Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18958/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: A/855/24512/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18958/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  10 лютого 2021 року                                                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Судді-доповідача:                                                                                                                           Кузьмишиної О.М.,
		суддів:                                                                                                                                                                    Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
		при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,
		представника позивача - Омельченко В.М., адвоката Коваль В.Б., 
		представника відповідача - Гайдая В.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001601404 від 16.09.2019 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» (далі - позивач, ТОВ «Бомонд Групп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» №0001601404 від 16.09.2019, відповідно до якого відповідачем виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2019 та відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 3  251  244,00 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом під час здійснення розрахунку необґрунтовано знято з податкового кредиту значення рядка 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту), що призводить до неправомірних висновків щодо завищення суми бюджетного відшкодування. 
		Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року  адміністративний позов задоволено, визнано    незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В3» №0001601404 від 16.09.2019, відповідно до якого відповідачем виявлено обставини відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2019 та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 3  251  244, 00 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що проведеною у позивача позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: товариством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2019 року на 3  251  244,00 грн. Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання парфумів та косметичних засобів в асортименті для подальшого продажу на території України, оренда нежитлових приміщень під магазини.
		За результатами перевірки складено Акт від 14.08.2019 №866/26-15-14-04-01/33723090.
		Оскільки за результатами перевірки контролюючим органом виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, у якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування, що і було зроблено ГУ ДФС у м. Києві.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року,  після скасування Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 03 грудня 2020 року ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №640/18958/19, відкрито апеляційне провадження у справі №640/18958/19, встановлено строк до 13 січня 2021 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 10 грудня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 лютого 2021 року. Надалі розгляд апеляційної скарги перенесено на 10 січня 2021 року.
		Від ТОВ «Бомонд Групп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що в апеляційній скарзі не відображено суті допущених судом першої інстанції порушень, а єдиним аргументом відповідача є твердження, що товариство не правильно веде облік суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду в розрізі звітних податкових періодів, у якому виникло таке значення.  
		Також позивач звертає увагу, що відповідачем підтверджено фактичну суму від`ємного значення, суму ліміту у системі електронного адміністрування, дані декларації, а висновки, викладені в Акті від 14 серпня 2019 року №866/26-15-14-04-01/33723090 щодо відсутності порушень в інших аспектах формування відповідних показників декларації та заявлених сум ПДВ свідчать про відсутність в діях Товариства порушень вимог чинного законодавства під час визначення суми бюджетного відшкодування.
		В судовому засіданні представники сторін підтвердили свої позиції стосовно предмету розгляду, клопотань та заяв не подавали, представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, а представник відповідача проти доводів відповідача заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
		Відповідно до  статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
		          Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 25.07.2019 року по 07.08.2019 року    Головним управління ДФС у м. Києві    проводилась документальна позапланова виїзна перевірка    ТОВ «Бомонд Групп» з питань достовірності нарахування  сум бюджетного відшкодування    податку на додану вартість    на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість    від 19.06.219 №9130732080).
		За результатами даної перевірки    складено Акт від 14.08.2019 №866/26-15-14-04-01/33723090, за висновками якого    встановлено порушення п.  200.4  ст.  200 Податкового Кодексу України  позивачем, а саме: сума    від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену    відповідно до п. 201.3 ст. 201 розділу V Кодексу на момент подання    податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню    на рахунок платника, становить 3  251  244 грн.
		Позивачем 24.09.2019 року отримано податкове повідомлення-рішення    форми «В3» №0001601404 від 16.09.2019 року. 
		Не погоджуючись з висновками, викладеними    в Акті перевірки, ТОВ «Бомонд Групп» звернулося до відповідача із запереченнями    від 02.09.2019 за вих №1-02/09/19, проте рішенням від 11.09.2019 року  за № 4251/10/26-15-05-04-01  заперечення  залишені без задоволення.
		Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 23 січня 2020 року.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 23 січня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Частиною другою  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог частини першої  статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з частинами першою та другою  статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Вимогами  статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано положеннями      статті 200 Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту      200.1,      200.4     статті      200 Податкового кодекс України     сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього      Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200      1.3     статті      200      1     цього      Кодексу     на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200      1.3     статті      200      1     цього      Кодексу     на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Згідно пунктів      200.7,      200.8     статті      200 Податкового кодексу України     платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
		Вказані положення кореспондуються зі підпунктом 4 пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого      наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, який було прийнято відповідно до пункту      201.15     статті      201     розділу      V Податкового кодексу України     та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого      постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, де вказано, що платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
		За змістом Розділу ІІІ Наказу №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.
		За правилами, визначеними пунктом 5 Розділу V Наказу №21, у Розділі III «Розрахунки за звітний період» вказується сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). При цьому значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації. Також положеннями Розділу V Наказу №21 встановлено, що при заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
		Згідно листа Державної фіскальної служби України від 22 липня 2016 року №24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість» податкові органи зобов`язані забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз`яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження. Так, у наведеному листі вказано, що при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від`ємного значення, згідно з яким податкові зобов`язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від`ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати «найновішу» щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від`ємного значення ПДВ.
		З акту перевірки вбачається, що відповідно до    поданої ТОВ «Бомонд Групп»    до ГУ ДФС у м. Києві    податкової декларації з податку на додану вартість    за травень 2019 року сума від`ємного значення, що не перевищує суму , обчислену відповідно    до п. 201.3 ст. 201 розділу V    Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає    бюджетному відшкодуванню на рахунок платника    становить 3     251     244 грн.
