Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/82/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2021. Зареєстровано: 11.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2021.
Дата набрання законної сили: 10.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/24761/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/82/19
		адміністративне провадження № К/9901/24761/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Тацій Л.В., 
		суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (прийняте судом у складі судді Попової О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Смілянця Е.С., Залімського І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання дій протиправними, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки,   -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
		- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га, викладену у листах вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих.   №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року;
		- зобов`язати ГУ Держгеокадастру затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.
		На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що неодноразово зверталася до ГУ Держгеокадастру із заявами про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки, який попередньо було погоджено у встановленому законом порядку.
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2019 року позов задовольнив.
		Визнав протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га, викладеної у листах вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих. №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року.
		Зобов`язав ГУ Держгеокадастру затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відмови у затвердженні проекту землеустрою, оформлені листами ГУ Держгеокадастру вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих. №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року прийняті з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		29 серпня 2019 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
		У скарзі зазначає, що ГУ Держгеокадастру правомірно відмовляло позивачу у затвердженні проекту землеустрою через недоліки.
		Зокрема, зазначає, що суди не можуть втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законом.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		ОСОБА_1 зверталась до ГУ Держгеокадастру із заявою від 08 грудня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Наказом ГУ Держгеокадастру №6-6670/14-17-СГ від 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Оліївської сільської ради.
		Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2500 га ОСОБА_1 на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		У відповідності до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21 березня 2018 року №2945/82/18 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області відповідає вимогам законодавства та прийнятих відповідно до них нормативно-правовим актам. Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується.
		ГУ Держгеокадастру листом вих. №Г-3356/0-2368/0/22-18 від 03 травня 2018 року повідомило позивачу, що за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою встановлено наступні недоліки: 1) завдання на виконання робіт не відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року №266, а саме: в розділі "Характеристика об`єкта" невірно вказане цільове призначення земельної ділянки"; 2) на кадастровому плані відсутній перелік угідь, узгодити склад угідь земельної ділянки згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 28 лютого 2018 року №32-6-0.15-1339/183-18; 3) нумерація межових знаків у списку межових знаків, переданих на зберігання та кроках межових знаків не відповідає вимогам пункту 3.2 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18  травня 2010 року №376 (далі - Інструкція №376); 4) список межових знаків, переданих на зберігання привести у відповідність додатку 2 до Інструкції №  376. Позивачу також повідомлено, що на момент звернення відсутні відомості щодо прийняття Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області рішення щодо погодження затвердження проекту землеустрою. Враховуючи вищевикладене, позивачу запропоновано виправити вказані зауваження та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою.
		Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області п`ятої сесії VII скликання від 24 травня 2018 року №   80 надано погодження на затвердження ГУ Держгеокадастру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність ОСОБА_1 площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства (А.01.03) розташованої на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		ГУ Держгеокадастру листом вих. №Г-6881/0-3862/0/22-18 від 09 липня 2018 року повідомило позивачу, що за результатами повторного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою встановлено наступні недоліки: 1) на кадастровому плані відсутній перелік угідь, узгодити склад угідь земельної ділянки згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 28 лютого 2018  року №32-6-0.15-1339/183-18; 2) нумерація межових знаків у списку межових знаків, переданих на зберігання та кроках межових знаків не відповідає вимогам пункту 3.2 Інструкції № 376; 3) список межових знаків, переданих на зберігання привести у відповідність додатку 2 Інструкції №   376. Також повідомлено, що формулювання у витягу з рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області п`ятої сесії VII скликання від 24 травня 2018 року №80 не дає можливості відповідачу передати земельну ділянку і власність. Враховуючи вищевикладене, позивачу запропоновано звернутися до розробника документації із землеустрою для виправлення вказаних зауважень, внести зміни у рішення та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою.
		ГУ Держгеокадастру листом вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року повідомило позивачу, що за результатами повторного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою встановлено наступні недоліки: 1) список межових знаків, переданих на зберігання та кроки межових знаків пронумерувати та привести у відповідність до Інструкції №376; 2) матеріали польових (геодезичних) робіт привести у відповідність до пункту 4 "Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГНКТА-2.04-02-98)", затвердженої наказом Головного Управління геодезії, картографії та кадастру від 09 квітня 1998 року №56 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1998 року за №393/2833 (далі - Інструкція №56); 3) матеріали топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС привести у відповідність до пункту 7 "Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року №1075 (далі - Порядок №1075). Враховуючи вищевикладене, позивачу запропоновано виправити вказані зауваження та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою.
