Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16810/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                       КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		  
		Апеляційне провадження                                                                                                                                                                  
		№ 22-ц/824/3470/2021                                                                     
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		 
		11 березня 2021 року                                                                    місто Київ
		                                                                                              справа №753/16810/20                              
		  
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   головуючого судді: Борисової О.В.
		                     суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
		                   
		розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Урлівка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
		     
		                                                 В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просили:
		стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 :
		56802 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди;
		20000 грн. - на відшкодування моральної шкоди;
		1500 грн. - витрат за проведення оцінки майнової шкоди;
		стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 30000 грн. - на відшкодування моральної шкоди.
		В мотивування вимог посилалися на те, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій остання проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 .
		Вказували, що 02січня 2018року було зафіксовано затоплення їх квартири, що знаходиться на 5 поверсі з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться на 7 поверсі будинку.
		Зазначали, що факт затоплення їх квартири підтверджується актомобстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом затоплення 02 січня 2018 року з 7 поверху квартири № НОМЕР_1 та актом про залиття від 21 березня 2018 року, складені ОСББ «Урлівка».
		 Згідно Звіту №33/18 від 13 квітня 2018 року субєкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 розмір майнової шкоди, який завдано ОСОБА_2 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 станом на момент складання даного звіту становить    56802 грн.
		Посилалися на те, що їм також було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що їх майно було зіпсованое, що створило ряд незручностей та вплинуло на звичайний спосіб життя, стан їх здоров`я, вони перебували у постійній нервовій та психологічній напрузі.
		Вказували, що ОСОБА_3 у зв`язку з залиттям житла не відвідав свою матір, яка згодом померла, що лягло тягарем на сумлінні ОСОБА_3 .
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 розмір матеріальної шкоди в сумі 56802 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн., витрати за оплату оцінки майнової шкоди в сумі 1500 грн. та судовий збір у розмірі 840 грн. 
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судовий збір в сумі 840,80 грн.          
		В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди  відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач         ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовувідмовити в повному обсязі.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що справу розглянуто судом за її відсутності та вона не була повідомлена належним чином про дату, час і місце засідання суду.
		Вказувала, що в матеріалах справи міститься повідомлення ДП «Укрпошта», в якому зазначено, що їй особисто вручено поштову кореспонденцію за індивідуальним №0206818951091, що містить ухвалу про відкриття провадження по справі, повістку та копію позовної заяви з додатками - 21 жовтня 2020 року, але вона фактично не отримувала зазначеної кореспонденції, у зв`язку з тим, що перебувала на лікуванні та в ізоляції у зв`язку з наявністю у неї хвороби СОVID-19.
		Вважає, що вона була позбавлена права захисту своїх законних прав та інтересів під час розгляду справи. 
		Зазначала, що третя особа ОСОБА_6 , з яким вона перебуває в шлюбі, також на дату нібито врученої зазначеної кореспонденції, як фактично, так і фізично не міг її отримати у зв`язку з тим, що також перебував на лікуванні та ізоляції у зв`язку з наявністю у нього хвороби СОVID-19.
		Посилалася на те, що категорія та складність даної справи не може бути визначена, як не складна справа та/або малозначна, оскільки відповідачами по справі є неповнолітні особи, а саме:  ОСОБА_4 , 2011 року народження та ОСОБА_5 2004 року народження.
		Вказувала, що всупереч п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суддя не зупинила провадження по справі, знаючи про перебування в Дарницькому районному суді міста Києва незавершеного судового провадження по справі №753/12354/18, з тим самим предметом спору.
		Зазначала, що позивачами було подано клопотання про виклик свідків і таке клопотання не було відкликано, але суд жодної процесуальної дії, щодо розгляду даного клопотання не вчинив.
		Від позивачів до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні вказували на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 
		Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. 
		Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22 лютого 2011 року.
		Позивачі  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, проживаютьта зареєстровані у вказаній квартирі, яка розташована на 5 поверсі будинку, що підтверджується довідками ОСББ «Урлівка» та копіями паспортів позивачів.
		Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №226358065 від 01 жовтня 2020року квартира АДРЕСА_4 перебуває у спільній частковій власності відповідачів: ОСОБА_1 (14/100 частки), ОСОБА_4 (43/100 частки), ОСОБА_5 (43/100 частки).
		02 січня 2018 року відбулося залиття квартири позивача ОСОБА_2 .
		Згідно акту обстеження житлового приміщення за адресою  АДРЕСА_1 , за фактом затоплення 02 січня 2018 року з 7 поверху квартири АДРЕСА_2 , за підписом керуючого ОСББ «Урлівка» відповідно до розпорядження голови правління ОСББ «Урлівка»і заяви власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , 18 січня 2018 року керуючим ОСББ «Урлівка» у присутності заявника проведено огляд квартири АДРЕСА_5 і виявлено наступні наслідки:
		Кухня:
