Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/22446/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 28.01.2021
Номер судового провадження: 22-ц/817/50/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/22446/19Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/50/21 Доповідач - Сташків Б.І.    
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 січня 2021 року     м. Тернопіль
		Тернопільський апеляційний суд в складі: 
		головуючого - Сташків Б.І. 
		суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В., 
		                   за участю секретаря  Сович Н.А.
		                   та сторін позивача ОСОБА_1 , представника                         відповідача АТ «Тернопільський радіозавод                         «Оріон» Кучмія М.Я.
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 607/22446/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-
		                   ВСТАНОВИВ:
		    
		   У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ ТРЗ «Оріон» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 13 574,80 грн.
		   В обґрунтуванні позовних вимог вказував, що позивач працює у відповідача на посаді токаря-розточувальника з 16 червня 1986 року. Зазначав, що йому відповідачем була нарахована заробітна плата за вислугу років на загальну суму 13 574,80 грн., а саме у жовтні 2018р. - 9598,0 грн., у січні 2019 р.- 3 976,80 грн., які по даний час йому не виплачено. Крім того вказував, що у квітні 2019 року відповідачем видано Наказ №15 від 24 квітня 2019 року про скасування раніше нарахованої заробітної плати за вислугу років, що є порушенням трудового законодавства. Враховуючи вищенаведене позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
		   Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено.
		   Стягнуто з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 13 574 грн. грн. 80 коп.
		   Стягнуто з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
		   Не погодившись із вказаним рішенням суду, від АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» поступила апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано усі фактичні обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду.
		   В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд не дослідив та не надав оцінки доказам, що були надані до матеріалів справи, а саме: наказів: №56 від 29 грудня 2016 року, №4 від 02 лютого 2017 року, №10 від 27 лютого 2017 року, №14 від 03 квітня 2018 року, №17 від 28 квітня 2017 року, №26 від 31 травня 2017 року, №30 від 03 липня 2017 року, №32 від 01 серпня 2017 року, №36 від 31 серпня 2017 року, №41 від 29 жовтня 2017 року, №03 від 18 січня 2018 року, №7 від 01 лютого 2018 року, №19 від 29 березня 2018 року, №22 від 27 квітня 2018 року, №27 від 29 травня 2018 року, №33 від 27 червня 2018 року, №37 від 31 липня 2018 року, №40 від 03 вересня 2018 року, №49 від 01 жовтня 2018 року, №54 від 31 жовтня 2019 року, №59 від 30 листопада 2018 року, №65 від 28 грудня 2018 року, №10 від 07 квітня 2019 року, згідно яких було припинено роботу на підприємстві, Акту №1 від 24 квітня 2019 року та висновку експерта. 
		   Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надавав належним чином оцінку поданим наказам та Акту №1 від 24 квітня 2019 року, а взяв до уваги висновки судового експерта надано безпосередньо 19 серпня 2020 року. Відповідно до п.2.1. Положення Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон, що є Додатком №22 до Колективного договору підприємства одноразова винагорода за вислугу років виплачується всім працівникам підприємства від тарифної ставки, посадового окладу за фактично відпрацьований час з врахуванням коефіцієнтів, наведених у таблицях №1 та №2
		   Окрім того, апелянт зазначає, що позивачу ОСОБА_1 неправомірно та безпідставно було нараховано винагороду за вислугу років за 2017 рік у 2019 році. Вказує, що в подальшому на підставі Акту перевірки №1 від 24 квітня 2019 року, Наказу №15 від 24 квітня 2019 року за погодженням з Наглядовою радою Товариства зазначені надбавки за вислугу років було скасовано. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що вказаний наказ є чинним та ніким не скасований, позивач не звертався з вимогою його визнати недійсним або скасувати.
		   У судовому засіданні представник відповідача АТ Тернопільський радіозавод Оріон - адвокат Кучмій М.Я. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
		   Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
		   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
		   Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		   Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		   Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
		   Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що позивач працює у відповідача на посаді токаря-розточувальника з 16 червня 1986 року, що підтверджується записами у трудовій книзі, виданій на ім`я позивача 17.09.1973 року та визнається сторонами. 
		   Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2018 року, ОСОБА_1 нарахована винагорода за вислугу років за 2018 р. у розмірі 3976,80 грн., яка на даний час не була виплачена .
		   Згідно розрахункового листа за січень 2019 року, ОСОБА_1 нарахована винагорода за вислугу років за 2017 р. у розмірі 9598 грн., яка на даний час не була виплачена .
		   17 квітня 2019 року головою правління АТ «ТРЗ «Оріон» видано наказ № 10 «Про створення комісії з перевірки порушень нарахувань заробітної плати».
		   Як слідує з протоколу від 24 квітня 2019 року комісії з перевірки порушень нарахувань заробітної плати, на порядку денному постановлено наступне проведення перевірки нарахування: заробітної плати за вислугу років за 2017, 2018 роки; доплати за секретність посадовим особам АТ «ТРЗ «Оріон»; окладу голови правління та посадових осіб.
		   Відповідно до Акту за №1, складеного комісією АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» за результатами проведеної перевірки щодо нарахування винагороди за вислугу років від 24.04.2019 р. встановлено, що фактичну зайнятість працівників у 2017 та 2018 рр. відображено некоректно з помилками, в зв`язку з чим одноразову виплату за вислугу років за 2017 та 2018 роки слід відмінити та перерахувати, а виплату провести при наявності зароблених коштів. 
		   На підставі вказаного акту наказом голови правління АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» за №15 від 24 квітня 2019 року вирішено скасувати нарахування винагороди за вислугу років за 2017-2018 роки. На головного бухгалтера покладено обов`язок здійснити перерахунок посадових окладів за 2017-2018 року.
		   Як видно із розрахункового листа ОСОБА_1 за квітень 2019 року, в квітні 2019 року проведено відрахування від заробітної плати сум: за вислугу 9598грн. від 10/18, та за вислугу 3976,80 від 01/19.
