Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/627/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 15.03.2021. Зареєстровано: 15.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2021.
Дата набрання законної сили: 05.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2021 року                                                                                      Справа № 902/627/19 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого судді                           Гудак А.В.
		судді                                                      Філіпова Т.Л.
		судді                                                       Олексюк Г.Є.
		секретар судового засідання Орловська Т.Й.
		за участю представників:
		позивача: Чубенко С.В.адвокат          
		відповідача: не з"явився   
		третьої особи 1: не з"явився
		третьої особи 2: не з"явився
		третьої особи 3: не з"явився
		третьої особи 4:  не з"явився          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного            апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" на рішення      Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19 (суддя Міліціанов Р.В., м.Вінниця, повний текст складено 27.12.2019)
		за позовом         Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії
		Української Православної церкви (Православної Церкви України)"
		с.Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл.
		до                         Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви
		(Тульчинська Єпархія УПЦ)        м.Тульчин Вінницької обл.
		треті особи,        які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-
		1. ОСОБА_1         с.Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл.
		2. ОСОБА_2         смт.Оратів Вінницької обл.
		3. ОСОБА_3         с.Скоморошки Оратівського р-ну Вінницької обл.
		4. ОСОБА_4         с.Мервин Оратівського р-ну Вінницька обл.
		про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі
		та правовстановлюючі документи
		ВСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
		1. Релігійна організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви      (Православної Церкви України)»  звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65      м2      за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області       шляхом заборони      чинити перешкоди      у      користуванні комплексом будівель та споруд та передати Релігійній організації ключі та правовстановлюючі документи на комплекс, а саме: свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02. 2012 року.
		2. В обґрунтування заявлених вимог Релігійна організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви      (Православної Церкви України)» посилається на порушення Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви права користування та розпорядження комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м., яке на праві власності належить позивачу згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02.2012 року.
		3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 року у справі №902/627/19 відмовлено повністю у задоволенні позову Релігійної організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) про: 
		- усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область шляхом заборони Тульчинській Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область ;  
		- зобов`язання Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) передати Релігійній організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область , а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 28.02.2012 року.
		 
		ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		4. Не погоджуючись з рішенням, Релігійна організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" звернулася до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову. 
		5. Обґрунтовуючи скаргу Релігійна організації зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд помилково не врахував, що в актах від 21.04.2019р., 27.04.2019 року, 01.06.2019р. та від 02.06.2019р. встановлені факти перешкоджання Релігійній організації користуватись своєю власністю, а також факти перешкоджання здійснення релігійних обрядів священниками Тульчинської єпархії. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджено факт фізичного перешкоджання Релігійній організації у проведенні релігійних обрядів. На момент подання позову, під час розгляду справи та на сьогодні існує перешкода Релігійній громаді користуватись храмом, оскільки ключі від храму та правовстановлюючі документи знаходяться в ОСОБА_1 , а підлеглі Тульчинської Єпархії чинять перешкоди в користуванні громаді своєю власністю, про що неодноразово повідомлялось в судових засіданнях та письмових поясненнях разом із доказами. Священники Тульчинської єпархії УПЦ не допускають членів Релігійної громади до храму, про що суду надавались відповідні докази. ОСОБА_1 втратив свої повноваження як керівник Релігійної громади та як настоятель цієї громади, оскільки Релігійна громада перейшла у підпорядкування ПЦУ, в той час як ОСОБА_1 залишився в підпорядкування УПЦ МП і тому не може бути настоятелем Релігійної громади. Проте, Відповідач не вжив жодних адміністративно-розпорядчих заходів щодо приведення у відповідність до закону життєдіяльності єпархії (до складу якої донедавна входив і Позивач). Відповідач наполягає на існуванні Позивача-Релігійної громади у складі Єпархії і продовжує вчиняти розпорядчі дії щодо релігійної громади та нашого храму як-то не видає новий указ про відкликання протоієрея ОСОБА_1 із посади настоятеля нашого храму. Відповідач не має жодних ні юридичних, ні духовних повноважень щодо вчинення будь-яких розпорядчих дій по відношенню до Позивача та його майна. Священники Тульчинської єпархії УПЦ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перешкоджають Релігійній громаді користуватись своїм майном з відома та за згодою керуючого Тульчинською єпархією УПЦ, бо свої дії вказані священики зобов`язані за статутом узгоджувати із правлячим єпархіальним архієреєм. Для того, щоб зайти в храм (центральний вхід) потрібно відчинити двоє дверей: перші - закриті на ключ (вбудований замок) ОСОБА_1 , другі - закриті ключем ОСОБА_1 (вбудований замок) та ключем Релігійної громади (один навісний замок). Від дверей бокових входів ключі знаходяться в виключно у ОСОБА_1 . Таким чином, позивач не може зайти до храму, оскільки ключі від дверей знаходяться в ОСОБА_1 .. Більше того, в судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що без ключів, які знаходяться у нього, Релігійна громада не може потрапити до храму. 
		Керуючим Тульчинської єпархії УПЦ "назначено" ОСОБА_1 настоятелем Свято-Покровського храму с.Новоживотів Оратівського району Вінницької області. ОСОБА_2 є благочинним Оратівського церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ, ОСОБА_3 - керівник Релігійної громади храму Казанської Ікони Божої матері села Скоморошки Оратівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код юридичної осо-би - 40703497), перебуває в штаті Тульчинської єпархії УПЦ; ОСОБА_4 - керівник Релігійної громади Святого Великомученика Димитрія Солунського села Мервин Оратівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код юридичної особи - 41618668), перебуває в штаті Тульчинської єпархії УПЦ. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чинять перешкоди у користуванні храмом нашій релігійній громаді, не лише утриманням ключів та правовстановлюючих документів, а й фізично перешкоджають увійти до храму. Отже, позивач переконаний, що священники Тульчинської єпархії УПЦ та її миряни перешкоджають користуватись релігійній громаді храмом, що належить позивачу, організовані, скеровані за указом керівництва Тульчинської єпархії УПЦ.
		6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)"            на рішення      Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 р. у справі №902/627/19 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		7. Не погоджуючись з ухваленою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" подано касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2      статті 287 Господарського процесуального кодексу України, просила скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		8. Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 року касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 у справі №902/627/19 скасовано. Справу № 902/627/19 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		9. Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року в даній справі Верховний Суд зазначив, що встановивши наявність свідоцтва про право власності на спірне майно від 19.06.2012, видане релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради Оратівського р-ну Вінницької обл. від 28.02.2012 НОМЕР_2, так і наявність реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на це майно за Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» на підставі того ж самого свідоцтва про право власності, суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам і наданим на їх підтвердження доказам оцінки не надав, достеменно не встановив, яка саме особа є власником майна, щодо усунення перешкод в користуванні яким заявлено позов у справі, яка розглядається.
		10. Водночас судом не надано оцінки положенням як статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, так і статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» у новій редакції у частині, що стосується майнових прав на об`єкти нерухомого майна релігійної організації.
		11. При цьому суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на наявність спору у справі № 120/1309/19-а, яка перебувала на розгляді Верховного Суду, щодо оспорення наказу від 02.04.2019 «Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)», не встановив та в постанові не зазначив про прийняте рішення судом касаційної інстанції за результатами розгляду справи № 120/1309/19-а, що має значення для вирішення справи      902/627/19,      оскільки стосується правомірності реєстрації нової редакції статуту з огляду на спір між засновниками, членами Свято-Покровської парафії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
		12. Крім того, Верховним Судом зауважено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі, на вирішенні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/677/20 за позовом Тульчинської єпархії Української Православної Церкви до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» про визнання недійсним рішення про реєстрацію статуту, скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви. Отже, належним чином не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності спору між Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» та Тульчинською єпархію Української Православної Церкви стосовно користування майном релігійної організації.
		 
		ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
		13. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року прийняти справу №902/627/19 до свого провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на      23 грудня 2020 року.      
		14. 14 грудня  2020 року від представника  Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» адвоката Чубенко С.В. надійшли пояснення в яких просила суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/627/19 від 27 грудня 2019 року повністю і ухвалити нове рішення: Усунути Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» перешкоди в користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 Б , шляхом заборони відповідачу чинити перешкоди позивачу в користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 Б та зобов`язати відповідача передати позивачу комплекс будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею          437,65 кв.м. за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 Б .
