Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18306/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 19.02.2021. Зареєстровано: 21.02.2021. Оприлюднено: 22.02.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Результат оскарження 24.11.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: змінено постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: 2/553/88/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ленінський районний суд м.Полтави 
		Справа № 760/18306/18 
		Провадження № 2/553/88/2021 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		 
		 
		11.02.2021 рокум. Полтава
		 
		 
		 
		 
		               Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
		               головуючого судді    - Парахіної Є.В.,
		 
		               при секретарі        - Струковій І.П., Сіомашко В.Р.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. 
		 
		В обгрунтування позовних вимог вказує, що з листопада 2016 року до кінця липня 2017 року приймав участь у конкурсі на зайняття вакантних посад судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Після здачі двох іспитів у лютому 2017 року мав досить високу оцінку 150 балів і перебував у прохідній частині списку кандидатів, займаючи 28 місце з 30, що мали бути відібрані за умовами конкурсу. 24 квітня 2017 року був допущений до третього етапу конкурсу співбесіди, яка транслювалась он-лайн на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Під час співбесіди член комісії, який був доповідачем, заявив, що до Вищої ради доброчесності надійшов лист інкогніто про непорозуміння між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго",існування кримінальної справи. Комісія звернулася до ПАТ "Полтаваобленерго", яке надало характеристику, згідно змісту якої з 1997 року до 2012 року ОСОБА_2 справлявся зі своїми посадовими обов`язками, а починаючи від 2012 року до 2015 року систематично порушував трудову дисципліну, використовуючи службовий транспорт та службовий телефон в особистих цілях, а у 2014 році протягом більше 50 днів безпідставно був відсутній на роботі, оскільки знаходився за кордоном, за ці дні отримав заробітну плату в розмірі, що перевищує 136 тис. грн., що стало підставою для звернення товариства у 2015 році до правоохоронних органів щодо проведення розслідування даного кримінального правопорушення за ознаками ст.ст. 190, 191 КК України; щодо ОСОБА_2 були застосовані заходи дисциплінарного впливу й він був звільнений. Дана інформація публічно оприлюднювалася, починаючи від 7 год. 19 хв. до 7 год. 22 хв. 
		 
		Поширення даної недостовірної інформації відповідачами є незаконним та грубо порушує права позивача, оскільки анонімні звернення розгляду не підлягають, а поширена відповідачами інформація є абсолютно недостовірною. Незаконне поширення недостовірної інформації призвело до втрати нормального способу життя та в грішу сторону змінило його спілкування з товаришами, він постійно відчуває приниження, безсилля та зневіру. Моральні страждання та переживання викликали зміни у житті: неможливість реалізації своїх прагнень і бажань, переживання та хвилювання, емоційна нестабільність, прояви депресії, погіршення стосунків із знайомими. Також він змушений докладати значних зусиль для організації свого життя, вирішувати питання захисту своїх прав у судах. Істотність вимушених змін у способі життя він оцінює як досить значну. Внаслідок неправомірних дій ПАТ "Полтаваобленерго" завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу, у моральних переживаннях у зв`язку з неможливістю усунення несправедливості, у порушенні стосунків з оточуючими. Моральні страждання посилює те, що ПАТ "Полтаваобленерго" продовжує невизнавати порушення та намагається уникнути справедливості.
		 
		Просить визнати незаконними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо розгляду анонімного звернення при зборі документів для проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 24 квітня 2017 року; визнати незаконними діяння Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо поширення незаконно зібраних та неправдивих відомостей при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 24 квітня 2017 року; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів спростувати оприлюднені неправдиві відомості про проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 24 квітня 2017 року; визнати незаконними діяння ПАТ "Полтаваобленерго" щодо поширення неправдивих відомостей, наданих ВККСУ та оприлюднених при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 24 квтіня 2017 року; зобов`язати відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" відшкодувати позивачеві ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану порушенням його особистих немайнових прав, у розмірі 500000 грн.
		 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Київ від 18.07.2018 року відмовлено у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії в порядку адміністративного судочинства. Цивільну справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди вирішено передати за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави.
		Постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року залишено без змін.
		Справа надійшла до Ленінського районного суду м. Полтави 28.01.2019 року та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Парахіній Є.В.
		Ухвалою суду від 29.01.2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, на виконання якої позивачем ОСОБА_2 подано суду відповідну заяву.
		 
		Згідно з ухвалою суду від 15.02.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження. 
		 
		Від представника відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач не погоджується з доводами позивача, наведеними в обгрунтування позовної заяви, характеристика на працівника ОСОБА_2 була надана до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на запит комісії у відповідності з вимогами ст. 93 Закону України Про судоустрій і статус суддів", відтак звинувачення у поширенні недостовірної інформації відповідачем є безпідставним. Викладена у характеристиці інформація про відсутність позивача на роботі більше ніж 50 днів через перебування за кордоном упродовж 2014 року та січня 2015 року підтверджується витягом з інформації щодо перетину кордону України в період з 01.01.2014 року по 22.12.2015 року. Також ПАТ "Полтаваобленерго" 22.09.2015 року подана заява про кримінальне правопорушення, вчинене позивачем, в порядку ст. 214 КПК України, яка зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень за № 2635. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Позивач у липні 2019 року подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди на 800000 грн., обґрунтовуючи такі дії тривалістю судового розгляду справи, просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в загальному розмірі 1300000 грн.
		 