		ГУ Держгеокадастру листом вих. №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року повідомило позивачу, що за результатами повторного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою встановлено наступні недоліки: 1) список межових знаків, переданих на зберігання та кроки межових знаків пронумерувати та привести у відповідність до Інструкції №376; 2) матеріали польових (геодезичних) робіт привести у відповідність, до пункту 4 Інструкції №56; 3) матеріали топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури, СРНС привести у відповідність до пункту 7 Порядку №1075. Враховуючи вищевикладене, позивачу запропоновано звернутися до розробника документації із землеустрою для виправлення вказаних зауважень та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою.
		Не погоджуючись із наданими відповідями та вважаючи їх протиправними, наголошуючи, що систематична відмова у затвердженні проекту землеустрою порушує її права та законні інтереси, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
		Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		За змістом частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.
		В силу положень статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
		Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 ЗК України.
		Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
		У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
		За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Вимогами статті 66 Закону України від 22 травня 2003 року №   858-IV "Про землеустрій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №   858-IV) встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
		Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону. Інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою. Сертифікований інженер-землевпорядник має особисту печатку, на якій зазначаються його прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті).
		Використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем (далі - СРНС) коду 9015 за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок (далі - топографо-геодезичні роботи) регламентовано Порядком використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998  року №1075 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1075).
		Пунктом 7 Порядку №   1075 визначено, що виконання топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС, обробка результатів вимірювань, отриманих за допомогою апаратури СРНС, здійснюється юридичними та фізичними особами, що мають необхідне технічне і технологічне забезпечення та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, відповідальний за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, дотримання технічних вимог до них, норм та правил їх виконання, встановлених Мінагрополітики, за наявності Реєстраційного посвідчення (свідоцтва) установленого зразка.
		Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №   376 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №   376).
		Пунктом 2.1 Інструкції №   376 закріплено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Разом з тим, на обґрунтування правомірності не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою відповідач посилається на наявність недоліків у проекті землеустрою, що перешкоджають його затвердженню.
		Однак, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, зазначені доводи представника відповідача є безпідставними, оскільки проект землеустрою було погоджено у встановленому законом порядку, що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21 березня 2018 року №2945/82/18, відповідно до якого проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятих відповідно до них нормативно-правовим актам. Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується.
		Погодження на затвердження вказаного проекту землеустрою також було надано відповідним органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області п`ятої сесії VII скликання від 24 травня 2018 року №80.
		При цьому, доводи відповідача в частині невідповідності списку межових знаків вимогам Інструкції №   376 також є безпідставними, оскільки пункту 2.1 Інструкції №376 закріплено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому вказані дії правомірно не були здійснені позивачем до затвердження проекту землеустрою.
		Посилання на невідповідність проекту землеустрою вимогам пункту 7 Порядку №1075 також є безпідставними, оскільки до вказаного проекту землеустрою було надано відповідні копії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №010448 від 16 травня 2016 року та кваліфікаційного сертифікату інженера геодезиста №011742 від 11 липня 2014 року, а тому у відповідності до положень статті 66 Закону №858-IV вимоги пункту 7 Порядку №1075 дотримані.
		Крім того, як зазначили суди, при повторному поданні проекту землеустрою на затвердження до ГУ Держгеокадастру позивачем також було враховано вимоги Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року №   56 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за №   393/2833).
		Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені в оскаржених листах підстави, що унеможливлюють затвердження проекту землеустрою, відсутні.
		Суди також правильно зауважили, що юридична конструкція частини дев`ятої статті 118 ЗК України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 1861 ЗК України.
		У свою чергу, ЗК України визначено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (частина сьома статті 118 ЗК України) або для надання відмови у його погодженні (частина шоста статті 1861 ЗК України).
		Водночас, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 1861 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
		Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 1861 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
		Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
		Вимогами пункту 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600 (далі - Інструкція №   600) встановлено, що накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
		Пунктом 123 Інструкції №600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
		Тобто, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
		Тому, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
		Разом із тим, відповідачем за результатами неодноразового розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою жодного рішення у формі наказу щодо затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні не приймалося, а виключно надсилались листи рекомендаційного характеру з пропозицією повторного звернення, якими фактично відмовлялося у затвердженні проекту землеустрою, а тому відповідачем протиправно не було реалізовано обов`язку, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки, викладеної у листах вих. №Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих. №Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04   грудня 2018 року.
		Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Правомірним, у даному випадку, є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
		Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року №К/9901/4844/18 та постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1316/18 (адміністративне провадження №К/9901/58147/1).
		Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Слід зазначити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17.
		Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою є протиправною.
		В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341   Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020   року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
		З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15    січня 2020 року №   460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області  залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року -    без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                А.І. Рибачук
		                                                                                                 С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...