ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
міста КИЄВА 01030,
м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б
тел.230-31-34
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2007р.
|
м.Київ
|
№ 29/141-А
|
За позовом Іноземна юридична особа ТОВ "
Менкар"
До Київська регіональна
митниця
Предмет
адміністративного позову
|
скасування рішення Київської
регіональної митниці
|
Суддя
Секретар судових засідань Вознюк
М.В.
Представники:
Від позивача
|
Матвєєва О.І.- представник
(довір. в справі)
|
Від
відповідача Маньковська К.Е. -
представник (довір. в справі)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС
України в судовому засіданні 19.07.2007 о 16 год. 15 хв. проголошено вступну та
резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі
відкладено на 24.07.2007р., про що повідомлено сторонам після проголошення
вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 19.07.2007 з
урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС
України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського
суду з позовом, в якому просить скасувати рішення відповідача від 01.03.2007р.
щодо дозволу на тимчасове ввезення транспортних засобів під зобов'язання
зворотного вивезення за умови сплати податків, передбачених чинним
законодавством України; зобов'язати відповідача -суб'єкта владних повноважень
прийняти рішення, яким надати дозвіл на тимчасове ввезення з умовних повним
звільненням від оподаткування та провести митне оформлення транспортних засобів
для службового користування представництвом позивача під зобов'язання про
зворотне вивезення на строк 3 роки з моменту акредитації представництва.
Заявою від 12.07.2007 позивач
змінив позовні вимоги та просить скасувати рішення Київської регіональної
митниці (суб'єкт владних повноважень) від 01.03.2007 щодо дозволу на тимчасове
ввезення транспортних засобів під зобов'язання зворотного вивезення за умови
сплати податків, передбачених чинним законодавством України в частині
зобов'язання сплатити податки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що
рішення відповідача щодо надання дозволу на ввезення транспортних засобів за
умови сплати податків і зборів, передбачених чинним законодавством України є
неправомірним, оскільки при прийнятті спірного рішення, відповідачем не були
враховані положення Конвенції про тимчасове ввезення, згода на приєднання до
якої була надана Верховною Радою України.
Відповідач проти задоволення
позовних вимог заперечує, зазначаючи, що положення Стамбульської конвенції про
тимчасове ввезення не розповсюджуються на позивача, оскільки стосуються лише
фізичних осіб; звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у
режимі тимчасового ввезення регулюються виключно податковими законами України.
Розглянувши подані суду документи і
матеріали, заслухавши пояснення
представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на
яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення
для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи,
Представництво ЛТД "Менкар" зареєстровано в Україні як представництво
згідно зі Свідоцтвом Міністерства економіки України про реєстрацію від
31.01.2007 р. за №ПІ-3859.
28.02.2007 р. Представництво ЛТД
"Менкар" (Україна) звернулось до Київської регіональної митниці з
заявою про надання відповідно до ст.ст. 207, 298 Митного кодексу України,
Конвенції про тимчасове ввезення (додатку С) дозволу на переміщення товарів
через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення трьох
автомобілів (Toyota Land cruiser 100 VX, рік випуску -2006, держ. номер НОМЕР_1,
номер шасі НОМЕР_2 колір білий, Mersedes G400, рік випуску -2006, держ.
номерНОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 колір сірий, BMW X5 рік випуску -2006, держ.
номер НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6 колір сірий), переданих головною компанією
Менкар (Грузія) для використання в службових цілях працівниками представництва
на митній території України; автомобілі знаходяться на балансі компанії
"Менкар" (Грузія) та не підлягають відчуженню на території України.
До заяви додані також техпаспорти на вказані транспортні засоби, що свідчать
про їх реєстрацію на території Грузії.
01.03.2007 р. Київською
регіональною митницею винесено рішення, яким тимчасове ввезення дозволено за
умови сплати податків і зборів, передбачених чинним законодавством України;
зазначено також, що ст. 298 Митного кодексу України не передбачає умовне повне
звільнення від оподаткування; пункт б) Додатку С Конвенції не може бути
застосований, оскільки контекстом статті передбачено застосування прав на
пільги фізичними особами.
Позовні вимоги підлягають задоволенню,
виходячи з наступного:
Відповідно із Законом України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” (від 16.04.1991р. №959-ХІІ) (ст.ст.1, 3, 4)
господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому
числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та
нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність
- діяльність суб'єктів господарської діяльності
України та іноземних
суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між
ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Представництво іноземного суб'єкта
господарської діяльності - установа або
особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності
в Україні і має
на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності в Україні є, у т.ч. структурні
одиниці суб'єктів господарської
діяльності іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не
є юридичними особами
згідно з законами України (філії, відділення, тощо),
але мають постійне
місцезнаходження на території
України.