		27.09.2019 року справа була направлена за запитом до Касаційного цивільного суду Верховного Суду для касаційного розгляду за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Київ від 18.07.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року.
		 
		Справа повернута до Ленінського районного суду м. Полтави для розгляду 02.07.2020 року разом з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року, згідно з якою касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Київ від 18.07.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27.12.2018 року - без змін, та призначена до розгляду.
		 
		Згіно з ухвалою суду від 25.08.2020 року за клопотанням позивача витребувано у Відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області відомості про правові підстави та обставини, у зв`язку з якими в розпорядження АТ "Полтаваобленерго" був наданий лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 13.01.2016 року, який надавався у відповідь на звернення Ленінського ВП Октябрського ВП ГУНП в Полтавській області за вих. № 10/793 від 22.12.2015 року, стосовно перетину кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 2014-2015 років.
		 
		На виконання ухвали суду 24.09.2020 року отримано відповідь з Відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
		 
		Згідно з ухвалою суду від 23.09.2020 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
		Ухвалою суду від 12.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 
		Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
		 
		   Представник відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" Баранова В.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог. Вказала, що відсутні докази поширення недостовірної інформації відповідачем, оскільки характеристика була надана на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а отже в такий спосіб відбулась реалізації конституційного права на звернення. Наголосила на тому, що відповідачем надано суду усі належні та допустимі докази, які підтверджують прпвидивість усіх відомостей, наведених у характеристиці від 24.04.2017 року, а рішенням суду звільнення ОСОБА_2 визнано законним. Щодо заподіяння моральної шкоди зазначила, що матеріали справи не містять доказів її заподіяння, причинно-наслідчого звязку між будь-якими діями відповідача та негативними змінами в житті поизвача, а також розрахунку розміру завданої шкоди згідно чинного законодавства. Просила в задоволенні позову відмовити.
		 
		   Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач  заперечення проти позову, допитавши свідків та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		 
		   Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1997 року перебував в трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго", працював на посаді керівника юридичної служби підприємства - директора з правових питань, був звільнений з роботи 29.10.2015 року на підставі наказу № 342-к, який в подальшому був оскаржений позивачем та скасований в частині звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно з рішенням суду від 30.08.2017 року. Також в подальшому ОСОБА_2 був поновлений на посаді на підставі судового рішення з листопада 2017 року та звільнений у зв`язку зі скасуванням поновлення судом касаційної інстанції у листопаді 2019 року.
		 
		   У листопаді 2016 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 145/зп-16 від 07.11.2016 року був оголошений конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду. ОСОБА_2 приймав участь у конкурсі, претендував на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду, успішно пройшовши початкові його етапи.
		 
		   24.04.2017 року за участю кандидата на посаду судді КЦС ВС ОСОБА_2 було заплановано проведення співбесіди.
		 
		На запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 32дпс-209/16 від 24.04.2017 року ПАТ "Полтаваобленерго" 24.04.2017 року за вих. № 08-66/5242 надано характеристику на ОСОБА_2 , відповідно до змісту якої  ОСОБА_2 розпочав роботу у Товаристві з 1997 року на посаді юрисконсульта, потім начальника юридичного відділу, начальника юридичного департаменту, директор юридичного департаменту, директор з правової роботи ПАТ "Полтаваобленерго". В цілому на протязі часу до 2012 року ОСОБА_2 справлявся із своїми посадовими обов`язками та належно виконував роботу, за що неодноразово його було заохочено адміністрацією, у колективі користувався повагою та авторитетом. Разом з цим, за результатами внутрішньої перевірки, проведеної в 2015 році, було зафіксовано, що ОСОБА_2 в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також, використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб. Упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_2 протягом більш ніж 50 днів, безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136 тис. грн. заробітної плати. Враховуючи наведене, Товариство звернулося в 2015 році до правоохоронних органів щодо розслідування кримінального правопорушення в рамках Кримінально-процесуального та Кримінального законодавства відносно ОСОБА_2 за ознаками ст.ст.190, 191, 366 КК України. На протязі 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани. 29.10.2015 року ОСОБА_2 був звільнений з ПАТ "Полтаваобленерго" за порушення трудової дисципліни.
		 
