Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2043/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 01.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.08.2021
Результат оскарження 26.08.2021 Східний апеляційний господарський суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		17.02.2021                                                                                                          Справа № 905/2043/18           
		Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Калітіній К.А., у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи №905/2043/18
		 
		за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" м.Київ,
		до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк 
		про стягнення 56 119  944,59 доларів США та пені у розмірі 148  990  637 грн.
		 
		За участю представників:
		від позивача: Ягодка О.О. - адвокат, на підставі довіреності;
		від відповідача: Комісарова А.В. - адвокат, на підставі довіреності;
		                                 Кузьміна Г.А. - адвокат, на підставі довіреності;
		від третьої особи з боку відповідача: не з`явився.
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		 
		Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою вих. №23953/5/06-2 від 30.10.2018 про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" заборгованості у розмірі 50 313 887, 50 доларів США, з яких:
		1. Заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 року у розмірі 1 826 529, 61 дол. США, що складається з:
		- 1  251 094, 71 дол. США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 575 434, 90 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитною лінією; 
		2. Заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 року у розмірі 1     826 529, 61 дол. США, що складається з:
		- 1  251 094, 71 дол. США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 575 434, 90 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитною лінією; 
		3. Заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 року у розмірі 3 428 479, 44 дол. США, що складається з:
		- 2  502 189, 42 дол. США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 926 290, 02 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитною лінією; 
		4. Заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 року у розмірі 8  947 555, 20 дол. США, що складається з: 
		- 6  255  473, 54 дол. США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 2  692 081,66 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитною лінією; 
		5. Заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 року у розмірі 34  284 793, 64 дол. США, що складається з:
		- 25 021 894, 16 дол. США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії; 
		- 9 262 899, 48 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитною лінією.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 року  (головуючий суддя Величко Н.В.) відмовлено заявнику у відкритті провадження у справі, об`єднанні позовних вимог та повернуто позовну заяву та додані до неї документи заявнику.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 року у  справі №905/2043/18 - залишено без задоволення.
		Постановою Верховного Суду від 10.04.2019 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" - задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 у  справі №905/2043/18 - скасовано; справу передано до Господарського суду Донецької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Донецької області за вих. № 01-01/190 від 17.04.2019 року, у зв`язку із заявленим самовідводом судді Величко Н.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 17.04.2019 року визначено головуючого суддю Демідову П.В.
		Ухвалою суду від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2043/18.
		Ухвалою суду від 20.05.2019 підготовче засідання відкладено на 11.06.2019 року об 11:00 год.; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця".
		21.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив №14 від 17.05.2019 по справі №905/2043/18, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність в матеріалах позовної заяви належних доказів підтвердження надання кредитних коштів, неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами після настання строку виконання зобов`язань та сплив строку позовної давності щодо заборгованості за процентами за період з 30.11.2014 по 29.10.2015, з 30.08.2015 по 29.10.2015, з 28.02.2015 по 29.10.2015 за відповідними договорами.
		07.06.2019 від позивача до суду надійшла відповідь вих.№8349/5/06-2/1 від 31.05.2019 на відзив по справі, в якому він просить відмовити відповідачу в задоволенні вимог, викладених у відзиві та у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до зобов`язань за договорами, посилаючись на правові висновки Верховного суду, належність та достатність наданих доказів, а також правомірність нарахування процентів до дня фактичного повернення кредитних коштів.
		07.06.2019 від третьої особи до суду надійшли пояснення б/н від 04.06.2019 щодо позову по справі, в яких остання просить відмовити в задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на відсутність правових можливостей належного захисту своїх прав та інтересів через те, що АТ «Українська залізниця» не стала правонаступником відповідача та відповідне майно і зобов`язання не передані через збройний військовий  конфлікт на території Донецької області.
		Ухвалою суду від 11.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/2043/18 на 30 днів.
		11.06.2019 від позивача до суду надійшла заява вих.№8349/5/06-2/15 від 11.06.2019 про поновлення строків позовної давності, в якій останній просить визнати поважними  причини пропуску строку позовної давності на стягнення заборгованості за процентами в період до 29.09.2015 включно, з посиланням на неправильне визначення періоду нарахування процентів право вимоги на стягнення яких виникло за три роки до дня подачі позову та відсутності єдиної правової позиції щодо правонаступництва АТ «Українська залізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця».
		Ухвалою суду від 02.07.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву, визначено продовжити судове засідання 22.07.2019 о 10:30год.
		02.07.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення №17 від 01.07.2019 по справі, в яких останній заперечує проти поновлення строків давності за спірними договорами та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву, а також в запереченнях б/н від 02.07.2020 проти заяви про поновлення строків позовної давності, наголошує на безпідставному посиланні позивача на судові справи №910/653/14, №910/537/17, оскільки розгляд відповідних справ пов`язаний з визначенням питання щодо правонаступництва АТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» та не пов`язані з дослідженням заборгованості за договорами, її складовими, правильності її нарахування. 
		Ухвалою суду від 22.07.2019 зупинено провадження у справі № 905/2043/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/5953/17.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 року у справі №905/2043/18 залишено без змін.
		Ухвалою суду від 06.07.2020 поновлено провадження у справі №905/2043/18; підготовче засідання призначено на 22.07.2020 року о 14:00 год.
		Ухвалою суду від 22.07.2020 клопотання позивача б/н від 21.07.2020 року про заміну відповідача у справі №905/2043/18 задоволено; замінено неналежного відповідача Державне  підприємство "Донецька залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця"; залучено для участі у справі №905/2043/18, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача - Державне  підприємство "Донецька залізниця"; відкладено підготовче засідання на 11.08.2020 року о 12:30 год.
		Ухвалою суду від 11.08.2020 клопотання відповідача про розгляд справи №905/2043/18 спочатку задоволено; визначено розглядати справу №905/2043/18 спочатку, зі стадії підготовчого провадження; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.09.2020 року о 14:30 год.
		11.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив №2022/1126 від 10.08.2020 по справі в якому останній просить відмовити у задоволенні позову АТ «Сбербанк» про стягнення заборгованості по процентам нарахованим в період до 29.10.2015 включно та в період після строку повернення кредиту (після 02.12.2016) в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для нарахування процентів після настання строку виконання зобов`язань, обумовлених кредитними договорами та визначених датою 02.12.2016, необхідність застосування строків позовної давності щодо процентів нарахованих до 29.10.2015 та недоведеність позивачем факту отримання кредитних коштів відповідачем.
		11.08.2020 від відповідача до суду надійшла заява вих.№2022/1127 від 10.08.2020, в якій останній просить застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними договорами №07-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, №08-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, №09-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, №10-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013. №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 1  477  740,34 дол.США.
