Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1728/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2021. Зареєстровано: 10.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2021.
Дата набрання законної сили: 10.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.03.2021 Справа № 908/1728/20
		м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
		суддів  Кощеєва І.М., Чус О.В.,
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-16" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2020 у справі №908/1728/20 (суддя Топчій О.А., повне рішення складено 15.09.2020)
		за позовом Каховського міжрайонного управління водного господарства, м. Каховка, Херсонська область
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-16", м. Бердянськ, Запорізька області
		про стягнення 72 333 грн 00 коп. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		- рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.09.2020 у справі №908/1728/20 позовні вимоги Каховського міжрайонного управління водного господарства задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Гідротех-16" на користь позивача стягнуто збитки в сумі 67 833 грн 00 коп., в решті в позові відмовлено;
		- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених договором зберігання №А-76/18 від 17.12.2018 та договорами капітального ремонту № №Б-75/19, Б-76/19 від 01.03.2019 в частині зберігання та повернення насосів ЦН 400-105 інвентарний номер 101410707 та ЦН 400-105 інвентарний номер 101410711, переданих позивачем відповідачу на підставі актів приймання-передачі № ГД-0000046/1 та №ГД-0000046/2 від 18.12.2018, та подальшої їх втрати відповідачем, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки; з урахуванням поданого позивачем звіту про незалежну оцінку ринкової вартості насосів, загальна вартість яких складає 67 833 грн 00 коп., господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у вказаній в звіті сумі;
		- при відмові в задоволенні позову господарським судом зазначено, що підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення незалежної оцінки вартості обладнання відсутні, оскільки докази понесення таких витрат не представлені; 
		- не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ "Гідротех-16", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та у задоволенні позову відмовити;
		- апеляційна скарга мотивована тим, що:
		відповідач не отримував копію позовної заяви з додатками, господарський суд не перевірив на сайті "Укрпошта" відомості щодо отримання її товариством, не зобов`язував позивача здійснити дії щодо належного вручення позову та додатків до нього, чим порушив право відповідача на захист порушеного права шляхом подання відзиву та доказів на підтвердження своєї позиції, оскільки не були відомі вимоги та суть претензії позивача;
		відповідач просив господарський суд продовжити строк для подання відзиву та зобов`язати позивача направити на його адресу копію позовної заяви з додатками, судом вказане клопотання було задоволено, у зв`язку з цим двічі відкладено розгляд справи, проте станом на день винесення оскаржуваного рішення відповідачем так і не було отримано позовної заяви;
		21.10.2020 представником товариства проведено ознайомлення з матеріалами справи та виявлено, що у матеріалах справи міститься фіскальний чек із номером і датою відправлення, відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" статус відправлення - "невдала спроба вручення (передача на зберігання) відправнику", що свідчить про неотримання позовної заяви товариством;
		договір відповідального зберігання №А-76/18 від 17.12.2018 підписано вже після крадіжки насосів, що знаходились у відповідача на підставі укладених між сторонами договорів на капітальний ремонт насосів, що підтверджується копією з електронної пошти;
		з огляду на викладене відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку ненадання доказу до суду першої інстанції та прийняти до розгляду в якості такого доказу  договір відповідального зберігання №А-76/18 від 17.12.2018 та фотокопію з електронної пошти, що підтверджує дату відправлення договорів;
		одночасно скаржником заявлені клопотання про призначення по справі оціночної експертизи насосів та про витребування у позивача документів щодо їх балансової вартості;
		- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи господарським судом позивач повідомлений шляхом направлення на його електронну адресу копії ухвали апеляційного суду про відкриття провадження у даній справі.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 ТОВ "Гідротех-16" поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гідротех-16", ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2018 між Каховським міжрайонним управлінням водного господарства (поклажодавцем) та ТОВ "Гідротех-16" (зберігачем) укладено договір відповідального зберігання №А-76/18 (а.с. 10 т.1), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку дії договору наступне майно: насос ЦН-400-105 у кількості 2 шт, з метою проведення його подальшого ремонту.
		Відповідно до п. 1.2. договору відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.
		Пунктом 2.1. договору передбачено, що поклажодавець має передати майно, зазначене в п. 1.1. договору, відповідно до акту прийому-передачі. Зберігач підписує акт прийому-передачі на підтвердження приймання майна на зберігання.
		Згідно з п.п. 2.2.2. договору закінчення зберігання  до пред`явлення поклажодавцем вимоги про повернення йому майна. 