		15. Адвокат позивача в судовому засіданні 23.12.2020 року підтримала вимоги апеляційної скарги та надала відповідні пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №902/627/19.
		16. Адвокат відповідача в судовому засіданні 23.12.2020 року заперечив вимоги апеляційної скарги позивача в повному обсязі      та      надав відповідні пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №902/627/19.
		17. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -       ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили вимоги апеляційної скарги позивача в повному обсязі      та      надали відповідні пояснення.
		18. В судове засідання 23.12.2020 року, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3       та ОСОБА_4 не з`явилися, своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
		19. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на      15 січня 2021 року.
		20. 05 січня 2020 року від Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №902/627/19 до набрання законної сили рішення у справі №902/677/20 за позовом Тульчинської єпархії Української Православної до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" про визнання рішення недійсним, скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів.
		21. На початку судового засідання 15.01.2021 року колегією суддів, повідомлено адвоката позивача про відсутність      в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" станом на дату проведення даного судового засідання,      судового рішення щодо відкриття, повернення      або відмови апеляційної скарги Тульчинської єпархії Української Православної Церкви на рішення господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20. Тобто, станом на 15.01.2021 року, апеляційна скарга Тульчинської єпархії Української Православної Церкви на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20 залишено без руху на підставі ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року у справі №902/677/20.
		22. Враховуючи вищевикладені обставини, адвокат позивача не заперечувала щодо відкладення розгляду справи.
		23. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на      03 лютого 2021 року.
		24. Адвокат позивача в судовому засіданні 03.02.2021 року підтримала вимоги апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Крім того, адвокат позивача просила суд не розглядати  подане клопотання про зупинення провадження у справі №902/627/19 до набрання законної сили рішення у справі №902/677/20, оскільки ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2021 року у справі №902/677/20 апеляційну скаргу позивача - Тульчинської єпархії Української Православної Церкви на рішення господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20 повернуто та в результаті чого вказане рішення суду набрало законної сили. 
		25. Адвокат відповідача в судовому засіданні 03.02.2021 року заперечив вимоги апеляційної скарги позивача в повному обсязі  та  надав відповідні пояснення.
		26. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили вимоги апеляційної скарги позивача в повному обсязі  та  надали відповідні пояснення.
		27. В судове засідання 03.02.2021 року, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися, своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. 
		28. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 05 березня 2021 року.
		29. В судовому засіданні 05.03.2021 року  адвокат позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/627/19 від 27 грудня 2019 року повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
		30. В судове засідання 05.03.2021 року Тульчинська Єпархія Української Православної Церкви свого представника не направила, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. 
		31. Стаття 43 ГПК України      зобов`язує учасників судового процесу та їх представників  добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		32. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		33. Застосовуючи згідно з частиною 1      статті 3 ГПК України,      статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"      при розгляді справи частину 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		34. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представника Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви.
		35. Відповідно до      статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		ІV. Мотивувальна частина постанови.
		36. Заслухавши пояснення, адвокатів позивача, відповідача, ОСОБА_1 ,      ОСОБА_2 в судових засіданнях 23.12.2020 року, 03.02.2021 року, 05.03.2021 року адвоката позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19      змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї     постанови, в решті рішення Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19  залишити без змін, виходячи з наступного.
		37. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до указу керуючого Тульчинсько-Брацлавською      єпархією      Української Православної Церкви від      19.06.1996 № 139 священика ОСОБА_1 призначено настоятелем Свято-Покровського храму с. Новоживотів, Оратівського району Тульчинської єпархії(а.с.55 т.1). 
		38. Відповідно до рішення установчих зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, оформленого протоколом від 10.03.2007 № 1, прийнято статут Релігійної громади      Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви(а.с. 34-38,       232-234 т.1).
		39. Відповідно до пункту 1.1 Статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви ця релігійна організація є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії.
		40. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея       (п.1.2. Статуту).
		41. Згідно п. 1.7 Статуту парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і  Статуту.
		42. Членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18- річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п. 2.2. Статуту).
		43. Згідно п. 2.8. Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; разом з Парафіяльною радою скликає Парафіяльні збори; може брати участь у роботі Парафіяльної ради; у разі обрання головою Парафіяльної ради повноважне представляє парафію перед органами державної влади і управління; у рамках штатного розкладу призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійний діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії щодо проведення релігійних заходів; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення у даній парафії хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.
		44. Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (п. 3.4. Статуту).
		45. Як структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ, парафія визнає виключне право щодо розпорядження культовими будівлями та священними предметами (включаючи ікони, крім тих, що перебувають на обліку держави і становлять історичну та художню цінність) за Тульчинським єпархіальним управлінням УПЦ (п. 3.5. Статуту).
		46. У подальшому в с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області було зареєстровано юридичну особу - Релігійну громаду Свято-Покровської парафії с. Новоживотів, Оратівського району, Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) і станом на 01.02.2019 року керівником цієї юридичної особи був ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.41 т.1).
		47. Релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви 19.06.2012 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв. м, за адресою: Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б ., на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 28.02.2012 року НОМЕР_2, яке зазначене у свідоцтві(а.с. 50 т.1).
		48. 18 лютого 2019 року за релігійною громадою Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б з кадастровим номером 0523183000:01:005:0129 площею   0,377 га для обслуговування комплексу будівель і споруд Свято-Покровського храму                   (а.с. 21-22 т.2).
		49. 02 березня 2019 року проведено загальні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, що оформлено протоколом №1(а.с. 18-26, т. 1). 
		50. За результатами зборів ухвалено ряд рішень, зокрема:
		про поновлення списку Парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви;
		про зміну підлеглості  у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та перехід під канонічне підпорядкування Православної Церкви України, змінивши при цьому назву на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України);
		про обрання керівного органу Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у такому складі: голова Парафіяльної ради   ОСОБА_5 , заступник голови Парафіяльної ради - ОСОБА_11, скарбник - ОСОБА_12;
		про доручення ОСОБА_5 звернутися  до Управління у справах у справах релігій і національностей Вінницької облдержадміністрації для інформування про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та її перехід під канонічне підпорядкування Православній Церкві України і у зв`язку зі зміною назви "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви України (Православної Церкви України)";
		про прийняття статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій редакції змінивши назву на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" та доручення голові загальних зборів підписати статут від імені членів релігійної громади;
		про доручення громадянці України - ОСОБА_5 звернутися та подати необхідні документи до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації щодо внесення відповідних змін до установчих документів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, із зміною назви на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) з наданням їй права від імені релігійної громади підписувати та подавати необхідні документи, включаючи заяви (форми реєстраційних карток), цей протокол, статут релігійної громади та інші документи, передбачені чинним законодавством України, з метою внесення змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, що пов`язані з такою державною реєстрацією.                     (а.с. 18-26, 201-213 т.1).
		51. На підставі вказаного рішення загальних зборів затверджено керуючим Вінницько-Тульчинською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та зареєстровано в Управлінні у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації 02.04.2019 за № 39 Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" (Православної Церкви України) у новій редакції. За змістом пункту 1 цього статуту Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" є правонаступницею релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (Православної Церкви України), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)(а.с. 27-33, 39 т.1).
		52. Відповідно п. 4 Розділу І Статуту парафія є неприбутковою релігійною організацією, яка реєструється та здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України, Статуту Православної Церкви України, Статуту (положення) про управління Православної Церкви України, Статуту "Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)", а також цього Статуту.
		53. Відповідно п. 7 Розділу І      Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)      є юридичною особою і володіє правами у рамках, визначених цим Статутом, Статутом Православної Церкви України, Статутом (положенням) про управління Православної Церкви України та Статутом "Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)".
		54. Відповідно п. 1 Розділу ІІ Статуту органами парафіяльного управління є: загальні та парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.
		55. Загальні та парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Православної Церкви України, Статуту (положення) про управління Православної Церкви України, регулярно відвідають богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь, у богослужбовому житті. Загальні та парафіяльні збори скликаються настоятелем, парафіяльною радою (або з благословення архієрея - благочинним) не рідше одного разу на рік (п.2 Розділу ІІ Статуту).
		56. Загальні збори приймають рішення про зміну підлеглості (юрисдикції) парафії (релігійної громади). Таке рішення ухвалюється не менше 2/3 голосів від всієї кількості членів загальних зборів парафії (релігійної громади) (п.3.1      Розділу ІІ Статуту).