		11.08.2020 від позивача до суду надійшла заява вих.№9920/4/06-2 від 10.08.2020 про збільшення позовних вимог по справі, в якій останній просить: 1)стягнути з відповідача заборгованість за договорами про відкриття кредитної лінії у загальному розмірі 56  119  944,59 доларів США, з яких: 36  281 746,54 доларів США - заборгованість за основною сумою кредитів; 19  838 198,05 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами, та заборгованість по пені за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів - 148  990  637 у тому числі:
		1.1. Заборгованість зо договором про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, що складається з:
		- 1  251  094,71 дол.США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 775  643,72 дол.США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;
		- 4  812  730,17 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати основної суми заборгованості;
		- 324  913,64 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів;
		1.2. Заборгованість зо договором про відкриття кредитної лінії №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, що складається з:
		- 1  251  094,71 дол.США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 775  643,72 дол.США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;
		- 4  812  730,17 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати основної суми заборгованості;
		- 324  913,64 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів;
		1.3. Заборгованість зо договором про відкриття кредитної лінії №09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, що складається з:
		- 2  502  189, 42 дол.США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 1  326 707,79 дол.США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;
		- 9  625  460,35 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати основної суми заборгованості;
		- 649  827,49 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів;
		1.4. Заборгованість зо договором про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, що складається з:
		- 6  255  473,54 дол.США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		- 3  693  126,02 дол.США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;
		- 24  063  650,83 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати основної суми заборгованості;
		- 1  623  532,99 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів;
		1.5. Заборгованість зо договором про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, що складається з:
		- 25  021  894,16 дол.США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії;
		-13  267  076,80 дол.США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами;
		- 96  254  603,33 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати основної суми заборгованості;
		- 6  498  274,34 грн. - заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів;
		2) залишити без розгляду позовні вимоги в частин стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за Договорами про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, 08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, 09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, 10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 та 11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 в період з 30.10.2015 по 29.03.2016 у загальному розмірі 1  810  192,70 дол.США.
		28.08.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення №2022/1210 від 25.08.2020, в яких останній заперечує проти поданої заяви посилаючись на звільнення від обов`язку  сплачувати пеню за період з 12.03.2020 по 30.07.2020 через карантинні заходи, помилковий розрахунок строку сплати пені, та просить застосувати позовну давність щодо нарахування пені по дату пред`явлення заяви про збільшення позовних вимог, а саме за період з 01.08.2019 по 10.08.2019 у зв`язку зі спливом спеціального строку позовної давності для нарахування штрафних санкцій.
		21.09.2020 від позивача надійшли пояснення вих.№б/н від 18.09.2020 на заперечення по справі, в яких останній зазначає, що вживаючи заходи та дії по стягненню заборгованості не мав можливості захистити свої інтереси раніше через відсутність єдиної практики та остаточного рішення про правонаступництво АТ «Українська залізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця». Також, до суду надійшла заява б/н від 18.09.2020 про поновлення строків позовної давності та відповідь б/н від 18.09.2020 на відзив.
		У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, з огляду на те, що умови договору допускають нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, у зв`язку з тим, що право такого нарахування визначено до дня фактичного повернення кредиту та охоплює період як правомірного користування кредитними коштами так і неправомірного, позовну заяву подано в межах строку позовної давності, тому проценти нараховані в період з 30.09.2015 по 29.10.2015 правомірно.
		Ухвалою суду від 21.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/2043/18 на 30 днів; підготовче засідання відкладено 01.10.2020 року о 12:30год.
		01.10.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення б/н від 01.10.2020, в яких останній просить закрити провадження за позовними вимогами, право вимоги по яким було відступлено по кредитним договорам №09-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, №10-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013,  №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013.
		Відповідач, в своїх запереченнях №2022/1867 від 21.12.2020, які надійшли до суду 22.12.2020, зазначає, що вимоги щодо стягнення процентів за період з 30.11.2014 по 29.06.2015 за кредитними договорами №07-В13/66КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 87  197,57 дол.США, №08-В13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 87194,57 дол.США, №10-В13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 250904,48дол.США не підлягають задоволенню на підставі відповідних договорів відступлення права вимоги.
		В поясненнях б/н від 24.12.2020 позивач наголошує на те що ним нараховано проценти без врахування періоду за відступленими договорами.
		Ухвалою суду від 24.12.2020 заяву АТ "Сбербанк" №8349/5/06-2 від 16.07.2019 та №9920/4/06-2 від 10.08.2020 про збільшення позовних вимог по справі   задоволено частково; закрито провадження у справі з розгляду позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за договорами в період з 30.10.2015 по 29.03.2016 у загальному розмірі 1 810 192, 70 дол.США.; закрито підготовче провадження по справі №905/2043/18 та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2021 року о 12:00 год.
		19.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з посиланням на наявність рішення суду по справі №910/537/17, що набрало законної сили  між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тим самих підстав що й по справі №905/2043/18.
		04.02.2021 від позивача до канцелярії суду надійшли заперечення вих.№1161/4/06-2 від 02.02.2021 на клопотання про закриття провадження у справі.
		У зв`язку із необхідністю розгляду нових клопотань, заявлених в ході розгляду справи щодо закриття провадження у справі, з`ясування меж вимог, які були предметом розгляду у справі № 910/537/17, суд відкладав, за згодою з учасниками справи, судове засідання, метою чого було забезпечення  реалізації права на справедливий суд та правову визначеність.
		В судові засідання  10.02.2021 та 17.02.2021 представники  позивача та відповідача з`явились, кожний підтримав власні позиції, викладені в процесуальних документах.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Поштова кореспонденція направлялась за адресою: 84404, Донецька область, м.Лиман. вул.Привокзальна, 22, яка містилась в матеріалах справи. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, адреса місцезнаходження відповідача -  83000 м.Донецьк, вул.Артема, 68, тобто територія на якій тимчасово призупинено пересилання поштової кореспонденції через проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим судом повідомлено третю особу про дати судових засідань шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі «Судова влада України»., будь-які інші дані про місцезнаходження та засоби зв`язку ані реєстр, ані матеріали справи не містять.
		Враховуючи, що до заміни неналежного відповідача третя особа активно брала участь у справі та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази направлення на юридичну адресу,  публікації оголошень на сайті, суд робить висновок про належне виконання обов`язку повідомити третю особу про час та місце розгляду справи та зазначає, що незабезпечення третьою особою умов для своєчасного отримання ним кореспонденції, не може перешкоджати захисту прав інших осіб у суді.
		У відповідності до ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. 
		Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки третьої особи за наявними в ній матеріалами.
		З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,- 
		                                                
		ВСТАНОВИВ:
		           30.04.2013 між Позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» (правонаступником якого є відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», позичальник) укладено наступні  договори про відкриття кредитної лінії: №07-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-1), №08-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-2), №09-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-3), №10-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-4), №11-В/13/66/КЛ-КБ. Умови вищевказаних договорів є ідентичними за своїм змістом та суттю, у зв`язку з чим, суд не вбачає необхідності у викладені умов кожного договору окремо. 
		Відповідно до п.1.1 договорів банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору (додаток №1 до цього договору) окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором, позичальник у свою чергу, зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.
		Розмір процентів за користування кредитом складає 12,0% (дванадцять відсотків) річних (п.1.3 договору). Останній день дії кредитної лінії за цим договором визначається як відповідний робочий день відповідного місяця 2016 року такого ж дня того ж місяця, в якому було отримано кредитні кошти (перший транш) у 2013 році, але не більше ніж 36 місяців +1 день від дня отримання кредитних коштів (першого траншу) в межах ліміту цього договору. У цьому договорі терміном «останній день дії кредитної лінії» позначаться термін, з настанням якого зобов`язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються (п.1.4 договору).
