Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2050/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2021. Зареєстровано: 10.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/13981/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/2050/18-а
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
		суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №440/2983/19
		за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області - про визнання протиправним і скасування наказу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Воробйової І.А., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, ухвалену в складі головуючого судді: Ватаманюка Р.В., суддів Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., 
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		1.           ОСОБА_1  (далі - ОСОБА_1 , державний реєстратор, позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮ України, відповідач), у якому просила визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу МЮ України №1558/5 від 22 травня 2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" про блокування доступу державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 7 (сім) місяців.
		2.          Позовні вимоги мотивовані порушенням МЮ України вимог Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин; далі - Порядок №990), оскільки: не було визначено (затверджено) та розміщено на офіційному вебсайті інформацію про періодичність моніторингу реєстраційних дій, перелік державних реєстраторів, щодо яких проводиться моніторинг, а також строк, протягом якого він проводиться; не було проведено моніторингу реєстраційних дій, за результатом проведення якого складається відповідний акт; наказ про проведення камеральної перевірки не було розміщено на офіційному вебсайті, копію якого не було надіслано протягом трьох робочих днів із дня його прийняття; у довідці  про проведення камеральної перевірки указано про виявлені порушення, водночас не зазначено підтверджуючих документів чи відомостей із Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
		3.          Посилалася на те, що усі реєстраційні дії, про порушення яких йшлося у довідці про проведення камеральної перевірки, було вчинено із дотриманням вимог чинного законодавства.
		4.          Зазначала, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		5.          Уважаючи пункт 1 наказу МЮ України №1558/5 від 22 травня 2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області до Державного реєстру речових прав" в частині блокування до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи 
		6.          13 квітня 2018 року МЮ України прийнято наказ №1276/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким затверджено перелік державних реєстраторів і суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав, у пункті 14 якого визначено Липовецьку районну державну адміністрацію (далі - Липовецька РДА). Указаний наказ опубліковано на сайті МЮ України, що підтверджується витягом із сайту.
		7.          За результатом моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора Липовецької РДА ОСОБА_1 складено акт від 27 квітня 2018 року, в якому зафіксовано порушення вимог щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		8.          03 травня 2018 року МЮ України прийнято наказ №1495/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав Липовецької РДА», яким наказано:
		8.1.          провести камеральну перевірку в Державному реєстрі речових прав Липовецької РДА;
		8.2. утворити Комісію для проведення камеральної перевірки в Державному реєстрі речових прав Липовецької РДА.
		9.          За результатом проведення камеральної перевірки в Державному реєстрі речових прав Липовецької РДА складено довідку від 08 травня 2018 року, в якій зафіксовано таке.
		10.          Під час розгляду заяви №26257778 державним реєстратором ОСОБА_1 не здійснено пошуків відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі прав.
		11.           Під час розгляду заяв №26033679, №26034084, №26034204, №25599402 державним реєстратором ОСОБА_1  до Державного реєстру прав додано електронні  копії не усіх документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій.
		12.          Під час розгляду заяв №25581234, №25622860, №25585294, №25586076, №25589094, №25589928, №2591916, №25594185, №25589928, №25593286, №25674871, №25690166, №25677189, №25634252, №25635073, №26179563, №26180075, №26318453, №26318986, №26374114, №26636112, №26636200, №26636256 державним реєстратором ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію із порушенням законодавчо установленого строку.
		13.          Зазначено, що за заявою №25964626 державним реєстратором ОСОБА_1 порушено вимоги статей 10, 18, 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня  2004 року (далі - Закон №1952-IV) та пунктів 10, 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій; далі - Порядок №1127). Заявником подано заяву про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) земельної ділянки. Право власності на заявлену земельну ділянку виникло та оформлено в установленому порядку до 01 січня 2013 року на підставі державного акту від 20 липня 2007 року, однак державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі прав відсутня. Державним реєстратором ОСОБА_1 проведено лише державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) у спеціальному розділі Державного реєстру прав на земельну ділянку на підставі копії договору оренди від 21 серпня 2007 року №423. Водночас право власності на земельну ділянку не зареєстровано. Також державним реєстратором ОСОБА_1 не використано відомостей з Державного земельного кадастру.
