Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1816/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2021. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/1816/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В.Г.,
		суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я., 
		за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О., 
		 
		за участю представників:
		Приватного акціонерного товариства «Куп`янський молочноконсервний комбінат» - Кизим Т.В..
		прокурора  Офісу Генерального Прокурора - Готка Ю.О.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Куп`янський молочноконсервний комбінат» за вх. №   152/2021
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 
		у складі колегії суддів: Істоміної О.А. (головуюча), Барбашової С.В., Пелипенко   Н.М.
		у справі за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області
		до Приватного акціонерного товариства «Куп`янський молочноконсервний комбінат»
		про стягнення 1 571 979,95 грн.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
		1.          Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Держекоінспекція) у період з 18.09.2018 по 01.10.2018 проведено планову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Приватним акціонерним товариством «Куп`янський молочноконсервний комбінат» (далі - ПрАТ  «Куп`янський молочноконсервний комбінат» відповідач). 
		2.          За результатами проведення перевірки складений акт від 01.10.2018 №   757/01-04/02-09 та встановлено, що зазначеним суб`єктом господарювання з 04.06.2017 здійснюється забір води з трьох свердловин, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул.   Ломоносова, 26, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра.
		3.          Зокрема, відповідно до інформації ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», наданої листом від 27.09.2018 № 1182, за період з 04.06.2017 по 25.09.2018 з трьох свердловим забрано 360 160 куб.м підземної води, в тому числі: зі свердловини № 4803 - 127 734 куб.м води; зі свердловини №   3702 - 75696 куб.м води; зі свердловини № 3 - 156 730 куб.м води.
		4.          У подальшому, Держекоінспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), загальна сума яких склала 1   570 477,68 грн.
		5.          Окрім цього, за результатами проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлено, що зазначеним суб`єктом господарювання без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено викиди в атмосферу: азоту оксиди, вуглецю оксид, метану, натрію гідроксиду, аміаку, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
		6.          У подальшому, Держекоінспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України від 10.12.2008 № 639, 11.12.2018 здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, загальна сума яких склала 1 502,27 грн.
		7.          Із метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди Держекоінспекцією відповідачеві надіслано претензії від 29.10.2018 № 164 та від 14.12.2018 № 203. 
		 
		Подання позову до суду.
		8.          Після отримання вказаних претензій із розрахунком розміру шкоди, вимоги цих претензій добровільно виконані відповідачем не були, збитки в розмірі 1   571   979,95 грн ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» в добровільному порядку не відшкодовано, що стало підставою для звернення Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
		9.          Прокурор вказував на те, що дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.
		 
