Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1341/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2021. Зареєстровано: 23.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2021.
Дата набрання законної сили: 19.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/32591/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/1341/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/32591/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №802/1341/16-а
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Віятик Н.В., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів: Граб Л.С., Гонтарука В. М.,
		в с т а н о в и в :
		ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов №02-01-12/635-243, №02-01-12/635-244, №02-01-12/635-245 від 23.08.2016,т якими на нього накладено штрафи за порушення законодавства про працю.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Управлінням Держпраці у Вінницькій області не було підстав для проведення перевірки, оскільки при її проведені відповідачем порушено вимоги Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким накладено мораторій на проведення перевірок. Крім того, Управлінням оскаржувані постанови були винесені з порушенням порядку розгляду справи про накладення штрафу.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Суди встановили, що на підставі звернення ОСОБА_2 від 26.07.2016 та згоди Державної служби України з питань праці №7871/4/4.2-ДП-16 від 27.07.2016, відповідно до направлення від 16.08.2016 № 2747, службовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області відповідно до наказу № 629-о від 16.08.2016 17.08.2016 проведено позапланову перевірку та встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю.
		За результатами перевірки складено акт перевірки № 02-01-12/635 від 17.08.2016, в якому зафіксовані порушення позивачем норм трудового законодавства, а саме вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, ст. 83 КЗпП України, ст. 253 КЗпП України.
		Вказаний Акт був підписаний позивачем без зауважень.
		Також, 17.08.2016 Управлінням Держпраці у Вінницькій області позивачу було вручено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, який відбудеться 23.08.2016 об 11 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
		В день розгляду справи (23.08.2016) адвокатом позивача та ним особисто були надані заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитись із матеріалами перевірки. Також у своїй заяві позивач вказав, що відмовляється від пояснень, наданих в ході проведеної перевірки, оскільки на нього вчинявся психологічний та моральний тиск.
		23.08.2016 на підставі вказаного вище акту перевірки управлінням Держпраці у Вінницькій області були винесені:
		1) постанова про накладення штрафу № 02-01-12/635-243, якою на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП України за використання праці громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому КМУ та виплати йому заробітної плати без нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати на загальну суму 43500,00 грн;
		2) постанова про накладення штрафу № 02-01-12/635-244, якою на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення строків розрахунку із звільненим ОСОБА_2 понад один місяць, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати на загальну суму 4350,00 грн;
		3) постанова про накладення штрафу № 02-01-12/635-245, якою на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП України за наявності порушень вимог чинного законодавства, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на загальну суму 1450,00 грн.
		Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перевірка проводилася Управлінням Держпраці у Вінницькій області правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Крім того, відповідачем доведено достовірність зазначених в акті перевірки порушень норм трудового законодавства, а відтак, прийняті за наслідком проведеної перевірки постанови № 02-01-12/635-243, №02-01-12/635-244, №02-01-12/635-245 від 23.08.2016, якими накладено на позивача штраф є правомірними.
		Не погоджуючись із таким судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що судами не було досліджено доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору.
		У поданих запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
		Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 23.02.2012 № 4448-VI (далі - Закон України № 4448-VI) передбачено, що здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб: органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, законодавства про працю, зайнятість (у тому числі зайнятість та працевлаштування інвалідів), про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу), про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати матеріального забезпечення страхових виплат, надання соціальних послуг.
		Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення № 386) Державна інспекція України з питань праці (далі - Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок № 390) визначено процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах своїх повноважень.
		Відповідно до п. 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
		Згідно з п. 3 Порядку № 390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Положенями абз. 4 п. 3 Порядку № 390 визначено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
		За змістом п. 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".
		Так, п. 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, в т.ч: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		У відповідності до п. 3 та п. 4 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку № 509).
		У касаційній скарзі позивач стверджує, що Державною службою України з питань праці листом №7871/4/4.2-ДП-16 від 27.07.2016 надана згода на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 без зазначення будь-яких ідентифікуючих даних, а тому вказує на відсутність його згоди на проведення перевірки.
		Проте, Порядком № 390 не визначено форми погодження щодо здійснення позапланових перевірок за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а вказується лише про обов`язковість наявності такої згоди Держпраці України на проведення перевірки.
		Крім того, в матеріалах справи міститься лист відповідача № 2425 від 26.07.2016 в додатку до якого зазначений суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 , із зазначенням про те, що код ЄДРПОУ буде встановлено в ході перевірки, а заявником вказано ОСОБА_2 . 
		Отже, саме позивач, як суб`єкт господарювання, підлягав позаплановій перевірці з питань дотримання законодавства про працю.
		Не заслуговують на увагу і доводи позивача, що ОСОБА_2 не був найманим працівником з огляду на таке.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).
		За змістом ст. 1 Закону № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Частиною 2 ст. 30 Закону № 108/95-ВР встановлено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 за період з листопада 2015 року по січень 2016 року виплачувалась позивачем заробітна плата без укладання трудового договору. Табелі обліку робочого часу та відомості про нарахування заробітної плати ФОП ОСОБА_1 не велись та не оформлялись, чим допущено порушення вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці".
		Згідно з дослідженими судами товарно-транспортними накладними щодо перевезення вантажу перевізником ФОП ОСОБА_1 на ТОВ «Барлінек Інвест», водієм вказано саме ОСОБА_2 . Зазначені товарно-транспортні накладні датовані листопадом 2015 року, груднем 2015 року та січнем 2016 року, що підтверджує системність виконання робіт ОСОБА_2 як водієм, що працював у позивача.
		Також встановлено порушення щодо виплати всіх належних коштів звільненому з роботи працівникові в день звільнення, чим допущено порушення вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Разом з тим, не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чим допущено порушення вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_2 не була нарахована та не проведена виплата грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки, чим допущено порушення вимоги ст. 83 КЗпП України та не сплачувався єдиний соціальний внесок за працівника, чим допущено порушення вимоги ст. 253 КЗпП України.
		Зважаючи, що позивачем було фактично допущено до роботи ОСОБА_2 по перевезенню вантажу, що провадилось за розпорядженням та з відома позивача, тому правильними є висновки судів щодо перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . 
		Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про накладення штрафу, оскільки відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
		Отже, відкладення розгляду справи є правом Держпраці. Крім того, заява про відкладення позивачем була подана після розгляду справи, а адвокатом без надання документів, що підтверджують його повноваження.
		Посилання позивача на незаконність проведеної перевірки у зв`язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
		Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
		Відтак, управління Держпраці не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що на відповідача не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.
		Між тим, в 2015 році дійсно діяв мораторій на проведення перевірок, який містив обмеження в тому числі і для відповідача відповідно до п. 8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII.
		Правовими положеннями п. 8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, установлено що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
		Разом із тим, дія вищезазначеного мораторію закінчилась 30.06.2015, а тому починаючи з 01.07.2015 проведення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про працю у загальному порядку відновилось.
		Таким чином, твердження позивача з приводу того, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення перевірки, у зв`язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII є помилковим.
		За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості прийнятих Держпраці постанов.
		Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі №802/1341/16-а - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик
		А.І. Рибачук,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...