		на окремих ділянках відшарування штукатурки та шпалер від стін;
		набухання стінової панелі кухні;
		двері, на окремих ділянках деформація лиштви, коробки, відшарування шпону.
		Хол:
		на окремих ділянках набухання частини конструкції вбудованого шафи-купе, деформація фанери.
		Коридор: 
		на окремих ділянках відшарування штукатурки та шпалер.
		Кімната з балконом:
		на окремих ділянках відшарування штукатурки та шпалер від стін;
		на окремих ділянках відшарування штукатурки та фарби від стелі.
		Комісією у складі: керуючого компанією ОСББ «Урлівка» Мосіна О.В. - голови комісії, слюсаря сантехніка аварійної бригади ФОП « ОСОБА_8 » - організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, гарячого і холодного водопостачання - ОСОБА_9  21 березня 2018 року було складено акт про залиття, що трапилося на системі холодного водопостачання та встановлено, що 02січня 2018 року, вранці, після дзвінка мешканця квартири  АДРЕСА_5 , що знаходиться на п`ятому поверсі, 3 під`їзду, будинку АДРЕСА_6 , про те, що виникла аварія, яка спричинила витік води з верхнього поверху та на даний час відбувається залиття квартири. Після отриманої інформації щодо місця залиття, з метою мінімізації пошкоджень квартири було перекрите опалення, постачання гарячої та холодної води кухні та так званого, гостьового санвузла по першому стояку першої зони (живить 1-11 поверх). Після огляду квартири АДРЕСА_7 на восьмому поверсі, інформації отриманої від мешканців будинку, методом виключення було з`ясовано, що аварія сталася на сьомому поверсі в квартирі  АДРЕСА_2 . Мешканці квартири АДРЕСА_2 на час огляду були відсутні. 
		У акті зазначено, що наслідки від залиття квартири  АДРЕСА_5  квартирою НОМЕР_2 наступні:
		Кухня: 
		на окремих дільницях відшарування штукатурки та шпалер від стін;
		деформація, набухання стінової панелі кухні;
		двері, на окремих дільницях деформація лиштви, коробки, відшарування шпону.
		Хол: 
		на окремих дільницях набухання частин конструкції вбудованої шафи-купе, деформація фанери. 
		Коридор:
		на одній дільниці відшарування штукатурки та шпалер. 
		Кімната з балконом: 
		на окремих дільницях відшарування штукатурки та шпалер від стін;
		на окремих дільницях відшарування штукатурки та фарби від стелі.
		Фахівець ОСББ «УРЛІВКА» потрапив в квартиру АДРЕСА_2 лише через декілька годин після прибуття власника. 
		Зі слів власника квартири  АДРЕСА_2 викликати течу могла несправність системи очищення води, так званий «Зворотній осмос», що приєднана до системи холодного водопостачання квартири АДРЕСА_2 та відповідно є його зоною відповідальності. 
		Система водопостачання квартири  АДРЕСА_2 , а саме: постачання гарячої та холодної води кухні та гостьового санвузла була самостійно відключена власником до прибуття фахівця з обслуговування. 
		Після цього, в 3-му під`їзді будинку було відновлено постачання опалення, гарячої та холодної води, яке раніше було перекрите, витоку води більше не було.
		Згідно Звіту №33/18 від 13 квітня 2018 року суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 розмір майнової шкоди, який завдано ОСОБА_2 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 станом на момент складання даного звіту становить 56802 грн.
		З листа ОСББ «Урлівка» №5103-20 від 20 березня 2020 року вбачається, що погоджень або дозволів на переобладнання чи перевлаштування загальнобудинкових мережта несучих конструкцій будинку, які знаходяться в квартирі № НОМЕР_1  ОСББ «Урлівка» не надавало.
		Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.  Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК України  громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
		Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому  будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.
		Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
		Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч.2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Так, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
		У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.
		Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.  
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.
		Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі пред`явили вимоги до трьох відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .
		Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідачами по справі є неповнолітні особи, а саме: ОСОБА_4 , 2011 року народження та ОСОБА_5 2004 року народження.
		Частиною 1 статті 242 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
		Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
		Згідно з ч.ч.1, 5 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
		Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
		Отже, на час залиття квартири позивача ОСОБА_2 - 02 січня 2018 року відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були малолітніми, а на час, як розгляду справи у суді першої, так і апеляційної інстанції відповідачі:           ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є малолітньою особою, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітньою особою, в їх інтересах діє їх мати ОСОБА_1 , яка в силу закону має нести майнову відповідальність за заподіяну шкоду позивачам.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 розміру матеріальної шкоди в сумі 56802 грн., витрат за оплату оцінки майнової шкоди в сумі 1500 грн., моральної шкоди у розмірі 4000 грн. та судового збору у розмірі 840 грн. та солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 3000 грн. та судового збору в сумі 840,80 грн.          
		Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідачів та розмір завданої шкоди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актом обстеження житлового приміщення від 18 січня 2018 року, актом про залиття від 21 березня 2018 року, Звітом №33/18 від 13 квітня 2018 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності фізичної особи-підприємця      ОСОБА_7 .
		Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано презумпцію її вини у заподіянні шкоди майну позивача ОСОБА_2 та не надано доказів того, що шкода була спричинена саме не з її вини.
		Встановивши, що позивач ОСОБА_2 довела завдану їй шкоду, протиправність дій власників квартири АДРЕСА_2 , причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, колегія суддів приходить до висновку, що завдані позивачу збитки викликані залиттям квартири підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 ,      ОСОБА_5 . 
