Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/15864/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 18.03.2021. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 19.02.2021
Номер судового провадження: 852/15277/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		 
		19 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/15864/20
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
		 суддів: Семененка Я.В., 
		матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 160/15864/20 за позовом  ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
		Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн.
		Вимоги суду, викладені в ухвалі від 15.01.2021, скаржником не виконані, подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
		В прохальній частині позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".
		Розглянувши клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо його задоволення, з огляду на наступне.
		Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.
		Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як такі, що звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.
		Щодо зазначення позивачем підстав для звільнення його від сплати судового збору, а саме ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", суд зазначає наступне.
		Закон України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12 травня 1991 року регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		За змістом статті 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі - Закон № 2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
		Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.
		Разом з тим, суд зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23 лютого 2012 року він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що не має на меті отримання прибутку.
		Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №817/777/16 також звертає увагу на те, що дія частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій, зокрема виконання окремої владної функції Фонду, а саме: організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23 лютого 2012 року.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі.
		Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалі від 22 вересня 2020 року у справі №140/3043/19.
		Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.
		У зв`язку із викладеним колегія суддів відхиляє посилання скаржника щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового.
		Приймаючи до уваги, що скаржником недоліки апеляційної скарги не усунені, апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до ст.ст. 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись ст. ст. 169, 296, 298 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні клопотання  ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 160/15864/20 повернути.
		Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку і строки, визначені ст.329 КАС України.
		 
		Головуючий - суддяН.А. Бишевська 
		 
		 суддяЯ.В. Семененко 
		 
		 суддяА.В. Суховаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...