		24 квітня 2017 року, в ході співбесіди, яка була однією із етапів конкурсу та транслювалась он-лайн на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, одним із членів комісії була оголошена вищевказана характеристика майже повністю, що об`єктивно встановлено в ході судового розгляду справи, шляхом дослідження наданого відеозапису позивачем з сайту https://www.youtube.com/watch?v=0pRafKcH0Ww. 
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 зазначив про те, що відповідачем АТ "Полтаваобленерго" вчинено незаконні дії, що виразились у поширенні щодо нього неправдивої інформації, цими діями йому завдана моральна шкода.
		 
		   Як встановлено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		   Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
		Відповідно до ст.ст.3,10 Конституції Україничесть та гідність людини визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей.
		 
		Згідност.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		   Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.
		В справах про захист честі, гідності та ділової репутації, захисту підлягають порушені немайнові прав позивача у разі сукупності таких обставин як поширення інформації, що поширена інформація стосується певної фізичної особи та що вона є недостовірною (не відповідає дійсності), а поширенням такої інформації порушено особисті немайнові права.
		За змістом роз`яснень, наведених в п. 15 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни в"Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Характеристика від 24.04.2017 року на ОСОБА_2 була надана відповідачем ПАТ "Полтаваобленерго" до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, якою в подальшому була оголошена в ході співбесіди з кандидатом на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду ОСОБА_2 , яка відбувалася ІНФОРМАЦІЯ_2 та транслювалася он-лайн на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, крім того, відео даної співбесіди розміщено в інтернет мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		Доводи представника відповідача АТ "Полтаваобленерго" про те, що надання характеристики на ОСОБА_2 від 24.04.2017 року у відповідь на запит Вищої кваліфікаційної комісії України не є поширенням інформації про нього, оскільки мала на меті перевірну уповноваженими особами відомостей стосовно кандидата на посаду судді уповноваженими на це посадовими особами та є реалізацією ними права, передбаченого ст. 40 Конституції України, суд вважає безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.
		 
		Натомість суд вважає доведеним той факт, що відбулось поширення відповідачам відомостей про позивача шляхом їх повідомлення ВККС України у зв`язку з проведенням процедури конкурсу на зайняття позивачем посади судді Верховного Суду.
		 
		Відповідно до роз`яснень, наведених в п.п. 4, 15 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни в"Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року,чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Відповідно дост. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		 
		Згідно ст. 30Закону України "Про інформацію"ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі "Lingens v.Austria" зауважено про те, що необхідно проводити різницю між фактами та оціночними судженнями. Існування фактів може бути доведено в той час, як істинність оціночних суджень не завжди підлягає доказуванню.
		 
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпередбачає, що здійснення права на свободу вираження поглядів, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві для захисту репутації чи прав інших осіб (ст. 10).
		 
		Аналогічне положення передбачено і в ст. 34 Конституції України, відповідно до якої здійснення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.
		 
		З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що головною ознакою того, чи певне виловлювання є оціночним судженням чи фактом, є наявність фактичних даних, на які може таке поняття вказувати, а не тільки наявність визначення такого поняття в законодавстві.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 30Закону України "Про інформацію"ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Щодо форми висловлювання, то слід зазначити, що у п. 72 рішення по справі "Feldek v. Slovakia" від 12 липня 2001 року Європейський суду з прав людини зазначає, що "відповідно до практики Суду свобода вираження поглядів є однією з основних підвалин демократичного суспільства та однією з головних передумов його прогресу і самореалізації кожної особи. Відповідно до частини 2 статті 10 вона застосовується не тільки до "інформації" або "ідеї", що сприймаються прихильно, або вважаються необразливими, чи сприймаються байдуже, а також до таких, що ображають, шокують або хвилюють; стаття 10 захищає не тільки суть висловлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони передаються; ця свобода підлягає виключенням, переліченим у частині 2 статті 10, які, однак, повинні чітко тлумачитися", "такими є вимоги плюралізму, толерантності й лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" ( справа "Lingens v. Austria").
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_2 суду пояснив, що приймаючи участь у конкурсі на зайняття вакантних посад судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду був у прохідній частині конкурсантів. В ході проведення одного із етапів конкурсу  співбесіди - члени колегії оголосили, що до комісії надійшло анонімне звернення, в якому було рекомендовано звернутися до ПАТ "Полтаваобленерго" з метою отримання інформації щодо нього. Також членом комісії було оголошено характеристику, отриману від ПАТ "Полтаваобленерго" на запит комісії. В ході співбесіди він стверджував, що обставини, викладені в характеристиці, не відповідають дійсності та є надуманими, однак через три місяці були оголошені результати конкурсу, відповідно до яких він був відсутній у прохідному списку. Вказав, що станом на квітень 2017 року не працював в ПАТ "Полтаваобленерго", а працівник, який підписав характеристику, з ним особисто не працював та його особисто не знає. Вказав, що пережив значний стрес під час оголошення публічно неправдивих відомостей про себе, тим паче, що попередньо з характеристикою ознайомлений не був. В подальшому це кардинально змінило його життя, зруйнувало кар`єрні плани, негативно вплинуло на його самооцінку, психологічний стан та, відповідно стан здоров`я, призвело до порушення стосунків з деякими людьми, оскільки він став знервований, відчував постійні переживання, у зв`язку з чим на початку минулого року стався інсульт. 
		Отже, критерієм розмежування фактичних тверджень і суб`єктивних думок є те, що останні не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		 
		Чинним цивільним законодавством закріплена презумпція добропорядності особи, а згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена про позивача інформація є достовірною, покладається на відповідача.
		 
