Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/89/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2021. Зареєстровано: 26.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2021.
Дата набрання законної сили: 24.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/11383/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 120/89/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/11383/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
		суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/89/19
		за позовом  ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 - про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, ухвалену в складі: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Охрімчук І.Г., Моніча Б.С.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи 
		1.           ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач, Центральний ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ) з вимогами: визнати протиправними (незаконними) дії головною державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Базалицької Ірини Володимирівни (далі - Базалицька І.В.) щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 152629,07 грн по виконавчому провадженню №57712767 грн і 365,40 грн по виконавчому провадженню №57712949; визнати протиправними та скасувати постанови головною державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Базалицької І.В. про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 152629,07 грн по виконавчому провадженню №57712767 і 365,40 грн по виконавчому провадженню №57712949.
		2.          На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що 19 листопада 2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №57712949 і №57712767 з виконання постанов державного виконавця №49779783 і №49779733, виданих 21 січня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірах 365,40 грн і 152629,07 грн відповідно. Позивачка наголошує, що не отримувала постанов про відкриття виконавчих провадження в 2016 році, а дізналась про їхнє існування та взагалі про існування цих виконавчих проваджень лише у кінці 2018 року від стягувача під час підписання документів щодо повного погашення заборгованості. Указане позбавило позивачку права на добровільне виконання рішення суду.
		3.          Також позивачка звертає увагу на те, що виконавче провадження було закінчене за заявою стягувача до виконавчої служби про повернення йому виконавчого документу з огляду на повне та добровільне погашення боржником заборгованості, а не у зв`язку з вчиненням державним виконавцем примусових дій. Отже, підстави для стягнення з позивачки виконавчого збору в сумі 152629,07 грн і 365,40 грн відсутні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4.          13 січня 2016 року державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Скотницькою Л.В. відкрито виконавче провадження №49779783 з примусового виконання виконавчого листа №127/23849/14-ц, виданого 11 листопада 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 3654,00 грн.
		5.          13 січня 2016 року державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Скотницькою Л.В. відкрито виконавче провадження №49779733 з примусового виконання виконавчого листа №127/23849/14-ц, виданого 18 грудня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 61577,99 дол США і 7799,69 грн.
		6.          Указаними постановами про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2016 року боржнику надано строк для добровільного виконання до 20 січня 2016 року та зазначено, що в разі невиконання рішень в наданий для добровільного виконання строк, такі будуть виконані в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.
		7.          21 січня 2016 року державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Скотницькою Л.В. у виконавчих провадженнях №49779733 і №49779783 винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
		8.          26 жовтня 2018 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін щодо кредитного договору від 14 липня 2008 року №103/709103. Відповідно до погоджених умов стягувач здійснив часткове прощення боргу за наявним кредитом та сторони домовились про припинення кредитного договору за взаємною згодою.
		9.          ПАТ «Креді Агріколь Банк» направило до Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області заяву від 30 жовтня 2018 року №10451/4204 про повернення виконавчого листа стягувачу у справі №127/23849/14-ц у зв`язку з повним та добровільним виконанням ОСОБА_2 кредитних зобов`язань
		10.          16 листопада 2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Базалицькою І.В. у виконавчих провадженнях №49779783 і №49779733 винесено постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчих листів у справі №127/23849/14-ц. Такі прийняті на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		11.          Постанови про стягнення виконавчого збору від 21 січня 2016 року за відповідними номерами виведено в окремі виконавчі провадження.
		12.          Так, 19 листопада 2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Базалицькою І.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №57712767 і №57712949 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 152629,07 грн і 365,40 грн.
		13.          Не погоджуючись з цими постановами відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року, позивачка звернулася до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		14.          Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 лютого 2019 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними дії головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Базалицької І.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 152629,07 грн по виконавчому провадженню №57712767 і 365,40 грн по виконавчому провадженню №57712949. Визнав протиправними та скасував постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Базалицької І.В. про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 152629,07 грн по виконавчому провадженню №57712767 і 365,40 грн по виконавчому провадженню №57712949.
		15.          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документу, передбачені статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», що призвели до його фактичного виконання.
		16.          Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
		17.          У судовому засіданні було оглянуто матеріали виконавчих проваджень №502/6 та №503/6, з яких випливає, що державним виконавцем були вчинені лише дії щодо розшуку наявності майна боржника та винесено постанову про арешт такого та оголошення заборони на його відчуження.
		18.          Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не вчинено в межах виконавчих проваджень №49779783 і №49779733 жодних заходів примусового виконання рішення, а тому підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні.
		19.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		20.          Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що 19 листопада 2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №57712949 і №57712767 з виконання постанов державного виконавця у виконавчих провадженнях №49779783 і №49779733, виданих 21 січня 2016 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірах 365,40 грн і 152629,07 грн.
