Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/1891/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2021. Зареєстровано: 21.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/12533/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2021 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 138/1891/17
		адміністративне провадження № К/9901/12533/19
		 
		Верховний Суд   у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Бучик А.Ю.,
		суддів Мороз Л.Л., Рибачук А.І.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року (головуючий суддя Цибульський О.Є.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (колегія суддів у складі: Сушка О.О., Смілянця Е.С., Залімського І.Г.) у справі №  138/1891/17 за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання нечинним та скасування рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив визнати нечинним та скасувати п. 1.1 рішення Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 422, 13 сесії 7 скликання від 11 квітня 2017 року.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його сусід - ОСОБА_2 зніс приміщення літньої кухні та побудував нове, яке не відповідає за розмірами та місцезнаходженням попередньому. Нове приміщення чинить позивачу перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, яку частково займає.
		Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій вказав, що при винесенні оскаржуваних рішень суди не врахували всіх обставин справи, а тому просив скасувати спірні рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач, як і третя особа, наголошували, що судові рішення є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому просили залишити судові рішення без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
		Так, судами попередніх інстанцій установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглядався земельний спір комісією по земельних спорах при виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради. За наслідками розгляду спору прийнято одноголосне рішення про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0617 га ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 .
		Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 оскаржуваного рішення № 422 від 11 квітня 2017 року, прийнятого на 13 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області «Про затвердження висновків земельної комісії при виконкомі міської ради від 12 січня та 22 лютого 2017 року» затверджено висновки земельної комісії при виконкомі міської ради.
		Так, земельний спір між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проживаючими за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_2 , щодо непогодження протоколу встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішено наступним чином: в результаті ознайомлення з наданими документами, комісією по земельних спорах прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без погодження суміжного землевласника (землекористувача) гр. ОСОБА_1 . 
		Також установлено, що даний спір виник при встановленні меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка межує з земельною ділянкою позивача - ОСОБА_1 . Однак, згідно листа від 12.09.2017 №13-05/131, який містить пояснення начальника земельного відділу Могилів-Подільської міської ради щодо обставин встановлених під час розгляду даного спору, комісією по земельних спорах при ухваленні рішення враховано всі аспекти спору. Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником приватизованої земельної ділянки по АДРЕСА_3 (державний акт 16.06.2010 ЯК 917317), кадастровий номер №0510400000:00:011:0288, площею 0,1000 га. Іншими співвласниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не мають жодних претензій до погодження меж земельної ділянки заявників. Тобто, земельна ділянка ОСОБА_1 має встановлену межу, відповідно до системи координат СК-63. При розгляді земельного спору доведено, що відмова ОСОБА_1 щодо узгодження меж є безпідставною, тому комісією прийнято рішення про надання згоди заявникам на приватизацію земельної ділянки без згоди ОСОБА_1 . У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає, що «частина літньої кухні збудована на частині земельної ділянки, яка належить йому...». Однак це не відповідає дійсності, адже відповідно кадастрової схеми земельної ділянки найближча будівля розміщена на відстані 1м від межі земельної ділянки ОСОБА_1 . Крім того, будівлі на земельній ділянці ОСОБА_1 віддалені від межі заявників приблизно на таку саму відстань. Також зазначено, що приватизація земельної ділянки заявниками реалізує їх право на землю відповідно до Конституції України, та не узаконює самочинно побудовані будівлі, які не відповідають вимогам законів у сфері містобудування.
		Рішенням № 227 від 19 липня 2016 року 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області «Про надання дозволу та затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх передачу у власність та в оренду та розподілу земельних ділянок», згідно п.п.1.2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м.   Могилева-Подільського, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибні земельні ділянки), орієнтовною площею 0,0600 га, у спільну сумісну власність. Рішенням № 510 від 24.10.2017 17 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, згідно п.п.5.6. затверджена зазначена технічна документація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0617 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер №   №0510400000:00:011:0487.
		В подальшому право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Згідно рішення №979 від 29 січня 2010 року 56 сесії 5 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», міська рада вирішила затвердити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідну технічну документацію на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 в спільну сумісну власність.
		Цим же рішенням ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також затвердили документацію для ведення садівництва площею 0,0221   га по АДРЕСА_3 , в спільну сумісну власність.
		Позивач, вважаючи, що відповідач прийняв рішення з порушенням вимог Закону, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
		Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. При цьому суди вказали, що відсутність погодження суміжної межі із третьою особою - ОСОБА_1 , не може свідчити про незаконність рішення відповідача, як і не свідчить про наявність порушення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .
		Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає таке.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		Згідно з положеннями статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вказано, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Положеннями ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності дій відповідача при встановленні меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка межує з земельною ділянкою позивача. 
		Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення його права користування своєю земельною ділянкою.
		Відносини, пов`язані з встановленням меж земельних ділянок регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України.
		За правилами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
		Так, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені порушенням права власності позивача на земельну ділянку внаслідок дій відповідача. Таким чином, правовідносини між позивачем і відповідачем у цій справі є похідними від правовідносин щодо встановлення меж земельних ділянок між власниками суміжних земельних ділянок.
		Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність дій відповідача, пов`язаних з погодженням меж земельної ділянки, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 810/211/18, від 14 листопада 2019 року у справі №608/270/14-а, від 02 березня 2020 року у справі №810/2001/14.
		За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
		З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Отже, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - скасувати із закриттям провадження у справі.
		Керуючись статтями 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року скасувати.
		Провадження у справі № 138/1891/17 закрити.
		Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		Головуючий                                                            А. Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                      Л. Л. Мороз 
		 
		                                                  А. І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...