Відповідно із ст.5 Закону всі
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають
рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені
законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Іноземні суб'єкти господарської
діяльності, що здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на
відкриття своїх представництв на
території України.
Правовий статус суб"єктів
господарської діяльності інших держав на
території України визначається діючим законодавством України та міжнародними
договорами (ст.27 Закону).
Представництво ТОВ
"Менкар" не є юридичною особою. Метою відкриття Представництва на
території України є вивчення ринку іноземних інвестицій, збільшення ділових
стосунків з українськими компаніями в сфері розробки та впровадження новітніх
технологій в будівництві та в інших сферах бізнесу.
Як зазначає позивач, транспортні
засоби, а саме: Toyota Land cruiser 100 VX, рік випуску -2006, держ. номер
НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2 колір білий, Mersedes G400, рік випуску -2006,
держ. номерНОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 колір сірий, BMW X5 рік випуску -2006,
держ. номер НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6 колір сірий є власністю ТОВ
"Менкар" (Грузія), яке власним рішенням наділило своїм власним майном
Представництво на території України саме для приватного використання, тобто без
комерційних цілей.
Статтею 37 Митного Кодексу
встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів підлягає
митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою
забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного
регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і
транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Рішення про допущення товарів до
переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення
(вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України (стаття 207 Кодексу).
Товари, що не підлягають відчуженню
на території України та призначені для службового користування представництв
іноземних фірм, декларуються митним органам на строк до трьох років з моменту
акредитації цих представництв під зобов'язання про зворотне вивезення (стаття
298 Кодексу).
Статтею 9 Конституції України
визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 7 Митного кодексу
України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції
України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з
питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України,
цього Кодексу та законів України.
Якщо міжнародним договором України,
укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що
передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.
24.03.2004 року Україна в
установленому порядку приєдналась до Конвенції про тимчасове ввезення 26.06.90
року, яка набула чинності 22.09.04 р.
Відповідно до положень цієї
Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на
тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у
Додатках до цієї Конвенції.
Не впливаючи на положення Додатка
E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від
ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон
економічного характеру (стаття 2 Конвенції).
Для цілей цієї Конвенції Додатки,
чинні стосовно Договірної Сторони, становлять невід'ємну частину цієї
Конвенції; стосовно такої Договірної Сторони, будь-яке посилання на Конвенцію
включає в себе також і посилання на такі Додатки (стаття 28 Конвенції).
Додатком С до Конвенції визначено
порядок ввезення транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення.
Для цілей цього Додатка, термін:
(a) "транспортні засоби" означає: будь-яке судно (у тому числі
ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і
судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати,
наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи,
напівпричепи і поєднання транспортних засобів), і рухомий склад залізничного
транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та
обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи
спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження,
обробки та захисту вантажів);
(b) "комерційне
використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи
комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів;
(c) "приватне
використання" означає: перевезення особою виключно для особистих потреб,
за винятком будь-якого комерційного використання.
Відповідно до статті 5 глави ІІІ
додатка С для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються
цим Додатком:
(a) транспортні засоби комерційного
використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією
тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за
межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись
особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;
(b) транспортні засоби приватного
використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією
тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за
межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись
особами, які постійно проживають на такій території.
Згода на тимчасове ввезення
транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії
(стаття 6 глави ІІІ додатка С Конвенції).
Зазначені транспортні засоби
зареєстровані в установленому порядку на території Грузії та ввозяться на
територію України для приватного використання Представництвом ТОВ
"Менкар".
Враховуючи викладене, на позивача
розповсюджуються положення Конвенції про тимчасове ввезення, а отже позивач має
право на звільнення від ввізного мита і податків.
Таким чином, рішення відповідача в
частині умови щодо сплати податків і зборів, передбачених чинним законодавством
України є неправомірним та визнається в цій частині недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС
України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її
вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не навів суду доказів, які б спростовували правомірність дій
позивача.
Враховуючи все вищенаведене в
сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94
КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного
бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, сума державного мита в розмірі 3,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві
за рахунок бюджетних коштів.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94,
158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О
В И В:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Київської
регіональної митниці від 01.03.2007 прийняте за заявою вих. №12 від
28.02.2007р. (вхідний №25-12/283 від 28.02.2007р.) „Представництва фірми „ЛТД „МЕНКАР” щодо
дозволу на тимчасове ввезення транспортних засобів під зобов'язання зворотного вивезення
за умови сплати податків, передбачених чинним законодавством України в частині
зобов'язання сплатити податки.
Стягнути з Державного бюджету України
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менкар" 3,40 грн.
судових витрат.
Постанова відповідно до ч. 1 ст.
254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова
може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її
складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст.
185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про
апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної
скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання
заяви про апеляційне оскарження.