Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1727/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 10.02.2021. Зареєстровано: 11.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2021.
Дата набрання законної сили: 12.10.2021
Результат оскарження 12.01.2022 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі чи залишено позов без розгляду
Номер судового провадження: 2/461/114/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №461/1727/20 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   
		28 січня 2021 року місто Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючого  судді Стрельбицького В.В.,
		за участю секретаря судового засідання Собко В.В., 
		представника позивача Кунянського С.,
		представника відповідача ОСОБА_1 ,
		представника третьої особи Монастирської Ж.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Головань Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації,
		встановив:
		 
		позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що ОСОБА_2 є п`ятим Президентом України. У своїх публічних виступах начальник третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 допустив поширення недостовірної інформації, які паплюжать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , як політика. Також, телеканал ZIK (ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації») поширив на своєму сайті та на сайті уоutube.com недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_3 .
		Так, на ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 21.01.2020 року розміщено відеоматеріал під назвою «Слідчими готуються матеріали для примусового приводу ОСОБА_4 на допит, - представник ДБР Корецький»:[ ОСОБА_5 ] не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у Верховну Раду. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, коли він вчора з`явився без попередження і без виклику в Державне бюро розслідувань, йому так само було оголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка. Однак, він без поважних причин, не повідомляючи про будь-які причини, не з`явився сьогодні на допит. Відповідно, слідчими, на даний час, готуються матеріали для виконання примусового приводу ОСОБА_4 ».
		Також, на сайті телеканалу ZIK, який належить ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», оприлюднено публікацію «ДБР оголосило про примусовий привід ОСОБА_4 на допит». У цій публікації, зокрема, наводиться така цитата ОСОБА_3 : «[ ОСОБА_5 ] Не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у ВРУ. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, вчора коли він з`явився без попередження і без виклику до ДБР, йому так само було наголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка».
		Позивач вказує, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 , встановлені нормами ч. 1 ст. 201, ст. 297, ст. 299 ЦК України, на повагу до гідності і честі, а також на недоторканість ділової репутації, оскільки підриває його соціальну оцінку в очах оточуючих та створює хибне уявлення про його ділові та професійні якості, створює враження, що ОСОБА_2 систематично ігнорує вимоги закону. 
		У зв`язку з наведеним, позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 інформацію, поширену 21.01.2020 року ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нові комунікації" під час надання коментаря представникам засобів масової інформації начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; https://youtu.be/bmCX_jWPaaY), такого змісту: «[ ОСОБА_5 ] не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у Верховну Раду. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, коли він вчора з`явився без попередження і без виклику в Державне бюро розслідувань, йому так само було оголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка. Однак, він без поважних причин, не повідомляючи про будь-які причини не з`явився сьогодні на допит. Відповідно, слідчими, на даний час, готуються матеріали для виконання примусового приводу ОСОБА_4 ». Також, просить зобов`язати ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення спростування в мережі Інтернет в той самий спосіб, в який була поширена недостовірна інформація, з наведенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити. Вказав, що поширена відповідачами інформація порушує особисті немайнові права позивача, як публічної особи та політика. В процесі судового розгляду пояснив суду, що вважає надуманими доводи представників відповідача та третьої особи стосовно необґрунтованості позову. Додатково зазначив, що вважає безпідставним посилання на ухвалу слідчого судді стосовно застосування приводу щодо ОСОБА_2 , оскільки така прийнята після оприлюдення наведеної у позові інформації. Разом з цим, вказав, що долучені до матеріалів справи процесуальні рішення стосовно надання дозволів на розкриття інформації, яка містить таємницю досудового розслідування, є юридично необґрунтовані, оскільки не встановлюють обсягу і змісту інформації дозвіл на оприлюднення якої надається. Крім того, зазначив, що, на його думку, доводи наведені представниками відповідача та третьої особи, в ході судового розгляду не спростовують доводів позивача щодо недостовірності оприлюдненої інформації, а тому просив їх відхилити.
		Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності, відповідей на запитання позивача у порядку ст.93 ЦПК України, які останнім не надано в процесі розгляду справи.
		Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,суд відкладаєрозгляд справив судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав: 1)неявка всудове засіданняучасника справи,щодо якоговідсутні відомостіпро врученняйому повідомленняпро дату,час імісце судовогозасідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Суду не подано будь-яких доказів, які доводять об`єктивну неможливість відповідача прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв`язку, а також неможливість забезпечить участь у судовому засіданні повноважного представника. Таким чином, неможливості прибути в судове засідання відповідачем належними доказами не доведено. Водночас, матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про наявність даної справи в провадженні суду, що, зокрема, підтверджується його письмовим клопотанням з приводу скерування кореспонденції.
		З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом рівних можливостей сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. 
