Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1283/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2021. Зареєстровано: 28.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/39398/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/1283/16-а
		касаційне провадження № К/9901/39398/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф. 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня                  2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смілянець Е.С.; судді:              Сушко О.О., Залімський І.Г.)
		у справі № 802/1283/16-а
		за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Поділля»
		до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2016 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Поділля» (далі - СГВК «Поділля»; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2016 року № 0003531700 та від 01 квітня 2016 року № 0003521700.
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши, зокрема, висновку, що залишок несплаченої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 339732,01 грн є узгодженою сумою грошового зобов`язання, оскільки самостійно відображений платником у Головній книзі, проте не включений до податкової звітності і не перерахований у встановлені податковим законодавством строки до бюджету, а тому правомірно включений контролюючим органом до основної суми розрахованого грошового зобов`язання.
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
		 
		Немирівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишивши постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року без змін.
		 
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на помилковості висновку Вінницького апеляційного адміністративного суду про те, що заборгованість позивача зі сплати податку, утриманого ним до 01 січня 2013 року з виплаченого фізичним особам доходу, є грошовим зобов`язанням, яке визначене поза межами строку давності, встановленого Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України). Адже відповідно до           статті 54 ПК України така заборгованість вважається узгодженим грошовим зобов`язанням, яке відображене посадовими особами СГВК «Поділля» у Головній книзі підприємства, а контролюючим органом у даному випадку лише підтверджено наявність заборгованості зі сплати податку до бюджету, що визначений самостійно позивачем.   
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Немирівської ОДПІ.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку СГВК «Поділля» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 22 березня 2016 року      № 228/17/01238152. 
		 
		За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5                  пункту 168.1 статі 168, підпункту «е» пункту 176.1, підпункту «а» пункту 176.2            статті 176 ПК України з огляду на перерахування податку на доходи фізичних осіб не у повному обсязі та з порушенням термінів сплати, що призвело до заниження узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного платником, проте не сплаченого до бюджету, в сумі 352243,22 грн.
		 
		На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 352243,22 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
		 
		Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії в частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган, збільшивши платнику згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 квітня 2016 року № 0003531700 суму грошового зобов`язання в розмірі 339732,01 грн, яка фактично виникла до 01 січня 2013 року, порушив вимоги статті 102 ПК України.
		 
		Також Вінницький апеляційний адміністративний суд з`ясував, що позивачем, відповідно до доводів контролюючого органу, за період, що перевірявся, нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 192430,05 грн, а до бюджету перераховано - 179918,84 грн, що свідчить про наявність грошового зобов`язання в розмірі                           12511,21 грн.
		 
		Натомість судом за результатами дослідження витребуваних платіжних доручень від 30 січня 2013 року № 80, від 29 березня 2013 року № 108, від 29 липня 2013 року                  № 158 встановлено, що сума фактично несплаченого СГВК «Поділля» до бюджету грошового зобов`язання становить 23157,27 грн та саме з цієї суми необхідно здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені.
		 
		В той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які належать до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень.
		 
		Наведені доводи, на переконання Верховного Суду, є передчасними з огляду на таке. 
		 
		Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
		 
		Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		 
		Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку-фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
		 
		За правилами підпунктів «а», «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
		 
		Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
		 
		За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України, які до спірних правовідносин застосував суд апеляційної інстанції, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		 
		Водночас пунктом 102.2 статті 102 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу-платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
		 
		Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
		 
		Утім суд апеляційної інстанції в порушення наведених процесуальних приписів не перевірив наявність або відсутність у контролюючого органу обумовлених                пунктом 102.2 статті 102 ПК України підстав, які б надавали йому право збільшити суму грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від               01 квітня 2016 року № 0003531700 у розмірі 339732,01 грн без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України.
		 
		В свою чергу, суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Залишено Вінницьким апеляційним адміністративним судом поза увагою й те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
		 
		А відтак суду апеляційної інстанції слід було запропонувати відповідачу здійснити розрахунок штрафної санкції та пені і лише у різі, якщо суб`єкт владних повноважень не виконав процесуального обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані штрафні санкції та пеню від тих, що визначені помилково, у суду були б об`єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Таким чином, постановлене у справі рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог у відповідній частині із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
		 
		У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.
		 
		Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково. 
		 
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року                                    № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
		 
		Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від                    19 січня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                             І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                   І. Я. Олендер
		 
		                                                                                               Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...