Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/2290/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 14.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/19334/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 120/2290/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/19334/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року (суддя: Сало П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (Мацький Є.М., Боровицький О.А., Курко О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив: зобов`язати відповідача поновити у його паспорті серії НОМЕР_1 запис наступного змісту: "Має право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера", завірити запис підписом керівника та гербовою печаткою відповідно до рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року та на підставі листа ДПА України № 5714 ІМ 28-1015 від 25 серпня 2005 року, яким позивача проінформовано про вилучення його ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб.
		В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року зобов`язано Барську міжрайонну державну податкову інспекцію виконати на одній із сторінок паспорту позивача наступного змісту: «Має право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера» з посвідченням запису підписом керівника Барської МДПІ та гербовою печаткою. 
		На виконання судового рішення Барською МДПІ на одній із сторінок паспорта позивача серії НОМЕР_2 внесено вказаний запис, який засвідчений керівником Барської МДПІ з проставленням гербової печатки податкового органу.
		У зв`язку з втратою вказаного паспорта серії НОМЕР_2 , у лютому 2014 року позивач отримав новий паспорт серії НОМЕР_1 і звернувся до Барської МДПІ та Жмеринської ОДПІ щодо поновлення відмітки у новому паспорті.
		Отримавши відмову, позивач у травні 2016 року звернувся з позовом до суду. 
		Поставною Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 125/559/16а у задоволенні позову відмовлено.
		У зв`язку з реорганізацією Барської МДПІ, позивач 15 травня 2019 року звернувся до відповідача з заявою про поновлення в його новому паспорті серії НОМЕР_1 попередньої відмітки про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, із засвідченням такої відмітки підписом керівника та гербовою печаткою податкового органу.
		29 травня 2019 року відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав для внесення відповідного запису у зв`язку зі зміною податкового законодавства та набранням з 01 січня 2011 року чинності Податкового кодексу України. 
		Не погоджуючись з такою відмовою позивач у липні 2019 року звереснувся до суду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку, що при розгляді звернення позивача від 15 травня 2019 року відповідач правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про поновлення в його новому паспорті запису про те, що він має право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера із засвідченням запису підписом керівника та відбитком гербової печатки, оскільки у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України втратили чинність норми Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів", якими передбачено, що у паспортах осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
		Суди зазначили, що посилання позивача на неврахування судом першої інстанції рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року, яке є обов`язковим для виконання відповідачем, як правонаступником Барської МДПІ, є безпідставним, оскільки у вересні 2004 року на виконання вказаного рішення Барською МДПІ у втраченому паспорті позивача серії НОМЕР_2 зроблено відповідний запис. Тобто, за висновками судів попередніх інстанції, рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року виконано у повному обсязі. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
		Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
		Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. 
		У касаційній скарзі позивач зазначає, що Рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року, яким позивача звільнено від ідентифікаційного номера є чиним та не скасованим. Втрата паспорту не є втратою права на відмітку у новому паспорті. 
		Вказує, що відмітка у паспорті не є правом податкового обліку за прізвищем, іменем по батькові а є лише документальним підтвердженням набутого права згідно рішення суду та фактичного виконання цього рішення суду податковою адміністрацією України.
		Позиція інших учасників справи.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.  
		Рух касаційної скарги
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Яковенко М.М., (судді) Дашутін І.В., Шишов О.О.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 (судді: Яковенко М.М., Дашутін І.В., Шишов О.О.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року.
		За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року визнано неправомірними дії Барської МДПІ у відмові анулювати ідентифікаційний номер, присвоєний позивачу та відмітки в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру. Барську МДПІ зобов`язано виконати на одній із сторінок паспорта позивача наступний запис: "Має право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера", посвідчити цей запис підписом керівника Барської МДПІ і гербовою печаткою.
		На виконання вказаного судового рішення у паспорті позивача серії НОМЕР_2 Барською МДПІ зроблено запис: "Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів" № 1003-XIV від 16 липня 1999 року на підставі рішення Барського районного суду від 08 липня 2004 року має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера". Запис посвідчений підписом керівника Барської МДПІ та закріплений гербовою печаткою цього податкового органу.