		В п.п. 3.1.6. договору сторони узгодили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за актом приймання-передачі протягом 5 днів після припинення/розірвання договору/отримання вимоги від поклажодавця щодо повернення майна.
		Умовами п.п. 3.1.7. договору відповідального зберігання передбачено, що відповідач несе відповідальність за втрату, пошкодження майна. 
		18.12.2018 насоси ЦН 400/105 інвентарний номер 101410707 та інвентарний номер 101410711 передані зберігачу за актами приймання-передачі №ГД-0000046/1 та №0000046/2, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. 11-12 т.1).
		01.03.2019 між Каховським міжрайонним управлінням водного господарства (замовником) та ТОВ "Гідротех-16" (виконавцем) укладено договори на капітальний ремонт № Б-75/19 (а.с. 13-14 т.1) та № Б-76/19 (а.с. 20-21 т.1), предметом яких є проведення капітального ремонту вищезазначених насосів виконавцем відповідно до проектно-кошторисної документації.
		За умовами п. 3.3. вказаних договорів місце виконання послуг  територія виконавця. Транспортування обладнання  до виконавця здійснюється транспортом замовника, після виконання робіт від виконавця до замовника  транспортом виконавця.
		Відповідно до п. 3.7. договорів на капітальний ремонт виконавець зобов`язався також вжити всіх заходів щодо збереження ввіреного його замовником майна і нести відповідальність за його втрату або пошкодження.
		Доказів розірвання договорів, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при їх укладенні, або визнання недійсним договорів внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договорів в силу певних об`єктивних обставин.
		Листами від 16.04.2019 № 01-16/12-400 та від 28.05.2019 №01-16/12-533 (а.с. 27-28 т.1) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення насосного обладнання, в тому числі, насосів ЦН 400-105 у кількості 2 штук, які попередньо були передані позивачем відповідачу для виконання ремонту.
		17.06.2019 на замовлення Каховського міжрайонного управління водного господарства Фізичною особою-підприємцем Мартиновим П.В. проведено незалежну оцінку вартості насосу ЦН 400/105 інвентарний номер 101410707, насосу ЦН 400/105 інвентарний номер 101410711, які перебувають на балансі управління (а.с. 30-35 т.1). За результатами оцінки складено звіт, відповідно до якого ринкова вартість насосів становить:
		насос ЦН 400/105 інвентарний номер 101410707  41 001 грн 00 коп.;
		насос ЦН 400/105 інвентарний номер 101410711  26 832 грн 00 коп. .
		03.12.2019 листом № 01-15/520 (а.с. 37 т.1) відповідач повідомив позивача про те, що товариством були виконані в повному обсязі роботи по ремонту вказаних вище насосів, однак під час транспортування насосне обладнання було викрадене, у зв`язку з чим товариство пропонувало позивачу прийняти замість втрачених насосів наноси, які знаходяться у нього на відповідальному зберіганні за договорами № Б-75/19 та Б-76/19 від 01.03.2019.
		13.12.2019 листом № 01-16/12-1230 позивач повідомив відповідача про відмову у прийнятті запропонованого для повернення насосного обладнання (а.с. 38 т.1).
		Враховуючи вищевикладене, Каховське міжрайонне управління водного господарства звернулося з позовом до ТОВ "Гідротех-16" про стягнення з останнього збитків в сумі 72 333 грн 00 коп.
		Вказана сума збитків визначена позивачем, виходячи з оціночної вартості насосів, яка дорівнює 67 833 грн 00 коп. та витрат на проведення незалежної оцінки вартості матеріальних цінностей в сумі 4 500 грн 00 коп. .
		За наслідками розгляду позову Каховського міжрайонного управління водного господарства господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.
		Відповідно до ст. 16 Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Згідно зі ст. 525 Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Частиною 1 ст. 526 Кодексу встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно із ст. 629 Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 936 Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Статтею 938 Кодексу визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
		Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
		Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
		За приписами ст. 942 Кодексу зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
		Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
		Згідно з ч. 1 ст. 950 Кодексу за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 Кодексу збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до приписів ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладено обов`язок довести обставини наявності збитків, протиправності поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. 
		При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. 
		Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Обставини щодо втрати насосів зі своєї вини відповідач підтвердив у листі (а.с. 37 т.1), який надіслано на адресу позивача.
		Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме: порушення товариством умов договору відповідального зберігання №А-76/18 від 17.12.2018 в частині збереження переданого йому позивачем майна, його втрати, ненадання належних та допустимих доказів, які б спростували таке порушення, наявність всіх необхідних складових для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 67 833 грн 00 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки саме у вказаній сумі, враховуючи наявний в матеріалах справи звіт про незалежну оцінку ринкової вартості насосів, підтверджено понесені позивачем збитки.
		Статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Посилання відповідача на те, що договір відповідального зберігання №А-76/18 від 17.12.2018 підписано вже після крадіжки насосів, які знаходились у нього на підставі укладених між сторонами договорів на капітальний ремонт насосів, що підтверджується копією з електронної пошти із зазначенням дати відправлення договорів, є необґрунтованим, оскільки датою укладення (підписання) договору є дата зазначена безпосередньо у самому договорі, а не дата направлення його засобами електронного поштового зв`язку на адресу іншої сторони.
		Так, датою укладення договору відповідального зберігання № А-76/18 є 17.12.2018.
		Також, на виконання наведених вище процесуальних норм належні докази в підтвердження обставин щодо часу крадіжки насосів, скаржником не представлені.
		Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з неотриманням товариством на день прийняття оскаржуваного рішення копії позовної заяви з додатками, чим було порушено його право на захист, подання відзиву та доказів на підтвердження своєї позиції, оскільки йому не були відомі вимоги та суть претензії позивача, спростовується наступним.
		До позовної заяви управлінням додані докази направлення її копії з додатками на адресу ТОВ "Гідротех-16" (вул. Комунарів, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100), що підтверджується описом вкладення до листа та фіскальним чеком на оплату відправлення (а.с. 7-8 т.1).
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 51-52 т.1) місцезнаходженням ТОВ "Гідротех-16" є вул. Комунарів, 14, м. Бердянськ, Запорізька область.
		28.07.2020 на адресу господарського суду від ТОВ "Гідротех-16" надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позов, в якій товариство посилалось на те, що з отриманої ухвали суду від 08.07.2020 стало відомо про відкриття провадження у даній справі та встановлення господарським судом строку для подання відзиву, однак товариство не отримувало копію позовної заяви з додатками, що унеможливлює подання відзиву на неї, просило продовжити строк для його подання (а.с. 61 т.1).
		Ухвалою господарського суду від 30.07.2020 вказане клопотання ТОВ "Гідротех-16" задоволено, розгляд справи відкладено та встановлено відповідачу в строк до 11.08.2020 для подання відзиву на позовну заяву.
		30.07.2020 до господарського суду представником відповідача нарочно подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 71 т.1), на якій міститься відмітка, що він ознайомився з матеріалами справи 21.10.2020.
		Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. 
		Крім того, процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Адже, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
		Згідно з ч. 1 статті 43 Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 910/5251/20.
		Враховуючи неодноразове відкладення господарським судом розгляду даної справи, отримання відповідачем ухвал суду, направлених на адресу, на яку і позивачем була направлена копія позовної заяви з додатками, скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді, ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву.
		Стосовно клопотання скаржника про витребування у позивача документів щодо балансової вартості насосів, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2, 3 ст. 80 Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
		Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, сторона, яка заявляє таке клопотання має обґрунтувати те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмета доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.
		При цьому, у клопотанні позивачем не зазначено, які саме обставини позивач зможе довести або спростувати шляхом витребування таких доказів.
		Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		З урахуванням вищенаведеного колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з тим, що в матеріалах справи наявні достатні докази для встановлення обставин справи і скаржник в установленому порядку не довів обставин неможливості подання відповідного клопотання до суду першої інстанції.
		Щодо клопотання скаржника про призначення у справі оціночної експертизи насосів, то вказане клопотання також не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
		Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість клопотання про призначення судової експертизи, оскільки встановлення обставин справи не потребує спеціальних знань. Крім того, скаржник не навів обставин, які мають бути встановлені або спростовані та є такими, що викликають сумнів і потребують спеціальних знань.
		При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Також, заявляючи клопотання про призначення у даній справі судової експертизи в апеляційному суді, скаржник не наводить обґрунтованих причин неможливості заявлення відповідного клопотання в суді першої інстанції в строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
		Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Запорізької області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2020 у справі №908/1728/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.
		У цьому зв`язку підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		- рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2020 у справі №908/1728/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
		- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України;
		- повна постанова складена 10.03.2021
		 
		Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
		 
		Суддя І.М. Кощеєв
		 
		Суддя О.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...