Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/13819/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2021. Зареєстровано: 02.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 240/13819/20 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна 
		Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 
		25 лютого 2021 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Мацького Є.М. 
		суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		 
		1. 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, у якому просила:
		 
		1.1. визнати протиправною бездіяльність прокуратури Житомирської області щодо не здійснення нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні ;
		 
		1.2. зобов`язати прокуратуру Житомирської області здійснити за період з 26.03.2020 по 30.04.2020 перерахунок заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій та виплатити різницю недоотриманої при звільненні суми заробітної плати за вищевказаний період;
		 
		1.3. зобов`язати прокуратуру Житомирської області здійснити перерахунок заробітної плати за період з 25.09.2020 по 25.03.2020, включивши до її складової надбавку за класичний чин "старший радник юстиції" та надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, обчислену за вказаний період з урахуванням надбавки за класний чин та виплатити різницю недоотриманої при звільненні суми заробітної плати за вищевказаний період;
		 
		1.4. зобов`язати прокуратуру Житомирської області здійснити перерахунок суми компенсації за дні невикористаної відпустки у зв`язку із звільненням, включивши до складової її обчислення за період з 25.09.2019 по 25.03.2020 надбавку за класичний чин "старший радник юстиції" та надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, обчислену з урахуванням надбавки за класний чин, а за період з 26.03.2020 по 30.04.2020 заробітну плату, з урахуванням розміру посадового окладу згідно ст.81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу та премій;
		 
		1.5. зобов`язати прокуратуру Житомирської області здійснити коригування суми нарахованої у п.5 прохальної частини позову компенсації за дні невикористаної відпустки на коефіцієнт 6,7 та виплатити різницю між відкоригованою сумою та фактично виплаченою при звільненні сумою даної компенсації.
		 
		2. В обґрунтування позову вказала, що за період з 26.03.2020 по 30.04.2020 роки, заробітна плата відповідачем нараховувалась, виходячи з посадового окладу начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області, передбаченого постановою КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", а повинна була нараховуватися і виплачуватись відповідно до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 зумовлено застосування до спірних правовідносин норми статті 81 Закону України "Про прокуратуру", що визначають розміри та порядок виплати заробітної плати прокурорам.
		 
		3. Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (чинна до набуття чинності Законом від 19.09.2019 №113-ІX) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, а п. 2 постанови КМУ від 31.05.2012 №505 надано керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років. Вважає, що у період з 25.09.2019 по 25.03.2020 мала право на отримання щомісячної надбавки за класний чин у розмірі 2400 грн. та врахування її при установленні надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у вказаний період.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		4. 2 грудня 2020 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		5. Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати всіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 .
		 
		6. Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період із 26.03.2020 по 30.04.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		7. В решті позовних вимог відмовлено.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ
		 
		8. Апелянт ОСОБА_1 / надалі - апелянт 1/, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		 
		9. Апелянт 1 зазначила, що станом на 25.03.2020 року постанова Кабінету Міністрів України №505 передбачала надбавку за класний чин як складову заробітної плати і її врахування при установленні надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, яку вона отримувала під час перебування на посаді відповідно до розрахункового листа прокуратури Житомирської області від 30.04.2020 року, а також довідок від 30.04.2020 року. Таким чином, станом па 25.03.2020 року підстави для виключення зі складових її заробітної платті за період з 25.09.2019 по 25.03.2020 роки надбавки за класний чин були відсутні і факт набуття чинності Закону № 113-ІХ такою підставою не був. Враховуючи вище викладене, а також положення пункту 3 Розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 19.09.2019, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012№505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а також додатку 8 до вказаної постанови, а також те, що вона не була позбавлена класного чину вважає, що у період з 25.09.2019 по 25.03.2020 роки має право на отримання щомісячної надбавки за класний чин у розмірі 2400 гри. та врахування її при установленні надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у вказаний період. Виходячи з наведеного, вважає протиправною бездіяльність прокуратури Житомирської області щодо не нарахування їй за період з 25.09.2019 по
		25.03.2020 роки щомісячної надбавки за класний чин у розмірі 2400 гри. та не врахування її мри установленні надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у вказаний період.
		 
		10.Апелянт Житомирська обласна прокуратура / надалі апелянт 2/, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		 
		11. Апелянт 2 зазначив, що зобов`язання їх судом першої інстанції здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період із 26.03.2020 по 30.04.2020 рік з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", є протиправним, так як вона не пройшла атестацію, а тому немає права на перерахунок зарплати. 
		 
		ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		12. Апелянт 1 із грудня 1999 року працювала в органах прокуратури.
		 