		57. Згідно п. 7 Розділу ІІ Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; веде облік протоколів парафіяльних зборів; повноважно представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехизаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; скликає парафіяльні збори та головує на них; має право накласти      вето      на рішення парафіяльних зборів і парафіяльної ради з наступною передачею цього питання на розгляд єпархіального архієрея або з його згоди - благочинного; може брати участь у роботі парафіяльної ради; повноважно представляє парафію перед органами державної влади та місцевого самоврядування; у рамках штатного розпису призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійній діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; наглядає за станом храму і наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь та іншої діяльності парафії у відповідності з її цілями і завданнями; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.
		58. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 29.05.2019 року за № 168406526, за Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" 27.05.2019 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв. м, до якого входять: будівля літ."А" загальною площею 376,60 кв. м, будівля дзвіниці літ."Б" загальною площею 10,20 кв. м, житловий будинок літ."В", "в", "в1" загальною площею 50,85 кв. м, житловою площею 29,25 кв. м, ворота з хвірткою " 1"; огорожа " 2", убиральня " 3", за адресою: Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно  від 28.02.2012 НОМЕР_2(а.с.42-49, 52 т.1).
		59. Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)", звертаючись до суду з позовом до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні зазначеним комплексом будівель і споруд "Свято-Покровського храму" шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд і зобов`язання відповідача передати позивачу ключі та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 №08, послалася на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належним позивачу майном, зокрема, ОСОБА_1 , втративши повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовляється надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, ключі від будівлі; представники духовенства відповідача перешкоджають позивачу у проведенні релігійних обрядів, чим у сукупності неправомірних дій порушують право власності позивача на користування та розпорядження належним йому майном.
		60. В підтвердження вказаних обставин, Релігійною організацією "Релігійна громада     Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" складено ряд актів. Так, в акті від 21.04.2019 року зазначено, що 20.04.2019 року        ОСОБА_1 , втративши свої повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовився надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку(а.с. 56-57 т.1). 
		61. В акті від 27.04.2019 року, позивач зазначив, що 27.04.2019 року, напередодні Великодня настоятель колишньої релігійної громади зачинив храм та не віддавав ключі від нього громаді, яка змінила конфесійну приналежність. Відповідно до чого прийнято рішення замкнути храм на свій замок.(а.с. 58 т.1). 
		62. В акті від 01.06.2019 року, позивач зазначив про те, що 01.03.2019 року на території храму за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Новоживотів, вул.Набережна, 48-Б було виявлено групу осіб, які належать до представників духовенства Тульчинської єпархії УПЦ (із духовним центром в м.Москві), а саме протоієрей ОСОБА_1 , протоієрей ОСОБА_2 , протоієрей ОСОБА_3 , ієрей ОСОБА_6 та інші особи, які застосовуючи фізичну силу, перешкоджали представникам позивача зайти до дверей храму, штовхали прихожан, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду. У діях цих осіб      було виявлено ознаки злочину передбаченого ч.1, ч.2, ч.3      ст. 161 Кримінального кодексу України      та ч.1      ст. 180 КК України про, щ обуло подано відповідну заяву до районного відділку ГУНП          (а.с. 59-60 т.1).
		63. В акті від 02.06.2019 року, позивач зазначив, що 02.03.2019 року повторно група невідомих осіб, на чолі з протоієреєм ОСОБА_1 , протоієреєм ОСОБА_2 , протоієреєм ОСОБА_3 , ієреєм ОСОБА_6 , перешкоджали пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду - недільної служби, також вчиняли хуліганські дії, завдали тілесних ушкоджень членам Релігійної громади. У діях цих осіб      було виявлено ознаки злочину передбаченого ч.1, ч.2, ч.3      ст. 161 Кримінального кодексу України      та ч.1      ст. 180 КК України про, щ обуло подано відповідний додаток до заяви до районного відділку ГУНП(а.с. 61-62 т.1).
		64. Враховуючи викладене Релігійна громада вважає, що позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки представниками Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви не передаються ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд, чиниться опір та здійснюються перешкоди у користуванні комплексом будівель "Свято-Покровського храму" за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)"  звернулась до Господарського суду Вінницької області із позовом про усунення перешкод в користуванні майном.
		65. Врахувавши вказівки Верховного Суду,  викладені в постанові від 04.11.2020 року у даній справі, а також перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
		66. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
		67. Статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		68. Згідно ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
		69. Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
		70. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		71. Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		72. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		73. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
		74. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
		75. Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як усунення перешкод у користуванні комплексом будівель і споруд Свято-Покровського храму шляхом заборони відповідачу чинити перешкоди у користуванні цим майном і зобов`язання відповідача передати позивачу ключі та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 НОМЕР_2.
		76. Згідно частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		77. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
		78. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		79. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		80. Положеннями частини 2 статті 328 ЦК встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
		81. За своєю правовою природою даний позов, який містить вимогу про      усунення перешкод      у користуванні майном, є негаторним.
		82. Правовою підставою вимог про      усунення перешкод      у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України, відповідної до якої власник майна має право вимагати      усунення перешкод      у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.
		83. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
		84. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому,      для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
		85. З матеріалів справи вбачається, що Релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви 19.06.2012 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв. м, за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б, на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради, Оратівського району, Вінницької області від 28.02.2012 року №08(а.с. 50 т.1).
		86. Підставою для видачі свідоцтва стало Рішення Виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради №08 від 28.02.2012 року.
		87. Згідно п.3.4 Статуту Релігійної громади      Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви(а.с. 34-38, 232-234 т.1) будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії.
		88. Як структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ, парафія визнає виключне право щодо розпорядження культовими будівлями та священними предметами (включаючи ікони, крім тих, що перебувають на обліку держави і становлять історичну та художню цінність) за Тульчинським єпархіальним управлінням УПЦ (п. 3.5. Статуту).
		89. 02 березня 2019 року проведено загальні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, на яких у зв`язку із тим, що настоятель проводив попередні зібрання Парафіяльних зборів без повідомлення про це парафіян, тобто всієї релігійної громади прийнято рішення яким оновлено список членів керівного органу релігійної громади - Парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та обрано головою Парафіяльної ради - ОСОБА_5 . Враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православній Церкві України, змінивши при цьому назву на релігійна організація «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Також серед іншого вирішено доручити ОСОБА_5 звернутися  до Управління у справах у справах релігій і національностей Вінницької облдержадміністрації для інформування про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та її перехід під канонічне підпорядкування Православній Церкві України і у зв`язку зі зміною назви "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви України (Православної Церкви України)"(а.с. 18-26 т. 1). 
		90. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що процедура змін підлеглості у канонічних та організаційних питаннях регулюється виключно      Законом України "Про свободу совісті та релігійної організації"
		91. Так, відповідно до ч. 6      ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації"      рішення про зміну канонічної підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому      статтею 14 цього ж закону.
		92. Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України      "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019 року, Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. Вказаний Закон набрав чинності 31.01.2019 року.
		93. Міністерством культури України, роз`яснено окремі аспекти щодо зміни релігійними громадами підлеглості в канонічних та організаційних питаннях у зв`язку з прийняттям      Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи».                                                
		94. Так, міністерством було роз`яснено, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 вказаного Закону. Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог     статті 98 Цивільного кодексу України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості. Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) - відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону. Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону). Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення. Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону. Зокрема, для реєстрації змін до статуту релігійної громади необхідно подати пакет реєстраційних документів до відповідної обласної, Київської міської державних адміністрацій в порядку вимог статті 14 Закону. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. Після завершення цієї процедури цей же орган вносить дані про релігійну громаду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.»
		95. Таким чином, на підставі рішення загальних зборів Релігійної громади від            02.03.2019 року, зареєстровано в Управлінні у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації 02.04.2019 року за № 39 Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" (Православної Церкви України) у новій редакції. За змістом пункту 1 цього Статуту Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" є правонаступницею релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (Православної Церкви України), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)(а.с. 27-33, 39 т.1).
		96. Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» є юридичної особою і володіє правами у рамках, визначених цим Статутом, Статутом Православної Церкви України, Статутом (положенням) про управління Православної Церкви України та Статутом «Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)»(п. 7 розділу І Статуту).
		97. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" вже не є структурним підрозділом Тульчинської єпархії УПЦ.
