1981 по 04.06.1986 навчання у вищих/середніх навчальних закладах (04 роки 09 місяців 04 дні), з 07.06.1986 по 01.07.1986 (0 років 0 місяців 25 днів), з 04.08.1986 по 28.08.1988 (02 роки 0 місяців 25 днів), з 29.08.1988 по 28.08.1989 (01 рік 0 місяців 0 днів), з 22.09.19889 по 04.10.1993 (04 роки 0 місяців 13 днів), з 05.10.1993 по 06.02.1994 (0 років 04 місяці 02 дні), з 07.02.1994 по 10.01.1997 (02 роки 11 місяців 04 дні), з 13.01.1997 по 11.10.1999 (02 роки 08 місяців 29 днів), з 12.10.1999 по 31.08.2000 (0 років 10 місяців 20 днів), з 01.09.2000 по 31.12.2003 (03 роки 04 місяці 0 днів), з 01.01.2004 по 31.07.2020 (16 років 07 місяців 0 днів), всього 43 роки 07 місяців 10 днів.
		Разом із заявою про призначення пенсії від 10 серпня 2020 року позивачем серед іншого надано: трудову книжку від 04.08.1980 серії НОМЕР_2 , довідку Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв Білокуракинської селищної територіальної громади» Відділу культури і туризму Білокуракинської селищної ради б/н та б/д, довідки Комунального вищого начального закладу «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 10.06.2020 №№ 9-10, довідку Відокремленого підрозділу «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка» від 12.05.2020 № 70, довідки Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 05.06.2020 №№ 24-25, довідки Старобільської дитячої шкоди мистецтв від 15.05.2020 № 13-14, довідку Відділу культури Бліокуракинської районної державної адміністрації від 12.06.2020 № 44 (арк. спр. 31-41, 54-59).
		Дослідженням записів у трудовій книжці позивача встановлено наявність таких записів про роботу позивача:
		Свердловська дитяча музична школа № 2
		запис 1 від 01.08.1980: прийнята на роботу викладачем з теорії та фортепіано, наказ від 15.08.1980 № 25;
		запис 2 від 25.11.1980: звільнена за переведенням до Білокуракинської дитячої музичної школи, наказ від 25.11.1980 № 564;
		Білокуракинська дитяча музична школа
		запис 3 від 26.11.1980: прийнята на роботу викладачем з теорії та концертмейстером, наказ від 26.11.1980 № 131;
		запис 4 від 17.08.1981: звільнення у зв`язку з вступом до ВНЗ, наказ від 17.08.1981     № 43;
		Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького
		запис 5 від 11.11.1985: зарахована викладачем теорії музики, наказ від 11.11.1985      № 76;
		запис 6 від 01.07.1986: звільнена у зв`язку з закінченням навчального року, наказ від 01.07.1986 № 207;
		запис 7 від 04.08.1986: зарахована викладачем теоретичних дисциплін, наказ від 04.08.1986 № 80-к;
		запис 8 від 28.08.1988: звільнена за переведення до Ворошиловградського музичного училища, наказ від 08.06.1988 № 89-к;
		Ворошиловградське музичне училище
		запис 9 від 29.08.1988: прийнята за переведенням з Чернігівського музичного училища на посаду викладача музикально-теоретичних дисциплін, наказ від 29.08.1988 № 118к;
		запис 10 від 28.08.1989: звільнена з посади, наказ від 08.08.1989 № 113к;
		Школа № 39 міста Ашгабат
		запис 11 від 22.09.1989: прийнята на посаду учителя музики, наказ від 22.09.1989       № 35;
		запис 12 від 04.10.1993: звільнена з посади, наказ від 04.10.1993 № 158;
		Старобільське ПТУ 118
		запис 13 від 07.02.1994: прийнята керівником гуртків, наказ від 05.02.1994 № 41;
		запис 14 від 10.01.1997: звільнена за власним бажанням, наказ від 10.01.1997 № 6;
		Старобільська середня школа № 2
		запис 15 від 13.01.1997: прийнята учителем музики і співу, наказ від 13.01.1997 № 5;
		запис 16 від 11.10.1999: звільнена, наказ від 08.10.1999 № 54;
		запис 17 від 11.10.1999: прийнята учителем музики та співу, наказ від 11.10.1999       № 82;
		запис 18 від 31.08.2000: звільнена за власним бажанням, наказ від 31.08.2000 № 65;
		Старобільська дитяча музична школа 
		запис 21 від 01.09.2000: прийнята на роботу викладача музично-теоретичних дисциплін, наказ від 01.09.2000 № 29;
		запис 22 від 02.09.2013: переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи, наказ від 02.09.2013 № 35.
		Записи в трудовій книжці позивача також підтверджені вищевказаними довідками про стаж.
