Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-671/2006 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2021. Зареєстровано: 19.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2021.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/527/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа №2-а-671/2006
		адміністративне провадження №К/9901/527/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
		суддів - Мацедонської В.Е., 
		Шевцової Н.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 
		на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року (головуючий суддя  Смілянець Е.С., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.)
		у справі №2-а-671/2006
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		В травні 2006 року ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Замостянського районного суду м.Вінниці з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі  відповідач, Військова частина, скаржник), в якому просив суд визнати дії Військової частини НОМЕР_1 незаконними та стягнути з військової частини на його користь компенсацію за недоотримане продовольче забезпечення. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 08 червня 2006 року, позов задоволено.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості продовольчого пайка (набору продуктів харчування) за нормою № 7 по середнім регіональним цінам на продукти харчування за період з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року з урахуванням щомісячного індексу інфляції в Україні та грошову компенсацію вартості загальновійськової норми № 1 харчування військовослужбовців Збройних Сил України за період 30 березня 2002 року по 8 червня 2006 року та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану компенсацію.
		Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 51 гривні на користь держави.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про наявність права на отримання продовольчого пайка чи за його бажання грошової компенсації вартості продовольчого пайка, зважаючи на обіймання позивачем посади заступника командира батальйону забезпечення з озброєння військової частини НОМЕР_1 . 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 08 червня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за продовольче забезпечення. 
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що, згідно з матеріалів справи, повний текст оскаржуваної постанови Замостянським районним судом м. Вінниці складено 08.07.2006 та оголошено в той же день в судовому засіданні. Представник відповідача був присутній у судовому засіданні 08.07.2006, про що свідчить оскаржуване рішення та протокол судового засідання (представник відповідача діяв на підставі доручення від 01.06.2006). Також, дослідивши матеріали справи, а саме заперечення на позовну заяву (а.с.15), довіреність на ведення справи (а.с.13), заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 21.03.2017 (представник діяв на підставі доручення, копія якого є в матеріалах справи) (а.с.24-25), колегія суддів дійшла висновку, що відповідачу було відомо про винесену постанову від 08.07.2006 в межах даної адміністративної справи. Разом з цим, апеляційну скаргу на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 08.07.2006 відповідач подав 03.12.2018. Враховуючи, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, який подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		03 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що про існування рішення суду першої інстанції їй стало відомо лише після ознайомлення представника з матеріалами справи. Скаржник стверджує про проведення судового засідання без представника відповідача, а також відсутність надходження будь  яких повісток на його адресу.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
		Позивачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 призначено до касаційного розгляду.
		ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 
		Згідно ч. 1,2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України: Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Відповідно до ч.2 ст.299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
		Згідно ч.3 ст.186 КАС України (в редакції станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
		Відповідно до ч.1,2 ст.167 КАС України (в редакції станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції) судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду.
		Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України (в редакції станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Як передбачено ч.2 ст.44 КАС України (в редакції, станом на момент прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд (далі - Суд) виходить з того, що за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
		Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2006 року Замостянським районним судом м.Вінниці ухвалено постанову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за продовольче забезпечення.
		Апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції подано відповідачем 03 грудня 2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
		Обставиною, на яку відповідач посилається, як на підставу поважності пропуску строку для звернення до суду із апеляційною скаргою, є те, що скаржник отримав рішення суду першої інстанції лише 28.11.2018.
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження зазначив, що відповідачу було відомо про винесену постанову від 08.07.2006 в межах даної адміністративної справи.
		До даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов, досліджуючи матеріали справи, а саме - заперечення на позовну заяву, довіреність на ведення справи, заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 21.03.2017 (представник діяв на підставі доручення, копія якого є в матеріалах справи).
		Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважив про присутність представника відповідача у судовому засіданні 08.07.2006, що підтверджується тестом рішення суду першої інстанції та протоколом судового засідання (представник відповідача діяв на підставі доручення від 01.06.2006).
		Суд погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		Так, приписами ч.2 ст.299 КАС (в редакції, станом на момент подачі відповідачем апеляційної скарги) передбачено імперативні повноваження суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, суб`єкта владних повноважень, якщо останню було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
		Виняток із даного прямого обов`язку суду апеляційної інстанції становить випадок подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
		Відтак, зважаючи на обізнаність відповідача із наявністю рішення суду першої інстанції, присутності його представника у судовому розгляді справи, а також враховуючи подання апеляційної скарги скаржником  суб`єктом владних повноважень через 12 років з моменту вирішення справи судом першої інстанції, Суд вважає правомірною ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.
		Суд підкреслює, що у пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
		Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
		Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Військової частини НОМЕР_1 безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі 2-а-671/2006 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська  Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...