Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/3469/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2021. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2021.

Номер судового провадження: К/9901/19568/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА (спільна)
		суддів  Касаційного  адміністративного суду у складі Верховного Суду 
		Гімона М. М., Гусака М. Б., Пасічник С. С., Усенко Є. А., Юрченко В. П.
		 
		25 лютого 2021 року 
		Київ
		справа №580/3469/19
		адміністративне провадження №К/9901/19568/20
		 
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 25.02.2021 за наслідками касаційного розгляду справи № 580/3469/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги, прийняв постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року скасував. Справу № 580/3469/19 направив для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
		Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. 
		Спірним у цій справі було питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною і скасування вимоги після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення. 
		Верховний Суд у складі судової палати дійшов висновку, що платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). 
		Не погоджуємося з ухваленим судовим рішенням, виходячи з такого.
		КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
		Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон № 2464-VI.
		Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
		Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).
		Відповідно до абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. 
		При цьому, абзац десятий наведеної статті регламентує, що у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
		Вважаємо, що правове регулювання, наведене у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI свідчить про те, що законодавець передбачив спеціальний десятиденний строк як для сплати суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, так і для оскарження вимоги до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Такий строк обраховується з дня отримання платником єдиного внеску відповідної вимоги.
		Оскарження вимоги в адміністративному порядку до органу вищого рівня не позбавляє особу права звернутися до суду з відповідним позовом і не змінює тривалості процесуального строку звернення до суду, а лише впливає на момент, з якого розпочинається його обрахунок. У випадку застосування такої процедури, десятиденний строк для оскарження вимоги в судовому порядку розпочинається з дня надходження платнику єдиного внеску відповідного рішення органу ДФС за результатами розгляду скарги. 
		На наше переконання, норма абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI є спеціальною щодо статті 122 КАС України, має перевагу у застосуванні при вирішенні питання дотримання позивачами строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вона встановлює десятиденний строк для оскарження вимоги в судовому порядку, який обчислюється: 1) з дня отримання відповідної вимоги (у випадку не застосування платниками процедури адміністративного оскарження такої вимоги); 2) з дня отримання платником єдиного внеску відповідного рішення органу ДФС за результатами розгляду скарги (у випадку застосування платниками процедури адміністративного оскарження такої вимоги).
		При цьому, вважаємо, що таке розуміння норм права не свідчить про надто суворе тлумачення судом закону, оскільки інше тлумачення (надання платникам єдиного внеску тривалішого строку для звернення до суду з позовом) не створить більш сприятливих умов для платників єдиного внеску.
		Це обґрунтовується тим, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, відповідно, у випадку не вжиття платником заходів у 10-денний строк з дня її отримання шляхом або (1) сплати суми недоїмки та штрафів, або оскарження вимоги в (2) адміністративному чи в (3) судовому порядку, така вимога направляється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, встановленому Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження». Примусове виконання тягне за собою відповідні правові наслідки для боржника. 
		Тому вважаємо, що у судової палати не було підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією.
		Суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах правильно застосували частину четверту статті 25 Закону № 2464-VI, формулюючи висновок, що строк для звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження вимоги становить десять днів з дня отримання рішення органу вищого рівня, прийнятого за результатами розгляду скарги на цю вимогу.
		Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Частина друга статті 123 КАС України встановлює, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Водночас у заяві про поновлення строку звернення до суду, а так само і в апеляційній скарзі, позивач зазначив про протиправність вимоги і необхідність застосування у спірних правовідносинах строку, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, що судами обґрунтовано визнано безпідставним. Обставин, які перешкоджали позивачеві звернутися до суду з позовом у більш стислі строки позивач не зазначав.
		Отже, вважаємо правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску на пропозицію суду не повідомив. Не наведено таких причин і в апеляційній та касаційній скаргах.
		За таких обставин, вважаємо, що за наслідками касаційного розгляду належало ухвалити постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року у справі № 580/3469/19 - без змін.
		Судді                                                                                 М. М. Гімон
		 
		                                                                                М. Б. Гусак
		 
		                                                                                С. С. Пасічник
		 
		                                                                                Є. А. Усенко
		 
		                                                                                В. П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...