		Кредит надається на виконання програм капітальних інвестицій відповідно до затвердженого фінансового плану та на поповнення обігових коштів (рефінансування короткострокових запозичень). Позичальник зобов`язується використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо чи опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами (п.1.5 договорів, в редакції додаткових договорів №1 від 16.08.2013).
		Відповідно до п.4.1 та 4.2 договору, в день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди (відповідно до форми, наведеної в додатку №1 до цього договору) до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід`ємною частиною цього договору. Зобов`язання банку з надання траншу кредиту по договору виникають лише у разі укладення відповідної додаткової угоди до цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення і траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.
		Згідно п.п.6.1-6.4 договорів позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору методом факт/факт на фактичну суму заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Згідно із п. 9.3 договору сторони визначили, що  для цілій договору днем здійснення Позичальником будь-якого платежу по цьому договору вважається день зарахування коштів на рахунок № 2909.
		Проценти, нараховані відповідно до п.6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів наступних за днем закінчення періоду. Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п.1.4 цього договору позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.
		Позичальник зобов`язується повертати банку кожен з траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору (п.8.1 договорів).
		Пунктом 9.1 договорів передбачено, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюються в валюті, в якій надається кредит.
		Надання кредиту здійснюється шляхом переказу грошових коштів з позичкового рахунку позичальника за реквізитами, зазначеними у заяві Позичальника про надання цього кредиту (п.9.2 договорів).
		Відповідно до п.10.1 договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору.
		Договори набувають  чинності з дати їх підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за  договором (п.12.3 договору).  
		На підставі кредитного договору-1 ДП «Донецька залізниця» звернулось з листом від 29.11.2013 №НЗЕ-10/3867 до Позивача, в якому просила надати 02.12.2013 кредит у розмірі 1  251  094,71 доларів США, терміном до 02.12.2016 на поповнення обігових коштів.
		          Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-1, надав позичальнику транш кредиту в сумі 1  251  094,71 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3).   Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
		          На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП «Донецька залізниця» кошти  в сумі 1  251  094,71 доларів США, що еквівалентно 10  000  000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300313 від 02.12.2013, виписками по рахункам обліку заборгованості відповідача.
		          З розрахунку  заборгованості за договором вбачається, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом, в порядку передбаченому розділом 6 кредитного договору-1, за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 850 370 доларів США, з яких 838  064,15 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 62  420,43 долари США у справі №905/2252/18). 
		          Також, відповідно до п.10.1 договору позивачем нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020  в розмірі 4  812  730,17грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 324  913,64грн.
		На підставі кредитного договору-2 ДП «Донецька залізниця» звернулось з листом від 29.11.2013 №НЗЕ-10/3865 до Позивача  в якому просила надати 02.12.2013 кредит у розмірі 1  251  094,71 доларів США, терміном до 02.12.2016 на поповнення обігових коштів.
		          Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-1, надав позичальнику транш кредиту в сумі 1  251  094,71 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3).  ).   Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
		          На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП «Донецька залізниця» транш кредиту в сумі 1  251  094,71 доларів США, що еквівалентно 10  000  000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98299428 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість  відповідача.
		          Крім того, з розрахунку заборгованості за договором вбачається, що банком нараховано проценти за користування кредитом, в порядку передбаченому розділом 6 кредитного договору-2, за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 850  370 доларів США, з яких 838  064,15 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 62  420,436 долари США у справі №905/2251/18). 
		          Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020  в розмірі 4  812  730,17грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 324  913,64грн.
		На підставі кредитного договору-3 ДП «Донецька залізниця» звернулось з листом від 29.11.2013 №НЗЕ-10/3866 до Позивача,  в якому просила надати 02.12.2013 кредит у розмірі 2  502  189,42 доларів США, терміном до 02.12.2016 на поповнення обігових коштів.
		          Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-1, надав позичальнику транш кредиту в сумі 2  502  189,42 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3).  ).   Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
		          На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП «Донецька залізниця» транш кредиту в сумі 2  502  189,42 доларів США, що еквівалентно 20  000  000,03 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300696 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам відповідача, на яких обліковується заборгованості.
		          Крім того, з розрахунку заборгованості за цим договором вбачається, що банком нараховано проценти за користування кредитом, в порядку передбаченому розділом 6 кредитного договору-3, за період з 30.08.2015 по 29.07.2020 в загальній сумі 1  476  160,37 доларів США, з яких 1  451  548,67 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 124  840,88 доларів США у справі №905/2253/18). 
		          Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020  в розмірі 9  625  460,35грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 649  827,49грн.
		На підставі кредитного договору-4 ДП «Донецька залізниця» звернулось з листом від 29.11.2013 №НЗЕ-10/3869 до Позивача, в якому просила надати 02.12.2013 кредит у розмірі 6  255  473,54 доларів США, терміном до 02.12.2016 на поповнення обігових коштів.
		          Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-1, надав позичальнику транш кредиту в сумі 6  255  473,54 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3).  ).  Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
		          На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП «Донецька залізниця» транш кредиту в сумі 6  255  473,54 доларів США, що еквівалентно 50  000  000,01 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300551 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість  відповідача з 30.04.2013 по 22.10.2018, з 30.04.2013 по 14.12.2020.
		          Крім того, з розрахунку заборгованості за договором вбачається, що банком нараховано проценти за користування кредитом, в порядку передбаченому розділом 6 кредитного договору-4, за період з 28.02.2015 по 29.07.2020 в загальній сумі 4  066  757,47  доларів США, з яких 4  005  228,22 долари США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 312  102,20 доларів США у справі №905/2254/18). 
		          Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020  в розмірі 24  063  650,83грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 1  623  532,99грн.
		На підставі кредитного договору-5 ДП «Донецька залізниця» звернулось з листом від 29.11.2013 №НЗЕ-10/3868 до Позивача в якому просила надати 02.12.2013 кредит у розмірі 25  021  894,16 доларів США, терміном до 02.12.2016 на поповнення обігових коштів.
		          Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-1, надав позичальнику транш кредиту в сумі 25  021  894,16 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). ).   Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
		          На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП «Донецька залізниця» транш кредиту в сумі 25  021  897,16 доларів США, що еквівалентно 200  000  000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300039 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість  відповідача.
		          Крім того, з розрахунку заборгованості за договором вбачається, що банком нараховано проценти за користування кредитом, в порядку передбаченому розділом 6 кредитного договору-5, за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 14  761  602,55 доларів США, з яких 14  515  485,56 прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 у справі №905/2250/18). 
		          Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020  в розмірі 96  254  603,33грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 6  498  274,34грн.
		          Відповідач кредитні транші видані банком на підставі відповідних договорів у строки встановлені договором не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду. 
		Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, суд виходить з наступного. 
		Відповідач звернувся до суду з клопотанням б/н від 19.01.2021 про закриття провадження у справі  в частині позовних вимог розглянутих у справі №910/537/17 в сумі 50  313 887,50 доларів США, посилаючись на наявність рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		          В запереченнях вих.№1161/4/06-2 від 02.02.2021 позивач просить відмовити у задоволенні клопотання б/н від 19.01.2021 про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що оскільки спір щодо заявлених вимог по суті не вирішено, наявні неврегульовані питання між сторонами, наявна непогашена заборгованості за договорами, то рішення суду щодо предмету спору не прийнято та підстави для закриття провадження відсутні.
