Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 408/8267/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 02.03.2021. Зареєстровано: 03.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2021.
Дата набрання законної сили: 01.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/114/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.
		Доповідач -Коновалова В.А. 
		 
		Справа № 408/8267/18-ц
		Провадження № 22-ц/810/114/21
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		                                          
		  ПОСТАНОВА
		                                                     Іменем України 
		01 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Коновалової В.А.
		учасники справи:
		суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М.,
		позивач - Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк»,
		відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
		за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк»
		на рішення Біловодського районного суду  Луганської  області від 02 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Соболєва Є.О. в смт Біловодськ Луганської області,
		за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит,
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, в обґрунтування якого вказав, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредитний № 4930_134 від 30 серпня 2013 року.
		Відповідно до п.п. 2.2 - 2.4.1., 3.2.1., договору про іпотечний кредит, банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору кредит в розмірі 80000,00 грн, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних. Кредит надавався на 96 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 30 серпня 2021 року для придбання об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу.
		В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит було укладено між банком, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договір поруки від 30 серпня 2013 року.
		За договорами поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором по зобов`язаннях за договором про іпотечний кредит у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.
		В порушення вимог закону та умов договору про іпотечний кредит відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 23 серпня 2018 року утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року, у розмірі 96593,43 грн, яка складається з: 50684,30 грн - борг за кредитом, 35722,36 грн - відсотки за користування кредитом у період з 01 травня 2014 року по 22 серпня 2018 року, 1826,14 грн - інфляційні витрати банку з вересня 2016 року по серпень 2018 року за прострочення сплати кредиту, 6219,82 грн - інфляційні витрати банку з вересня 2016 року по серпень 2018 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 594,85 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01 вересня 2014 року по 22 серпня 2018 року, 1545,96 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01 вересня 2016 року по 22 серпня 2018 року.
		Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року в сумі 96593,43 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 02 грудня 2020 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року за період з 01 травня 2018 року по 22 серпня 2018 року в сумі 4807,58 грн. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року за період до 01 травня 2018 року в загальній сумі 91785,85 грн. В частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, строк сплати якої настав до травня 2018 року суд відмовив. Вирішено питання про судові витрати.
		Суд обґрунтував рішення тим, що в порушення вимог закону та умов договору про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року зобов`язання за вказаним договором боржник ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому зобов`язана сплатити заборгованість, яка виникла станом на 23 серпня 2018 року.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку пред`явлення вимоги (саме звернення з позовом до суду), а з позовом до суду банк завернувся 17 жовтня 2018 року. Враховуючи, що строком погашення чергового платежу є останній робочий день місяця, то задоволенню підлягають вимоги позивача, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості зі сплати сум (в тому числі інфляційних втрат банку та трьох відсотків річних) з першого робочого дня наступного місця, тобто починаючи з 01 травня 2018 року в загальній сумі 4807,58 грн.
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк», просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 02 грудня 2020 року в частині часткової відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 заборгованості за договором про іпотечний кредит та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення дійсних обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» вказує на те, що сторони в договорі поруки передбачили конкретний строк дії договору - 30 років, тому застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, якими передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
		Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитом виникла з 01 вересня 2016 року, а заборгованість за процентами по кредиту з 02 вересня 2014 року. З позовною заявою банк звернувся у жовтні 2018 року. Отже на момент звернення до суду будь-які строки не закінчилися.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення зазначеного судового рішення повідомлялися в порядку, передбаченому ч.2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 96593,43 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 * 100 = 176200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
		Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
		Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
		Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Із матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з солідарно з  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 рокув сумі 4807,58 грн,  та з ОСОБА_1 заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 91785,85 грн не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону та умов договору про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року зобов`язання за вказаним договором боржник ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому зобов`язана сплатити заборгованість, яка виникла станом на 23 серпня 2018 року.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку пред`явлення вимоги (саме звернення з позовом до суду), а з позовом до суду банк завернувся 17 жовтня 2018 року. Враховуючи, що строком погашення чергового платежу є останній робочий день місяцю, то задоволенню підлягають вимоги позивача, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості зі сплати сум (в тому числі інфляційних втрат банку та трьох відсотків річних) з першого робочого дня наступного місця, тобто починаючи з 01 травня 2018 року в загальній сумі 4807,58 грн.
		Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно із положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Судом встановлено, що 30 серпня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та  ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 4930_134, за умовами якого банк надав  ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80000 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки  за користування кредитом у розмірі 17 % на рік, строком на 96 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 30 серпня 2021 року для придбання об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу.
		Позивач свої зобов`язання за кредитним договором про іпотечний кредит № 4930_134виконав у повному обсязі, надавши відповідачу  ОСОБА_1 кредит.
		Згідно п. п. 2.4.2., 2.4.3., 3.3.2., 3.3.3. договору про іпотечний кредит повернення кредиту та сплата процентів здійснюються позичальником згідно з графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором. Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 833,33 грн та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок основної суми за кредитом, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної договором. Проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного договором. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день фактичного користування кредитом.
		Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
		З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено між банком, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 договір поруки від 30 серпня 2013 року 