		98. Згідно п.6 розділу ІV Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" (Православної Церкви України), будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добровільного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами та організаціями, передане державою, а також набуте на інших законних підставах, є власністю релігійної громади УПЦ (ПЦУ).
		99. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані      у спорі з третьою особою.
		100. Отже, враховуючи вищевикладене, юридична особа - Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви код ЄДРПОУ 42787914 не припиняла своєї діяльності в розумінні ч.1 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті за релігійні організації» та ч.1      ст. 104 ЦК України. Після здійснення реєстраційних дій, зазначена юридична особа із зміненою назвою «Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України»)» залишилась в реєстрі під тим самим кодом ЄДРПОУ 42787914, що підтверджується відповідними витягами, які долучені до матеріалів справи та в яких у розділі «дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа:» зазначено, що відомості відсутні. 
		101. Таким чином, відповідно до даних реєстру та статутних документів релігійна громада залишилась юридичною особою. Зміни відбулись лише в частині зміни канонічної приналежності, що відображені в статуті, найменуванні та керівника юридичної особи відповідно до рішення прийнятого 02.03.2019 року      загальними зборами членів релігійної громади.
		102. В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» із змінами.      
		103. За змістом статті 8 Закону України № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.
		Статтею 18 вказаного Закону визначено, що Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу). У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України. Релігійні організації мають право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх. Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються. Релігійні організації не мають права проводити примусове обкладання віруючих. Право власності релігійних організацій охороняється законом.
		104. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 29.05.2019 за № 168406526, встановлено, що за Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" 27.05.2019 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв.м, до якого входять: будівля Свято-Покровського храму, А загальною площею 376,60 кв.м, будівля дзвіниці, Б, загальною площею 10,20 кв.м, житловий будинок, В, в, в1, загальною площею 50,85 кв.м, житловою площею 29,25 кв.м, ворота з хвірткою, 1; огорожа, 2, убиральня 3, за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, буд.48-Б. Підставою виникнення права власності на нерухоме майно зазначено свідоцтво про право власності №08 від 28.02.2012 року (а.с.52 т.1). 
		105. Однак, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво  про право власності на спірне майно видане 19.06.2012 року Релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви на підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради, Оратівського р-ну, Вінницької області від 28.02.2012 НОМЕР_2, так і наявність реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на це майно за Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" на підставі того ж самого свідоцтва про право власності, колегія суддів дійшла висновку, що власником комплексу будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65 кв.м. за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48Б є Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)". Тобто, за вказаними реквізитами свідоцтва на право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 28.02.2012 року, яке зазначене в реєстрі речових прав, прийнято рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради,  на підставі якого було видано 19.06.2012 року вищевказане свідоцтво ( а.с.51 т.1). 
		106. Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції надано оцінка положенням як статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, так і статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)» у новій редакції у частині, що стосується майнових прав на об`єкти нерухомого майна релігійної організації та і іншим доказам щодо майнових прав, наявним в матеріалах справи.
		107. Крім того, на виконання вказівок Верховного суду в постанові від 04.11.2020 року у даній справі, колегія суддів вважає звернути увагу на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було подано до Вінницького окружного адміністративного суду позов до начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької            облдержадміністрації Салецького Ігоря Олександровича,     третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача            релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної церкви України)"про визнання протиправним та скасування наказу № 39 від 02.04.2019 року «Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с.  Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)». 
		108. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 30.05.2019 року закрито провадження у справі №120/1309/19-а, з підстав того, що вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82101142). 
		109. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 року у справі №120/1309/19-а, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а            ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року без змін. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83323938). 
		110. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 року у справі №120/1309/19-а, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року залишено без змін.(https://reyestr.court.gov.ua/Review/86999164). Зокрема, закриваючи провадження у справі №120/1309/19-а Вінницький окружний адміністративний суд, з рішенням якого погодився і Сьомий апеляційний адміністративний суд, виходив із того, що спір виник  саме між засновниками, членами Свято-Покровської парафії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. А наданню оцінки Спірному наказу передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосуються прав і інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. 
		111. В подальшому, на розгляд     Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 26 від 08.07.2020 Тульчинської єпархії Української Православної Церкви з вимогами до            Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації та Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" про:
		- визнання незаконним та скасування в повному обсязі наказу № 39 від                      02.04.2019 начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького Ігоря Олександровича "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)";
		- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 11611050001000561 від 08.04.2019, яким внесено зміни до установчих документів юридичної особи "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" на релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви";
		- скасування запису (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 11611050001000561 від 08.04.2019, яким змінено керівника юридичної особи "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області.
		112. Правовими підставами            звернення до суду позивача із вказаним позовом стало видача начальником Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем наказу № 39 від 02.04.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)" та проведення на підставі даного наказу державної реєстрації змін до установчих документів і керівника юридичної особи "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви"            на підставі рішення,            оформленого протоколом № 1 від 01.02.2019, що прийняте неповноважними            зборами "Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви".
		113. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.07.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі     №902/677/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90347869).
		114. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.11.2020 року у справі      №902/677/20 в задоволенні позову Тульчинської єпархії Української Православної Церкви відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92854338).
		115. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Тульчинська єпархія Української Православної Церкви звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20 про визнання рішення недійсним та скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		116. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 року апеляційну скаргу Тульчинської єпархії Української Православної Церкви на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20 повернуто скаржнику(https://reyestr.court.gov.ua/Review/94286111).
		117. ідповідно до приписів ч.2 ст. 241 ГПК України,  рішення Господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року у справі №902/677/20 набрало законної сили 21.01.2021 року. Зокрема рішенням суду першої інстанції встановлено, що позивачем в позовної заяві не обґрунтовано та не підтверджено доказами,  делегування йому права управління та контролю Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)». Як встановлено судом, відповідач 2 є юридичною особою. При цьому, позивач не є засновником чи учасником відповідача 2. Відповідно до п. 1.6 статуту Релігійної організацією «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви» (редакція від 10.03.2017) Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею, а не Тульчинській єпархії Української Православної Церкви. Суд також зазначив, що при зверненні з позовом до суду позивачем не надано установчих документів Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. При цьому, за доводами відповідачів та третьої особи, які не заперечуються та не спростовуються позивачем, Тульчинська єпархія Української Православної Церкви складається з парафій, зокрема, Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви». Тобто, Тульчинська єпархія Української Православної Церкви не утворювала зазначену Парафію, а навпаки, внаслідок об`єднання різних парафій і існує Тульчинська єпархія Української Православної Церкви. Суд першої інстанції у справі №902/677/20 зазначив, що спірні рішення, прийняті відповідачем 2, стосуються виключно питань щодо управління Парафією і не визначають питання щодо управління та контролю Тульчинською єпархією Української Православної Церкви. За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів членів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», оформлене протоколом № 1 від 02.03.2018, Статут Релігійної організації «Релігійна громада                   Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» та наказ начальника Управління від 02.04.2019 року № 39 «Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви» (у новій редакції)» в жодному випадку не може порушувати, не визнавати та/або оспорювати будь-які права та/або законні інтереси Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.
		118. Станом на дату ухвалення постанови у даній справі, наказ № 39 від 02.04.2019 начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького Ігоря Олександровича "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)" залишається чинним та  записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 11611050001000561 від 08.04.2019, яким внесено зміни до установчих документів юридичної особи "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" на релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви", за № 11611050001000561 від 08.04.2019, яким змінено керівника юридичної особи "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області, не скасовані, а отже Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" є належною юридичною особою.
		119. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не спростовано факту належності нерухомого майна - комплексу будівель і споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв.м, до якого входять: будівля Свято-Покровського храму, А загальною площею 376,60 кв.м, будівля дзвіниці, Б, загальною площею 10,20 кв.м, житловий будинок, В, в, в1, загальною площею 50,85 кв.м, житловою площею          29,25 кв.м, ворота з хвірткою, 1; огорожа, 2, убиральня 3, за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, буд.48-Б на праві приватної власності саме Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)".
		120. Отже, судом апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду у даній справі встановлено, що саме Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" станом на дату подання позову у даній справі є власником майна, щодо усунення перешкод в користуванні яким заявлено позов у справі, яка розглядається.
		121. За змістом ч. 1      ст. 391 ЦК України      власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		122. Згідно з ч. 2      ст. 4 Господарського процесуального кодексу України      юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		123. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").
