Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/12375/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2021. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/22693/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/12375/19
		адміністративне провадження № К/9901/22693/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача  Уханенка С.А.,
		суддів: Радишевської О.Р., Шевцова Н.В.,
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (суддя-доповідач Курко О.П., судді Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.),
		У С Т А Н О В И В:
		I. Суть спору
		1 У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних йому у день звільнення (грошової компенсації за речове майно у розмірі 143 990,52грн), та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2019 по 11.12.2019 в сумі 59 608,44 грн. 
		2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . З 05.09.2019 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку та лише 11.12.2019 виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 143 990,52грн. У зв?язку з цим уважав, що Військова частина НОМЕР_1 має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України).
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року (суддя Шуляк Л.А.) позов задоволено повністю з тих мотивів, що невиплата позивачу у день звільнення компенсації за неотримане речове майно є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
		4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), тому на порядок її виплати не поширюються вимоги статей 116 і 117 КЗпП України.
		III. Провадження в суді касаційної інстанції
		6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, за доводами позивача, відповідає закону.
		7. Як стверджує позивач, апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, які суперечать правовій позиції щодо застосування статей 116 і 117 КЗпП України у подібних правовідносинах, висловленій Верховним Судом у постановах від 04 травня 2018 року у справі №808/858/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17, від 05 грудня 2019 року у справі №806/409/17, від 03 червня 2020 року у справі №806/298/17, від 06 березня 2020 року у справі №1240/2162/18, від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19 та від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
		8. У зв?язку з наведеним позивачем заявлено також клопотання про передачу справи на розгляд об?єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		9. У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість. 
		10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		11. Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.08.2019 №227 майора ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації технічної частини 50 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		12. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2019 №197 ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Як убачається зі змісту цього наказу, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу при звільненні не виплачена.
		13. 11 грудня 2019 року на картковий рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 143 990,52 грн в якості компенсації за неотримане речове майно.
		V. Позиція Верховного Суду
		14. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		15. За приписами статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців  це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		16. Згідно з частиною другою статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		17. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		18. Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		19. Відповідно до частини першої статті 91 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України  для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
		20. Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі  Порядок), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби або загибелі (смерті) військовослужбовця.
		21. У пункті 4 Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
		22. Наведені норми Порядку узгоджується з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, відповідно до якого особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		23. Отже, чинним законодавством України гарантоване речове забезпечення військовослужбовців та передбачено виплату їм при звільненні з військової служби грошової компенсації вартості речового майна, не отриманого під час проходження військової служби. При цьому граничним строком виплати такої компенсації є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
		24. Водночас питання відповідальності військової частини в разі несвоєчасного проведення розрахунку з військовослужбовцем при звільненні не врегульоване спеціальним законодавством у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей. 
		25. У зв?язку з цим суди обох інстанцій правильно вважали за можливе застосувати норми трудового законодавства при вирішенні спірної ситуації.
		26. За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		27. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є винагородою за виконану роботу (основною чи додатковою заробітною платою/грошовим забезпеченням), тому передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні не поширюється на спірні правовідносини.
		28. Проте вказаний висновок апеляційного суду ґрунтується на вузькому підході до розуміння поняття «належних звільненому працівникові сум» як суто заробітної плати, тоді як під цим визначенням слід розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
		29. Такий підхід до визначення змісту наведеного поняття застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
		30. Включення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні статті 116 КЗпП та необхідність застосування передбаченої статтею 117 КЗпП відповідальності в разі невиплати такої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини підтверджено і Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (постанова від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19).
		31. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про непоширення статті 117 КЗпП України на спірні правовідносини, пов?язані з порушенням строку проведення повного розрахунку при звільненні у частині несвоєчасної виплати військовослужбовцю грошової компенсації за неотримане речове майно, та відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
		32. Крім того, апеляційний суд на підтвердження власної правової позиції безпідставно послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, у якій суд касаційної інстанції вирішував питання щодо строку звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак не розглядав справу по суті цієї позовної вимоги, у тому числі не робив висновку про незастосування статті 117 КЗпП України у подібних правовідносинах.
		33. За наведених обставин та враховуючи прийняття Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду постанови від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 з висновками щодо застосування статей 116 і 117 КЗпП України у подібних правовідносинах, відсутні підстави для задоволення заявленого позивачем клопотання про передачу справи на розгляд палати Верховного Суду.
		34. У свою чергу суд першої інстанції, встановивши обставини несвоєчасно проведеного з позивачем розрахунку при звільненні з військової служби, обґрунтовано стягнув на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обчисливши її за правилами, закріпленими в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
		35. Розрахунок стягнутої на користь позивача суми середнього заробітку відповідач в апеляційній скарзі не оскаржував, відсутні відповідні доводи і у відзиві на касаційну скаргу. 
		36. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		37. З огляду на викладене рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.
		Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд палати Верховного Суду.
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		3. Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
		Суддя-доповідач С.А. Уханенко
		Судді: О.Р. Радишевська
		Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...