		          Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до  пунктів 2,  4,  5  частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених  частиною другою  статті 175 цього Кодексу.
		Згідно п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо  є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Таким чином, суд закриває провадження у справі якщо є рішення суду, яке набрало законної сили або ухвала про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/537/17 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Донецька залізниця», за участю Прокуратури міста Києва про стягнення 47  764  014,34дол.США та 59  600 601,04грн - відмовлено. Судом встановлено, що вимоги в межах справи 910/537/17 частково співпадають з вимогами в межах справи №905/2043/18 в частині стягнення заборгованості за наданими кредитами та частково по стягненню відсотків.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №910/537/17 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 - без змін.
		Вказані судові рішення прийняті із посиланням на передчасність вимог позивача до АТ та з посиланням  на Постанови КМУ №№ 200, 640, інформацію з ЄДР про правонаступництво АТ після внесення майна до статутного капіталу правонаступника (№ запису 10701070033060039 від 2.12.2016 року), а також на  постанови Верховного суду від 15.03.2017 у справі №910/6426/16, від 31.05.2018 у справі №910/1879/17, від 08.02.2017 у справі №3-1586гс16 та №3-1417гс16, від 19.04.2018 у справі 910/653/17.
		Приймаючи рішення про розгляд справи по суті в межах справи № 905/2043/18, суд виходив з наступного.
		21.03.2012 року вступив в дію Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування». Закон визначив правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Таке рішення, було прийняте Кабінетом  Міністрів України 25.06.2014 року у формі Постанови № 200  «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"». З моменту прийняття такого рішення Законом вводяться обмеження щодо суб`єктів на базі яких утворюється АТ, вони підпадають під особливий контроль центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.   До переліку цих суб`єктів увійшло Державне підприємство «Донецька  залізниця».
		На час отримання кредитів Державним підприємством рішення про створення Акціонерного товариства прийнято не було, проте держава в особі  Міністерства інфраструктури України 7.03.2013 року та 11.06.2013 року   погодила залучення  ДП  довгострокових кредитів за умови їх відповідності наступним умовам : розмір запозичення 1  106 030  000, 00 грн., граничний рівень ставки до 25% за кредитами в гривні, 13% річних в доларах США,  термін користування не менше 3 років, тощо.
		В свою чергу Міністерство  фінансів  України  16.07.2013 року (лист № 31-12110-17/21201) погодило здійснення довгострокового запозичення ДП «Донецька залізниця» у позивача на загальну суму 36  281  746,54 долара США,  з терміном користування 36місяців+1, зі ставкою 12% річних.
		В межах зазначених  погоджень Позивач здійснив кредитування Державного підприємства , дотримуючись всіх вимог, які визначені Міністерствами.
		У жовтні 2015 року Міністерство інфраструктури та Міністерство фінансів України  позитивно розглянуло питання щодо погодження реструктуризації боргів  ДП «Донецька залізниця» перед Позивачем по зобов`язанням, що є предметом розгляду в цієї справі.
		5.01.2017   року  Позивач, зорієнтувавшись на практику судів по справах, пов`язаних зі стягненням заборгованості по зобов`язаннях ДП «Донецька залізниця» ( справи №№ 910/537/17, 910/1154/16,910/6436/16), звернувся  до Господарського суду міста Київ з позовом  про стягнення заборгованості за вказаними вище кредитними договорами   до ПАТ «Українська залізниця». 
		12.11.2014 року КМУ постановою № 640 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» внесені зміни до Постанови № 200 , та установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 постанови № 200, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
		На підставі постанови № 640  державним реєстратором 2.12.2016 року  внесені зміни  до ЄДР (№ запису 10701070033060039) про призупинення правонаступництва  ПАТ «Українська залізниця»   за зобов`язаннями , у тому числі ДП «Донецька залізниця». Як свідчать рішення по справі №  826/5984/17, на час прийняття рішень у справі № 910/537/17 в ЄДР був запис № 10701070033060039 наступного змісту «правонаступництво щодо ДП «Донецька залізниця», ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця», ДЗ «Дорожня лікарня станції Донецьк ДП «Донецька залізниця», ДП «Донецький проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» настає згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604  після внесення майна до статутного капіталу правонаступника».
		Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до державного реєстратора Печерської районної в м. Києві державної адміністрації    Панкова О.Є., треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, ПАТ «Українська залізниця», ДП «Донецька залізниця» про визнання протиправними дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу ПАТ «Українська залізниця» та скасування запису від 02.12.2016 № 10701070033060039 (справа № 826/5984/17 ).
		Рішенням від 18.02.2018 року позивачу відмовлено в задоволені позову у справі № 826/5984/17 із посиланням на правомірність  дій реєстратора в умовах дії Постанови № 640.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду  від 30.05.2018 року  зазначене рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято нове рішення, яким позов задоволений. Апеляційною інстанцією  сформований висновок про правонаступництво АТ та незв`язаність вказівок, наданих  в межах постанови № 640 , із фактом переходу прав та обов`язків до АТ.
		29.04.2020 року Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року скасовані, провадження у адміністративній справі №826/5984/17  закрито, позивачеві роз`яснено про юрисдикцію справи господарському суду.  
		Як свідчать матеріали справи, позивач одночасно із зверненням з позовом в межах справи № 910/537/17, звертався із позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості , яка виникла  у зв`язку із невиконанням ДП «Донецька залізниця» зобов`язань за кредитним договором №  70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011 (справа №  910/653/17). Рішенням господарського суду міста Києва 13.03.2017 року у позові було відмовлено  з підстав, які співпадають з підставами викладеними у справі № 910/537/17.
		19.04.2018 року по справі № 910/653/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив остаточне рішення, яким визнав  обґрунтованими рішення попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені позову Банку та зазначив, що  АТ "Українська залізниця" не набуло прав та обов`язків, як правонаступник ДП "Донецька залізниця", тому заявлені до нього вимоги є передчасними, а твердження ПАТ "Сбербанк" про те, що висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 08.02.2017 у справі            № 3-1586гс16 та у справі № 3-1417гс16 не відповідають принципу верховенства права є безпідставними.  
		Позивач, приймаючи позицію судових органів, 6.11.2018 року звернувся до господарського суду Донецької області із позовом в межах цієї справи № 905/2043/18, визначаючи відповідачем позичальника ДП «Донецька залізниця», як того вимагала практика Верховного суду. 
		В період розгляду справи 13.06.2019 року в межах справи № 910/5953/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про відсутність єдиної правозастосовчої практики судами всіх юрисдикцій щодо питання правонаступництва двох суб`єктів - АТ «Українська залізниця» по відношенню до ДП «Донецька залізниця».
		Так, суд послався на рішення Касаційного господарського суду у справі № 905/1247/16 та на рішення Касаційний цивільний суд у постановах від 20.02.2019 у справі №242/4687/17, від 05.12.2018 у справі №236/2729/17, від 06.06.2018 у справі №219/10025/15-ц , в яких суди висловили позицію, що правонаступництво щодо ДП «Донецька залізниця» настає у порядку передбаченому  постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 , тобто після внесення майна до статутного капіталу правонаступника - АТ "Українська залізниця".