		124. Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1      статті 4 Цивільного процесуального кодексу України      (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій      статті 4 Цивільного процесуального кодексу      та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити      Конституції      і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
		125. У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать      Конституції      і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		126. Отже, гарантоване      ст. 55 Конституції України      й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		127. Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити      Конституції      і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
		128. Статтею 15 Цивільного кодексу України      закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені      статтею 16 Цивільного кодексу України      та      статтею 20 Господарського кодексу України.
		129. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
		130. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2      ст. 124 Конституції України      передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі      Конституції України.
		131. Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
		132. Предметом спору у даній справі є позовна вимога про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65      м2      за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів, Оратівського       району,   Вінницької      області      шляхом заборони      чинити перешкоди      у      користуванні комплексом будівель та споруд та передати Релігійній організації ключі та правовстановлюючі документи на комплекс, а саме: свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02. 2012 року.
		133. Колегія суддів вважає непоґрунтованим посилання Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" на уповноваження Тульчинською єпархією Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) третіх осіб у справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 перешкоджати реалізовувати позивачу своє право приватної власності щодо комплексу будівель і споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв.м, до якого входять: будівля Свято-Покровського храму, А загальною площею            376,60 кв.м., будівля дзвіниці, Б, загальною площею 10,20 кв.м., житловий будинок, В, в, в1, загальною площею 50,85 кв.м., житловою площею 29,25 кв.м., ворота з хвірткою, 1; огорожа, 2, убиральня 3, за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, буд.48-Б, враховуючи наступне.
		134. Як зазначалося вище, відповідачем у даній справі виступає Тульчинська Єпархія Української Православної Церкви, яка згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа зареєстрована        12 січня 1995 року(а.с. 173-178 т.4).
		135. Згідно частин 1, 2      ст. 7 Закону України      «Про свободу совісті та релігійні організації»      релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
		136. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		137. Частинами 1, 2      ст. 9 Закону України      «Про свободу совісті та релігійні організації»      релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому      статтею 14 цього Закону. Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України. Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.
		138. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5      ст. 12 Закону України      Про свободу совісті та релігійні організації      статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому      статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
		139. Отже, специфіка спірних правовідносин містить аспекти канонічного, духовного та правового, юридичного представництва. Духовне представництво релігійної організації може здійснювати будь-яка особа, яка підтримує та сповідує відповідні ідейні та ціннісні переконання цієї громади. Таке представництво випливає зі свободи віросповідання (ст.35 Конституції України).
		140. Канонічне представництво засноване на відповідних документах, які наділяють конкретних осіб повноваженнями у сфері релігійних та духовних правовідносин з організації діяльності релігійних громад. Залежно від обсягу повноважень. визначених у статутах, положеннях, наказах релігійних організацій можуть виникати підстави для здійснення представництва юридичної особи у спірних правовідносинах.
		141. Тому, з метою встановлення повноважень настоятелів храмів - протоієрея ОСОБА_1 , протоієрея ОСОБА_3 , ієрея ОСОБА_6 та благочинного протоієрея ОСОБА_2  як уповноважених представників Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, судом апеляційної інстанції досліджено обсяг та межі їх повноважень у відповідності до положень Статутів, якими у своїй діяльності керується Українська Православна Церква.
		142. Так, відповідно до п.1.1. Статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (а.с.34-38 т.1), Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії. 
		143. В свою чергу, згідно п. 1 Статуту Тульчинської епархії Української Православної Церкви, затвердженого митрополитом Київським і всієї України 22.11.1994 р. та зареєстрований 12.01.1995 року  згідно протоколу №1 засідання ради /дорадчого органу/ Управління у справах релігійних організацій(а.с.86-90 т.1), Епархія /місцева церква/ є частиною Української Православної Церкви. Епархія складається з парафій, які знаходяться на території Вінницької області з  числа підпорядкованих до Тульчинської епархії районів, а саме: Тульчинського, Немирівського, Липовецького, Погребищенського, Тивровського, Тростянецького, Крижопольського, Пісчанського, Ямпольського, Чечельникського, Бершадського, Тепликського, Гайсинського, Іл`їнецького, Оратівського, Казатинського, і об`єднанні в благочиння, а також монастирів, духовних шкіл, братств, місій та подвір`їв.
		144. Епархія здійснює свою діяльність, додержуючись діючого законодавства, а також даного Статуту, який визначає громадську правоздатність епархії як юридичної особи                  (п.4 Статуту). У своїй внутрішній діяльності, епархія керується Статутом про управління Української Православної Церкви, постановами Собору Української Православної Церкви, Собору епископів та Священного Синоду.
		145. Згідно пунктів 6, 9 Статуту Тульчинської епархії Української Православної Церкви, епархіальний архіерей обирається Священним Синодом та призначається Указом Митрополита Київського і всієї України.Епархіальний архіерей: 
		-скликає Епархіальні Збори та Епархіальну Раду і головує на них;
		-здійснює загальне керівництво епархіальними установами, парафіями та монастирями;
		-затверджує Статути парафій та монастирів;
		- підтверджує належність до Української Православної Церкви всіх парафій, монастирів, що містяться на території епархії;
		-призначає парафіяльних священників - настоятелів;
		- представляє на призначення викладачів духовних шкіл, /семінарій та академій/, та настоятелів, /ігумень/, монастирів;
		-схвалює проведення в життя рішень органів епархіального управління. Без згаданого схвалювання рішення є не дійсними;
		-дозволяє, /благословляє/, збудування і ремонт храмів, молитовних будинків та часовень;
		-виступає з клопотанням перед органами державної влади та місцевого управління про передачу епархії храмів та інших будівель і споруд, призначених для церковних потреб;
		- є повноважним представником Української Православної Церкви перед відповідними органами державної влади та управління з питань, що стосуються його епархії;
		- вирішує інші питання пов`язані з життям епархії;
		146. Епархіальний архіерей розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори, видає доручення, відкриває рахунки в банківських установах.
		147. У своїй діяльності, епархіальний архіерей підзвітний Митрополиту Київському і всієї України та Священному Синоду.
		148. Судом апеляційної інстанції з відкритих джерел - мережі Інтернет за посиланням - http://orthodox.org.ua/article/statut-pro-upravl%D1%96nnya-ukra%D1%97nsko%D1%97-pravoslavno%D1%97-tserkvi-1 встановлено наявність тексту Статуту про управління Української Православної Церкви та як зазначено на офіційному веб-сайті Української Православної Церкви  цей Статут є внутрішнім документом Української Православної Церкви, який регламентує різні сторони її життя. Він є обов`язковий для виконання на загальноцерковному, єпархіальному та парафіяльному рівнях. На його основі реєструються статути канонічних підрозділів Української Православної Церкви. З огляду на таку важливість цього документа він публікується, щоб миряни, клірики та ієрархи Української Православної Церкви могли орієнтуватись на нього у своїй церковній діяльності.
		149. Поряд з цим, адвокатом позивача в судовому засіданні 05.03.2021 року підтверджено, що  текст Статуту про управління Української Православної Церкви, який розміщений за вищезгаданим інтернет-посиланням є належним документом Української Православної Церкви, який є обов`язковий для виконання на загальноцерковному, єпархіальному та парафіяльному рівнях. А долучений до матеріалів справи текст Статуту про управління Української Православної Церкви(а.с. 113-122 т.1) є попередньою редакцією вказаного документа.
		      150. Таким чином, судом апеляційної інстанції, враховується текст Статуту про управління Української Православної Церкви, який розміщенний за Інтернет-посиланням - http://orthodox.org.ua/article/statut-pro-upravl%D1%96nnya-ukra%D1%97nsko%D1%97-pravoslavno%D1%97-tserkvi-1, який роздрукований судом з офіційного веб-сайту Української Православної Церкви та долучений до матеріалів справи.
		151. Згідно пункту 1 Статуту про управління Української Православної Церкви, Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої.
		152. Українська Православна Церква з`єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву. Українська Православна Церква здійснює свою спасительну діяльність на основі Святого Письма та Святого Передання, неухильно дотримується догматів православної віри та священних канонів і у своєму управлінні керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року та даним Статутом при повазі до державних законів і дотриманні їх. Українська Православна Церква об`єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Руської Православної Церкви. Установи Української Православної Церкви: Київська Митрополія Української Православної Церкви, синодальні установи, управління єпархій, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, місії, братства і сестринства - мають цивільну правоздатність і є юридичними особами з моменту реєстрації їхніх статутів в органах державної влади(пункти 3-6 Статуту про управління Української Православної Церкви).