		Розгляд справи судами.
		10.          13.08.2020 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №   922/1816/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		11.          Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи не підтверджується наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування шкоди. Відповідач почав процедуру щодо отримання спеціальних дозволів своєчасно, тобто в діях відповідача не вбачається вини, що є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення. Із матеріалів справи вбачається, що в діях відповідача не було умислу на заподіяння шкоди. Затримка в оформленні дозволу на користування надрами сталася не з вини відповідача, яка є обов`язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. 
		12.          01.12.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2020 у цій справі скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» на користь держави на р/р UA678999980000033117331020013 (Куп`янське УК/м.Купянськ/24062100, код ЄДРПОУ 37813292, Банк одержувач - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 1   571   979,95 грн. Стягнуто з ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» на користь Харківської обласної прокуратури 23 579,70 грн судового збору за подання позову та 35 369,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		13.          Постанову обґрунтовано тим, що у діях ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема:
		- протиправна поведінка полягає у самовільному користуванні надрами (підземні води) (статті 19, 21 Кодексу України про надра) та наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря (статті 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»), а саме за відсутності відповідних дозвільних документів; 
		- вина особи, яка полягає у порушені правил спеціального користування надрами (підземні води), а саме здійснення забору підземних вод за відсутності відповідного дозволу та здійснення господарської діяльності, яка призводить до наднормативних викидів за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення; 
		- наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методик; 
		- причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
		При цьому строк на подання заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами відповідачем порушено внаслідок власних дій, терміни на розгляд дозвільних документів з боку органів державної влади не порушено, а отже у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення.
		Висновок суду першої інстанції про відсутність порушень у діях відповідача в частині недотримання законодавства щодо наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря також є невірним, з огляду на те, що поза увагою суду залишено той факт, що 09.05.2018, попри те, що зазначений день є загальнодержавним вихідним днем, відповідачем були здійснені викиди, що підтверджується листом останнього № 1182 від 27.09.2018 про кількість годин роботи зазначених джерел викидів.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу. 
		14.          До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» за вх. № 152/2021, в якій наведено прохання скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2020 у справі №   922/1816/20.
		15.          Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №   922/1816/20, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) - стосовно підстав застосування деліктної відповідальності. Також, як стверджує скаржник, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) - відносно визначення початку строку користування надрами.
		Б.           Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.
		16.          До Верховного Суду від прокурора відділу Харківської обласної прокуратури та Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		В.          Розгляд клопотання Державної екологічної інспекції у Харківській області про  відкладення судового засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 
		17.          09.02.2021 засобами електронного зв`язку на адресу Верховного Суду від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшло клопотання про відкладення судового засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.    
		18.          Колегія суддів у судовому засіданні дійшла висновку про відмову у задоволенні цього клопотання з огляду на недотримання заявником положень частини першої статті 216 ГПК України (відсутні випадки, встановлені частиною другою статті 202 цього Кодексу для відкладення розгляду справи), а також частини другої статті 187 ГПК України стосовно подачі заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.  
		19.          При цьому судова колегія зауважує, що ухвали Верховного Суду у цій справі надсилалися на адресу учасників справи та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Так, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 26.01.2021 заявник отримав ухвалу Верховного Суду від 19.01.2021 про відкриття касаційного провадження у цій справі та призначення її до розгляду. 
		Це свідчить про достатність часу для реалізації заявником своїх процесуальних прав, зокрема, для подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 
		Колегією суддів враховано, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу продовжено дію карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежувальних заходів на всій території України до 28.02.2021.
		Разом з цим, Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Суд неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).
		Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії»). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).
		Учасники справи не реалізували належним чином право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином.
		Судова колегія бере до уваги, що жодних даних, які підтверджують неможливість прибуття до Верховного Суду заявником не надано. 
		При цьому Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
		Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Державної екологічної інспекції у Харківській області.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи
		і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		А.             Щодо суті касаційної скарги.
		20.          Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
		21.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		22.          Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що у діях ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
		23.          Судова колегія вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.
		24.          Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції скасував рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2020 у цій справі про відмову у позові. При цьому колегія суддів Східного апеляційного господарського суду не навела своїх мотивів щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, а лише погодилась із висновком про обґрунтованість звернення прокурора до суду із цим позовом, зробленим судом першої інстанції, рішення якого і було скасовано апеляційним судом. Зокрема, було вказано, що «зважаючи на те, що позивачем не вчинено жодних дій з даного приводу, а також ним не оспорюються в ході розгляду спору підстави для представництва, позивач підтримав позов прокурора, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду із даним позовом».    
		25.          Однак, таке твердження є безпідставним.
		26.          Так, за змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		27.          Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		28.          Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		29.          З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		30.          Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		31.          Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
		32.          Водночас, згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. 
		33.          Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		34.          Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. 
		35.          Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		36.          Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. 
		37.          Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
		38.          Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. 
		39.          Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. 
		40.          У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		41.          Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		42.          Схожу за змістом правову позицію стосовно представництва прокурором інтересів держави викладено Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		43.          Колегія суддів відзначає, що судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не розглянуто питання розумності строку звернення/незвернення з позовом Державною екологічною інспекцією у Харківській області у цій справі. Зокрема, у матеріалах справи міститься лист керівника Ізюмської місцевої прокуратури від 02.06.2020 № 37/3-4642вих-20, адресований  Державній екологічній інспекції у Харківській області, в якому повідомлялося, що прокуратурою «прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства».    
		44.          При цьому стосовно надсилання згаданого вище листа адресату та отримання Державною екологічною інспекцією у Харківській області цього листа судами попередніх інстанцій не зроблено жодних висновків про дату і час отримання цим державним органом повідомлення прокуратури про нездійснення ним (державним органом)  захисту інтересів держави.   
		Водночас, уже 04.06.2020 прокурором було подано позов до господарського суду у цій справі.
		45.          Як уже наголошувалося, у цій справі було подано позов про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
		46.          Колегія суддів зауважує, що статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
		47.          Аналогічно стосовно складу цивільного правопорушення вказував Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16. 
		48.          Із приводу встановлення судами попередніх інстанцій наявності чи відсутності у діях/бездіяльності відповідача протиправної поведінки колегія суддів відзначає про залишення поза увагою судів попередніх інстанцій положень частини першої статті 23 Кодексу України про надра.
		49.          Зокрема, відповідно до цієї норми Закону землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
		50.          Відтак, у випадку, якщо судами буде встановлено, що відповідач є суб`єктом, діяльність якого підпадає під дію положень статті 23 Кодексу України про надра, а обсяг видобування підземних вод з кожного із водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, то в такому випадку він підлягає звільненню від відповідальності, визначеної позивачем на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. 
		51.          Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/21840/17.
		52.          Зазначених у пункті 50 цієї постанови обставин суди не перевіряли, а лише встановили, що відповідачем за період з 04.06.2017 по 25.09.2018 з трьох свердловим забрано 360 160 куб.м підземної води, в тому числі: зі свердловини № 4803 - 127 734 куб.м води; зі свердловини № 3702 - 75   696 куб.м води; зі свердловини № 3 - 156 730 куб.м води без з`ясування обсягу видобування відповідачем підземних вод з кожного із водозаборів за добу, що беззаперечно впливатиме на правильність застосування статті 23 Кодексу України про надра та встановлення наявності підстав для відповідальності, визначеної позивачем на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. 
		53.          З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра на предмет встановлення реального обсягу споживання води, що може звільнити відповідача від обов`язку отримання спеціального дозволу, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
		Б.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		54.          За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено принцип повноти встановлення обставин справи, оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, що вимагає відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на процесуальну неможливість суду касаційної інстанції встановлювати обставини справи та надавати оцінку доказам у справі. 
		55.          Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, з`ясувати наявність підстав здійснення представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства. 
		В.          Розподіл судових витрат.
		56.          Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		          
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Куп`янський молочноконсервний комбінат» за вх. № 152/2021 задовольнити частково.  
		 
		2.          Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2020 у справі №   922/1816/20 скасувати, справу № 922/1816/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.  
		 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          В. Пєсков
		Судді                                                                                                    О. Банасько
		                                                                                                    В. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...