Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/17749/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2021. Зареєстровано: 21.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.05.2021
Результат оскарження 08.05.2024 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 240/17749/20/17914/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		18 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/17749/20 
		категорія 106030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом у якому просить:
		- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо незастосування вимог статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ при призначенні ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи;
		- зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІ групи відповідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року на день встановлення інвалідності ІІ групи  23.01.2020 року;
		- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 54300, 00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог вказав, що у зв`язку із встановлення 2 групи інвалідності з 03.04.2020 йому призначено грошову допомогу у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року у якому вперше встановлено інвалідність та виплачено відповідачем різницю, зокрема 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2019 між сумою грошової допомоги, яку отримав при встановленні 3 групи інвалідності (250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2019 ) та встановленою 2 групою інвалідності (300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2019).
		Втім, позивач вважає, що отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності не у повному обсязі, оскільки її розмір мав обчислюватися із 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2020, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.
		Ухвалою судді від 20.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		04.01.2021 до суду надійшов відзив на позов №1484 від 30.12.2020 (а.с.23-25), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що встановлення вищої групи інвалідності не є самостійною та окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її розмір має обраховуватися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в даному випадку на 2019 рік.
		04.01.2021 до суду надійшла заява Міністерства оборони України про залучення до участі у справі, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 №1486 від 30.12.2020, у задоволенні якої ухвалою суду від 20.01.2021 відмовлено.
		Відповідно до наказу №01-95-в від 29.12.2020 (у період з 04.01.2021 до 15.01.2021) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд дійшов наступного висновку.
		Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України до 17.05.2019.
		При первинному огляді позивачу з 12.07.2019 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААБ №548839 від 19.07.2019 (а.с.7), у зв`язку із чим йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, що складала 480250 грн (1921 грн х 250).
		У подальшому, під час повторного огляду позивачу з 23.01.2020 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, про що органами МСЕК складено відповідну довідку серії 12 ААБ №549782 від 31.01.2020 (а.с.6).
		У зв`язку із встановленням позивачу 2 групи інвалідності рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №52 від 03.04.2020 (а.с.12) призначено капітану медичної служби в запасі ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 96050 грн (а.с.12).
		Позивач, не погоджуючись із розміром здійсненої виплати, звернувся до Міністерства оборони України із заявою про порушення конституційних прав на отримання сум одноразової грошової допомоги по інвалідності та заподіяної моральної шкоди від 05.06.2020 (а.с.14-15), за результатами розгляду якої позивачу надіслано лист №0290/Г-201/2/610 від 26.06.2020 (а.с.17), яким повідомлено про те, що комісією прийнято рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у розмірі передбаченому законом.
		Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
		Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закону № 2011-XII), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
		Аналіз вказаних норм, дає підстави вважати, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане безпосередньо з днем встановлення інвалідності. 
		При цьому, положеннями вищевказаного Порядку чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
		Як свідчать матеріали справи, позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності - 12.07.2019, та призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2019 року, який становив 1921 грн.
		При цьому, як вже відмічалося судом, при встановлені вищої групи інвалідності, одноразова грошова допомога повинна нараховуватися згідно з законодавством, яке діяло на день встановлення інвалідності вперше, відповідно у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в даному випадку на 2019 рік.
		Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу при повторному огляді з 23.01.2020 встановлено вищу ІІ групу інвалідності, а тому останній набув права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, та з урахуванням виплачених вперше коштів.
		У свою чергу, відповідачем нараховано одноразову грошову допомогу - 96050 грн, тобто у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019).
		З огляду на викладене, суд вважає, що Міністерство оборони України правомірно нарахувало та здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2019 році, а тому відмова Міністерства оборони України у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2020 року є правомірною та такою, що прийнята на підставі норм чинного законодавства.
		Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи встановлені обставини у даній справі та досліджені докази, які містяться в ній, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
		Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168. ЄДРПОУ/РНОКПП: 00034022) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя О.В. Єфіменко
		 
		Повний текст рішення складено: 18.02.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...