		153. Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VII «Єпархії» Статуту про управління Української Православної Церкви, Українська Православна Церква поділяється на єпархії - місцеві церкви, які очолюються єпархіальними архієреями й об`єднують єпархіальні установи, благочиння, парафії, монастирі, подвір`я, духовні навчальні заклади, братства, сестринства, місії. У кожній єпархії існують органи єпархіального управління, що діють у межах, визначених канонами та даним Статутом.
		154. Згідно пунктів 6, 11, 12, 15, 18   розділу VII.А. «Єпархіальний архієрей» Статуту про управління Української Православної Церкви, Єпархіальний архієрей, за спадкоємністю влади від святих апостолів, є предстоятелем місцевої церкви - єпархії, який канонічно керує нею за соборного сприяння кліру й мирян. Архієреї користуються всією повнотою ієрархічної влади. Єпархіальний архієрей висвячує і призначає кліриків на місця їхнього служіння, призначає всіх працівників єпархіальних установ і благословляє чернечі постриження. Без згоди єпархіального архієрея жодне рішення органів єпархіального управління не може бути втілене в життя. Єпархіальний архієрей є повноважним представником Української Православної Церкви перед органами державної влади у питаннях, що стосуються його єпархії.
		155. Пунктами 19, 20 розділу VII.А. «Єпархіальний архієрей» Статуту про управління Української Православної Церкви, встановлено, що здійснюючи управління єпархією, єпархіальний архієрей:       
		а) піклується про збереження віри, християнської моралі та благочестя;      
		б) стежить за правильним звершенням богослужіння та дотриманням церковної благоліпності;
		в) піклується про місіонерську, катихізаторську та видавничу діяльність;
		г) відповідає за виконання рішень Соборів, Священного Синоду та положень даного Статуту;
		д) має право «вето» щодо рішень Єпархіальних зборів з наступним переданням відповідного питання на розгляд Священного Синоду;
		е) згідно з церковними канонами, відвідує парафії своєї єпархії та здійснює нагляд за їхньою діяльністю безпосередньо або через своїх повноважних представників;
		є) наглядає за діяльністю єпархіального кліру;
		ж) призначає настоятелів парафій та інших кліриків;
		з) представляє на затвердження Священному Синоду ректорів духовних навчальних закладів, настоятелів, настоятельниць та намісників монастирів, що перебувають в єпархіальному підпорядкуванні;
		и) має право скликання Парафіяльних зборів та затверджує їхні рішення;
		і) виводить зі складу Парафіяльних рад членів, які порушують канонічні норми та статути парафій;
		ї) затверджує фінансові та інші звіти Парафіяльних рад та доповіді Ревізійних комісій парафій;
		й) затверджує обраних Парафіяльними зборами голів Парафіяльних рад (інших посадових осіб), Ревізійних комісій та відсторонює їх від виконання обов`язків у разі порушення ними канонічних норм і статуту парафії;
		к) затверджує протоколи Парафіяльних зборів;
		л) надає відпустки духовенству на строк більше, ніж один тиждень;
		м) піклується про вдосконалення духовного і морального стану духовенства;
		н) піклується про належний освітній рівень священно- та церковнослужителів, для чого організовує їхню підготовку в межах своєї єпархії або направляє достойних кандидатів для вступу до духовних шкіл;
		о) наглядає за підтриманням належного рівня церковної проповіді;
		п) подає клопотання Митрополиту Київському і всієї України про нагородження достойних кліриків і мирян відповідними церковними нагородами й особисто нагороджує їх у визначеному порядку;      
		р) благословляє заснування нових парафій;      
		с) дає благословення на будівництво та ремонт храмів, молитовних будинків, каплиць та інших споруд (церковно-адміністративні споруди, будівлі духовних навчальних закладів, монастирські житлові та господарські приміщення, споруди церковних закладів, підприємств тощо) і піклується про те, щоб їхній зовнішній вигляд і внутрішнє вбрання відповідали православній церковній традиції (ремонт древніх храмів і оновлення ікон та іконостасів, які мають культурно-історичну цінність, здійснюється згідно із встановленим законом порядком при особливому піклуванні про це єпархіального архієрея);      
		т) освячує храми;      
		у) піклується про стан церковного співу, іконопису та прикладних церковних мистецтв;      
		ф) звертається до органів державної влади з питань повернення у власність або передачі в користування Церкві храмів та інших будівель і споруд, які є майном колишньої церковної власності;      
		х) вирішує питання щодо права власності (володіння, користування, розпорядження) церковним майном у межах єпархії;
		ц) здійснює нагляд за релігійною, адміністративною та фінансовою діяльністю парафій, монастирів, духовних навчальних закладів та інших структурних підрозділів єпархії;
		ч) дає благословення на діяльність місцевих братств та сестринств, а також має право відкликання такого благословення;
		ш) видає власні виконавчо-розпорядчі акти з усіх питань життя та діяльності єпархії;
		щ) підтверджує належність до його єпархії тих парафій, монастирів та інших структурних підрозділів, що входять до єпархії;
		ю) піклується особисто або через відповідні єпархіальні установи:
		- про забезпечення парафій усім необхідним для церковних відправ;
		- про недільні школи;
		- про забезпечення на належному рівні церковних засобів масової інформації (друкованих та електронних);
		- про справи милосердя та доброчинності;
		- про задоволення інших церковних потреб.
		156. Здійснюючи нагляд за канонічним порядком і церковною дисципліною, єпархіальний архієрей:
		а) має право батьківського впливу та покарання щодо кліриків, включаючи оголошення догани, єпитимії, усунення від посади і тимчасову заборону у священнослужінні;
		б) застерігає мирян, а при потребі, згідно з канонами, накладає на них єпитимію або тимчасово відлучає від церковного спілкування. Важкі провини передає на розгляд церковного суду;
		в) затверджує стягнення церковного суду і має право пом`якшувати їх;
		г) згідно з канонами вирішує питання церковних шлюбів та розлучень.
		157. Згідно розділу VII.В. «Єпархіальна рада» Статуту про управління Української Православної Церкви, Єпархіальна рада на чолі з єпархіальним архієреєм є органом управління єпархією. Єпархіальна рада підзвітна єпархіальному архієрею і Єпархіальним зборам. Єпархіальна рада створюється за благословенням єпархіального архієрея і складається не менше ніж з чотирьох осіб у пресвітерському сані, половина з яких призначається єпархіальним архієреєм, а інші обираються Єпархіальними зборами на один рік. Головою Єпархіальної ради є єпархіальний архієрей. Єпархіальна рада засідає регулярно, але не рідше одного разу на квартал. Кворум Єпархіальної ради складає більшість (більше половини) членів. Єпархіальна рада працює на підставі порядку денного, поданого головуючим. Головуючий керує засіданням згідно з ухваленим регламентом. Єпархіальний архієрей призначає секретаря Єпархіальної ради з її складу. Секретар відповідає за підготовку необхідних для засідання Єпархіальної ради матеріалів і складає журнали засідань.  Якщо під час розгляду справи виникає незгода, то справа вирішується більшістю голосів; у випадку рівності голосів голос головуючого є вирішальним. Журнали засідань Єпархіальної ради підписуються усіма її членами. 
		158. Єпархіальна рада:
		а) виконує рішення Єпархіальних зборів, які входять до компетенції Єпархіальної ради; звітує перед Єпархіальними зборами про виконану роботу;      
		б) визначає процедуру обрання учасників Єпархіальних зборів;      
		в) готує засідання Єпархіальних зборів, включаючи внесення пропозицій щодо порядку денного;      
		г) подає Єпархіальним зборам свої річні звіти;      
		д) визначає межі благочинь і парафій;      
		е) розглядає звіти благочинних і ухвалює відповідні рішення;      
		є) наглядає за діяльністю парафіяльних рад;      
		ж) наглядає за діяльністю єпархіальних установ;      
		з) розглядає плани будівництва, капітального ремонту й реставрації храмів;      
		и) веде облік храмів, молитовних будинків, каплиць та іншого майна, що перебуває у власності та користуванні структурних підрозділів єпархії;      
		і) сприяє підготовці заходів до ювілеїв, загальноєпархіальних святкувань та інших важливих подій;      
		ї) вирішує будь-які інші справи, які єпархіальний архієрей направляє до Єпархіальної ради.      
