Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/1724/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2021. Зареєстровано: 25.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.
Дата набрання законної сили: 23.04.2021
Номер судового провадження: 2001/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		23 березня 2021 року м. Рівне№460/1724/20
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:
		 ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації  про візнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу відповідно до ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.37 Закону № 796-ХІІ щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, та починаючи з 17.07.2018 в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сарненської РДА як потерпілий від аварії на ЧАЕС 3 категорії та проживає в населеному пункті, що віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, згідно з яким фактично відновлено дію статті 37 Закону № 796-ХІІ, позивач звернувся до відповідача із запитом про виплату йому щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої вищевказаною статтею, за періоди з 22.05.2008 по липень 2011р., з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018. Відповідач листом від 21.01.2020 № 01/5-14-577 повідомив, що за періоди з 22.05.2008 по липень 2011р., з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплата позивачу щомісячної грошової допомоги здійснювалась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, яка втратила чинність у 2015 році. Підстав для нарахування та виплати допомоги на даний час немає. Позивач вважає, що відмова нарахувати та виплатити йому вказану компенсацію від держави у належному розмірі, як громадянину, що проживає на території радіоактивного забруднення, є триваючою бездіяльністю відповідача, яка порушує право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України та визначеної статтю 37 Закону № 796-ХІІ.
		Ухвалою від 13.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов`язано позивача надати додаткові докази.
		Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що вказана грошова допомога за період з 22.05.2008 по липень 2011 року, з 01.01.2014 по серпень 2014 року була нарахована та виплачена позивачу в розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, оскільки з 01.01.2015 Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014 №79-VІІІ (норми якого неконституційними не визнавались) право встановлювати розміри виплати відповідно до вказаної статті надано Кабінету Міністрів України. Таким чином, лише Кабінет Міністрів України мав право встановлювати порядок та розміри виплат, передбачених статтею 37 вказаного Закону. У разі відновлення даної статті, то вона підлягала б застосуванню в редакції, станом на 28.12.2014, а виплата вищевказаної допомоги у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836. Крім того, відповідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання лише в межах виділених їм асигнувань. Зобов`язання взяті без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є бюджетним правопорушенням. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Ухвалою від 13.03.2020 провадження у справі зупинене.
		Ухвалою від 01.02.2021 провадження у справі поновлене. 
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2008 зареєстрований та до даного часу проживає в с. Чудель, Сарненського району Рівненської області, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Вирівської сільської ради № 837 від 25.03.2020.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с.Чудель Сарненського району Рівненської області відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
		Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2002 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
		В січні 2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА із заявою щодо отримання довідки про суму нарахованої та виплаченої щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, за періоди з 22.05.2008 по липень 2011 року, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018.
		Листом Управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА від 21.01.2020 №01/5-14-577 на звернення позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної грошової допомоги з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві на позов. Стверджено, що в запитуваному періоді позивачу виплачувалась грошова допомога в розмірі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 (а.с.9).
		Відповідно до виданих відповідачем довідок про отримання (неотримання) допомоги від 16.01.2020 №14/33-554, №14/33-556 та №14/33-555, судом встановлено, що позивачу, який перебував у відповідача на відповідному обліку, у період з травня 2008 року по липень 2011 року, із січня 2014 року по серпень 2014 року виплачувалася щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно зі статтею 37 Закону № 796-ХІІ в сумі 2,10 грн щомісячно, а за період з липня 2018 року по січень 2020 року така допомога не виплачувалася (а.с.10-12).
		Вважаючи протиправною відмову органу соціального захисту населення у нарахуванні та виплаті в належному розмірі вищевказаної допомоги за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.
		Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
		Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі  Закон №796-XII).
		Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
		Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Так, судом встановлено, що с. Чудель Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення та згідно з додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відноситься до переліку населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
		Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст частини першої статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.
		Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
		Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).
		Відтак, зміни, внесені підпунктом 8 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008.
		Таким чином, з 22.05.2008 стаття 37 Закону №796-XII діяла в редакції, чинній з 09.07.2007.
		Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 №835-VI, "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 №2154-VI, "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 №2857-VI Кабінету Міністрів України не надавалися повноваження встановлювати інші, ніж передбачено ст.37 Закону №796-XII, розміри відповідної грошової допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Відтак, у період з 22.05.2008 по 31.12.2011 чинним законодавством України не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів щомісячної грошової допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживають на території зон радіоактивного забруднення, встановленої ст.37 Закону №796-XII.
		Преамбулою Закону №796-XII визначено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
		Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ст.1 Закону №796-XII).