		Таким чином записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що станом на 30 квітня 2020 року стаж робот позивача на посадах викладача та заступника директора з навчальної роботи складає 39 років 08 місяців 29 днів.
		Однак, грошова допомога при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій позивачу не виплачена, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача за роз`ясненням причин такої невиплати із заявою 10 серпня 2020 року, на яку отримала лист Старобільського ОУПФУ від 04 листопада 2020 року № 1240-32-8/5124, яким повідомлено, що позивач не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про затвердження переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» не передбачено призначення пенсії за вислугу років викладачам музичних закладів, підпорядкованих департаменту культури і туризму, національностей та релігії (арк. спр. 46, 47).
		Позивач повторно звернулася до відповідача із заявою від 17 листопада 2020 року за отриманням інформації про причини не зарахування її стажу роботи на посаді викладача до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, та повторним вирішенням питання щодо виплати їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій (арк. спр. 48).
		У листі від 02 грудня 2020 року № 128-156/Г-31/8-1240/20 Старобільським ОУПФУ вказано, що згідно з наявними в матеріалах пенсійної справи документами до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, можливо зарахувати періоди роботи з 07.02.1994 по 10.01.1997 на посаді керівника гуртка в Старобільському ПТУ-118, з 13.01.1997 по 11.10.1999 та з 12.10.1999 по 31.08.2000 на посаді вчителя музики та співу в Старобільській СШ № 2, що складає 6 років 6 місяців 23 дні. 
		Період з 22.09.1989 по 04.10.1993 до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, не враховано у зв`язку з відсутністю довідки, яка підтверджує факт перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
		Не зараховано до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги періоди роботи з 01.08.1980 по 25.11.1980, з 26.11.1980 по 17.08.1981, з 11.11.1985 по 01.07.1986, з 04.08.1986 по 28.08.1988, з 29.08.1988 по 28.08.1989, з 01.09.2000 по 31.07.2020 на посаді викладача в дитячій музичній школі та музичних училищах, які підпорядковані департаменту культури та туризму.
		Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено призначення пенсії працівникам культури, тому право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відсутнє (арк. спр. 6, 49).
		З обставин, вказаних у позовній заяві та листах відповідача, слідує, що спірним питанням є право позивача на отримання грошово допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
		До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
		[…]
		59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; […].
		Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
		Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).
		Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
		Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з абзацом дев`ятим частини першої статті 52 Закону України від 05.11.1991      № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
		Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
		з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
		з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
		з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
		з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
		з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
		з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
		з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
		з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
		з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
		з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
		Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
		заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність (пункт 6);
		засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника (пункт 7);
		система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними (пункт 25);
		спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» (пункт 26).
		Частиною першою статті 10 Закону № 2145-VIII визначено, що невід`ємними складниками системи освіти є:
		дошкільна освіта;
		повна загальна середня освіта;
		позашкільна освіта;
		спеціалізована освіта;
		професійна (професійно-технічна) освіта;
		фахова передвища освіта;
		вища освіта;
		освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
		Статтею 22 Закону № 2145-VIII визначено організаційно-правовий статус закладів освіти.
		Так, частиною першою цієї статті визначено, що юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.
		Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.
		Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).
		Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
		Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
		Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
		Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).
		До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема включені такі посади в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах: викладачі, директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), керівники гуртків; вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади: викладачі, керівники гуртків.
		Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
		Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
		Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
		З зазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону          № 1058-IV необхідно дотримання сукупності таких умов:
		- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах освіти державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років;
		- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;
		- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.
		Правовий висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.
		Суд зазначає, що стаж роботи в закладах освіти на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. 
		При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
		Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		Як встановлено судом з вищеописаних доказів, ОСОБА_1 на день призначення пенсії - 30 квітня 2020 року, досягла пенсійного віку 59 років 6 місяців ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), працювала на посаді заступника директора з навчальної роботи Старобільської дитячої музичної школи Відділу культури Старобільської райдержадміністрації, мала стаж роботи більше 30 років на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійних виплат не одержувала. 
		Тобто судом встановлено, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена позивачу з 30 квітня 2020 року за заявою від 10 серпня 2020 року.
		Однак, відповідач всупереч вимог чинного законодавства нарахування та виплату позивачу цієї грошової допомоги не здійснив, чим допустив протиправну бездіяльність.
		Твердження відповідача, що позивач працювала на посадах викладача в дитячій музичній школі та музичних школах, які підпорядковані департаменту культури та туризму, а статтею 52 Закону № 1788-XII не передбачено прав на призначення пенсії за вислугу років працівникам культури, відхиляються судом як безпідставні, з огляду на те, що з системного аналізу положень статей 1 та 22 Закону № 2145-VIII встановлено, що юридична особа, в незалежності від форми власності, засновник тощо, вважається закладом освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Тобто, ознака підпорядкованості (приналежності) вказаних у трудовій книжці позивача закладів, в яких ОСОБА_1 працювала викладачем музики, керівником гуртка, заступником директора з навчальної роботи, до відділу культури і туризму не змінює організаційно-правового статусу цих закладів, як закладів освіти. 
