Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 942/961/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/27/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      Головуючийсуду 1інстанції - Стеценко О.С.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 942/961/20
		Провадження № 22-ц/810/27/21
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		10 лютого 2021 року  м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого  Коновалової В.А.,
		суддів: Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю., 
		учасники справи:
		позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк»,
		відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
		за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк»
		на заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Стеценко О.С. в смт Новопсков Луганської області,
		за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		 
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що між Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 384 від 18 червня 2008 року.
		Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору кредит в розмірі 69000,00 грн, а позичальник зобов`язувався повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 27 % річних. Кредит надавався на 119 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 01 червня 2018 року на споживчі цілі.
		В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено між банком, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договір поруки № 384/1 від 18 червня 2008 року.
		За договорами поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором по зобов`язаннях за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.
		Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року станом на 12 жовтня 2017 року, яка становить 28229,66 грн. В частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. 
		Постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року вищезазначене заочне рішення суду в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» суми заборгованості за кредитним договором змінено, зменшено суму до 18417,56 грн. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 12 жовтня 2017 року сумі 9812,10 грн. 
		Відповідно до розрахунку, з урахуванням рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року, постанови Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року у справі про стягнення заборгованості з відповідачів та періоду нарахування, починаючи з 12 жовтня 2017 року, заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року становить 9053,04 грн, яка складається із: прострочені проценти за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року у сумі 2192,49 грн, три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року у сумі 986,56 грн, три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року у сумі 1028,74 грн, інфляційні витрати за прострочення боргу за кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року у сумі 2283,75 грн, інфляційні витрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 2561,50 грн.
		Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року станом на 25 червня 2020 року в сумі 9053,04 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2020 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року станом на 25 червня 2020 року у розмірі 3270,31 грн, у тому числі: 986,56 грн - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року, 2283,75 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 трьох відсотків річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року у сумі 986,56 грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року у сумі 2283,75 грн, суд першої інстанції виходив з того, що станом на червень 2020 року не надано доказів погашення заборгованості, яка стягнута з відповідачів рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року, тому боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). 
		Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими процентамиза користуваннякредитом,3%річнихза прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, оскільки кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним, як і нарахування інфляційних втрат на зазначені проценти та 3 % річних.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк», просить заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2020 року в частині відмови у солідарному стягненні нарахованих процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року в розмірі 2192,49 грн, 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 26 червня 2020 року в розмірі 1028,74 грн та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року у розмірі 2561,50 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення дійсних обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Акціонерне товариство«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганськогообласного управлінняАТ «Ощадбанк»вказує нате,що рішеннямНовопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року стягнуто в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року, яка виникла станом на 12 жовтня 2017 року, проте рішення не виконане боржником. 
		За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Між сторонами існують договірні відносини, а тому відповідно до умов кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувалися проценти за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідачів за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року. 
		Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2017 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення зазначеного судового рішення було повідомлено в порядку, передбаченому ч.2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 9053,04 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
		Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
		Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
		Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Із матеріалівсправи вбачається,що сторонамипо справірішення судув частинізадоволення позовнихвимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року у розмірі 3270,31 грн, яка складається з: 986,56 грн - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року, 2283,75 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості запростроченими процентамиза користуваннякредитом,3%річнихза прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що банк своїм правом, передбаченим п.4.2.2 Договору, скористався та достроково стягнув з відповідачів основну заборгованість за кредитом та нараховані відсотки за його користування, а тому нарахування прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 2192,49 грн є неправомірним, оскільки вони згідно розрахунку нараховані з 12 жовтня 2017 по 31 травня 2018, тобто вже після винесення заочного рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 та постанови Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018.
		Оскільки кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, то після спливу такого строку суд першої інстанції вважав, що нарахування відсотків є безпідставним, як і нарахування інфляційних втрат на зазначені проценти та 3 % річних.
		Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в зазначеній вище частині позовних вимог підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Судом першої інстанції встановлено, що 18червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 384, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 69000 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 27 % річних. Кредит надавався на 119 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01 червня 2018 на споживчі потреби.
		Для забезпеченнявиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язаньза кредитнимдоговором № 384 від 18 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»), та ОСОБА_2  укладено договір поруки № 384/1 від 18 червня 2008 року, відповідно до пунктів 3.1., 3.2. якого поручитель відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники запишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.
		Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року станом на 12 жовтня 2017 року, яка становить 28229,66 грн. В частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. 
		Постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» суми заборгованості за кредитним договором змінено, зменшено суму до 18417,56 грн, яка складається з: 4657,85 грн  борг за кредитом, 9470,15 грн  проценти за користування кредитом за період з 02 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року, 3667,89 грн  інфляційні витрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по квітень 2017 року, 621,67 грн  три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 02 вересня 2012 року по 04 травня 2017 року. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 12 жовтня 2017 року сумі 9812,10 грн, в тому числі: 8117,85 грн - борг за кредитом, 1549,88 грн - проценти за користування кредитом за період з 01 травня 2017 по 12 жовтня 2017, 114,26 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з травня 2017 року по вересень 2017 року, 30,11 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 05 травня 2017 по 11 жовтня 2017 року.
		Вказане рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, як встановлено судом першої інстанції, не виконане та заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року відповідачами не сплачена.
		Зазначені обставини свідчать про те, що акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченої, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись у листопаді 2017 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
		Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
		Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1048ЦКУкраїнита частинипершої статті1054ЦКУкраїникредитодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумикредиту,розмір іпорядок одержанняяких встановлюютьсядоговором.Припис абзацу2частини першоїстатті 1048ЦКУкраїнипро щомісячнувиплату процентівдо дняповернення позикиу разівідсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050ЦКУкраїни. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті625 ЦКУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
		Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті625ЦК,а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувшись у листопаді 2017 року, відповідно до умов кредитного договору та положень частини другої статті 1050ЦКУкраїни, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а томузаконним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після змінибанком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником,банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах кредитного договору, а тому позовні вимогиакціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року в сумі 2192,49 грн, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є не обґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язанняпозичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті625ЦК,ане у вигляді стягнення процентів.
		Щодо вимог про солідарне стягнення 3%річнихза прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, то колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		В статті89ЦПК зазначено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам.
		Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в розмірі 1028,74 грн та інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 2561,50 грн, при цьому надавши розрахунок.
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Оскільки заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року, якими стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконані, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.
		Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц викладені висновки про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, адже таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. Тому, враховуючи правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов,на правовідносини, які виникають після ухвалення рішенняпро стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене у самому договорі поруки.
		У справі договором поруки № 384/1 від 18 червня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 , інше не передбачено.
		    Знаданого позивачемрозрахунку трьох процентіврічних насуму простроченихпроцентів закористування кредитомза період з12жовтня 2017року по24червня 2020рокута інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом з жовтня 2017 року по червень 2020 року вбачається, що банком розрахунок здійснено як з урахування процентів, стягнутих солідарно з відповідачів за заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року, так і процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року.
		Однак, суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував, а саме те, що пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року банк, у тому числі, просив застосувати правиласт. 625 ЦК Українидо суми нарахованих процентів, які стягнуті заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постановою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року.
		Сума трьох процентіврічних насуму простроченихпроцентів закористування кредитом,стягнутих зазначенимивище судовимирішеннями солідарноз відповідачіву розмірі1549,88грн, становитьза період з12жовтня 2017року по24червня 2020року,відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 7 «розрахунок 3% по всіх сумах прострочених відсотків», виходячи із наступного розрахунку: 1549,88 грн х 3% : 365 днів х 987 днів = 125,73 грн.
		Сума трьох процентів річних на суму прострочених процентів за користування кредитом, стягнутих постановою апеляційного суду з  ОСОБА_1 у розмірі 9470,15 грн, становитьза період з12жовтня 2017року по24червня 2020року,відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 7 «розрахунок 3% по всіх сумах прострочених відсотків», виходячи із наступного розрахунку: 35,79 грн + 35,55 грн +1,24 грн + (759 грн  123,73 грн) = 707,67 грн.
		Сума інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом, стягнутих зазначеними вище судовими рішеннями солідарно з відповідачів у розмірі 1549,88 грн, становить за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 6 «розрахунок суми витрат від інфляції по прострочених відсотках», виходячи із наступного розрахунку: 1549,88 грн х 119,9 = 307,37 грн. 