		За змістом статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства виплачується громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.
		Таким чином, для реалізації конституційного права громадянина України на отримання вищевказаної щомісячної грошової допомоги Закон №796-XII пов`язує із наявністю у такого громадянина двох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) проживання на територіях радіоактивного забруднення.
		Як встановлено судом, позивач належить до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), в спірному періоді зареєстрований та постійно проживає в с. Чудель Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
		Відповідно до статті 37 Закону №796-XII у редакції, чинній з 09.07.2007, згідно з якими, громадянам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
		Відтак, у період з 22.05.2008 по 31.12.2011 орган соціального захисту повинен був здійснювати виплату позивачу вказаної допомоги в означеному розмірі.
		Статтею 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень на місяць.
		Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень на місяць.
		Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено, що з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати 869 гривень на місяць.
		Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що з 1 січня 2011 року розмір мінімальної заробітної плати 941 гривня на місяць.
		Проте, за змістом довідок відповідача про отримання (неотримання) допомоги виплата позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у період з 22.05.2008 по 31.12.2011 відповідачем було здійснено таку виплату в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням ч.3 Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96 Про грошову реформу в Україні, в сумі 2,10 грн щомісячно, що не відповідає розміру, встановленому статтею 37 Закону №796-XII у редакції, чинній з 09.07.2007.
		У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки положення ст.37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Так, пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 16.01.2014 №719-VII (далі  Закон №719-VII) установлено, що, зокрема, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
		Пункт 6-7 Прикінцевих положень Закону №719-VII доповнено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014.
		При цьому, Закон №719-VII, який набрав чинності з 01.01.2014, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень ст.37 Закону №796-XII до внесення зазначених змін.
		Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Закон №719-VII не передбачав жодних змін чи обмежень для застосування розмірів щомісячної грошової допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленої ст.37 Закону №796-XII.
		За таких обставин, до спірних правовідносин в частині періоду з 01.01.2014 по 02.08.2014 застосуванню підлягають безпосередньо положення статті 37 Закону №796-XII у редакції, чинній з 09.07.2007, згідно з якими, громадянам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
		Відтак, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган соціального захисту повинен був здійснювати виплату позивачу вказаної допомоги в означеному розмірі.
		Статтею 8 Закону №719-VII установлено, що у 2014 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі - 1218 гривень.
		Проте, матеріалами справи стверджено, що виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у період з січня 2014 року по серпень 2014 року відповідачем було здійснено в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням ч.3 Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96 Про грошову реформу в Україні, в сумі 2,10 грн щомісячно, що не відповідає розміру, визначеному статтею 37 Закону №796-XII у редакції, чинній з 09.07.2007.
		Суд наголошує, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.37 Закону 796-XII, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 №836, яка істотно звужує обсяг, встановлених законом прав.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність нарахування та виплати органом соціального захисту позивачу у періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, значно меншому від встановленого законом, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, на соціальний захист, визначене Законом №796-XII. Оскільки відмова відповідача здійснити виплату в належному розмірі є неправомірною, тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону №796-XII, у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Адміністративна справа №460/1724/20 в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату вищевказаної грошової допомоги з 17.07.2018 відповідає ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), а саме:
		1) позивач: особа, яка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106;
		2) відповідач: Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач;
		3) предмет спору: нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в населених пунктах, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, з адміністративними позовами до Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі, провадження №11-134заі19.
		01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 №796-XII.
		Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
		Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.
		Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
		Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
		Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
		Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.
		За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09.07.2007).
		Відтак, Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 з 17.07.2018 відновлено право, зокрема, ОСОБА_1 як особи, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону №796-XII, а тому Управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА повинно було відновити виплату позивачу означеної допомоги.
		Суд зауважує, що за змістом виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Сарненської РДА довідок про отримання (неотримання) допомоги від 16.01.2020 №14/33-554, №14/33-556 та №14/33-555 ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні як отримувач грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 769-ХІІ, в період з травня 2008 року до 01.01.2015. Водночас, судом не встановлено жодних об`єктивних обставин щодо зняття позивача з означеного обліку в наступних періодах. Позиція відповідача, викладена у відповіді від 21.01.2020 № 01/5-14-577 та у відзиві на позов, ґрунтується на тому, що виплата органом соціального захисту грошової компенсації по серпень 2014 року здійснювалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, яка втратила чинність в 2015 році, а в подальшому не здійснювалась взагалі, оскільки Кабінетом Міністрів України не було внесено змін у відповідні постанови. Отже, наведене свідчить на користь висновку, що орган соціального захисту населення з 2015 року взагалі не здійснював облік осіб, отримувачів такої грошової допомоги, однак зазначена обставина не може нівелювати право особи на отримання від держави гарантовану законом соціальну виплату за наявності таких підтверджених підстав, як статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживання на територіях радіоактивного забруднення.