		Аналіз змісту характеристики ПАТ "Полтаваобленерго" на ОСОБА_2 від 24.04.2017 року свідчить про те, що обставини викладені в ній у ствердній категоричній формі. При цьому, в формі констатації факту зазначено, що  ОСОБА_2 "в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також, використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб", "упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_2 протягом більш ніж 50 днів, безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном)", "Товариство звернулося в 2015 році до правоохоронних органів щодо розслідування кримінального правопорушення в рамках Кримінально-процесуального та Кримінального законодавства відносно ОСОБА_2 за ознаками ст.ст.190, 191, 366 КК України", "На протязі 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани. 29.10.2015 року ОСОБА_2 був звільнений з ПАТ "Полтаваобленерго" за порушення трудової дисципліни".
		 
		За своїм змістом ці твердження є формою висловлювання фактичних даних, які підлягають перевірці й доказуванню їх дійсності в порядку, встановленому законом. І відповідний обов`язок покладається саме на особу, яка поширила такі дані.
		 
		В судовому засіданні представник відповідача АТ "Полтаваобленерго" стверджувала про те, що уся наведена у характеристиці від 24.04.2017 року інформація щодо позивача ОСОБА_2 відповідає дійсності, підтверджується відповідними доказами, а посилання позивача про неправдивість відомостей у ній є безпідставними.
		 
		Оцінюючи достовірність відомостей про те, що " ОСОБА_2 в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у не виробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також, використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб", викладених в характеристиці ПАТ "Полтаваобленерго" на нього від 24.04.2017 року, суд враховує наступне.
		 
		Напідтвердження обґрунтованостівказаного твердженняпредставником відповідачанадано судулист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.01.2016 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 на протязі 2014  2015 років неодноразово перетинав кордон України в напрямку виїзду та в`їзду. 
		 
		Вказані обставини не оспорював в судовому засіданні також позивач, вказуючи, що в цей період кілька разів перебував у відпустці, відпочивав за кордоном.
		 
		Доводи позивача про перебування у відпустці впродовж 2014 року та у січні 2015 року об`єктивно підтверджуються даними табелів обліку робочого часу за вказаний період часу, наданими відповідачем ПАТ "Полтаваобленерго" на вимогу позивача.
		 
		Разом зтим,жодних об`єктивнихдоказів того,що ОСОБА_2 під часперебування закордоном використовувавстільниковий зв`язок,наданий йомуроботодавцем ПАТ "Полтаваобленерго", в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, в матеріалах справи немає. Факт перебування позивача  ОСОБА_2 за кордоном упродовж 2014 року та січня 2015 року, не може бути визнаний судом доказом цих обставин, а наданий відповідачем лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.01.2016 року не підтверджує та не спростовує відповідні обставини, викладені у характеристиці, тобто не є належним та достовірним доказом на їх підтвердження. 
		 
		Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем оспорювалась допустимість вказаного документу як доказу з огляду на те, що він адресований Ленінському ВП Октябрського ВП ГУНП в Полтавській області, тоді як відповідачем не надано жодних доказів законності отримання вказаного документу, ксерокопія якого надана суду.
		 
		Представник відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" не надав доказів, які доводять факт законного отримання вказаного документу в строки, що передували наданню характеристики від 24.04.2017 року, відповідну інформацію не зміг отримати суд також у відповідь на ухвалу про витребування доказів від 25.08.2020 року. Крім того, представником відповідача подана суду ксерокопія листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.01.2016 року, не завірена у порядку, встановленому в ст. 95 ЦПК України, та в ході судового розгляду справи не спростовано доводи позивача щодо сумнівів у достовірності та допустимості доказу.
		 
		Крімтого,відповідачем ненадано судужодних доказівтого,що працівникам ПАТ "Полтаваобленерго" заборонялось користуватись стільниковим зв`язком, яким підприємство їх забезпечувало, у неробочий час та у невиробничих цілях та не спростовано доводи позивача про відсутність такої заборони з можливістю відрахування відповідних сум з заробітної плати.
		 
		Не доведено відповідачем в ході судового розгляду справи також і достовірність тверджень про те, що ОСОБА_2 в 2012-2015 роках використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб. Жодних доказів з приводу цих обставин відповідач не надав, правдивість відповідних обставин, зазначених у характеристиці на позивача, не довів.
		 
		Оцінюючи достовірністьтвердження,наведеного ухарактеристиці ПАТ "Полтаваобленерго" на ОСОБА_2 від 24.04.2017 року про те, що "упродовж 2014року тасічня 2015року ОСОБА_2 протягом більшніж 50днів,безпідставно буввідсутній нароботі (знаходивсяза кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136 тис. грн. заробітної плати", суд виходить з наступного.
		 