		Проте,  постановою  Касаційного господарського суду від 31 травня 2018 року у справі № 910/1879/17, суд не прийняв кінцевого рішення з підтримкою вищевказаної правової позиції,  скасував  судові рішення,  прийняті на користь саме залізниці, та направив справу на новий розгляд з тих підстав, зокрема, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінку передавальним актам, які підтверджують перехід прав та обов`язків при реорганізації,  а суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо відсутності факту правонаступництва  лише  на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
		Разом з тим, у  постанові  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/1149/16, в якій  позивачем  виступало  саме АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», суд вказав, що відповідно до  витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців  Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) зареєстроване як юридична особа 21.10.2015 року  і є правонаступником в тому числі Державного підприємства «Донецька залізниця»  .
		Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду констатував, що зазначене свідчить про відмінність як правових позицій касаційних судів Верховного Суду різних юрисдикцій щодо вже наявної чи відсутньої фактичної заміни ДП «Донецька залізниця» її правонаступником ПАТ «Українська залізниця»,  так і підходів до цього питання самої ПАТ «Українська залізниця».По-друге, ДП "Донецька залізниця" фактично  не здійснює господарську діяльність  з  01.12.2015, а її активи з зазначеного 2015 року закріплені саме за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання .
		Колегія вирішила, справу №910/5953/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Саме це рішення стало підставою для зупинення провадження у справі 905/2043/18. 
		Велика палата Верховного суду у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, а саме: у постановах від 08 лютого 2017 року у справах № 910/10474/16, № 910/5096/16, від 22 лютого 2017 року у справах № 910/11196/16, № 910/9323/16, № 910/8349/16, № 910/8325/16, від 15 березня 2017 року у справах № 910/5100/16, № 910/7780/16, № 910/7771/16, № 910/5095/16, № 910/8080/16, № 910/6426/16, від 19 квітня 2017 року у справі № 905/1690/16, від 21 червня 2017 року у справі № 905/1775/15, від 05 липня 2017 року у справі № 905/1625/16, у яких зазначено, що питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами КМУ № 200 та № 604, які пов`язують перехід прав і обов`язків ДП «Донецька залізниця» до  АТ «Укрзалізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, а також  висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від  14 лютого 2018 року у справі № 910/23138/16, від  19 квітня 2018 року у справі № 910/653/17 (справа за участю позивача та АТ «Українська залізниця» , про яку йдеться вище), від 02 травня 2018 року у справі № 905/1247/16,  висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від  06 червня 2018 року у справі № 219/10025/15-ц, від  05 грудня 2018 року у справі № 236/2729/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 242/4687/17, від  18 вересня 2019 року у справі № 220/310/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 728/1128/18, від 09 грудня 2019 року у справі №  2-920/11 та від 22 квітня 2020 року у справі № 236/3323/18  та встановила, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної    реєстрації АТ «Укрзалізниця».
		Таким чином, остаточний висновок щодо правонаступництва АТ «Укрзалізниця» за правами та обов`язками ДП «Донецька залізниця» постановлено Великою палатою Верховного суду у червні 2020. 
		До цього часу Позивач, як і інші кредитори ДП «Донецька залізниця», перебував у стані правової невизначеності. АТ «Українська залізниця» займало у питаннях правонаступництва вигідну для себе позицію в залежності від інтересів які відстоювала.   
		Суд підкреслює, що на час звернення з позовом до ДП «Донецька залізниця» в межах цієї справи, позивач діяв вимушено, в умовах набрання чинності рішень по справам №№910/537/17 та 910/653/17,  в яких, не розглядаючи матеріальні вимоги позивача, відмовлено в задоволені позовів як передчасно заявлених  до АТ «Українська залізниця», у зв`язку із ненастанням  правонаступництва через відсутність  передавальних актів між відповідачем та третьою особою, наявністю обмежувальних  записів в ЄДР щодо переходу прав  по зобов`язаннях ДП «Донецька залізниця» та в умовах сформованої судової практики з цього питання.
		За змістом ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		У п. 25 рішення ЄСПЛ  Делькур проти Бельгії Суд зазначив, що у демократичному суспільстві, за змістом Конвенції, право на належне здійснення правосуддя займає настільки чільне місце, що обмежувальне тлумачення пункту 6 статті 6. 1 (ст. 6-1) не буде відповідати меті та призначенню цього положення.
		Встановлені процесуальні обмеження щодо розгляду справи по суті в умовах існування рішень судів з цих самих питань, прийнятих в інших умовах (у тому числі сформованої судової практики), зобов`язують суд, приймаючи рішення в межах цієї справи : переконатися у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець; дослідити, чи будуть процесуальні обмеження відповідати ст. 6 Конвенції, чи переслідують ці обмеження легітимну мету та чи існує розумна пропорційності між використаними позивачем засобами та поставленою метою.
		           Суд враховує практику ЄСПЛ у справі  «Трегубенко проти України», за якою  заявник скаржився, що остаточне і обов`язкове судове рішення, винесене на його користь, було скасовано в порядку нагляду, а також що судове провадження в його справі було несправедливим. Слід зазначити, що на час розгляду цієї справи глава 42 Цивільного процесуального кодексу України передбачала можливість перегляду остаточних і обов`язкових рішень суду в порядку нагляду. ЄСПЛ зауважив, що, дозволяючи внесення протесту згідно з цим правилом, Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов`язкового рішення, і тому порушив принцип res judicata щодо рішення. У своєї практиці Суд дотримується тієї думки, що це питання має розглядатися з урахуванням принципу юридичної визначеності, а не просто як втручання з боку виконавчої влади. Тому у вказаній справі Суд дійшов висновку, що, застосувавши  процедуру нагляду з метою скасування судового рішення, винесеного на користь заявника, Пленум Верховного Суду України порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції.
		Таким чином, практика ЕСПЧ надає перевагу матеріальному праву над процесуальним у випадках, коли мова йде про забезпечення справедливого захисту та забезпечення реалізації мети правосуддя. 
		В цьому зв`язку, суд не може проігнорувати логіку ЄСПЛ у питанні сприйняття терміну «законний». Так, у справі ЄСПЛ " Санді Таймс проти Великобританії», суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким (рішення ЄСПЛ у справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства).
		Таким чином, право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нерозривно пов`язане з вимогами єдиного застосування закону (судової практики). Однакове та уніфіковане застосування закону  є передумовою для рівності перед законом, правових визначеності та передбачуваності, що є невід`ємною частиною принципу верховенства права. 
		Враховуючи викладене, нечітке регулювання питання правонаступництва АТ «Українська залізниця», відсутність сталості та єдності судової практики зумовило неможливість здійснення належного захисту позивачем свого права в суді у справі № 910/537/17, вимусило «зміритися» з позицією національних судів та звернутися з позовом до ДП «Донецька залізниця» в межах справи 905/2043/18. 
		Прийнявши до уваги Постанову Великої Палати від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, суд замінив неналежного відповідача - ДП «Донецька залізниця»  на належного АТ «Українська залізниця». Таким чином, позивач опинився у колі процесуальних документів судів , в якому захист його прав опинився під загрозою.
