Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/136/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2021. Зареєстровано: 24.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2021.

Номер судового провадження: 2/522/42/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/136/21
		Провадження № 2/522/42/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 лютого 2021 року                                     м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі :
		головуючого судді Павлик І.А., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  Середи А.В.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень,
		ВСТАНОВИВ:
		04.01.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень в сумі 4 723,00 грн, що становить одну мінімальну заробітну плату, яку було встановлено ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет» з 01.01.2020 по 31.08.2020.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він не є фізичною особою-підприємцем, проте відповідачем безпідставно нараховано йому сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 420/7240/19 за його позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними, згідно якого позов задоволено та визнано протиправними дії відповідача з нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені та штрафу у період з 01.01.2017 по 25.03.2019.
		Правовою підставою позову ОСОБА_1 вказав положення ст. 114.2 ПК України.
		У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС в Одеській області просило відмовити у задоволенні позову з підстав його правової необґрунтованості.
		У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, а відповідач заперечив проти позову та просив у задоволенні позову відмовити.
		Як вбачається зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 420/7240/19, задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області по нарахуванню позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені та штрафу у період з 01.01.2017 по 25.03.2019, суд виходив з того, що позивачем не вчинено жодних дій, направлених на набуття статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що виключає: можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання; можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного; можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
		В зв`язку з чим, адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем дії по нарахуванню йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та, відповідно, подальші дії по нарахуванню пені та штрафу у період з 01.01.2017 по 25.03.2019, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними.
		Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено неправомірність дій Головного управління ДПС в Одеській області по нарахуванню позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені та штрафу у зв`язку з тим, що він не є фізичною особою-підприємцем, а тому не повинен сплачувати зазначений внесок.
		Відповідно до приписів ст. 114.2 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
		Особа, чиї права порушені, за наявностіобставин,передбачених пунктом128.2 статті 128цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
		Таким чином, положення ст. 114.2 ПК України є відсилочними до пункту 128.2 статті 128 цього Кодексу. 
		Згідно з вимогами пункту 128.2 ПК України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
		128.2.1. прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
		128.2.2. невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченоїпунктом 200.10статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначенихпунктом 200.11статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
		128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеногопунктом 87.3статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків;
		128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
		128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
		128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
		Позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що визначене пунктом 128.2.6. ПК України безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків підлягає застосуванню до спірних правовідносин та є підставою для задоволення його позову.
		Проте суд вважає такі доводи позивача помилковими, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Платниками єдиного внеску відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону є: роботодавці; фізичні особи-підприємці; особи, які забезпечують себе роботою самостійно  займаються незалежною професійною діяльністю; особи, які працюють на виборних посадах; військовослужбовці та інші категорії платників податків.
		Позивач не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що було встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 420/7240/19, тому на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 114.2 ПК України та п. 128.2 ст. 128 цього Кодексу, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги. 
		З огляду на викладене, правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
		Водночас в судовому засіданні позивач наголошував на тому, що ним були понесені значні витрати внаслідок неправомірних дій відповідача, які в межах даного спору судом не встановлювалися з огляду на предмет та підстави даного позову, проте суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень відмовити.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
		Повний текст рішення суду буде складений протягом п`яти днів.
		 
		Суддя                                         І.А. Павлик
		Повний текст рішення складено 23.02.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...