		21.          Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами. На дату винесення Центральним ВДВС міста Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року та станом на момент розгляду цієї справи постанови про стягнення виконавчого збору від 21 січня 2016 року у виконавчих провадженнях №49779783 і №49779733 не були оскаржені та скасовані. Правомірність винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 21 січня 2016 року не є предметом розгляду цього спору.
		22.          Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанов про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». 
		V. Провадження в суді касаційної інстанції
		23.          22 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року.
		24.          У касаційній скарзі позивачка, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		25.          Касаційну скаргу скаржниця мотивує тим, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
		26.          Водночас у цьому випадку вказувати про сплив строків на добровільне виконання позивачкою судового рішення у справі №127/23849/14-ц не можливо, оскільки про існування виконавчих проваджень №49779783 і №49779733 вона не знала. Її батько, ОСОБА_2 , як основний боржник, у добровільному порядку поза виконавчими провадженнями здійснив повне погашення наявного перед банком боргу. Тільки після цього їм були видані відповідні довідки про погашення заборгованості та повідомлено адміністрацією банку, що потрібно закрити наявні виконавчі провадження. 
		27.          Також скаржниця наголошує, що державним виконавцем у виконавчих провадженнях №49779783 і №49779733 були вчиненні лише дії щодо розшуку наявності майна боржника, винесено постанову про арешт такого та оголошення заборони на його відчуження, а отже, можна констатувати той факт, що з 2016 року по момент закінчення цих виконавчих проваджень у 2018 році державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій або заходів примусового виконання, які б призвели до безпосереднього стягнення коштів державною виконавчою службою та виконання рішення суду у справі №127/23849/14-ц, а тому відсутні будь-які підстави для стягнення виконавчого збору.
		28.          За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
		29.          Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		30.          Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року №766/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		31.          За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
		32.          Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		33.          08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
		34.          Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		35.          З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
		36.          Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		37.          До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		38.          Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		39.          Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
		40.          Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
		41.          Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону №606-ХІV).
		42.          Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		43.          Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
		44.          Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
		45.          Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону №606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
		46.          У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (частина шоста статті 28 Закону №606-XIV).
		47.          Згідно з частиною першою статті 31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		48.          Відповідно до частини першої статті 43 Закону №606-XIV розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
		49.          05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		50.          Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
		51.          Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		52.          У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		53.          Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		54.          Частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		55.          Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII).
		56.          Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		57.          Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		58.          Згідно з пунктом 6 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
		59.          Відповідно до пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		VI. Позиція Верховного Суду
		60.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не вчинено в межах виконавчих проваджень №49779733 і №49779783 жодних заходів примусового виконання рішення у справі №127/23849/14-ц, а тому підстави для стягнення з позивачки виконавчого збору відсутні.
		61.          Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року №57712767 і №57712949 щодо стягнення виконавчого збору не є протиправними та ґрунтуються на вимогах закону.
		62.          Однак Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанції, з огляду на таке.
		63.          Аналіз статей 25, 27, 28, 31 Закону №606-XIV дає підстави для висновку, що виконавче провадження розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
		64.          У постанові про відкриття виконавчого провадження боржник повідомляється про необхідність виконання рішення суду, йому надається 7-денний строк для добровільного виконання такого, який обчислюється з моменту отримання копії цієї постанови. Законом передбачено, що така постанова надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
		65.          Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій, покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно бути обізнаним про строки, протягом яких він може виконати зобов`язання сам, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
		66.          Така правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 14  листопада 2019 року у справі №808/2840/16, від 08 листопада 2019 року у справі №640/19510/16-а.
		67.          У касаційній скарзі, як і в позовній заяві, позивачка посилається на те, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2016 року №49779733 і №49779783 нею не були отримані. Рішення у справі №127/23849/14-ц було виконано добровільно.
		68.          Суди першої та апеляційної інстанцій такі доводи не перевірили та не дослідили докази надіслання їй цих постанов рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		69.          Водночас добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений статтею 25 Закону №606-XIV, є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. 
		70.          Невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, у свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.
		71.          При цьому Закон №606-XIV не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
		72.          Правова позиція відповідного змісту викладена в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №815/1996/17.
		73.          Таким чином, обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, залишилися судами попередніх інстанцій не з`ясованими. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.
		74.          Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		75.          Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		76.          Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		77.          Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		78.          Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		79.          З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		80.          Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
		VII. Судові витрати
		81.          Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він, відповідно, змінює розподіл судових витрат.
		82.          Оскільки Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		83.          Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		84.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		85.          Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року скасувати.
		86.          Адміністративну справу №120/89/19 направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
		87.          Судові витрати не розподіляються.
		88.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                      О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                          О.В. Кашпур
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...