		Проте, якщо слідувати логіці ЕСПЛ, законодавство (судова практика) на час розгляду справи № 910/5953/17 було іншим і позов Банку визнавався передчасним. Наразі обставини змінилися настільки, що суд не може не визнати, що   позивач діє в межах іншого правового регулювання і його право підлягає захисту, як заявлене в умовах додаткових обставин.  
		Наразі позивач наполягає на задоволені позовних вимог в межах саме цієї справи, посилаючись, що перебуває у цієї процедурі з листопада  2018 року.
		Враховуючи ст. 6 Конвенції, практику ЄСПЛ, суд  зауважує, що розгляд питання щодо захисту прав позивача забезпечить досягнення мети, передбаченої ст. 6 Конвенції, якої позивач намагається досягти з 2016 року, реалізації права на справедливий розгляд його справи.  
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку у клопотанні АТ «Українська залізниця» б/н від 19.01.2021 про закриття провадження у справі - відмовити та прийняти рішення по суті із врахуванням вимог діючого законодавства.  
		За своєю правовою природою договори №07-В/13/66/КЛ-КБ, №08-В/13/66/КЛ-КБ, №09-В/13/66/КЛ-КБ, №10-В/13/66/КЛ-КБ та №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 є кредитними договорами, згідно з якими, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст.1049 Цивільного кодексу України). 
		Надання банком кредиту відповідачу в розмірі 1  251  094,71 доларів США за кредитним договором-1, 1  251  094,71 доларів США за кредитним договором-2, 2  502  189,42доларів  США за кредитним договором-3, 6  255  473,54 доларів США за кредитним договором-4, 25  021  894,16 доларів США за кредитним договором-5 підтверджується відповідними меморіальними ордерами та виписками по рахунках, на яких обліковується заборгованість за договорами.
		Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що позивачем не доведено факту отримання кредитних коштів та, у зв`язку з відсутністю доступу до приміщень, майна та документів, які перебувають на тимчасово окуповані території, він позбавлений  можливості належно захистити свої права та інтереси, надати будь-які контраргументи по суті позовних вимог.
		Як свідчать матеріали справи, кредитування ДП «Донецька залізниця» здійснювалось шляхом перерахування на поточний рахунок ДП. За змістом Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточні рахунки є власними рахунками клієнтів банків. 
		Відсутність доступу до документів , які знаходяться на  тимчасово окуповані території, в умовах доступу до власних поточних рахунків, суд не може прийняти як належне обґрунтування   сумнівності кредитування.
		До того ж, матеріали справи містять листи-погодженя Міністерств фінансів та інфраструктури, з яких вбачається про обізнаність учасників справи про всі сутеві умови договорів кредитування та згоди на реструктуризацію кредитив.До матеріалів справи надані копії кредитних договорів, які не поставлені під сумнів ані відповідачем, ані третьою особою. 
		На підставі п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік передбачає  процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
		За змістом Закону на головного бухгалтера покладено відповідальність за достовірність відображення інформації в бухгалтерському обліку. Позивач надав суду довідку за підписом голови правління та головного бухгалтера, за змістом якої відповідальні особи підтверджують заборгованість за спірними кредитними договорами. 
		Інформація в довідці співпадає із заборгованістю, яка обліковується  на рахунках, виписки по яких надані до матеріалів справи.
		З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, які діяли станом на дату виникнення заборгованості,виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приймає  виписки по рахунках  та меморіальні ордери, як належні докази підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості. 
		Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 14.05.2019 у справі №910/22858/17.
		З огляду на зазначене, суд визнає вимоги позивача в загальній сумі 36  281  746,54 доларів США, з яких: 1  251  094,71 доларів США -  за договором про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013; 1  251  094,71 доларів США -  за договором про відкриття кредитної лінії №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013; 2  502  189,42 доларів США -  за договором про відкриття кредитної лінії №09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013; 6  255  473,54  доларів США -  за договором про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013; 25  021  894,16 доларів США -  за договором про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають стягненню з відповідача, як правонаступника третьої особи.
		На підставі п 6.1 кредитних договорів та відповідних додаткових договорів АТ «Сбербанк» нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 12% за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 за кредитним договором-1 в сумі 850  370 доларів США з яких: 838  064,15 доларів США - прострочені та 62  420,43 доларів США стягнуто за рішенням суду від 21.03.2019 у справі №905/2252/18; за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 за кредитним договором-2 в сумі 850  370 доларів США з яких: 838  064,15 доларів США - прострочені та 62  420,43 доларів США стягнуто за рішенням суду від 04.04.2019 у справі №905/2251/18; за період з 30.08.2015 по 29.07.2020 за кредитним договором-3 в сумі 1  476  160,37 доларів США з яких: 1  451  548,67 доларів США - прострочені та 124  840,88 доларів США стягнуто за рішенням суду від 21.03.2019 у справі №905/2253/18; за період з 28.02.2015 по 29.07.2020 за кредитним договором-4 в сумі 4  066  757,47 доларів США з яких: 4  005  228, 22 доларів США - прострочені та 312  102,20 доларів США стягнуто за рішенням суду від 04.04.2019 у справі №905/2254/18; за період з 30.08.2015 по 29.07.2020 за кредитним договором-5 в сумі 14  761  602,55 доларів США з яких: 14  515  485,56 доларів США - прострочені та 1  248  408,76 доларів США стягнуто за рішенням суду від 21.03.2019 у справі №905/2250/18.
		Відповідач заперечує проти заявлених вимог та наголошує на безпідставність нарахування процентів банком після закінчення строку кредитування тобто після 02.12.2016, просить суд застосувати позовну давність до процентів нарахованих за період до 29.10.2015 включно та зазначає про неправомірність нарахування процентів, заборгованість за якими відступлена. 
		У запереченнях щодо правомірності нарахування процентів  після спливу строку, встановленого договором, тобто після 2.12.2016 року , відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного суду у справі № 912/1120/16 від 4.02.2020 року , 
		Суд зазначає, що обставини в межах справи № 912/1120/16 та справи №905/2043/18 не є подібними. На відміну від обставин, які досліджувались в справі 912/1120/16, сторони за кредитними договорами, які досліджуються в межах справи № 905/2043/18 встановили термін реалізації прав кредитодавця на нарахування відсотків та обов`язків позичальника на їх сплату  із подією зарахування коштів на рахунок кредитодавця.   
		Так, суд зазначає. На відміну від звичайної позики, кредитний договір є консенсуальним договором, який породжує для банка обов`язок надати кредит,  а для позичальника  повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, зобов`язання позичальника за кредитним договором складається з двох основних зобов`язань : повернути кредит, сплачувати проценти (ст. 1054 ЦК України). Таке цивільно-правове регулювання співпадає із вимогами Закону України «Про банки та банківську діяльність». Згідно із ст.ст. 47-49 Закону, банки здійснюють кредитування  за рахунок   розміщених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та надавати безпроцентних кредити. Таки заборонні заходи забезпечують захист інтересів вкладників, власників коштів, розміщених на рахунках в банках.
		Розділом 6 спірних кредитних договорів визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору методом факт/факт на фактичну суму заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. 
		Таким чином, сторони встановили скасувальну обставину, із настанням якої припиняються права  банка на нарахування процентів та відповідно обов`язки позичальника щодо їх сплати, що не суперечить ст.ст  212,627 ЦК України.