		14.          Аналогічні порушення були допущені державним реєстратором ОСОБА_1 за результатами розгляду заяв №25964163, №25960562, №25953262 №25965465,  №25965790, №25966106, №26001574, №26002415, №26003260, №26004121, №26005176, №26006035, №26007222, №26009185, №26036328, №26051188, №26054033, №26048459, №26044825, №26045012, №26049870, №26058628, №26059308.
		15.          У порушення вимог статті 10 Закону, пунктів 10-1, 12 Порядку №1127 державним реєстратором ОСОБА_1 під час розгляду заяв №26181294, №26181626, №26182449, №26183478, №26188414, №26190446, №26193350 не використано відомостей з Державного земельного кадастру.
		16.          У порушення вимог статей 10, 18 Закону, пункту 10 Порядку №1127 державним реєстратором ОСОБА_1 за результатом розгляду заяв №25935414, №25935438, №25935468, №25935546, №25935572, №25935492, №2593603 проведено державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) на земельну ділянку на підставі копій договорів оренди та копій додаткових угод договорів оренди.
		17.          У порушення вимог статей 10, 18, 29 Закону та пунктів 10, 12 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви №25964626 державним реєстратором ОСОБА_1 проведено лише державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) на земельну ділянку на підставі копії договору оренди від 21 серпня 2007 року №423. Водночас право власності на земельну ділянку не зареєстровано. Крім того, не використано відомостей з Державного земельного кадастру. Заявником подано заяву про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) земельної ділянки. Право власності на заявлену земельну ділянку виникло та оформлено в установленому порядку до 01 січня 2013 року на підставі державного акту від 20 липня 2007 року, однак державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі прав відсутня. 
		18.          22 травня 2018 року МЮ України прийнято наказ №1558/5 від "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької РДА до Державного реєстру речових прав", оспорюваним пунктом 1 якого наказано тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців.
		19.          Уважаючи оспорюваний пункт наказу протиправним, державний реєстратор ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		20.          Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу МЮ України №1558/5 від 22 травня 2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької РДА до Державного реєстру речових прав" в частині блокування доступу державному реєстратору Липовецької РДА ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців.
		21.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що МЮ України не надало доказів на підтвердження того, що за результатом проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав державним реєстратором ОСОБА_1 під час вчинення реєстраційних дій були допущені порушення вимог чинного законодавства.
		ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
		22.          Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МЮ України подало касаційну скаргу.
		23.          За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л.
		24.          Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року №456/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		25.          За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
		26.          Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МЮ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року.
		27.          У касаційній скарзі МЮ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати судові  рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. 
		28.          Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій вибірково надали оцінку допущеним державним реєстратором ОСОБА_1 порушенням вимог законодавства під час вчинення реєстраційних дій, викладеним у довідці від 08 травня 2018 року. 
		29.          Щодо доказів у справі на підтвердження наявності указаних порушень, обов`язок щодо їх надання покладено на Липовецьку РДА.
		30.          Отже, уважає пункт 1 наказу МЮ України №1558/5 від 22 травня 2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької РДА до Державного реєстру речових прав" таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. 
		31.          Відзиву на касаційну скаргу не надіслано.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		32.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		33.          Відповідно до частини другої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		34.          У частині третій статті 10 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) передбачено, що державний реєстратор: 
		34.1.          встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
		34.1.1.          відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
		34.1.2.          відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
		34.1.3.          відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
		34.1.4.          наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
		34.1.5.          наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
		34.2.          перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
		34.3.          під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
		34.3.1.          органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
		34.4.          під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
		34.5.          відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;
		34.6.           присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
		34.7.          виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
		34.8.          формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
		34.9          формує реєстраційні справи у паперовій формі;
		34.9.1.          надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
		34.10.          здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
		35.          За змістом частини першої статті 18 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
		36.          У частині першій статті 19 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
		37.          Державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
		38.          Відповідно до пункту 10 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.