		13. Наказом №97к від 28.04.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокурори Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України ""Про прокуратуру" 30 квітня 2020 року.
		 
		14. Згідно довідки №18-442 вих-20 від 30.04.2020 р. апелянту 1 за квітень 2020 року було нараховано та виплачено: оклад - 6180,00 грн. , вислуга, компенсація за невикористану відпустку, надбавку за виконання ОВР, премія, індексація. Всього 84813,32 грн. 
		 
		15. Як вбачається з відповіді на звернення №18-566вих-20 від 28.08.2020 року, надбавка за класний чин за період з 25.09.2019 р. по 25.03.2020 р. ОСОБА_1 не нараховалась. Також вона не нараховувалась при обчисленні надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важливої роботи у вказаний період.
		 
		16. Вважаючи протиправною бездіяльність апелянта 2 в частині нарахування посадового окладу у розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та невиплати надбавки за класний чин і неврахування її при обчисленні надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важливої роботи, апелянт 2 звернулась до суду за захистом свої прав.
		 
		 
		ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
		 
		17. Апелянт 1 зазначила, що що ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (чинна до набуття чинності Законом від 19.09.2019 №113-ІX) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, а п. 2 постанови КМУ від 31.05.2012 №505 надано керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років. Вважає, що у період з 25.09.2019 по 25.03.2020 мала право на отримання щомісячної надбавки за класний чин у розмірі 2400 грн. та врахування її при установленні надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у вказаний період. 
		 
		18. Апелянт 2 вказав, що відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (Додаток №2) розмір окладу начальника відділу регіональної прокуратури становить 7210 гривень. Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Отже, підстави для здійснення апелянту 1 перерахунку заробітної плати у період з 26.03.2020 по 30.04.2020 відсутні. Щодо ненарахування апелянту 1 надбавки за класний чин зазначив, що згідно пункту 1 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, визнано такими, що втратили чинність норми Закону України «Про прокуратуру» у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49 Закону, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини. Нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25.09.2019 Закону №113-ІX проводиться без врахування зазначеної надбавки.
		 
		ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ 
		 
		19. Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697), заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
		 
		20. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про прокуратуру (у редакції 1991 року) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		 
		21. Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України Про прокуратуру у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.
		 
		22. Нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25 вересня 2019 року Закону №113 проводиться без врахування зазначеної надбавки.
		 
		23. В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113 від 19.09.2019, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
		 
		24. У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (далі - Постанова №505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.
		 
		25. Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19.09.2019 №113.
		 
		26. Додаток 8 Постанови №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №171 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.
		 
		V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ 
		 
		27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих апеляційних скарг, Апеляційний Суд виходить з наступного. 
		 
		28. З набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури від 19.09.2019 №113, у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача із 25.09.2019 року відсутнє право на виплату, яку скасовано законом.
		 
		29. Колегія суддів зазначає, що збереження виплати за класний чин у підзаконному нормативно-правовому акті не може бути застосовним, за відсутності передбаченого законом права на таку виплату, оскільки заробітна плата прокурора регулюється виключно Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 81 Закону №1697-VII).
		 
		30. Отже, доводи апелянта 1 щодо перерахунку їй заробітної плати за період з 25.09.2019 р. по 25.03.2020 р. із включенням до її складової надбавки за класний чин "старший радник юстиції" є безпідставними , внаслідок чого і було судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в цієї частині.
		 
		31. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірний період апелянту 1 нараховувалась та виплачувалась надбавка за виконання особливо важливої роботи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягали у зв`язку з відсутністю порушеного права апелянта 1.
		 
		32. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність права апелянта 1 на виплату надбавки за класний чин, відсутні були підстави для обрахування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи апелянта 1 з урахуванням виплати за класний чин та відсутні були підстави для задоволення позову і в частині перерахунку суми компенсації за дні невикористаної відпустки у зв`язку із звільненням, включивши до складової її обчислення за період з 25.09.2019 р. по 25.03.2020 р. надбавку за класний чин "старший радник юстиції" та надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, обчислену з урахуванням надбавки за класний чин.
		 
		33. Окрім того, оскільки за результатом розгляду адміністративної справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині перерахунку суми компенсації за дні невикористаної відпустки у зв`язку із звільненням, колегія суддів вважає безпідставними і доводи апелянта 1 про зобов`язання Житомирської обласної прокуратури здійснити коригування суми нарахованої компенсації за дні невикористаної відпустки на коефіцієнт 6,7 та виплатити різницю між відкоригованою сумою та фактично виплаченою при звільненні сумою даної компенсації.
		 