		Згідно даних додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» (вх.№9130732080 від 14.08.2019 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за травень    2019 позивач в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» відобразив    суму від`ємного значення за березень 2019 у розмірі 1     344     586,83 гривень, за квітень 2019 року у розмірі 1  906  657,59 грн.
		При цьому, причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту є придбання парфумів та косметичних засобів в асортименті для подальшого продажу на території України, оренда нежитлових приміщень під магазини.
		В акті перевірки зазначено, що відповідно до поданої до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 (вх. №9077477046 від 18.04.2019 року) значення рядка 9 декларації «Усього податкових зобов`язань» становить 7  561  419 грн., значення рядка 17 декларації «Усього податкового кредиту» становить 29  112  376 грн., у тому числі значення рядка 16.1 декларації «Від`ємне значення, і включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду; значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» становить 19  429  714 грн.
		Аргументи контролюючого органу, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до того, що від`ємне значення поточного звітного (податкового) періоду становить за березень 2019 року 2  121  243 грн. (7  561  419 грн. - (29112 376 грн. - 19  429  714 грн, тобто контролюючим органом під час здійснення розрахунку знімається з податкового кредиту значення рядка 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту, а саме: 19  429  714 грн.
		Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, до рядка 16.1 поточної декларації з ПДВ переноситься значення рядка 21 (Д2) декларації за попередній звітний (податковий) період (пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №21), здійснений позивачем розрахунок від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року є вірним, зокрема: 7  561  419 грн.- 29  112  376 грн.= 21  550  957 грн.
		При цьому, вказане значення рядка 21 (Д2) декларації за березень 2019 року переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду), тобто за квітень 2019 року. При цьому рядок 16 декларації за травень  2019 року складається з сум, що входять в додаток 2 (Д2) за квітень 2019 року, а саме: податковий кредит, непогашений податковими зобов`язаннями по періодах, у яких виникло від`ємне значення з ПДВ: лютий 2019 року - 1  539  068,20 грн.; березень 2019 року -5  554  247,78 грн., квітень 2019 - 5  293  434,00 грн.
		Всього сума від`ємного значення ПДВ, що відображена в Додатку 2 за квітень 2019 року та яка перенесена в рядок 16 декларації за травень 2019 року, становить 12  386  750,00 грн.
		В межах цих сум, враховуючи фактичну оплату ПДВ постачальникам в попередніх та звітному періодах та в межах реєстраційного ліміту, Товариством сформовані суми до відшкодування у травні 2019 року, що відображені в додатку 3 (Розрахунок бюджетного відшкодування) до декларації з ПДВ за    травень 2019 року, зокрема: березень 2019 року - 1  344  586,83, квітень 2019 - 1     906 67,59 грн, а всього:  3  251  244 грн.
		Колегія суддів зазначає також, що в листі Державної фіскальної служби України від 20 квітня 2018 року №1726/6/98-99-15-03-02-15/іпк зазначено, що деталізація від`ємного значення різниці між податковими зобов`язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість. При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка З (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від`ємного значення, згідно з яким податкові зобов`язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найменшого до найновішого.
		З огляду на це, у графі 2 таблиці 2 додатка З (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від`ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від`ємного значення ПДВ.
		Також згідно листа Державної фіскальної служби України від 21 травня 2018 року №2226/6/99-99-15-03-02-15/іпк Порядком №21 не визначено особливостей відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку З (ДЗ). У зазначеному листі ДФС наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, платник має право самостійно визначати при заповненні як додатка 2 Д2), так і таблиці 2 додатка З (ДЗ) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум.
		З наведеного зрозуміло, що існує декілька варіантів ведення обліку від`ємного значення ПДВ і відсутні імперативні норми, які б зобов`язували платників податків вести даний облік в один спосіб.
		Важливо, що в акті перевірки відсутні твердження щодо порушення формування відповідних показників декларації та заявлених сум ПДВ, що є підтвердження того, що позивачем не допущено порушень нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за  травень 2019 року. Такі обставини, як зазначає суд першої інстанції, не зміг пояснити в судовому засіданні представник відповідача, відповідаючи на питання представника позивача та суду.
		Отже, положеннями Податкового кодексу України не визначено конкретного переліку підстав (фактів), за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, тоді як такими фактами є будь-яке некоректне заповнення податкової декларації. На думку колегії суддів, в даному випадку лише факти, що призводять до некоректного визначення заявленої до відшкодування суми або заявлення до відшкодування сум взагалі за відсутності підстав для їх відшкодування можуть вважатися такими фактами.
		В той же час, некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів саме по собі не призводить до необґрунтованості заявлення до відшкодування сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.
		Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про правильність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за    травень 2019 року та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 року №0001601404, щодо якого суд першої інстанції дійшов вірних висновків.
		Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.
		Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у скарзі відповідачем не наведено інших аргументів ніж ті, що вже були досліджені судом першої інстанції з наданням правової оцінки по кожному аргументу, при цьому судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
		Відповідно до  статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                  
		Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.              
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі №640/18958/19 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Суддя - доповідач                                                                                                                                             О.М. Кузьмишина
		 
		Судді                                                                                                                                                                                       Л.О. Костюк
		 
		                                                                                                О.Є. Пилипенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...