		39.          У абзаці першому пункту 12 Порядку №1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
		40.          Відповідно до статті 29 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.
		41.          Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.
		42.          Частиною другою статті 34 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) визначено, що за державну реєстрацію інших речових прав, відмінних від права власності (крім іпотеки), справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		43.          За державну реєстрацію інших речових прав, відмінних від права власності (крім іпотеки), проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк два робочі дні; 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк один робочий день; 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк 2 години.
		44.          Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої  статті 37-1 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.
		45.          За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.
		46.          У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
		47.           За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про  тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
		48.          Статтею 38 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що  державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
		49.          Пунктами 4, 5, 9 Порядку №990 визначено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.
		50.          За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.
		51.          Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
		52.          У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
		53.          Відповідно до приписів пункту 10 статті 2 Закону №1952-IV камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.
		54.          Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному вебсайті. Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку №990).
		55.          Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку №990).
		56.          Відповідно до пункту 9 Порядку №990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
		57.          За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку № 990).
		VI. Позиція Верховного Суду
		58.          Предметом судового контролю у цій справі є правомірність пункту 1 наказу МЮ України №1558/5 від 22 травня 2018 року "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Липовецької РДА до Державного реєстру речових прав" про блокування доступу державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців.
		59.          Проведенню камеральної перевірки слугував акт від 27 квітня 2018 року, складений за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав, вчинених державним реєстратором ОСОБА_1 У ньому зафіксовано, що під час розгляду заяв позивачем порушено вимоги Закону №1952-IV, Порядку №1127, Порядку №1141.
		60.          За результатом проведення указаної перевірки було складено довідку від 08 травня 2018 року, у якій йшлося про аналогічні допущені позивачем порушення вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		61.          Водночас, усупереч вимогам пункту 9 Порядку №990, опис виявлених порушень, викладений у довідці, не містить посилань на підтверджуючі документи чи відомості з реєстрів.
		62.          За змістом пункту 13 Порядку №990 скарга, документи, створені або отримані під час проведення моніторингу реєстраційних дій, камеральних перевірок, зберігаються Мін`юстом відповідно до вимог законодавства з питань організації діловодства у державних органах.
		63.          Документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися виключно скаржнику, суб`єкту, щодо якого проводилися моніторинг реєстраційних дій та/або камеральна перевірка, і заінтересованим особам, права та законні інтереси яких порушено, у разі їх звернення, а іншим особам - виключно на підставі судового рішення.
		64.          Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		65.          Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у відповідача витребувано та зобов`язано до 02 жовтня 2018 року надати належним чином завірені копії документів (скріншотів, фотокопій, витягів, тощо), які підтверджують вчинення позивачем порушень, викладених у довідці від 27 квітня 2018 року та акті від 08 травня 2018 року.
		66.          На виконання вимог суду відповідачем надіслано довідку №1724-19.3.2-18 від 08 жовтня 2018 року, в якій повідомлялося про те, що витребувані документи відсутні в матеріалах камеральної перевірки.
		67.          Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року зобов`язано Липовецьку РДА до 19 лютого 2019 року надати суду належним чином завірені копії документів щодо виявлених у діях державного реєстратора ОСОБА_1 порушень, які викладені в довідці від 08 травня 2018 року та акті від 27 квітня 2018 року (під час розгляду заяв №25576703, №25701869, №26033679, №26034084, №26034204, №25594902, №26207624).
		68.          На виконання указаних вимог Липовецькою РДА надано копії документів реєстраційних справ, які містяться у матеріалах справи.
		69.          Надавши правову оцінку наданим доказам, судом апеляційної інстанції зазначено, що під час вчинення реєстраційних дій позивачем встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав. Також перевірялась відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Під час проведення реєстрації використовувались відомості з Державного земельного кадастру.