		Встановлені судом обставини та наявні у справі докази безперечно свідчать про те, що в період з 01.01.2014 року по 01.02.2015 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ "Полтаваобленерго", в цей період часу він тричі знаходився у відпустці, в тому числі у січні, липні та кінці вересня  початку жовтня 2014 року, у січні 2015 року
		 
		Вказане підтверджується змістом табелів обліку робочого часу працівників ПАТ "Полтаваобленерго" за січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року.
		 
		Зміст цих документів свідчить про те, що в той період часу, коли ОСОБА_2 не знаходився у відпустці або на лікарняному, він постійно перебував на роботі.
		 
		   Поряд з цим, позивачем надано копії наказів ПАТ "Полтаваобленерго" № 116-Т від 23.02.2015 року "Про преміювання персоналу за січень 2015 року", № 116-Т від 23.02.2015 року "Про преміювання персоналу за січень 2015 року", № 29-Т від 23.01.2014 року "Про преміювання персоналу за грудень 2015 року", № 118-Т від 21.02.2014 року "Про преміювання персоналу за січень 2014 року", № 189-Т від 24.03.2014 року "Про преміювання персоналу за лютий 2014 року", № 287-Т від 24.04.2014 року "Про преміювання персоналу за березень 2014 року", № 344-Т від 22.05.2014 року "Про преміювання персоналу за квітень 2014 року", № 420-Т від 20.06.2014 року "Про преміювання персоналу за травень 2014 року", № 497-Т від 23.07.2014 року "Про преміювання персоналу за червень 2014 року", № 554-Т від 20.08.2014 року "Про преміювання персоналу за липень 2015 року", № 621-Т від 23.09.2014 року "Про преміювання персоналу за серпень 2014 року", № 679-Т від 22.10.2014 року "Про преміювання персоналу за вересень 2014 року", № 743-Т від 24.11.2014 року "Про преміювання персоналу за жовтень 2014 року", № 816-Т від 23.12.2014 року "Про преміювання персоналу за листопад 2014 року", № 27-Т від 22.01.2015 року "Про преміювання персоналу за грудень 2014 року", відповідно до змісту яких ОСОБА_2 відсутній у списку осіб, яким не нараховується премія у зв`язку із застосуванням до них догани. 
		 
		Жодних об`єктивних доказів того, що в цей період часу ОСОБА_2 допустив прогули, був відсутній на роботі без поважних причин більше 50 днів, в тому числі матеріалів відповідних службових перевірок, наказів про застосування дисциплінарних стягнень тощо та, відповідно, даних про внесення коригувань до табелів обліку робочого часу у зв`язку з цими порушеннями, відповідачем суду не надано.
		 
		Не надано також представником відповідача ПАТ "Полтаваобленерго"жодних доказівтого,коли саме,на підтвердженнятвердження відповідача ззазначенням конкретнихдат таперіодів позивач ОСОБА_2 був відсутнійна роботібез поважнихпричин упродовж 2014 року та січня 2015 року, який розмір заробітної плати за цей час безпідставно був йому нарахований та виплачений, доказів того, що розмір такої заробітної плати складав більше 136000 грн., а підприємство вживало заходів, передбачених чинним законодавством, для стягнення з нього цих сум, розмір яких є значним.
		 
		Разом з тим, позивач ОСОБА_2 правдивість та достовірність вказаних обставин заперечував, вказував, що розмір його заробітної плати не був таким, що міг скласти зазначену у характеристиці суму коштів за 50 днів.
		 
		На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду довідку, видану АТ "Полтаваобленерго" за № 38 від 31.01.2020 року, відповідно до якої розмір нарахованої йому заробітної плати в 2014 році та у січні 2015 року не перевищував всередньому близько 32 тисячі грн. в місяць, а у грудні 2014 року склав максимальний розмір 64332 грн. 20 коп., що пов`язано з отриманням відпускних. Відтак, за 50 днів, що менше двох місяців, навіть нарахована заробітна плата ніяк не могла скласти 136000 грн.
		 
		У письмовому поясненні від 15.12.2020 року представник відповідача посилається на висновок судової економічної експертизи № 658/659 по кримінальному провадженню № 12015170010000324, складений 06.08.2018 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, фотокопію частини якого наводить у самому поясненні. 
		 
		Вказаний висновок не може бути визнаний належним доказом у справі, позаяк виконаний у серпні 2018 року, тобто більше ніж через рік після подій, які є предметом з`ясування у даному провадженні, містить відомості щодо розміру збитків товариства за наслідками перевірки проведеної у 2018 році, а не щодо заробітної плати, отриманої ОСОБА_2 у 2014 році  січні 2015 року, про що зазначено у характеристиці від 24.04.2017 року.
		 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що у характеристиці від 24.04.2017 року, яка підписана директором з персоналу ПАТ "Полтаваобленерго" ОСОБА_4 , зазначено, що висновок про використання не у виробничих цілях ОСОБА_2 стільникового зв`язку та службового автомобіля, відсутності його на роботі упродовж 2014 року та січня 2015 року безпідставно більш ніж 50 днів, за які отримав 136000 грн. заробітної плати, зроблений на підставі результатів внутрішньої перевірки, проведеної у 2015 році.
		 
