Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/1365/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2021. Зареєстровано: 12.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4808/194/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/1365/20 
		Провадження № 22-ц/4808/194/21 
		Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 березня 2021 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого        Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) 
		суддів:        Бойчука І.В.,Девляшевський В.А.        
		секретаря        Пацаган В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Веселова В. М. у м.Коломиї,
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк( далі АТ КБ «ПриватБанк») з звернулось в суд з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		27 липня 2020 року АТ КБ«ПриватБанк» змінив позовні вимоги і зазначав,що 31 жовтня 2005 року між сторонами укладено кредитний договір №IFU0GК00000146,згідно умовякого банкнадав ОСОБА_1 кредит урозмірі 22462,00дол США на термін до 31.10.2015 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за кредитними коштами в строки та в порядку, передбаченому договором. Відповідно до укладеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно укладеного договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Всупереч умов кредитного договору, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконував, заборгованість в добровільному порядку не погашав. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31 жовтня 2005 року в розмірі 41076,47 дол США, в тому числі 14880,37 доларів США заборгованість за тілом кредиту. Посилаючись на те, що вказана сума заборгованості була нарахована станом на 07 лютого 2013 року та заборгованість боржником не сплачена, просив стягнути з ОСОБА_1 3% річних від заборгованої суми 14880,37 доларів США за тілом кредиту за період з 07 лютого 2013 року по 03 березня 2020 року в розмірі 3152,65 дол.США, що за курсом 24.81 грн. службового розпорядження НБУ від 3.03.2020 року складає 78217.25 грн. за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31.10.2005 року.
		Рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариствакомерційний банк «Приватбанк» заборгованість за період з 4.04.2017 року по 4.04.2020 року у розмірі 2363 дол. США, що закурсом 24.81грн.службового розпорядженняНБУ від3.03.2020року складає58626.03грн за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31.10.2005 року, яка складається з 2363 дол.США  3% річних від простроченої суми та судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривнІ 00 коп. 
		Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих нею доказів. Зокрема, апелянт вказує на те, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2013року з нього проценти за користуванням кредитом, заборгованість по комісії за користуванням кредиту, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Стягнення 3% річних є безпідставними, оскільки такі вимоги є подвійним стягненням за одне й те ж правопорушення. Звертаючись до суду 04 березня 2020 року із вимогами про стягнення заборгованості по кредитному договорі №IFU0GК00000146 від 31.10.2005 року АТ КБ «Приват банк» порушує строки позовної давності, встановлені ст. 257 ЦК України.
		Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
		Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Довганюк В.М. та представник АТ КБ«ПриватБанк»  у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. 
		Крім цього, представник ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, що не суперечить вимогам закону.
		Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
		Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором №IFU0GК00000146від 31.10.2005року. Стягнення 3%річних таінфляційних витратможливе домоменту фактичноговиконання зобов`язаннята обмежуєтьсяостанніми 3роками,які передувалиподачі позову.Тому судв межах3-річногостроку позовноїдавності здати подачіпозовної заявибанком,тобтоза періодз 4.04.2017року по4.04.2020року,відповідно ч.2ст.625стягнув з відповідача на користь банку3% річних стягнуву розмірі 2363дол.США за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		З висновком суду повністю погодитись не можна з огляду на таке.
		Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Судомвстановлено, що 31.10.2005 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IFU0GA00000146, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 22462,00 дол США на термін до 31.10.2015 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за кредитними коштами в строки та в порядку, передбаченому договором (а.с.8-9).
		06 листопада 2006 року та 15 січня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди, відповідно до яких сума кредиту була зменшена та було встановлено новий графік погашення кредиту і відповідно, змінено суму щомісячного платежу(а.с.10, 11).
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31 жовтня 2005 року в розмірі 41076,47 дол США, яка складається: 14880,37 доларів США  заборгованість за тілом кредиту; 10626,46 доларів США  заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3471,40 доларів США  заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 123,68 доларів США  заборгованність по комісії за користування кредитом; 136216,34 доларів США  пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором(а.с.76,77).