		159. Члени Єпархіальної ради, особисто зацікавлені у роз     слідуванні справи, або такі, що мають родинні стосунки з підсуд     ним, судити не можуть. У такому випадку Єпархіальна рада приймає відповідне рішення.
		160. Рішення по судових справах ухвалюються більшістю го     лосів. Голосування починається з наймолодшого члена ради. Якщо член ради не згодний з ухваленим рішенням, він має право пись     мово викласти свою думку. Окремі думки не оголошуються.
		161. Рішення єпархіального суду можуть бути оскаржені у ви     щій інстанції церковного суду.
		162. Рішення з судових питань одразу заносяться до протоко     лів, які підписують усі члени Ради, що брали участь у судовому розгляді.      
		163. Єпархіальна рада є компетентною, щоб судити у справах по звинуваченню кліриків і мирян у неправославній вірі, у пору     шеннях канонічних і моральних норм, а також щодо проблем цер     ковного шлюбу і розлучення, суперечок між духовенством і пара     фіяльними службовими особами, щодо всіх інших питань, які стосу     ються церковного правопорядку.
		164. Єпархіальна рада здійснює право церковного суду згідно з прийнятою процедурою церковного судочинства.
		165. Відповідно до розділу VII.Д. «Благочиння» Статуту про управління Української Православної Церкви, Єпархія поділяється на благочинницькі округи на чолі з благочинними, яких призначає єпархіальний архієрей. Межі благочинь та їх найменування визначаються єпархіальним архієреєм з Єпархіальною радою. До обов`язків благочинного належить:
		а) турбота про чистоту православної віри та гідне церковно-моральне виховання віруючих;
		б) нагляд за правильним і регулярним здійсненням богослужінь, за благоліпністю та благочинням у храмах, за станом церковної проповіді;
		в) турбота про виконання постанов і вказівок єпархіальної влади;
		г) піклування про своєчасне надходження до єпархії парафіяльних внесків;
		д) поради духовенству щодо виконання ним своїх обов`язків та особистого життя;
		е) попередження й усунення непорозумінь серед духовенства, а також непорозумінь між духовенством і мирянами без звертання до суду, але з поданням доповіді про найбільш значні інциденти єпархіальному архієрею;
		є) попереднє розслідування за вказівкою єпархіального архієрея церковних порушень;
		ж) клопотання перед єпархіальним архієреєм про нагородження кліриків та мирян благочиння, які заслуговують на заохочення;
		з) внесення пропозицій єпархіальному архієрею стосовно заповнення вакантних місць: священиків, дияконів, псаломщиків і регентів;
		и) надання відпусток духовенству на строк не більше одного тижня;
		і) турбота про задоволення релігійних потреб віруючих у парафіях, які тимчасово не мають священнослужителів;
		ї) нагляд за будівництвом та ремонтом церковних споруд з метою перевірки відповідності робіт проектно-кошторисній документації, схваленій єпархіальною владою та затвердженій в установленому порядку;
		й) піклування про наявність у храмах усього необхідного для правильного здійснення богослужінь;
		к) контроль за належним станом парафіяльного діловодства;
		л) виконання інших обов`язків, покладених на нього єпархіальним архієреєм.
		166. Здійснюючи свої обов`язки, благочинний відвідує всі парафії свого округу міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік, перевіряючи богослужбове життя, внутрішній і зовнішній стан храмів та інших церковних будівель, а також правильність ведення парафіяльного діловодства та церковного архіву, ознайомлюючись з релігійно-моральним станом віруючих. На прохання Парафіяльних зборів, Парафіяльної ради або настоятеля парафії та за вказівкою єпархіального архієрея, благочинний може проводити засідання Парафіяльних зборів. За благословенням єпархіального архієрея благочинний може скликати священиків на братські наради з метою розгляду нагальних для благочиння церковних потреб. Благочинний щорічно подає єпархіальному архієрею звіт про стан благочиння та про свою роботу, за встановленою формою. При благочинні можуть існувати канцелярія та архів, працівники яких призначаються благочинним. Діяльність благочинного фінансується із коштів парафії, настоятелем якої він є, а в разі потреби - з коштів парафій благочиння або із загальноєпархіальних коштів.
		167. Згідно розділу VIII.А «Настоятель» Статуту про управління Української Православної Церкви, Парафію очолює настоятель, який призначається єпархіальним архієреєм для духовної опіки віруючих та керування причтом і парафією. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею. Настоятель відповідає за правильне, згідне з Церковним Уставом , звершення богослужінь, за церковну проповідь, релігійно-моральний стан та відповідне виховання парафіян. Він повинен добросовісно виконувати всі богослужбові, пастирські та адміністративні обов`язки, визначені його посадою, згідно з церковними канонами та положеннями Статуту про управління Української Православної Церкви. До обов`язків настоятеля належить:
		а) керівництво причтом у виконанні ним богослужбових та пастирських обов`язків;      
		б) нагляд за належним станом храму, за його начинням та вбранням, а також за наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь відповідно до вимог богослужбового Уставу та вказівок священноначалія;
		в) турбота про правильне та благоговійне читання і спів у храмі;
		г) турбота про виконання вказівок єпархіального архієрея;
		д) організація катихізаторської, благодійної, церковно-суспільної, освітньої та просвітницької діяльності парафії;
		е) скликання Парафіяльних зборів та головування на них;
		є) за наявності достатніх підстав, призупинення виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльної ради з віронавчальних, канонічних, богослужбових або господарчих питань з їх подальшим переданням на розгляд єпархіальному архієрею;
		ж) нагляд за втіленням у життя рішень Парафіяльних зборів та за роботою Парафіяльної Ради;
		з) подання єпархіальному архієреєві безпосередньо або через благочинного щорічних звітів про стан парафії та про свою діяльність;
		и) ведення офіційного церковного листування;
		і) ведення богослужбового журналу та зберігання парафіяльного архіву;
		ї) видача свідоцтв про хрещення та шлюб;
		й) представлення інтересів парафії перед органами державної влади.
		168. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що якщо згідно положень Статуту про управління Української Православної Церкви - Українська Православна Церква об`єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Руської Православної Церкви, у суду апеляційної інстанції виникає необхідність дослідити положення Статуту Руської Православної Церкви в частині що стосується Української Православної Церква. 
		169. Як вбачається з відкритих джерел - http://www.patriarchia.ru/ua/db/text/5082275.html Статут Руської Православної Церкви містить окрему главу Х «Украинская Православная Церковь», яка передбачає наступне:
		« 1. Украинская Православная Церковь является самоуправляемой с правами широкой автономии.
		2. Украинской Православной Церкви предоставлена независимость и самостоятельность в ее управлении в соответствии с Определением Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 25-27 октября 1990 года «Об Украинской Православной Церкви».
		3. В своей жизни и деятельности Украинская Православная Церковь руководствуется Определением Архиерейского Собора Русской Православной Церкви 1990 года «Об Украинской Православной Церкви», Грамотой Патриарха Московского и всея Руси 1990 года и Уставом Украинской Православной Церкви, который утверждается ее Предстоятелем и одобряется Патриархом Московским и всея Руси.
		4. Органами церковной власти и управления Украинской Православной Церкви являются ее Собор и Синод, возглавляемые ее Предстоятелем, носящим титул «Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины». Центр управления Украинской Православной Церкви находится в городе Киеве.
		5. Предстоятель Украинской Православной Церкви избирается епископатом Украинской Православной Церкви и благословляется Святейшим Патриархом Московским и всея Руси.
		6. Имя Предстоятеля поминается во всех храмах Украинской Православной Церкви после имени Патриарха Московского и всея Руси.
		7. Архиереи Украинской Православной Церкви избираются ее Синодом.
		8. Решение об образовании или упразднении епархий, входящих в Украинскую Православную Церковь, и об определении их территориальных границ принимаются ее Синодом с последующим утверждением Архиерейским Собором.
		9. Архиереи Украинской Православной Церкви являются членами Поместного и Архиерейских Соборов и участвуют в их работе в соответствии с разделами II и III настоящего Устава и в заседаниях Священного Синода.
		10. Решения Поместного и Архиерейского Соборов являются обязательными для Украинской Православной Церкви.