		Суд встановив, що поновлення виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17.07.2018 відповідачем здійснено не було.
		Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
		За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача нарахувати та виплати позивачу з 17.07.2018 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, які порушують гарантоване Конституцією України право позивача як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на соціальний захист, визначене Законом №796-XII, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту з урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18.
		Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 зазначено, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
		Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
		Враховуючи викладене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 17.07.2018 щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону №796-XII у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
		Щодо твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення позивача до адміністративного суду, суд зазначає таке.
		Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		За змістом статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно з позицією Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-ргі/2013, Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). 
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.
		Конституційний Суд України зазначає, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
		Таким чином, право особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання компенсації від держави як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
		В ході судового розгляду судом встановлено, що з 22.05.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-XII, виплата якої здійснювалася на підставі положень, які істотно звужують обсяг, встановлених законом прав таких осіб, та на підставі положень, які визнані неконституційними. Із цього часу орган соціального захисту населення мав відновити виплату такої компенсації громадянам України до настання змін у законодавстві щодо такої виплати.
		Проте, як встановлено судом, поновлення такої виплати позивачу з 22.05.2008 по 31.12.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідачем у належному розмірі не здійснено, не здійснено поновлення такої виплати і після звернення позивача з відповідною заявою в січні 2020 року. Більше того, відповідачем взагалі заперечується право позивача на отримання такої допомоги з 17.07.2018.
		Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживають на території радіоактивного забруднення, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі Рисовський проти України. 
		Очевидно, що у періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 на виконання положень чинного, на той час, законодавства, а з 17.07.2018 на виконання рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 державні органи, відповідальні за їх виконання, не діяли вчасно та послідовно.
		Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати справедливий соціальний захист.
		Зважаючи на те, що нарахування щомісячної грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону №796-XII, в повному обсязі (правильному розмірі) покладається на відповідний орган соціального захисту населення, непроведення відповідачем поновлення виплати такої допомоги позивачу у належному розмірі у періоди з 22.05.2008 по 31.12.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014, та відновлення такої виплати після 17.07.2018 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання соціальної виплати в належному розмірі.
		Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22, 64 Конституції України).
		Суд зауважує, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
		Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
		Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
		Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
		При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
		Системний аналіз зазначеного вище законодавства дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження стосовно соціальних виплат у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням таких виплат з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.
		Такий висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.11.2019 по справі № 608/957/16-а.
		За таких обставин, обмеження права особи на отримання належної їй соціальної допомоги певними строками є неприпустимим, а тому відновлення порушеного права позивача щодо нарахування та виплати їй компенсації від держави, як громадянину, віднесеному до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення, повинно здійснюватися судом з моменту виникнення такого права. 
		Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (№11-345апп19) відзначила, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
		Враховуючи, що підставою для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №510/1286/16-а (№11-345апп19) була наявність виключної правової проблеми щодо строків звернення до суду у соціальних спорах, а не лише у спорах з органами Пенсійного фонду України, суд вважає можливим застосування позиції Великої Палати Верховного Суду в зазначеній справі при вирішенні цього судового спору.
		З матеріалів справи судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа Управління праці та соціального захисту населення Сарненської РДА від 21.01.2020 №01/5-14-577, у зв`язку з чим 10.03.2020 звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав, тобто з дотриманням встановленого законом строку.
		Суд враховує, що на момент ухвалення даного рішення змінилося найменування відповідача у справі. Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02 червня 2020 року до Реєстру внесений запис № 16041050011000374 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 03195398, яка полягає в зміні найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Таким чином, з 02 червня 2020 року правильним найменуванням відповідача є "Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації". При цьому, суд наголошує, що фактично відбулася лише зміна найменування відповідача, позаяк, відомості про проведення реорганізації юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 03195398, що мало б своїм наслідком заміну сторони у справі правонаступником, у Реєстрі відсутні.
		Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За наведених обставин, позов слід задовольнити повністю. 
		Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (вул. Демократична, 46, м.Сарни, Рівненська область, 34502; код ЄДРПОУ 03195398) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
		Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмірі, встановленому статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року та з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (вул. Демократична, 46, м.Сарни, Рівненська область, 34502; код ЄДРПОУ 03195398) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складений 23 березня 2021 року
		 
		Суддя Н.О. Дорошенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...