		70.          У заявах №26034084, №26034204 підставою для державної реєстрації права власності на сформовані земельні ділянки із земель державної та комунальної власності є рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у користування або про затвердження, документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачі її у власність чи надання у користування. У цих заявах підставою для державної реєстрації права власності на земельні ділянки було рішення Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки від 18 квітня 2017 року.
		71.          За заявою №26033679 позивачем було зареєстровано два об`єкта нерухомості, що передбачено чинним законодавством. Так, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про реєстрацію прав на такі об`єкти. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за однією особою. До заяви були долучені передбачені законом документи для реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №427693 від 02 квітня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; рішення виконкому Липовецької міської ради Вінницької області №98 від 15 серпня 2017 року про впорядкування адреси земельної ділянки; довідка Липовецької міської ради Вінницької області №5321 від 15 грудня 2017 року, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 03 серпня 2017 року.
		72.          Щодо заяви №25594902 указано, що до речового права є укладений в установленому порядку договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2017 року. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права в Державному земельному кадастрі чи Державному реєстрі прав. З матеріалів реєстраційної справи про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,0864 га (кадастровий номер 0522286400:04:000:3499), яка належить на праві власності ОСОБА_3 , убачається, що значена земельна ділянка в оренді не перебуває, що підтверджується витягами з державного земельного кадастру про земельну ділянку, тому підстав для відмови в державній реєстрації іншого речового права в державного реєстратора ОСОБА_1 не було.
		73.          Судом зазначено, що у кожній витребуваній реєстраційній справі містяться усі передбачені законом документи для держаної реєстрації прав, державним реєстратором виконано усі пошуки, а саме: в Державному реєстру речових прав, Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно об`єкта та суб`єкта у справі.
		74.          У частині першій статті 71 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		75.           В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
		76.          За таких обставин, розглядаючи справу за наявними у ній матеріалами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що наказ в оскаржуваній частині є необґрунтованим, оскільки правомірність його прийняття не доведена відповідачем відповідними доказами.
		77.          Також Суд ураховує, що законодавець, наділяючи МЮ України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення. 
		78.          Отже, МЮ України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.
		79.          Однак в оспорюваному наказі не зазначено мотиви, за яких до державного реєстратора застосовано саме такий вид стягнення як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців.
		80.          Стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних і максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
		81.          Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
		82.          Указане свідчить про те, що спірний пункт наказу прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. 
		83.          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі №826/12480/17; від 28 липня 2020 року в справі №420/1065/19, від 21 листопада 2019 року в справі №826/9263/17; від 11 вересня 2020 року в справі №824/902/19-а.
		84.          Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Верховний Суд ураховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів. 
		85.          У рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
		86.          Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
		87.          Верховний Суд наголошує, що МЮ України зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		88.          Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої у рішенні від 10 квітня 2019 року в справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		89.          Таким чином, повноваження Міністерства, які воно розуміє як дискреційні, щодо вчинення прийняття наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного Реєстру речових прав, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Міністерства, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого Закону №1952-ІV, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
		90.          Аналогічний правовий підхід застосований у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №816/1366/17, від 23.06.2020 в справі №826/17920/17, від 17.06.2020 у справі №826/15847/17, від 30.04.2020 у справі №820/5458/17.
		91.          За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття спірного наказу в частині, оскільки суб`єкт владних повноважень: не надав належних доказів на підтвердження вчинення державним реєстратором ОСОБА_1 порушень вимог чинного законодавства в сфері державної реєстрації прав, виявлених під час здійснення камеральної перевірки; не обґрунтував прийняття наказу із зазначенням застосування саме такого виду стягнення як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав строком на 7 (сім) місяців.
		92.          В обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
		93.          Суди попередніх інстанцій надали правильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
		94.          Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		95.          На підставі викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
		96.          Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		97.          Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
		VII. Судові витрати
		98.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		99.          Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		100.          Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
		101.          Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
		102.          Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                      О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                          О.В. Кашпур 
		                                                                                          С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...