		   Згідно актів інспекційного відвідування АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», складених Управління держпраці у Тернопільській області від 20.11.2019 року встановлено наявність заборгованості із заробітної плати.
		   Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано будь-яких доказів існування обставин, передбачених статтею 127 КЗпП України для видачі наказу від 21 квітня 2019 року про скасування нарахування винагороди за вислугу років, зазначивши, що зменшення зарплати не може бути обумовлене простим небажанням чи неможливістю виплачувати відповідну зарплату, передбачену трудовим договором, а має ґрунтуватись на нормах закону. Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України Про оплату праці власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа роботодавець не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		   Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
		   Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		   Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		   Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		   Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України Про оплату праці).
		   Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначена структура заробітної плати.
		   Зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
		   Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		   Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
		   Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України та ст.22 Закону України Про оплату праці власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа роботодавець не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		   Згідно з положеннями статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		   У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
		   Відповідно до умов п.3.2.2 та п.4.1.12 Колективного Договору ПАТ «ТРЗ «Оріон», правління зобов`язується змінювати режим роботи підприємства проводити зміни форм, системи оплати праці, преміювання, встановлення систем надбавок та доплат працівникам підприємства тільки в установленому законодавством порядку, з обов`язковим попереднім погодженням з профкомом.
		   Пунктом 5.1.4 Колективного Договору ПАТ «ТРЗ «Оріон» передбачено, що правління може за погодженням з профкомом встановлювати режим неповного робочого часу. 
		   Положеннями пункту 2.1 Колективного договору ПАТ «ТРЗ «Оріон» на 2016-2029 роки передбачено, що Договір укладається з метою посилення соціального захисту працівників підприємства і включає зобов`язання сторін, спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи, реалізації на цій підставі професійних, трудових і соціально - економічних гарантій працівників.
		   У п.4.1.17 Колективного Договору передбачено, що правління зобов`язується проводити щорічну виплату винагороди за вислугу років працівникам підприємства згідно Положення про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «ТРЗ «Оріон»
		   Відповідно до п.п.1.3, 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України №5 від 13 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі Інструкції №5), до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
		   Фонд оплати праці складається з:
		- фонду основної заробітної плати;
		- фонду додаткової заробітної плати;
		- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		   Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у пп.2.3.2).
		   Згідно п.2.3 вказаної Інструкції №5 інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		   До них належать винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема, винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи).
		   Із викладеного випливає, що щорічні винагороди за вислугу років є заохочувальною виплатою.
		   Відповідно до умов п.п.2.1 Положення «Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», Додаток №2 до Колективного договору, одноразова винагорода за вислугу років виплачується всім працівникам підприємства від тарифної ставки, посадового окладу за фактично відпрацьований час з врахуванням коефіцієнтів, наведених у додатках за №№1 та 2.
		   Відповідно до умов п.2.2 Положення «Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», сторони погодили, що працівникам інструментальної служби (150), до якої належить позивач, нарахування одноразової винагороди за вислугу років проводить згідно додатку №1.
		   Положення Про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон, що є Додатком №22 до Колективного договору підприємства (далі Положення №22), направлене на стимулювання та підвищення матеріальної зацікавленості працівників, зменшення плинності кадрів та збереження кваліфікованих спеціалістів на підприємстві.
		   Таким чином, винагорода за вислугу років не залежить від результатів діяльності позивача, а взаємопов`язана із його стажем роботи у відповідача, який становить більше 30 років, тому доводи заявника, що суд не взяв до уваги накази, згідно яких було припинено роботу на підприємстві, не заслуговують на увагу.
		   Окремої процедури скасування цієї надбавки Положення не містить.
		   Тому, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у вигляді винагороди за вислугу років на загальну суму 13 574,80 грн., а саме за жовтень 2018р. - 9598,0 грн та за січень 2019 р.- 3 976,80 грн.
		   Апеляційний суд не приймає до уваги наданий відповідачем висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження від 24 вересня 2020 року №09/0820, оскільки вказаний висновок експерта не був поданий при розгляді справи до суду першої інстанції, та колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для його прийняття у суді апеляційної інстанції відповідно до п.3 ст.367 ЦПК України.
		   За наведеного, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		   Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		   Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Тернопільський радіозавод Оріон - адвоката Кучмія Миколи Ярославовича слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
		    Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. 
		   Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
		                   ПОСТАНОВИВ:
		 
		   Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» залишити без задоволення.
		 
		   Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року залишити без змін.
		 
		    Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. 
		 
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		   Дата складання повного тексту постанови - 02 лютого 2021 року.
		 
		 
		 
		   Головуючий:                             Сташків Б.І.
		                            
		                                       Парандюк Т.С.
		 
		   Судді:                                Хома М.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...