		Представник ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» подав до суду відзив, згідно якого вважає, що доводи стосовно поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 , внаслідок чого була заподіяння шкода його особистим немайновим правам є необґрунтованими та не підтверджені належними, допустимими, достатніми доказами, а відтак, за твердженнями представника відповідача, юридичний склад правопорушення відсутній. Вказає, що оспорювана інформація не відповідає критеріям предмету свого захисту та об`єктивно за змістом є правдивою. Позивач є публічною особою, межі допустимої критики до якого є ширшими, ніж щодо приватної особи. Крім цього, ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» є телерадіоорганізацією, що здійснює телевізійне мовлення на підставі наявної ліцензії на мовлення та поширює інформаційно-аналітичні передачі, відповідно до програмної концепції мовлення. Діяльність товариством здійснюється також з метою задоволення потреб населення у засобах масової інформації, висвітлюють всі сторони соціально-економічного та суспільно-політичного життя України, всебічного і повного об`єктивного висвітлення державної політики у соціальній, правовій, екологічній та інших найважливіших сферах життя суспільства, інформаційного забезпечення офіційних заходів, оперативного поширення інформації про події, які відбуваються у сфері політики, економіки, соціального життя. У власній діяльності товариство керується принципом надання пріоритету у висвітленні саме соціально найважливіших питань: інформаційних, соціально-політичних, пріоритету доведення до відома громадськості думок і позицій публічних діячів, офіційного керівництва держави. Автором оспорюваної інформації є ОСОБА_3 , як офіційна посадова особа державного правоохоронного органу  ДБР. Таким чином, оприлюднена інформація є повідомленою із офіційних джерел і засіб масової інформації не зобов`язаний був проводити перевірку її правдивості перед поширенням.
		Представник третьої особи Державного бюро розслідувань подав письмові пояснення на позов, які були підтримані в процесі судового розгляду, у яких заперечив позовні вимоги з мотивів безпідставності та необгрунтованості. Зазначає, що поширена відповідачем інформація є достовірною. Поширення інформації здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства. Право громадськості знати інформацію про хід досудових розслідувань, що розслідуються Державним бюро розслідувань, відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, вказує, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 757/23196/20-к задоволено клопотання слідчого Державного бюро розслідувань щодо здійснення приводу ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному сайті судової влади «Судова влада України» та наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Слідчим суддею у даному рішенні було зазначено, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 ухиляється від участі у його допиті в якості свідка і не бажання давати свідчення по обставинам кримінального провадження. Також, зазначив, що доступ до інформації створеної у ході досудового розслідування, забезпечується виключно в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством і спори у зазначених відносинах належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у постановах органів досудового слідства, рішеннях органів влади та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження. Покликається на практику Верховного Суду у рішенні №757/25649/17-ц від 06.05.2020 року, згідно якої інформування органом досудового розслідування про хід розслідування проваджень не суперечить Закону України «Про інформацію», Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, спростування ж даних, які є частиною кримінального провадження, у порядку цивільного судочинства є неприпустимим. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.
		Суд, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		Положеннями частини першоюстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»закріплено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист правлюдини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно достатті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі статтею 68Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїтазаконів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінністатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Статтею 3 Конституції Українипередбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		У відповідності зіст. 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 34 Конституції Українипередбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим відповідно дост. 68 Конституції України,кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідност. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
		Відповідно до ч. 1ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно ч.ч. 1-3ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Зі змісту ч.ч. 1-2ст.299ЦК України вбачається, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Судом встановлені такі факти, обставини та правовідносини.
		Державним бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях №62019000000000632, №62019000000000945, №62019000000000713, №62019000000000753, №62019000000001219, №62019170000000544, з якими об`єднано кримінальне провадження №62019000000000979 та №62019000000000683.
		На ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 21.01.2020 року розміщено відеоматеріали під назвою «Слідчими готуються матеріали для примусового приводу ОСОБА_4 на допит, - представник ДБР Корецький»: [ ОСОБА_5 ] не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, заадресою місця реєстрації та за місцем роботи у Верховну Раду. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, коли він вчораз`явився без попередження і без виклику в Державне бюро розслідувань, йому так само було оголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка. Однак, він без поважних причин, не повідомляючи про будь-які причини не з`явився сьогодні на допит. Відповідно, слідчими, на даний час, готуються матеріали для виконання примусового приводу ОСОБА_4 .
		На сайті телеканалу ZIK, який належить ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», оприлюднено публікацію «ДБР оголосило про примусовий привід ОСОБА_4 на допит». У цій публікації, зокрема, наводиться така цитата ОСОБА_3 : [ ОСОБА_5 ] Не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у ВРУ. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, вчора коли він з`явився без попередження і без виклику до ДБР, йому так само було наголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка.