		34. Щодо доводів апелянта 2 про відсутність у апелянта 1 права у період із 26.03.2020 р. по 30.04.2020 р. на заробітну плату з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України Про прокуратуру, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		35. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у спірний період посадовий оклад апелянта 1 становив 7210,00 грн.
		 
		36. Апелянту 1 у спірний період нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ від 31.05.2012 №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, тобто, з урахуванням положень Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014 № 79-VIII, у розмірі, встановленому Законом.
		 
		37. Відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону №1697 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		 
		38. Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		 
		39. Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		 
		40. Таким чином, положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697 зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.
		 
		41. Разом з тим, колегія суддів відмічає, що Законом №113, який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
		 
		42. Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 року №1697 Про прокуратуру слова регіональні та місцеві замінено відповідно на обласні та окружні, а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.
		 
		43. Отже, статтею 15 Закону №1697 зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону №113).
		 
		44. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113 за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (зі змінами)).
		 
		45. Разом з тим, колегія суддів відмічає, що Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування, зокрема, органів прокуратури, робота якої тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Потреба у належному матеріальному забезпеченні прокурорів випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
		 
		46. У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rec (2000)19 зазначено, що «у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури» (пункт 14).
		 
		47. Отже, незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності).
		 
		48. Згідно Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність прокуратури (пункт 14 частини першої статті 92, частина друга статті 131-1 Основного Закону України). Оскільки норми Основного Закону України, якими передбачено перелік питань, що регулюються виключно законами України, мають імперативний характер, то всі рішення мають бути ухвалені у формі закону.
		 
		49. Закон №1697, із змінами, як передбачено у його преамбулі, визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Однією із засад, на яких ґрунтується діяльність прокуратури, визначено незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків (пункт 5 статті 3 Закону).
		 
		50. Згідно приписів ч. 1 ст. 16 Закону №1697, незалежність прокурора забезпечується, зокрема, забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора (пункт 3); установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури (пункт 4); належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора (пункт 5).
		 
		51. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України (частина друга статті 16 Закону). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов`язків або прийняття ним незаконного рішення (абзац перший частини п`ятої статті 16 Закону).
		 
		52. Статтею 87 Закону №1697 встановлено особливості забезпечення функціонування прокуратури, які полягають у тому, що держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування прокуратури і діяльності прокурорів; забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає: визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування прокуратури; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів.
		 
		53. Нормою ст. 89 Закону №1697 визначено засади фінансування прокуратури: фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.
		 
		54. Відповідно до статті 90 Закону №1697, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
		 
		55. Колегія суддів вважає, що однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.
		 
		56. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).
		 
		57. Юридична визначеність є ключовою у розумінні верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми мають бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правовідносин.
		 
		58. Таку позицію зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020.
		 
		59. З наведеного вбачається, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, в частині, що «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.
		 
		60. Суд відмічає, що вимоги пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачають, що до дня початку роботи обласних прокуратур, окружних прокуратур, їх повноваження здійснюють відповідно регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, однак такий підхід стосовно прокурорів регіональних та місцевих прокуратур є дискримінаційним та порушує права прокурорів на забезпечення належних умов праці, створює передумови для посягань на їх незалежність, а також порушує положення ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
		 
		61. Разом з тим, позиція апелянта 2 пов`язана з відмовою виплачувати апелянту 1 грошове забезпечення у розмірі, встановленому ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», призводить до того, що за аналогічну діяльність, передбачену Законом України «Про прокуратуру», апелянт 1 та прокурор, який вже призначений до Офісу Генерального Прокурора, обласних та окружних прокуратур, отримують заробітну плату (грошове забезпечення), яка/яке суттєво відрізняється за своїм розміром та структурою.
		 
		62. Таким чином, колегія суддів вважає, що припис абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», який застосовано відносно позивача, не відповідає сукупності приписів частини 1 та 2 статті 24 Основного Закону і частини 2 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
		 
		63. Відповідно до вимог частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, суд першої інстанції правильно застосував правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		78. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині наявності у позивача права на перерахунок заробітної плати за період із 26.03.2020 р. по 30.04.2020 р., виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», були обґрунтованими і підлягали задоволенню. 
		 
		VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ.
		 
		64. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		65. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		66. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		67. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		68. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
		 
		69. Переглянувши судове рішення в межах апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційні скарги  ОСОБА_1 та Житомирської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційні скарги ОСОБА_1 та Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
		 
		 
		 
		Головуючий  Мацький Є.М.    Судді    Залімський І. Г.   Сушко О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...