Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/244/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 09.02.2021
Номер судового провадження: 2/347/269/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/244/21
		Провадження № 2/347/269/21
		 
		У Х В А Л А
		про залишення позовної заяви без руху
		 
		09 лютого 2021 року                                    м.Косів
		 
		Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., перевіривши з позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
		в с т а н о в и л а :
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
		Позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
		Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до позовної заяви та копії свідоцтва про шлюб, позивач ОСОБА_1 є громадянином України, а відповідач ОСОБА_2 громадянкою Російської Федерації.
		Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
		Відповідно до ч.1 та 2 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
		В статті 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
		Згідно ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
		Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону України "Про міжнародне приватне право").
		Відповідно до ст.110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
		Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право ", подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
		Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
		У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
		Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
		Однак, такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.
		У відповідності до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
		Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		При завіренні документів варто керуватися Вимогою до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 від 01 вересня 2003 року, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (надалі Вимога).
		Відповідно до п. 5.27 наведеної вище Вимоги відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
		Позивачем до позовної заяви долучено копії письмових доказів до неї, однак вони не засвідчені належним чином. Також, позивач не долучив копії письмових доказів для відповідача.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місце проживання чи перебування, поштовий індекс сторін та інших учасників справи.
		Дані вимоги закону позивачем не виконано.
		Позивач у позовній заяві вказує лише країну проживання, адміністративно-територіальну одиницю та місто проживання (перебування) відповідача, проте не зазначає точної адреси відповідача із зазначенням вулиці, номеру будинку (квартири), що унеможливлює вести офіційне листування з відповідачем та звертатися з судовими дорученнями до іноземної держави.
		Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що спільних дітей від шлюбу не мають. Неможливість виїхати до місця проживання відповідача за станом здоров`я чи з інших поважних причин не обгрунтовано та документально не підтверджено. Також, не надано домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
		У разі, якщо позивачем буде доведено наявність обставин, за яких підсудність даної справи про розірвання шлюбу належить Косівському районному суду Івано-Франківської області, сповіщення відповідача ОСОБА_2 повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
		Відповідно до статті 190 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
		Тобто у разі відкриття провадження за даною позовною заявою суд зобов`язаний невідкладно надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
		Згідно зі статтею 498 Цивільного процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Статтями 4 та 5 Конвенції передбачено, що установи юстиції Договірних Сторін надають правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції. Установи юстиції надають правову допомогу й іншим установам по справах, зазначеним у пункті 1 цієї статті. При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин. 
		Центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України у сфері правових відносин і правової допомоги у цивільних справах, є Міністерство юстиції України.
		Частиною першою статті 10 Конвенції встановлено, що запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.
		Разом з тим, пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
		Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Витрати, пов`язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Переклад засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
		Враховуючи те, що підготовка даної справи до судового розгляду буде проводитися з застосуванням положень зазначеної Інструкції, у разі відкриття провадження у справі, в порядку підготовки справи до судового розгляду, судом буде направлятися до компетентного органу Російської Федерації за місцем знаходження відповідача доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій.
		Відповідно до вимог п. 8.2. зазначеної Інструкції особливості виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року.
		В п. 8.4. даного розділу зазначено, що з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.
		З викладеного випливає, що позивач до копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, які складені на українській мові, має додати їх засвідчені уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад на російську мову (для вручення відповідачу через установи юстиції), а також зазначити місцепроживання відповідача в Російській Федерації.
		Крім того, згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", до позовної заяви про розірвання шлюбу додається, зокрема - оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
		Таким чином, позивач, звертаючись до суду з заявою про розірвання шлюбу, повинен надати суду оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, однак у матеріалах, доданих до позову, оригінал даного свідоцтва відсутній.
		Враховуючи вищезазначене, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, які слід усунути шляхом надання (надіслання) суду нового тексту позовної заяви із зазначенням у ньому точної адреси місця проживання або перебування відповідача, а також долучити до нього засвідчені належним чином копії письмових доказів для суду і їх примірників, які засвідчені уповноваженимперекладачем абонотаріальний перекладна російськумовудля відповідача, зокрема, і доказів спільного проживання сторін на території України, копію угоди, згідно з якою сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам (або повідомити про відсутність такої угоди); доказів домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них; доказів поважних причин неможливості виїзду до місця проживання відповідача. 
		Також позивачу слід надати суду оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу 
		Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 
		Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя, 
		п о с т а н о в и л а :
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
		Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
		Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		   Суддя                                    Ю.С. Кіцула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...