		Факт оприлюднення зазначеної інформації перевірений судом та ніким з учасників процесу не заперечується, в тому числі у частині її змісту.
		У вказаних кримінальних провадження позивач має статус свідка.
		Позивач зазначає, що викладена відповідачами інформація є недостовірною, негативною і такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_2 , оскільки підриває його соціальну оцінку в очах оточуючих та створює хибне уявлення про його ділові та професійні якості, створює враження, що ОСОБА_2 систематично ігнорує вимоги закону.
		Як зазначалось вище, відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		За положеннями статті 29 Закону України "Про інформацію", суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. До такого висновку прийшов Верховний Суд Касаційного цивільного Суду у постанові від 11.12.2019 року (справа № 757/4402/16-ц).
		ОСОБА_2 є п`ятим Президентом України, народним депутатом, тобто публічною особою, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.
		Беручи до уваги даний факт суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-ому засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Встановлено, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» поширив на сайті телеканалу ZIK та на сайті уоutube.com телеканалу ZIK 21.01.2020 року інформацію, де представник ДБР ОСОБА_3 оприлюднив відомості про хід досудового розслідування кримінальних проваджень, у яких ОСОБА_2 являється свідком.
		Згідно статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можуть розголошуватися лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/7244/18, висловленому у постанові від 08.04.2020 року, частиною першоюстатті 8 Закону N 2939-VIвизначено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другоїстатті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
		Пунктом 5 частини першоїстатті 3 КПК Українивстановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		У частині другійстатті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
		Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. Порядок отримання такого доступу визначається кримінальним процесуальним законодавством.
		Так,КПК Українирегламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Доступ учасників кримінального провадження, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
		Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першоюстатті 222 КПК України.
		Відповідно наявних у матеріалах справи доказів, Державним бюро розслідувань т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань Венедиктовій І.В. надавались дозволи на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальних проваджень, у тому обсязі, в якому слідчий визнає за можливе, що підтверджується відповідними постановами слідчих від 22.01.2020 року, 21.01.2020 року, 20.01.2020 року, 27.12.2019 року, 19.01.2020 року.
		Суд погоджується з доводами представника позивача щодо того, що наведені процесуальні рішення не визначають обсяг і зміст інформації дозвіл на розголошення якої надається, тобто не деталізовані і можуть тлумачитись, сприйматися та розумітися по різному. Водночас, суд також відзначає, що вказані процесуальні рішення не скасовані, мають безпосереднє відношення до змісту інформації з приводу якої подано даний позов, оскільки інформація стосується процесуальних дій та процесуальної поведінки осіб в межах кримінального провадження, а оцінка зазачених процесуальних рішень може проводитись виключно з дотримання та в межах встановлених кримінальним процесуальним законодавством (відповідним кодексом).
		Відповідно до копії службової записки Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького О.П. від 22.01.2020 року № 295/1/3/2020, у межах кримінальних проваджень №62019000000000632, №62019000000000945, №62019000000000713, №62019000000000753, №62019000000001219, №62019170000000544, з якими об`єднано кримінальне провадження №62019000000000979 та №62019000000000683 здійснювався виклик для допиту, як свідка, ОСОБА_2 . Станом на 22.01.2020 року останній не з`явився за зазначеними викликами 27 разів. Поважних причин, які б перешкоджали участі у зазначених слідчих діях не встановлено.
		Суд вважає, що у даному випадку, інформування представником Державного Бюро розслідувань Корецьким О.П. громадськості про хід досудового розслідування кримінальних проваджень про обставини явки ОСОБА_2 для допиту і про те, що готуються матеріали про його можливий примусовий привід до органу досудового розслідування, не суперечитьЗакону України «Про інформацію», Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. Обставини стосовно неявки ОСОБА_2 до органу досудового розслідування для проведення допиту підлягають дослідженню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
		Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило праву на свободу вираження поглядів, проголошеномустаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Allenetde Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
		Враховууючи вищенаведені мотиви, обставини та положення нормативних актів, а також п.17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1,суд дійшов висновку, що в порядку цивільного судочинства не підлягають розгляду цивільні справи за позовами, предметом яких є спростування недостовірної інформації, отриманої під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом установлено інший порядок оскарження такої інформації.
		Інформація надана ОСОБА_3 у інтерв`ю, в силу вищенаведених норм, не може вплинути направо позивача вважатися таким, що добросовісно та відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства з`являється на усі виклики органу досудового розслідування. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь. 
		Суд вважає, що спростування даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження та встановлені в результаті його проведення, оприлюднені представником такого органу, за вищевказаних обставин у порядку цивільного судочинства не є можливим і не допускається.