		У свою чергу, відповідач не стверджує та не надає жодних доказів, що основним видом діяльності закладів, в яких працювала позивач, є не освітня діяльність, а будь-яка інша.
		Також відповідачем суду не надано доказів, що вказані в трудовій книжці позивача заклади освіти не належать до державної або комунальної форми власності.
		Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зараховує до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, періоди роботи позивача з 01.08.1980 по 25.11.1980, з 26.11.1980 по 17.08.1981, з 11.11.1985 по 01.07.1986, з 04.08.1986 по 28.08.1988, з 29.08.1988 по 28.08.1989, з 01.09.2000 по 31.07.2020.
		Твердження відповідача щодо відсутності довідки, що підтверджує факт перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати в період з 22.09.1989 по 04.10.1993, суд відхиляє як безпідставні, оскільки, ані пункт 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, ані стаття 55 Закону № 1788-XII не вимагають надання таких відомостей.
		Оглядом трудової книжки позивача за період її роботи з 22.09.1989 по 04.10.1993 у Школі № 39 міста Ашгабат встановлено, що такі записи містять всі необхідні відомості щодо найменування закладу освіти, посади, на якій працювала позивач, періоду роботи на вказаній посаді, підстави для внесення записів до трудової книжки. Тобто, відповідачу надано трудову книжку, оформлену із дотриманням чинного законодавства, яка містить всі необхідні для обрахунку стажу відомості. Однак, відповідач безпідставно не враховує трудову книжку позивача, та всупереч вимог чинного законодавства вимагає від позивача надання додаткових документів, подання яких у даному випадку не передбачено.
		Також суд вважає за необхідне зауважити, що неможливість надання інформації щодо оформлення ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати у період її роботи з 07.02.1994 по 10.01.1997 у Старобільському ПТУ-118 через сплив строку зберігання наказів про відпустку та їх знищення, про що вказано в довідці Відокремленого підрозділу «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка» від 12.05.2020 № 70, не пов`язана з волею позивача, тому, на думку суду, позивач не має нести негативні наслідки від таких дій роботодавця.
		Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями позивача, що до її стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, мають бути зараховані і періоди роботи з 22.09.1989 по 04.10.1993 у Школі № 39 міста Ашгабат та з 07.02.1994 по 10.01.1997 у Старобільському ПТУ-118.
		Щодо зарахування до стажу позивача, який дає право на призначення грошової допомоги, періодів з 13.01.1997 по 11.10.1999 та з 12.10.1999 по 31.08.2000 на посаді учителя музики в Старобільській СШ № 2, відповідач не заперечує, про що вказано в листі від 02 грудня 2020 року № 128-156/Г-31/8-1240/20.
		Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Під час розгляду даної справи судом встановлено, що об`єктом порушення є право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV. Таке порушення сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, а рішень відповідача, як зазначає позивач. Судом встановлено, що відповідачем не приймалось будь-яких рішень про відмову позивачу в виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Листи відповідача, в яких вказано інформацію про причини невиплати позивачу цієї допомоги, не є актами індивідуальної дії в розмінні Кодексу адміністративного судочинства України та не тягнуть для позивача настання негативних наслідків. Такі наслідки, як вже вище вказано, тягне бездіяльність відповідача, яка є протиправною.
		Відповідно, ефективним способом захисту, що сприятиме повному відновленню порушеного права, є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу цієї грошової допомоги, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
		Що стосується вимог позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати до її педагогічного стажу конкретних періодів її роботи, то, на думку суду, такий спосіб захисту у повній мірі охоплюється зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, тому окремо не сприятиме відновленню права позивача на виплату такої допомоги, про захист якої просить позивач.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, надаючи оцінку аргументам, наведеним учасниками справи щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, правомірності бездіяльності відповідача, у тому числі й при здійсненні розрахунку стажу роботи позивача в закладах освіти на посадах, що дають право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, за правилами визначеними частиною четвертою статті 246 КАС України зазначаються у мотивувальній частині рішення. Зазначення таких мотивів у резолютивній частині рішення Кодексом адміністративного судочинства не передбачено. Відповідно, суд вважає, що у резолютивній частині рішення суду не зазначаються періоди, що входять до стажу роботи позивача, який дає їй право на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
		У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
		Позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору від 07 грудня 2020 року (арк. спр. 5).
		Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (бездіяльності) і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок коригування судом обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                                                             К.О. Пляшкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...