		Разом з тим, представником відповідача суду не надано результати внутрішньої перевірки, проведеної у 2015 році, а також належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності викладених обставин у характеристиці щодо неодноразово використовування ОСОБА_2 свого службового становища в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у не виробничих цілях, а також, використання службового автомобіля для власних, невиробничих потреб, безпідставної відсутності на робочому місці тривалий час та отримання за цей період визначеної в тексті характеристики суми заробітної плати.
		 
		Відповідно, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правдивості вищезазначеної інформації, наведеної у характеристиці. 
		 
		Разом з тим, наявні у справі документи підтверджують той факт, що ПАТ "Полтаваобленерго" 22.09.2015 року звернулося до Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України), яка зареєстрована 22.09.2015 року за № 2635 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області. Предметом даної заяви є повідомлення про вчинення директором з правової роботи ПАТ "Полтаваобленерго" ОСОБА_2 дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
		 
		На підставі вищевказаної заяви 22.09.2015 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12015170010000324 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 191 КК України.
		 
		Подані представником відповідача документи за 2018-2020 роки (тобто датовані значно пізніше подій, які є предметом з`ясування у даному провадженні) свідчать про те, що досудове розслідування триває, проте жодній особі підозра у вчиненні кримінального правопорушення не пред`явлена.
		 
		Згідно довідки Департаменту інформаційних технологій МВС України серії ІАА № 0725295, за обліками МВС громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Павлоград Дніпропетровської області України на території України станом на 21.08.2018 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. 
		 
		Згідно зістаттею 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		 
		Наведене положення узгоджується із частиною другоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		 
		У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від04липня 2019року усправі "Корбанпроти України"(Korbanv.Ukraine)також зазначено,що частинадруга статті6наведеної вищеКонвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальне розслідування, роблячи це обережно.
		 
		   Такий висновок судуґрунтується також нависновкуВерховного Суду, викладеномуу постанові від 27 травня 2020 року по справі № 757/72390/17-ц.
		 
		Позивач ОСОБА_2 під час судового розгляду справи ознайомившись з документами, наданими представником відповідача, зазначив, що звернення ПАТ "Полтаваобленерго" в органи поліції з заявою про вчинення злочинів є доведеним фактом, проте це не вказує про причетність його особисто до вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
		 
		Не заперечував також позивач в судовому засіданні достовірність наведеної у характеристиці віл 24.04.2017 року інформації щодо його звільнення 29.10.2015 року за порушення трудової дисципліни.
		 
		Проте наголосив на тому, що вказана інформація умисно подана відповідачем не у повному обсязі. На час надання характеристики та на час проведення співбесіди з ним у ВККС України в судових органах вирішувався спір за його позовом до ПАТ "Полтаваобленерго" про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, про що колишній роботодавець у характеристиці не зазначив, тим самим подавши інформацію спотворено, необ`єктивно у негативній для позивача формі.
		 
		Оцінюючи правдивість відомостейу характеристиці ПАТ "Полтаваобленерго" на ОСОБА_2 від 24.04.2017 року про те, що "На протязі 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани", суд з урахуванням наявних у справі наданих сторонами доказів приходить до наступних висновків.
		 
		Представником відповідача в ході судового розгляду справи неодноразово подавались додаткові докази на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти позову, разом з тим так і не було надано жодного належного та допустимого доказу застосування до ОСОБА_2 у 2015 році заходів дисциплінарного впливу, в тому числі копій відповідних наказів про оголошення доган, тоді як очевидно, що такі документи у разі їх наявності є власністю відповідача і жодних перешкод у їх поданні до суду не вбачається.
		 
		При цьому, зміст характеристики від 24.04.2017 року свідчить про ствердження факту застосування ПАТ "Полтаваобленерго" кількох заходів дисциплінарного впливу до працівника ОСОБА_2 .
		 
		Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтверджував, що перед звільненням в один день 07.10.2015 року відносно нього роботодавцем було винесено два накази про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани. Обидва накази № 10-П та № 11-П він оскаржив в судовому порядку та вони були скасовані судами в 2015-2016 роках, задовго до того часу, коли відповідачем подавалась характеристика до ВККС України. ПАТ "Полтаваобленерго" було відповідачем у даних судових спорах, відтак є достеменно обізнаним про результати їх розгляду та ухвалені судові рішення. Представники товариства усвідомлюють, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, який скасовується судом як незаконний, втрачає чинність з дня його винесення та, відповідно, станом на 24.04.2017 року, тобто на день подання характеристики до ВККС України ОСОБА_2 є таким, що якого заходи дисциплінарного стягнення не застосовувались.
		 