		    Сумаінфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом, стягнутих постановою апеляційного суду з  ОСОБА_1 у розмірі 9470,15 грн, становитьза період зжовтня 2017року почервень 2020року,відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці 6 «розрахунок суми витрат від інфляції по прострочених відсотках», виходячи із наступного розрахунку: 92 грн + 90,46 грн + 95,06 грн + (1863,87 грн  307,73 грн) = 1834,02 грн.
		Слід зазначити, оскільки вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року в сумі 2192,49 грн, не підлягають задоволенню, тому колегія суддів вважає, що банк не мав правових підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат на суму 2192,49 грн прострочених процентів за користування кредитом.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, оскільки заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року та постанова Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2018 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконані, то банк має право на отримання компенсаційних виплат з відповідачів, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасуватисудове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішенняабо змінитирішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України). 
		Апеляційний судвважає,що заочнерішення судув частинівідмови узадоволенні позовнихвимогпро стягнення в солідарному порядку з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  трьох процентіврічних попрострочених процентахза періодз 12жовтня 2017року по24червня 2020року всумі 1028,74грн,інфляційних витратза простроченняпроцентів закористування кредитомза періодз жовтня2017року почервень 2020року всумі 2561,50грн слід скасувати відповідно доп.п.1,4ч.1ст.376ЦПК Українитаухвалити новесудове рішення,яким позовні вимоги акціонерноготовариства «ДержавнийощаднийбанкУкраїни»в особіфіліїЛуганськогообласногоуправління АТ«Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про стягнення трьох процентіврічних попрострочених процентах,інфляційних витратза простроченняпроцентів закористування кредитом задовольнити частково. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року в сумі 433,10 грн, яка складається з: трьох процентів річних по прострочених процентах за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в сумі 125 грн 73 коп., інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 307 грн 73 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» заборгованістьза кредитнимдоговором №384від 18червня 2008року всумі 2541грн 69коп., якаскладається з:трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в сумі 707,67 грн, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 1834,02 грн. В іншій оскаржуваній частині заочного рішення суду залишити без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2102 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3153 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.4, 82).
		Оскільки позовнівимоги акціонерноготовариства «Державнийощадний банк України» підлягають частковому задоволенню, то стягнутий заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2020 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в рівних частках судовий збір підлягає збільшенню з 379,66 грн до 429,94 грн.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 75 грн 42 коп. з кожного за подання апеляційної скарги.
		Також з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1475 грн 37 коп. (590,15 за подання позовної заяви + 885,22 грн. за подання апеляційної скарги).
		Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» задовольнити частково.
		Заочне рішенняНовопсковського районногосуду Луганськоїобласті від12листопада 2020року воскаржуваній частиніщодо відмовиу задоволенніпозовних вимогпро стягнення в солідарному порядку з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  трьох процентів річних по прострочених процентах за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в сумі 1028,74 грн, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 2561,50 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		Позовні вимоги Акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни»до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про стягнення трьох процентіврічних попрострочених процентах,інфляційних витратза простроченняпроцентів закористування кредитом задовольнити частково.
		Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитним договором № 384 від 18 червня 2008 року в сумі 433,10 грн, яка складається з: трьох процентів річних по прострочених процентах за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в сумі 125 (сто двадцять п`ять) грн 73 коп., інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 307 (триста сім) грн 73 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користьАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк»,код ЄДРПОУ09304612,заборгованість закредитним договором№ 384від 18червня 2008року всумі 2541(двітисячі п`ятсотсорок одна)грн 69коп., якаскладається з:трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 12 жовтня 2017 року по 24 червня 2020 року в сумі 707,67 грн, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року в сумі 1834,02 грн.
		В іншій оскаржуваній частині заочного рішення суду залишити без змін.
		Заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2020 року змінити, збільшивши стягнуту з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в рівних частках в рахунок відшкодування судового збору суму з 379,66 грн до 429,94 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» судовий збір в розмірі 75 грн 42 коп. з кожного.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» судовий збір в розмірі 1475 грн 37 коп.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 
		Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.
		 
		Головуючий   В.А. Коновалова
		Судді В.К. Гаврилюк 
		 
		                                О.Ю. Карташов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...