		Витрати пов`язані з проведенням оцінки майнової шкоди підтверджено у розмірі1500 грн., згідно квитанції від 13квітня 2018 року, які повинні бути відшкодовані  ОСОБА_1 .
		Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у звязку із пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).
		Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до роз`яснень, які викладені у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		У п.9 постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров`я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за  власною  ініціативою чи за   зверненням   потерпілого - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації.  При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.
		Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивачі вказували на те, що їх майно було зіпсовано, у зв`язку з затопленням з вини відповідачів, що створило ряд незручностей, вплинуло на звичайний спосіб життя, створило додаткові витрати на процес відновлення придатного для життя стану квартири. 
		Позивач ОСОБА_3 також вказував на те, що внаслідок залиття квартири йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у стресах, душевних стражданнях, обумовлених, зокрема тим, що він у зв`язку з залиттям житла на Різдво не відвідав свою матір, яка згодом померла. 
		З урахуванням того, що при розгляді справи  встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачам.
		Розмір моральної (немайнової) шкоди, яка завдана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано визначив у розмірі 4000 грн. та 3000 грн. з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив із того, що в результаті винних дій власників квартири АДРЕСА_2 , позивачам завдано моральної шкоди, оскільки у зв`язку із залиттям квартири вони перенесли моральні переживання та незручності, затоплення квартири призвело до змін у їх житті.
		При цьому, виходячи з вищевикладеного, моральна шкода також повинна бути відшкодована ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . 
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи та що повідомлення ДП «Укрпошта», в якому зазначено, що їй особисто вручено поштову кореспонденцію за індивідуальним №0206818951091 вона фактично не отримувала, у зв`язку з тим, що перебувала на лікуванні та в ізоляції у зв`язку з наявністю у неї хвороби СОVID-19, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
		У позовній заяві позивачі адресу відповідачів вказали як: АДРЕСА_4 .
		У встановленому законом порядку, суд першої інстанції звернувся до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання          ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . 
		За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 12 жовтня 2020 року, відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані  за адресою:  АДРЕСА_4 . 
		За вказаною адресою суд першої інстанції направляв відповідачу   ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_5 та третій особі: ОСОБА_6 повістку про виклик до суду на 12 листопада 2020 року о 12.30 год., копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, які були отримані останніми, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		Відповідно пункту 89 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
		Згідно з п.99-1 вказаних Правил  рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
		З наданих листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували на лікарняному, у зв`язку із загальним захворюванням амбулаторно.
		Доказів того, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не отримували, апелянтом надано не було.
		Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що категорія та складність даної справи не може бути визначена, як не складна справа та/або малозначна, оскільки відповідачами по справі є неповнолітні особи, а саме:  ОСОБА_4 , 2011 року народження та ОСОБА_5 2004 року народження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 58302 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн., завданої залиттям квартири, а відтак відповідно до ч.6 ст.19, ч.1 ст.274 ЦПК України дана справа відноситься до малозначних та повинна розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.
		Доводи апеляційної скарги про те, що: суд першої інстанції не зупинив провадження по справі, знаючи про перебування в Дарницькому районному суді міста Києва незавершеного судового провадження по справі №753/12354/18, з тим самим предметом спору; позивачами було подано клопотання про виклик свідків і таке клопотання не було відкликано, але суд жодної процесуальної дії, щодо розгляду даного клопотання не вчинив не впливають на правильність вирішення справи.
		Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року зміні в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачів майнової та моральної шкоди.
		Таким чином, з ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь:
		ОСОБА_2 :
		56802 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди;
		4000 грн. - на відшкодування моральної шкоди;
		1500 грн. - витрат за проведення оцінки майнової шкоди.
		ОСОБА_3 - 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з  ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням пропорційності задоволених вимог колегія суддів вважає необхідним стягнути з  ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5  на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1261,20 грн., а на користь ОСОБА_3 21,02 грн.
		Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
		 
		 
		 
		                                                  П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		 
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року змінити.
		 
		Викласти абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересх та інтересах малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 майнову шкоду у розмірі 56802 грн., моральну шкоду у розмірі 4000 грн., витрати за проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 1500 грн. та судові витрати у розмірі 1261 грн. 20 коп.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересх та інтересах малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судові витрати у розмірі 21 грн. 02 коп.
		 
		В решті рішення залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		                        
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...