		11. Решения Священного Синода действуют в Украинской Православной Церкви с учетом особенностей, определяемых самостоятельным характером ее управления.
		12. В Украинской Православной Церкви действует собственная высшая церковно-судебная инстанция. При этом суд Архиерейского Собора является церковном судом высшей инстанции для Украинской Православной Церкви.
		В пределах Украинской Православной Церкви такие канонические прещения, как пожизненное запрещение в священнослужении, извержение из сана, отлучение от Церкви, налагаются епархиальным архиереем с последующим утверждением митрополитом Киевским и всея Украины и Синодом Украинской Православной Церкви.
		13. Украинская Православная Церковь получает святое миро от Патриарха Московского и всея Руси.»
		170. Отже, здійснивши аналіз положень Статуту Тульчинської єпархії УПЦ, Статуту про управління УПЦ, Статуту Руської Православної Церкви, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані правовстановлюючі документи не містять положень, які надають право настоятелям храмів, в даному випадку - протоієрею ОСОБА_1 , протоієрею ОСОБА_3 , ієрею ОСОБА_6 та благочинному протоієрею ОСОБА_2 представляти інтереси Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) у майнових правовідносинах щодо управління нерухомим майном.
		171. Натомість, колегією суддів встановлено, що здійснення представництва Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) у всіх правовідносинах надана єпархіальному архієрею (пункт 6 Статуту Тульчинської епархії Української Православної Церкви, пункт 19 розділу VII.А. «Єпархіальний архієрей» Статуту про управління Української Православної Церкви).
		172. Однак, доказів що єпархіальний архієрей Тульчинської епархії Української Православної Церкви вчиняє дії, які можуть підтвердити створення перешкод позивачу у користуванні  нерухомим майном - комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65      м2      за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів,     Оратівського      району,   Вінницької      області, позивачем суду      не надано.
		173. Поряд з цим, колегія суддів відхиляє посилання позивача на - Положение о благочиннических округах, входящих в состав епархий, и о благочинных - прийнятого на засіданні  Священного Синоду Руської Православної Церкви 28 грудня 2018 року, в якості доказу уповноваження благочинного ОСОБА_2 бути представником єпархіального архієрея Тульчинської епархії Української Православної Церкви, оскільки згідно п.1.1 вказаного Положения - Настоящее Положение регулирует деятельность благочиннических округов (или благочиний), входящих в состав епархий Русской Православной Церкви и сформированных по территориальному признаку, то есть церковных административных единиц, объединяющих близлежащие приходы и подворья одной епархии с их клиром, а в даному випадку благочинний Оратівський церковний округ Тульчинської єпархії УПЦ не входить у склад єпархій Руської Православної Церкви. 
		174. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що згідно п.11 глави Х «Украинская Православная Церковь» Статуту Руської Православної Церкви - Решения Священного Синода действуют в Украинской Православной Церкви с учетом особенностей, определяемых самостоятельным характером ее управления. 
		175. В свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.4 Статуту про управління Української Православної Церкви, у своєму управлінні Українська Православна Церква керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від              25-27 жовтня 1990 року та даним Статутом при повазі до державних законів і дотриманні їх. 
		176. Згідно розділу VII.Д. «Благочиння» Статуту про управління Української Православної Церкви, до обов`язків благочинного належить: а) турбота про чистоту православної віри та гідне церковно-моральне виховання віруючих; б) нагляд за правильним і регулярним здійсненням богослужінь, за благоліпністю та благочинням у храмах, за станом церковної проповіді; в) турбота про виконання постанов і вказівок єпархіальної влади; г) піклування про своєчасне надходження до єпархії парафіяльних внесків; д) поради духовенству щодо виконання ним своїх обов`язків та особистого життя; е) попередження й усунення непорозумінь серед духовенства, а також непорозумінь між духовенством і мирянами без звертання до суду, але з поданням доповіді про найбільш значні інциденти єпархіальному архієрею; є) попереднє розслідування за вказівкою єпархіального архієрея церковних порушень; ж) клопотання перед єпархіальним архієреєм про нагородження кліриків та мирян благочиння, які заслуговують на заохочення; з) внесення пропозицій єпархіальному архієрею стосовно заповнення вакантних місць: священиків, дияконів, псаломщиків і регентів; и) надання відпусток духовенству на строк не більше одного тижня; і) турбота про задоволення релігійних потреб віруючих у парафіях, які тимчасово не мають священнослужителів; ї) нагляд за будівництвом та ремонтом церковних споруд з метою перевірки відповідності робіт проектно-кошторисній документації, схваленій єпархіальною владою та затвердженій в установленому порядку; й) піклування про наявність у храмах усього необхідного для правильного здійснення богослужінь; к) контроль за належним станом парафіяльного діловодства; л) виконання інших обов`язків, покладених на нього єпархіальним архієреєм.
		177. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що Статутом про управління Української Православної Церкви, передбачені обов`язки благочинного в які не входять обов`язки останнього бути уповноваженим представником єпархіального архієрея в правовідносинах щодо права власності на церковні споруди місцевих парафій.
		178. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що керуючим Тульчинською єпархією УПЦ  надано відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, в якій зазначено, що благочинний Оратівського благочинного церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ протоірей ОСОБА_2 не є представником Тульчинської єпархії УПЦ(а.с.70 т.2).    
		179. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання позивача на те, що за наявності указа керуючого Тульчинсько-Брацлавською Єпархією віл 19.06.1996 року №139 ОСОБА_10 є уповноваженим представником Тульчинської єпархії УПЦ, оскільки зі змісту вказаного указа вбачається, що   ОСОБА_10 було призначено настоятелем     Свято-Покровського храму Української Православної Церкви в с.Новоживотів, Оратівського району, а не представником  Тульчинської єпархії УПЦ уповноваженим на представництво її інтересів.
		180. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_10 є представником єпархії у даних правовідносинах, а також, що ключі від дверей храму та правовстановлюючі документи на храм передані ним та знаходяться в Тульчинській єпархії УПЦ.
		181. Крім того,  матеріали справи не містять доказів надіслання на адресу відповідача листів-вимог щодо усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65     м2     за адресою: вул.Набережна,   48-Б, с.Новоживотів, Оратівського     району, Вінницької     області,  передачі Релігійній організації ключів та правовстановлюючих документів на комплекс.
		182. Колегія суддів зазначає, що згідно      ст.15 Цивільного кодексу України      кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		183. Відповідно до ч.1      ст.4 ГПК України      право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		184. Положеннями ч.2      ст.4 ГПК України      встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		185. Згідно зі    ст.45 ГПК України      сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у      статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		186. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц.
		187. Як вбачається із змісту позовної заяви та доказів, підставами звернення стало те, що  священики Тульчинської єпархії  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чинять перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65      м2      за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області , які залучені в даній справі, як треті особи,     які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви, а не як відповідачі.
		188. Належних доказів перешкод здійснених відповідачем щодо користування  Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" комплексом будівель та споруд «Свято-Покровського храму» загальною площею 437,65 м2       за адресою: вул.Набережна,   48-Б, с.Новоживотів, Оратівського       району, Вінницької       області, суду не надано.  
		189. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79,      86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		190. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч.4     ст.277 ГПК України      та змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також викласти її в редакції даної постанови.
		191. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні      ст.277 ГПК України      з викладених в апеляційній скарзі обставин.
		192. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
		193. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		194. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1            статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод            зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		195. З огляду на викладене, в решті оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.                                                                                    
		196. Судові витрати позивача на підставі      ст.129 ГПК України      покладаються на скаржника.
		Повний текст постанови складений 15.03.2021 року, зважаючи на перебування судді Філіпової Т.Л. у відпустці у період з 09.03.2021 року по 12.03.2021 року включно. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями      129,      252,      269,      270,      273,      275,      277,      281-285 ГПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		                                                                        
		1. Апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" на рішення      Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19  залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19      змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї      постанови.                        
		3. В решті рішення Господарського      суду      Вінницької області від      17.12.2019 року у справі №902/627/19  залишити без змін.            
		4. Судові витрати покласти на Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)".                        
		5. Справу №902/627/19 повернути  Господарському суду Вінницької області.
		6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складений 15.03.2021 року. 
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Гудак А.В.
		 
		 
		Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.  
		 
		Суддя                                                                                                Олексюк Г.Є

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...