		У відповідності до ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. З цією нормою кореспондується  п.  9.3 кредитних договорів, в якому зазначено, що для цілій цього договору днем здійснення Позичальником будь-якого платежу вважається день зарахування коштів на банківський рахунок №2909.
		За змістом ст.ст. 251, 252 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		Таким чином , сторони кредитних договорів узгодили термін повернення кредитів - до 2.12.2016 року та  термін в який припиняється право Банка та Позичальника що нарахування та сплати відсотків відповідно  - день зарахування (повернення) кредитних коштів на рахунок позивача. 
		Отже, сторони домовилися про те, що за користування коштами банку, позичальник до дня зарахування   коштів на рахунок банку, сплачує 12 % річних від суми фактичної заборгованості.    
		Крім викладеного, суд наголошує, що в зазначених умовах договорів, а також враховуючи валюту виконання зобов`язань (долари США) , що виключає застосування  інфляційних нарахувань, суд не може погодитися з позицією відповідача, що у спірних відносинах правомірним є нарахування лише 3 % річних за користування кредитними коштами після 2.12.2016 року. Такий підхід, у даному  випадку, направлений на  заохочення до невиконання  зобов`язань, що суперечить передбаченим законодавством наслідкам, пов`язаним з невиконанням зобов`язань, які повинні покладати додатковий тягар на особу, яка порушує зобов`язання, а не ставити її в пільгове становище.  
		Враховуючи умови договору, суд зазначає про правомірність вимог позивача щодо сплати відсотків з 2.12.2016 року по 29.07.2020 року у розмірі 12 %.
		Відповідач зазначає, що до позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштам згідно договорів про відкриття кредитних ліній за період з 30.11.2014 по 29.10.2015 - №07-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.11.2014 по 29.10.2015 - №0-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.08.2015 по 29.10.2015 - №09-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період 28.02.2015 по 29.10.2015 - №10-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.08.2015 по 29.10.2015 - №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013 необхідно застосувати строки позовної давності, у зв`язку з пропуском трирічного строку для звернення до суду за цими вимогами.
		Згідно ст.256 ЦК України   позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За приписами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		          Пунктом 12.6 кредитних договорів передбачено, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.  
		З матеріалів справи вбачається, що позовна заява АТ «Сбербанк» складена 30.10.2018 та направлена до суду 01.11.2018. Умовами договору передбачено що проценти, нараховані відповідно до п.6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів наступних за днем закінчення періоду. Отже останнім днем сплати процентів за період з 30.09.2015 по 29.10.2015 є 02.11.2015, тобто трирічний термін позовної давності, враховуючи що позовна заява подана до суду 01.11.2018, за вказаних період не сплив та банком не пропущено строк на звернення до суду з вимогами про стягнення процентів за вказаний період.
		Стосовно інших строків, суд зазначає.  Позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строків позовної давності, в якій наголошує, що правові підстави для звернення з позовом до ДП «Донецька залізниця» не було, виходячи з судової практики, яка склалася протягом 2016 року,  оскільки судами приймалися рішення, якими задовольнялися вимоги до ПАТ «Українська залізниця», як до правонаступника, в тому числі на момент подання банком позову по справі №905/537/17, проте у зв`язку зі зміною судової практики судами першої та апеляційної інстанції позивачу відмовлено у задоволенні позову у справі №905/537/17 з підстав ненастання правонаступництва.
		Заперечуючи проти вказаної заяви відповідач зазначає, що звернення до АТ «Укрзалізниця» з позовом про стягнення заборгованості не було перешкодою для вчасного звернення до ДП «Донецька залізниця», як сторони кредитних договорів, тож причина пропуску позовної давності не є поважною.
		Суд зауважує, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норм на момент вчинення дії.
		Враховуючи викладені вище обставини щодо намагань позивача захистити права  у межах справ № 910/537/17, 910/653/17, позицію суду щодо розгляду справи по суті, а також враховуючи постанову Великої палати Верховного суду № 910/5953/17   від 16.06.2020 року, в якої останній фактично підтримав позицію позивача, яку  він сформував звертаючись з позовом у січні 2017 року до Господарського суду міста Києва, суд вважає поважними причини пропуску строку по вимогам, яки стосуються стягнення процентів за період з  30.11.2014 по 29.09.2015 року. 
		Згідно ч.5 ст.267 ЦК України   якщо суд визнає поважними причини пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку розглянути по суті вимоги  про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштам згідно договорів про відкриття кредитних ліній за період з 30.11.2014 по 29.10.2015 - №07-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.11.2014 по 29.10.2015 - №0-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.08.2015 по 29.10.2015 - №09-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період 28.02.2015 по 29.10.2015 - №10-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013, за період з 30.08.2015 по 29.10.2015 - №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013.
		В запереченнях б/н від 01.10.2020 відповідач наголошує на тому, що позивач втратив право вимоги заборгованості за кредитними договорами №09-В/13/66-КЛ-КБ, №10-В/3/66-КЛ-КБ, №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013 у зв`язку з відступленням такого права відповідно до договорів №№15-1/5, 15-1/7, 15-1/8, які зазначені у відповідних виписках по особовим рахункам. Крім того, згідно заперечень №2022/1867 від 21.12.2020, на думку відповідача, не підлягають стягненню сума заборгованості за договором №07-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 87  197,57 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015, №08-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 87  197,57 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015 та №10-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 250  904,48 доларів США період з 30.11.2014 по 29.06.2015 через відступлення. 
		Позивач в листі вих.№13984/4/06-2 від 07.12.2020 зазначив, що проценти за кредитними договорами №09-В/13/66-КЛ-КБ, №10-В/3/66-КЛ-КБ, №11-В/13/66-КЛ-КБ від 30.04.2013 не заявлялися в межах даної справи, а відступлення за договорами №07-В/13/66-КЛ-КБ та №08-В/13/66-КЛ-КБ не відбулось, у зв`язку з несплатою новим кредитором.
		З виписок банку з рахунків, на яких обліковується заборгованість  боржника з 30.11.2013 по 22.10.2018,  з 30.11.2014 по 30.07.2015, з 30.07.2015 по 30.10.2015, з 30.11.2014 по 31.08.2015, з 30.06.15 по 30.10.2015  вбачається, що:  1) за договором №09-В/13/66-КЛ-КБ відступлено право вимоги до боржника на підставі договору №15-1/4 від 26.06.2015 в сумі 174  399,19 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015,  договору №15-1/5 від 28.08.2015 в сумі 24  679,13 доларів США за період з 30.06.2015 по 29.07.2015, та договору №15-1/7 від 29.09.2015 в сумі 25  501,77 доларів США за період з 30.07.2015 по 29.08.2015; 2) за договором №10-В/13/66-КЛ-КБ відступлено право вимоги до боржника на підставі договору №15-1/8 від 30.10.2015 в сумі 185  093,41 доларів США за період з 30.11.2014 по 27.02.2015; 3) за договором №11-В/13/66-КЛ-КБ відступлено право вимоги до боржника на підставі договору №15-1/4 від 26.06.2015 в сумі 1  743  991,73 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015,  договору №15-1/5 від 28.08.2015 в сумі 246  791,28 доларів США за період з 30.06.2015 по 29.07.2015, та договору №15-1/7 від 29.09.2015 в сумі 255 017,66 доларів США за період з 30.07.2015 по 29.08.2015.
		Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором-3 та кредитним договором-5 період нарахування процентів починається з 30.08.2015, за кредитним договором-4  - з 28.02.2015. Отже, позивачем не включено до заявлених позовних вимог, вимоги зі сплати процентів відступлені за відповідними договорами відступлення.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (сат.514 ЦК України).
		Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
		Зі змісту розділу 7 договорів відступлення №15-1/4 від 26.06.2015 та 15-1/8 від 30.10.2015 вбачається що передача прав вимоги від банку до нового кредитора та підписання акту приймання-передачі права вимоги можливе лише після виконання наступних умов: первісним кредитором отримано від нового кредитора грошові кошти у повному розмірі від загальної ціни відступлення, або частини загальної ціни відступлення у строки, встановлені п.3.1 договору; первісному кредитору передані відповідні документи, якими надано повноваження новому кредитору на укладення цього договору та/або затвердження цього договору, якщо цього вимагає діюче законодавство України та/чи статутні документи нового кредитора.
		Моментом оплати вважається момент надходження грошових коштів на рахунок Банку (п.3.2 договорів).
		З виписок по рахунках, на яких обліковується заборгованість позичальника за відсотками, не вбачається перерахування коштів за вказаними договорами, яке б стало підставою для отримання новим кредитором права вимоги за договором №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 87  199,57 доларів США та за договором №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 в сумі 87  199,57 доларів США.
		До того ж, суд зазначає, що згідно  з ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. 
		Відповідач не довів того факту, що ним отримано повідомлення про відступлення. 
		З огляду на викладене, суд вважає недоведеним факт відступлення за кредитними договорами-1,2  за період з 30.11.2014 по 29.06.2015, у зв`язку з чим стягнення банком процентів за вказаний період  є правомірним. 
		На підставі договору №15-1/8 банком передано право вимоги відсотків  за договором про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013 у період з 30.11.2014 по 27.02.2018 включно загальною сумою 185,093,74 доларів США. Вказаний договір містить аналогічні умови щодо передання права відступлення. Перерахування вказаної суми заборгованості підтверджується банківською випискою по особовим рахункам ДП «Донецька залізниця з 30.04.2013 по 22.10.2018. Будь-які інші перерахування, з підстав відступлення права вимоги, на рахунок боржника за вказаним договором суду не доведені.
		Тож заперечення відповідача, щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором №07-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 87  197,57 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015, №08-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 87  197,57 доларів США за період з 30.11.2014 по 29.06.2015 та №10-В/13/66-КЛ-КБ в розмірі 250  904,48 доларів США період з 30.11.2014 по 29.06.2015, враховуючи вищевикладене, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		З огляду на викладене загальна заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача складає 19  838  198,05 доларів США, а  саме: 775  643,72 доларів США за договором 07-В/13/66/КЛ-КБ, 775  643,72 доларів США за договором 08-В/13/66/КЛ-КБ, 1  326  707,79 доларів США за договором 09-В/13/66/КЛ-КБ, 3  693  126,02 доларів США за договором 10-В/13/66/КЛ-КБ, 13  267 076,80 доларів США за договором 11-В/13/66/КЛ-КБ.
		З наданих документів вбачається, що Позивачем нараховано пеню за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів в загальній сумі 148  990  637грн., а саме: 4  812  730,17 грн. на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, 324  913,64 грн. на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 за кредитним договором-1; 4  812  730,17 грн. на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, 324  913,64 грн. на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 за кредитним договором-2; 9  625  460,35 грн. на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, 649827,49 грн. на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 за кредитним договором-3; 24  063  650,83 грн. на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, 1  623  532,99 грн. на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 за кредитним договором-4; 96  254  603,33 грн. на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, 6  498  274,34 грн. на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 за кредитним договором-5.
		Нарахування зазначеної штрафної санкції позивачем обумовлено,відсутністю будь-яких законодавчих заборон щодо такого нарахування, беручи до уваги, що АТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця».
		За змістом ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити        господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,   пеня).
		У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 ГК України). 
		Згідно п.10.1 кредитних договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період. За який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення : а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору. Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році.
		Таким чином, умовами договорів передбачена можливість нарахування банком пені на основну суму заборгованості та проценти за договором.
		Указом Президента України від 14.04.2014 постановлено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
		З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення запроваджені  тимчасові заходи, які регулюються Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		Пунктом 5 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону  Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		Згідно затвердженого додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" №1275 від 02.12.15р. (із змінами та доповненнями) місто Донецьк та населені пункти Донецької області входять  до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція .
		Враховуючи викладене, нарахування пені банками та іншими фінансовими установами забороняється у двох випадках: віднесення відповідних населених пунктів до переліку, де проводилась антитерористична операція та у разі якщо юридичні особи проводять або провадили господарську діяльності на такій території. 
		АТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця», яка проводила свою діяльність на території Донецької області, тобто на території проведення антитерористичної операції. 
		Враховуючи те, що на час кредитування та до 21.10.2015 року зобов`язаною особою за кредитними договорами було ДП «Донецька залізниця», яка здійснювала свою діяльність у пільговій для нарахування штрафних санкцій зоні, та було звільнено від сплати цих санкцій, суд вважає неправомірним покладати на правонаступника зобов`язання, від яких звільнений попередник. Суд зауважує, що правонаступництво зумовлює перехід прав та обов`язків однієї юридичної особи до іншої, при цьому не змінює факту того, що господарська діяльність як попередника, так і правонаступника здійснювалися/здійснюються на території проведення антитерористичної операції.
		За таких обставин суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій. 
		Стосовно стягнення заборгованості з відповідача - АТ «Українська залізниця» , суд зазначає, що проаналізувавши зміст Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету  Міністрів України № 200 від 25.06.2014  «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"», Постанови Кабінету  Міністрів України від  12.11.2014 № 640 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції», постанови Великої палати Верховного Суду від 16.07.2020 року по справі №910/5953/17, суд зробив наступні висновки: на підставі  частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці, акціонерне товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, які визначені у постанові № 200; правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємств залізничного транспорту, на базі яких створюється АТ; кредиторам таких підприємств не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ "Укрзалізниця"; датою виникнення універсального правонаступництва АТ "Укрзалізниця" щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП "Донецька залізниця".
		З огляду на зазначене суд дійшов висновку, позов Акціонерного товариства "Сбербанк" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця", про стягнення 56  119  944,59 доларів США та пені у розмірі 148  990 637 грн. - задовольнити частково.
		У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру    задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. ст.ст.12, 13,  74,  76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов Акціонерного товариства "Сбербанк" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 56  119  944,59 доларів США та пені у розмірі 148  990 637 грн. - задовольнити частково.
		           2.  Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. вул.Єжи Ґедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість в сумі 56  119  944,59 доларів США, з яких: 36  281 746,54 доларів США - основна сума заборгованості за кредитними лініями, 19  838  198,05 - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами та витрати по сплаті судового збору у розмірі 563  659,31грн.
		           3. В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
		           4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
		5. Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому            розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.          
		 
		 
		          
		          Суддя                                                                                            П.В. Демідова 
		 
		                                  У судовому засіданні 17.02.2021 року складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 1.03.2021р.
		Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...