		Відповідно до п. 2.1. договору поруки від 30 серпня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та  ОСОБА_1 іОСОБА_4 (поручитель) поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. 
		У зв`язку з неналежним виконанням позичальником  ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит станом на 23 серпня 2018 року заборгованість складає 96593,43 грн, з яких: 50684,30 грн - борг за кредитом, 35722,36 грн - відсотки за користування кредитом у період з 01 травня 2014 року по 22 серпня 2018 року, 1826,14 грн - інфляційні витрати банку з вересня 2016 року по серпень 2018 року за прострочення сплати кредиту, 6219,82 грн - інфляційні витрати банку з вересня 2016 року по серпень 2018 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 594,85 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01 вересня 2014 року по 22 серпня 2018 року, 1545,96 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01 вересня 2016 року по 22 серпня 2018 року.
		Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, яка виникла у позичальника станом на 23 серпня 2018 року, то борг по кредиту прострочений становить 19850,77 грн, борг по кредиту строковий становить 30833,53 грн.
		Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті251,252 ЦК України).
		Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
		З аналізу зазначених вище норм вбачається, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року за № 6-223цс16, у постанові від 19 жовтня 2016 року № 1265цс15, у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12, які згідно зі ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для судів.
		Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
		При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).
		Як зазначалось вище, пунктом 3.3.3. договору про іпотечний кредит передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 833,33 грн та сплачувати проценти нараховані банком щомісячно.
		Зазначені обставини свідчать про те, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі договору.
		Кредит надавався позичальнику строком на 96 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 30 серпня 2021 року.
		Пунктом 10.1.1. договору поруки визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 30 років з моменту підписання договору, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язання за кредитним договором та зобов`язань поручителя за цим договором.
		Згідно п. 10.1.2. договору поруки до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань поручителя - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо) застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 років.
		       Проте, слід зазначити, що положення про застосування строку позовної давності не розповсюджуються не правовідносини щодо поруки. 
		Пунктом 10.3.1. договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором. 
		Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
		Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов`язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.
		Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: 1) протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); 2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги та якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
		Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
		Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
		Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження  № 14-145цс18), строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.
		Оскільки строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо за кожним щомісячним платежем, припинення поруки визначено з моменту повного виконання, тому застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК України (перше речення частини), якими передбачено, що порука припиняється зі спливом шестимісячного строку, а відтак стягнення заборгованості за договором про іпотечне кредитування з поручителя  ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з  ОСОБА_1 має відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання.
		З матеріалів справи вбачається, що з позовом позивач  звернувся до суду 17 жовтня 2018 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті  відправлення, тому порука є такою що припинена в частині щомісячних платежів, строк внесення яких настав за шість місяців до звернення і цим позовом.  Таким чином, порука в частині щомісячних платежів, строк виконання яких настав до 17 квітня 2018 року припиненана підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. 
		Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань
		Щодо вимог позивача про стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту з поручителя, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		За умовами договору про іпотечний кредит відповідач ОСОБА_1 отримала кошти на придбання квартири, отже кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника. 
		Згідно п. 1.1. договору про іпотечний кредит вимога - письмовий документ ( в тому числі письмове повідомлення з вимогою виконати зобов`язання/будь-яку його частину, вимога про дострокове повернення кредиту з ініціативи банку), який направляється банком позичальнику та містить вимогу про виконання позичальником порушеного зобов`язання, його зміст, розмір та валюту та дату складання вимоги.
		В пункті 4.2.2.договору про іпотечний кредит від 30 вересня 2013 року передбачено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами більше ніж на три місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно.
		Повідомлення за договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис іншої сторони.
		Отже, умовами договору про іпотечний кредит передбачено право банку на дострокове стягнення в примусовому порядку заборгованості за умови наявності у позичальника простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами більше ніж на три місяці та направлення письмової вимоги і отримання іншою стороною.
		В матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника та поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту в сумі 79442,78 грн за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року у зв`язку з невиконанням зобов`язань. 
		Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували як факт направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит № 4930_134 від 30 серпня 2013 року, так і її отримання відповідачами, у порядку та на умовах передбачених договором. 
		Крім того, слід зауважити, що надані позивачем до позовної заяви повідомлення про вручення поштового відправлення не є достовірними та достатніми доказами, підтверджуючими направлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачам, оскільки в повідомленні поштова адреса відповідачів зазначена: ВПЗ № 4 бульвар Дружби Народів, 32 м. Сєвєродонецьк Луганська область, тобто адреса поштового відділення.
		В  постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок, що «частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором»; «…суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту»; «…порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».
		Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10 червня 2017 року, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
		Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
		Враховуючи, що умовами договору про іпотечний кредит від 30 серпня 2013 року передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів, проте банком не дотримано передбачені договором умови та положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів з поручителя за договором про іпотечне кредитування.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з поручителя строкової кредитної заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. 
		       З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. 
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» залишити без задоволення.
		Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 02 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 
		Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року.
		 
		Головуючий                                                                                    В.А. Коновалова
		Судді В.М. Луганська 
		 
		О.Ю. Карташов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...