		Відповідачем не доведено той факт, що в 2015 році до ОСОБА_2 застосовувались інші дисциплінарні стягнення, ніж ті, за які накладено стягнення у виді догани на підставі наказів № 10-П від 07.10.2015 року та № 11-П від 07.10.2015 року.
		 
		Так,наявні усправі документи,в томучислі наданіпозивачем судукопії судовихрішень,роздрукованих зЄдиного державногореєстру судовихрішень,у спорахОСОБИ 1(якоює позивач,що неоспорювалось представникомвідповідача)з ПАТ "Полтаваобленерго", підтверджують доводи позивача про те, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення на нього № 10-П від 0.10.2015 року визнаний незаконним та скасований частково судовими рішеннями у справі № 553/4093/15-ц, які набрали законної сили в 2016 році, а наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 11-П від 07.10.2015 року - визнаний незаконним та скасований судовим рішенням у справі № 553/4133/15-ц, яке вступило в законну силу в 2016 році.
		 
		Про вказанісудові рішеннябуло достовірновідомо відповідачу ПАТ "Полтаваобленерго" як учаснику відповідних судових проваджень.
		 
		Також 30.08.2017 року судом в справі № 553/4211/15-ц скасований наказ № 342-к від 29.10.2015 року про звільнення ОСОБА_2 в частині звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).
		 
		Таким чином,на переконаннясуду,встановлені підчас судовогорозгляду справиобставини танаявні урозпорядженні судуі дослідженів судовомузасіданні доказине доводять,що станомна 24.04.2017року,тобто надень складаннята підписання ПАТ "Полтаваобленерго" характеристики на ОСОБА_2 , яка була направлена до ВККС України, у відповідача були підстави для висновку про те, що у 2015 році до ОСОБА_2 було застосовано "заходи дисциплінарного стягнення та оголошено догани", що передбачає застосування двох і більше таких заходів. Відповідно вказане твердження у характеристиці не може бути визнано правдивим і таким, що відповідає дійсності.
		 
		З огляду на те, що судом визнано доведеним факт поширення відносно позивача негативної інформації, яка не відповідає дійсності, з урахуванням змісту характеристики, наданої відповідачем до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що останнім була оприлюднена в ході співбесіди з кандидатом на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду ОСОБА_2 , суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дії ПАТ "Полтаваобленерго" щодо поширення неправдивих відомостей, викладених у характеристиці від 24.04.2017 року за № 08-66/5242, наданій на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України а саме: " ОСОБА_2 в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також використовував службовий автомобіль для вланих невиробничих потреб", "упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_2 протягом більш ніж 50 днів безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136 тис. грн. заробітної плати", "на протязі 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани", - є незаконними, а відповідні позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.
		 
		В п. 27 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни в"Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи" № 1від 27лютого 2009року передбачено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. 
		 