		Зазначене судове рішення не виконане, що не заперечують сторони у цій справі.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 з метою забезпечення прогнозованості правозастосовчої практики відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, зазначивши наступне.
		Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з частиною другоюстатті 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
		Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
		За змістом статей524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
		Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК Українипоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).
		Таким чином, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт, інше позадоговірне зобов`язання). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		За правилом частини першоїстатті 18 ЦПК України2017 року судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Враховуючи, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31 жовтня 2005 року в розмірі 41076,47 дол США, яка складається: 14880,37 доларів США  заборгованість за тілом кредиту; 10626,46 доларів США  заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3471,40 доларів США  заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 123,68 доларів США  заборгованність по комісії за користування кредитом; 136216,34 доларів США  пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором не виконано, то до відповідача можливо застосувати заходи відповідальності, передбаченістаттею 625 ЦК Україниу вигляді стягнення3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Разом з тим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 3% річних від заборгованої суми 14880,37 доларів США за тілом кредиту за період з 31 жовтня 2005 троку по 29 січня 2013 року та 07 лютого 2013 року по 03 березня 2020 року в розмірі 3152,65 дол.США, що за курсом 24.81 грн. службового розпорядження НБУ від 3.03.2020 року складає 78217.25 грн. за кредитним договором №IFU0GК00000146 від 31.10.2005 року.
		Згідно ч.1ст 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявляв клопотання про застосування строків позовної давності.
		Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
		Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
		Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється.
		Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.
		У постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
		Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
		Суд першої інстанції врахувавши заяву відповідача від 23 червня 2020 року про застосування строків позовної давності, зробив правильний висновок про стягнення трьох процентів річних у межах загальної позовної давності тривалістю у три роки .
		Разом з тим не вірно визначено період стягнення та суму заборгованості виходячи з наступного.
		27 липня 2020 року АТ КБ «Приват банк» подано уточнена позовна заява, яка за своїм змістом є позовною заявою, оскільки змінено предмет та підстави позову, в якій заявлялось про стягнення 3% інфляційних від простроченої суми заборгованості у розмірі 14880,37 дол США. Таким чином, підлягає стягнення 3% інфляційних за період з 27.07.2017 року по 27.07.2020 року, тобто за три роки, що передували зверненню до суду з цим позовом, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
		Загальна сума 3% річних від простроченої суми заборгованості 14880,37 дол. США за період з 27.07.2017 року по 27.07.2020 року складає 1339, 23 дол. США (14880,37 дол США*3%*1095 днів ) і яка підлягає стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк»
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариствакомерційний банк «Приватбанк» заборгованість 3% річних за період 27.07.2020 року 27.07.2017 року у розмірі 1 339, 23 дол США.
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
		Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки АТ КБ «Приват банк» при поданні позовної заяви від 27 липня 2020 року не сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2101 грн, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з АТ КБ «Приват банк» підлягає стягнення в користь держави 882,84 грн ( (2102 грн :100 %)*42 %).грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог . 
		Так, розмір задоволеної суми 1339, 23 дол США з заявленої суми позову у розмірі 3152,65 дол США грн - що становить 42 % (1339, 23 * 100%) : 3152,65 грн).
		Крім того, ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 грн згідно квитанції від 04 грудня 2020 року, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, тому слід стягнути з банку на користь ОСОБА_1 788, 25 грн судового збору. 
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
		Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		Ціна позову в даній справі становить 78217.25 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2189 грн*100=218 900 грн).
		Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року скасувати.
		   Ухвалити нове рішення.
		   Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області 22.10.2004 року, зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27.07.2017 року по 27.07.2020 року розмірі 1 339, 23 дол ( одна тисяча триста тридцять дев`ять доларів 23 центи) США.
		   Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 882 (вісімсот вісімдесят дві) 84 грн судового збору в дохід держави. 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім ) грн 25 коп. за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст складено 11 березня 2021 року.
		 
		 
		 
		Судді:                            В.Д.Фединяк                                                І.В.Бойчук
		                               В.А.Девляшевський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...