		Більше того,кримінальне процесуальнезаконодавство,так самояк іцивільне процесуальне,ґрунтується назасадах змагальності.Так,відповідно доположень статті22КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, сторони кримінальногопровадження маютьрівні правана збираннята поданнядо судуречей,документів,інших доказів,клопотань,скарг,а такожна реалізаціюінших процесуальнихправ,передбачених цимКодексом. Підчас кримінальногопровадження функціїдержавного обвинувачення,захисту тасудового розглядуне можутьпокладатися наодин ітой самийорган числужбову особу. Захистздійснюється підозрюванимабо обвинуваченим,його захисникомабо законнимпредставником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Чинний кримінальний процесуальний кодекс наділяє орган досудового розслідування повноваженнями на здійснення певних слідчих та процесуальних дій, а також визначає порядок доступу до інформації яка зібрана або встановлена під час проведення розслідування. Однак, законність проведення тих чи інших слідчих чи процесуальних дій може бути перевірена виключно в порядку встановленому КПК України, а не цивільного або цивільного процесуального законодавства. Сама по собі наявність принципу змагальності передбачена кримінальним процесуальним законодавством вказує на те, що позиції сторін (учасників) кримінального провадження не повинні збігатися. Більше того, досить часто такі позиції є абсолютно протилежними, полярними або суттєво відрізняються. Відтак, сприйняття одних і тих же обставин або фактів, наприклад здійснення виклику для участі у слідчих діях, належне чи неналежне скерування повістки, своєчасне чи несвоєчасне її отримання, тощо, в кожного з учасників провадження може докорінно відрізятись. Однак, як вже вказувалось вище, оцінка доводів сторін, фактів чи обставин повинна проводитись виключно в межах та у порядку встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
		При цьому, слід вказати, що на підтвердження достовірності інформації, яка оприлюднена відповідачем, суду надано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 757/23196/20-к, яка розміщена на офіційному сайті судової влади «Судова влада України» та наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до якої задоволено клопотання слідчого Державного бюро розслідувань щодо здійснення приводу ОСОБА_2 . Згідно даного рішення слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 ухиляється від участі у допиті його в якості свідка і не бажає давати свідчення по обставинам кримінального провадження. Водночас, суд не може не відзначити, що поширена відповідачами інформація, яку позивач вважає недостовірною, не містила відомостей про номер кримінального провадження, відтак суд позбавлений можливості перевірити те, чи стосувалась дана інформація саме того кримінального провадження в межах якого прийнята дана ухвала слідчим суддею. 
		Виходячи з вищенаведеного, обставини на які покликається позивач у позовній заяві, підлягають дослідженню у кримінальному провадженні, в порядку визначеному КПК України. При цьому, не доведено, що інформація поширена відповідачами є недостовірною, оскільки відповідачі повідомили лише про хід розслідування кримінального провадження та здійснені процесуальні дії, а наявність чи відсутність у діях позивача порушень Кримінального-процесуального кодексу України щодо явки на виклики слідчого для допиту віднесено до компетенції органів досудового розслідування та слідчого судді в порядку здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадження під час досудового розслідування. Тобто, оцінка дій позивача надається виключно у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
		Суд приходить до переконання, що доступ до інформації, отриманої у ході досудового розслідування, забезпечується виключно в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, а у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у матеріалах кримінального провадження, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
		Аналогічного висновку щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах прийшов Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року по справі № 757/25649/17-ц. Суд вказав на те, що інформування органом досудового розслідування про хід розслідування проваджень не суперечить Закону України «Про інформацію», Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, спростування ж даних, які є частиною кримінального провадження, у порядку цивільного судочинства є неприпустимим.
		Крім цього, у постанові від 11.12.2019 року у справі № 757/4402/16-ц Верховний Суд зазначив, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому засоби доказування мають бути належними та допустимими (ч.1 ст.81 ЦПК України).
		Оцінюючи в сукупності всі досліджені в процесі розгляду справи надані учасниками процесу докази, беручи до уваги доводи сторін на підтримання та заперечення позовних вимог, враховуючи вищенаведену практику суду касаційної інстанції про застосування норм права у подібних правовідносинах, наведені у даному рішенні положення нормативних актів та законодавства, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено, що поширена відповідачами інформація щодо нього є недостовірною, такою, що порушує його особисті немайнові права та підлягає спростуванню в порядку визначеному цивільним та цивільним процесуальним законодавством. Суд також враховує, що інформація поширена посадовою особою Державного бюро розслідувань Корецьким О.П. відносно ОСОБА_2 , є суспільно значимою та є предметом громадського інтересу, поширення інформації здійснювалось згідно вимог чинного законодавства, оскільки право громадськості знати інформацію про хід досудових розслідувань відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
		Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову адвоката Головань Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації  відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 04 лютого 2021 року.
		 
		Головуючий суддя              Стрельбицький В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...