		Як встановлено в ч. 1ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до положень ч. 1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними в п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"№ 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		 
		Суд вважає обгрунтованими і такими, що знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, твердження поизвача ОСОБА_2 про те, що внаслідок незаконних дій відповідача АТ "Полтаваобленерго", що виразились у наданні до ВККС України неправдивих відомостей у формі характеристики на позивача як колишнього працівника, йому завдано моральну шкоду. 
		Той факт, що позивач ОСОБА_2 після співбесіди, в ході якої була оголошена харакетристика на нього, надана ПАТ "Полтаваобленерго", відчував психологічний стрес, напруження, суттєві переживання, негативні наслідки яких проявлялись у його житті та стосунках з оточуючими тривалий час, відбились на його стані здоровя, підтвердили в судовому засіданні допитані за клопотанням позивача свідки.
		Свідок ОСОБА_5 суду пояснили, що знайомий з ОСОБА_2 близько 10 років, навчався у нього та знає його як досвідченого юриста. Знав, що ОСОБА_2 приймав участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду та успішно здавав іспити. Він особисто дивився трансляцію співбесіди з ОСОБА_2 в мережі Інтернет, в ході якої була оголошена характеристика ОСОБА_2 з попереднього місця роботи, яка була необ`єктивною та упередженою, оскільки у нього був конфлікт з роботодавцем. Внаслідок подачі необ`єктивної характеристики ОСОБА_2 було завдано психологічну травму, стан його здоров`я значно погіршився, він став дратівливий та знервований, пригнічений, переніс інсульт. 
		Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що тривалий час знайомий з ОСОБА_2 , якого знає як гарного фахівця, доброзичливу, невимушену у спілкуванні людину, яка радіє життю. Знає, що він брав участь у конкурсі на зайняття посади судді, по результатам письмового іспиту за рейтингом був в п`ятірці кращих. В подальшому ОСОБА_2 повідомив, що під час співбесіди з них досліджувалась характеристика з ПАТ "Полтаваобленерго", яка була негативною. Після цієї співбесіди ОСОБА_2 був пригнічений, з ним стало важко спілкуватись, він постійно виходив з себе, часто був сумний, через переживання загострились його хвороби. В результаті він не пройшов конкурс, не зайняв посаду судді, досі відчуває пригнічення, пов`язане з негативними думками та зневірою.
		Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 у первісній позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн., після зміни розміру позовних вимог остаточно просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1300000 грн., натомість ані у заяві про зміну розміру позовних вимог, ані у судовому ззасіданні, фактично не обгрунтував, з яких міркувань він виходив, збільшуючи розмір моральної шкоди, заподіяної йому відповідачем ПАТ "Полтаваобленерго", на 800000 грн., не надав суду доказів, що підтверджують необхідність відшкодування шкоди саме у визначеному ним у позові розмірі.
		При вирішенні позовних вимог в цій частині суд враховує той факт, що відповідач був достеменно обізнаний про мету подання характеристики, оскільки інформація щодо участі ОСОБА_2 у конкурсі на посаду судді Верховного Суду була публічною, про мету характеристики було також зазначено у запиті ВККС України. Відповідач усвідомлював, що відомості, наведені у характеристиці, можуть вплинути на подальший хід конкурсу щодо позивача та його результати. Очевидно, що характеристика була надана в надто стислі строки (в день отримання запиту), при цьому, відповідач не вжив заходів до забезпечення попереднього ознайомленн з цим документом ОСОБА_2 . Текст характеристики викладений як сукупність фактів, питома частина з яких носить негативний характер, при цьому, відповідач не довів правдивості усієї наведеної інформації, не повідомив про існування значної кількості судових спорів з позивачем після його звільнення з роботи в АТ "Полтаваобленерго".
		Характеристика від 24.04.2017 року була оголошена майже у повному обсязі під час співбесіди з ОСОБА_2 як кандидатом на посаду судді Верховного Суду, вказане засідання транслювалось в мережі Інтернет, до цього часу знаходиться у вільному доступі для перегляду.
		Разом з тим, жодних об`єктивних доказів на підтвердження того, що саме відомості, наведені у характеристиці на ОСОБА_2 від 24.04.2017 року, негативно вплинули на його рейтинг як кандидата в ході проведення конкурсу на зайняття посади судді Верховного Суду та стали причиною того, що він опинився поза межами прохідного списку, під час судового розгляду справи не встановлено.
		Аналізуючи наявніу справідокази тавстановлені підчас розглядусправи обставини,суд вважаєдоведеним тойфакт,що позивачзазнав значнихстраждань тапереживань,пов`язаних знеправдивою інформацією,наданою відповідачемдо ВККСУкраїни,яка безумовнопринижує йогочесть тагідність яклюдини тафахівця зтривалим стажем,отримав психологічнутравму,яка позначиласьяк найого душевному,так іна фізичномустані,негативно вплинулана спосібжиття тавідносини зоточуючими,а такожстан здоров`я,тим пачез урахуваннямвіку танезадовільного стануздоров`я,що підтверджуєтьсянаявною групоюінвалідності,і ціобставини змушувалидокладати певний час та значні зусилля для відновлення попереднього стану.
		Відтак судвважає доведеним,що дії відповідача АТ "Полтаваобленерго" щодо поширення недостовірної інформації шляхом надання її в формі характеристики до ВККС України об`єктивно негативно вплинули на честь та гідність позивача, викликали істотні переживання та психологічні страждання, а тому приходить до висновку про доведеність факту завдання позивачу моральної шкоди та обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Беручи до уваги конкретні обставини справи та обставини поширення недостовірної інформації щодо позивача, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_2 , враховуючи принцип співмірності та розумності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача АТ "Полтаваобленерго" на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 150000 грн. 00 коп.
		 
		Як визначено в ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Оскільки суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , який як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір за ставками, визначеними в ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позовних вимог немайнового характеру в сумі 704 грн. 80 коп. та з вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі та гідності, виходячи з розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 2250 грн. 00 коп.
		   На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1 (місцепроживання  АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 )до Акціонерноготовариства "Полтаваобленерго"(місцезнаходження м.Полтава,вул.Старий Поділ,5,код ЄДРПОУ-00131819)про визнаннядій незаконнимита відшкодуванняморальної шкоди  задовольнити частково. 
		Визнати незаконними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо поширення неправдивих відомостей, викладених у характеристиці від 24.04.2017 року за № 08-66/5242, наданій на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оприлюдненій при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_3 , а саме: " ОСОБА_2 в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також використовував службовий автомобіль для вланих невиробничих потреб", "упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_2 протягом більш ніж 50 днів безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136 тис. грн. заробітної плати", "на протязі 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани".
		Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. 
		Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь держави судовий збір в сумі 2954 грн. 80 коп.
		 
		   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. 
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		   Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		   Повний текст рішення складений 19.02.2021 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського районного  суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...