		У зв`язку з втратою паспорта серії НОМЕР_2 , 12 лютого 2014 року Барським РС УДМС України у Вінницькій області позивачу видано новий паспорт серії НОМЕР_1 .
		У січні 2016 позивач звернувся до Барського відділення Жмеринської ОДПІ із заявою, в якій просив надалі здійснювати його облік як платника податків виключно за прізвищем, іменем та по батькові без включення інформації в Державний реєстр, постановити відмітку в новому паспорті на підставі відмітки в паспорті, який він втратив.
		Листом від 20 січня 2016 року Барського відділення Жмеринської ОДПІ Беліченко Т.М. позивача повідомлено, що з 01 січня 2011 року реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб підлягають усі без винятку фізичні особи: або за реєстраційним номером облікової картки, або за серією та номером паспорта у окремому реєстрі Державного реєстру. Тому Жмеринська ОДПІ не має нормативно-правових підстав для взяття позивача на облік як фізичної особи-платника податків за прізвищем, ім`ям та по-батькові.
		Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом. Поставною Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 125/559/16а у задоволенні позову відмовлено.
		14 січня 2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Вінницькій області з запитом про надання публічної інформації щодо правонаступника Барської МДПІ.
		У зв`язку з реорганізацією Барської МДПІ, позивач 15 травня 2019 року звернувся до відповідача з заявою про поновлення в його новому паспорті серії НОМЕР_1 попередньої відмітки про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, із засвідченням такої відмітки підписом керівника та гербовою печаткою податкового органу.
		Листом від 29 травня 2019 року відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав для внесення відповідного запису у зв`язку зі зміною податкового законодавства та набранням з 01 січня 2011 року чинності Податкового кодексу України. 
		Не погоджуючись з такими діями, позивач  звернувся до суду з цим позовом. 
		ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Згідно з статтею 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно з пунктами 63.1 - 63.3, 63.5 - 63.7 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 
		Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
		З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
		Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
		Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відповідно до пункту 70.1, 70.2 70.5 статті 70 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
		Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
		До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
		Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов`язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред`явити документ, що посвідчує особу.
		Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт.
		Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
		Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Відповідно до статей 41, 63 та 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 779 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
		Згідно з пунктом 1 розділу IV Положення № 779 складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
		Пунктом 1 розділу VІІІ Положення № 779 передбачено, що фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт громадянина України.
		Відповідно до пункту 2 розділу VІІІ Положення № 779 облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.
		Положеннями пункту 3 розділу VІІІ Положення № 779 передбачено, що фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.
		Пунктом 4 розділу VІІІ Положення № 779 встановлено, що для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних.
		Відповідно до п. 8, 9 розділу VІІІ Положення № 779 після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.
		У разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається, а у разі наявності у паспорті громадянина України відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.
		Аналізуючи наведені вище положення законодавства, Верховний Суд вважає, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
		При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.
		Норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.
		Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
		Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі « Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (справа № 803/1203/17), від 25 липня 2018 року (справа № 823/198/16), від 29 липня 2019 року (справа № 816/957/16), від 25 жовтня 2019 року (справа № 806/2355/15), від 11 грудня 2019 року (справа № 440/1066/19). 
		При цьому за пунктом 9 розділу VІІІ Положення № 779 контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
		Вказане право може бути реалізоване шляхом подання відповідному органу державної податкової служби Повідомлення за формою №1П.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач всупереч пунктів 1 - 4 Розділу VIII Положення № 779 не подала до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8).
		Тобто, позивачем не дотримана процедура звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації можливості внесення відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
		Посилання скаржника на застосування рішення Барського районного суду Вінницької області від 08 липня 2004 року до спірних в межах цієї справи правовідносин колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийнято до зміни правового регулювання правовідносин щодо обліку платників податків, яке відбулося у зв`язку з набранням чинності 01 січня 2011 року Податковим кодексом України. Законодавчі норми щодо обліку платників податків можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
		Таким чином, зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, шляхом ведеться обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта, а не прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, - не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає не застосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
		За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивачки із правовою оцінкою судами попередніх інстанцій обставин справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      А.Г. Загороднюк 
		 
		судді                                                                                           Л.О.Єресько 
		 
		                                                                                          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...