Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/5924/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано судом: 25.03.2021. Зареєстровано: 26.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2021.

Результат оскарження 14.07.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		23 березня 2021 р.   Справа № 400/5924/20 м. Миколаїв
		          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1  до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020  про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року № 21-399вих-20 пенсії у розмірі 60% від заробітку із обмеженням граничного розміру пенсії у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити із 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року № 21-399вих-20, в розмірі 90% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням виплаченої суми;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року №21-399вих-20, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій.
		Ухвалою від 23.12.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила          , що звернулась до відповідача із заявою про перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки від 08.10.2020 року № 21-399вих-20. Перерахунок пенсії здійснено у розмірі 60% від заробітку із обмеженням максимального її розміру. Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ протиправними, оскільки при перерахунку пенсії працівників прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, та без обмеження її максимального розміру.
		Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, ГУ ПФУ зазначило, що станом на момент подачі позивачем заяви про перерахунок її пенсії використовується величина в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівника прокуратури. Крім того, розмір пенсії позивача після її перерахунку повинен бути обмежений, оскільки станом на момент звернення позивача із заявою, положення Закону України № 1789 втратили чинність та повинні застосовуватись положення ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697, які передбачають відповідні обмеження максимального розміру пенсії колишнім працівникам прокуратури.
		У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримала у повному обсязі.
		Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
		Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 2008 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі та раніше у тексті - Закон України № 1789) у розмірі 90% від розміру його заробітної плати.
		08.10.2020 року Миколаївською обласною прокуратурою позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії № 21-399вих-20.
		22.10.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.
		23.10.2020 року ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 року у розмірі 60% від заробітку  із обмеженням її граничного розміру. Розмір пенсії скла 17120,00 грн.
		Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
		На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами ст.ст.  21,  22 Конституції України  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Статтею 64 Конституції України  гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України.
		Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих на час призначення позивачеві пенсії за вислугу років було врегульовано  ст. 50 Закону України № 1789, положеннями якої, серед іншого, визначено, що:
		- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша);
		- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України (частина одинадцята);
		- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята);
		- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства (частина чотирнадцята);
		- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята).
		На час проведення перерахунку пенсії засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено  ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII  (далі - Закон України № 1697), зокрема:
		- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01. 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);
		- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята);
		- тимчасово, по 31.12.2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац шостий частини п`ятнадцятої);
		- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).
		Положення ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1  Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає  Конституції України.
		У пункті 3  Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 встановлено, що ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697  підлягає застосуванню в первинній редакції:
		« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
		Підпунктом 1 пункту 3 розділу  ХІІ  Прикінцеві положення Закону України № 1697  визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року.
		З вищевикладених правових норм судом встановлено, що на час призначення позивачу пенсії за вислугу років ч. 1 ст. 50 Закону України № 1789 було визначено, що пенсія призначається в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати та збільшується на 2% за кожен повний рік роботи понад 10 років на таких посадах, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.
		З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача складає 27 років 11 місяців 22 дні, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах - 20 років 10 місяців 14 днів, з огляду на який у 2008 році визначено розмір пенсії на рівні 90% від суми місячної заробітної плати.
		Зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за  ст. 50-1 Закону України № 1789, відбулась після набрання чинності  Законом України № 1697, після перерахунку позивачу пенсії за її заявою від 22.10.2020 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той  закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія  закону  та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим  законом  або іншим нормативно-правовим актом.
		Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99  щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), встановлено, що частину 1  статті 58 Конституції України  щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той  закон  або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		У рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності  Конституції України  (конституційності)  Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що  Конституція України  закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія  закону  та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим  законом  або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання  закону  або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою  статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до  ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005  наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій  статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
		Зважаючи на вищевикладене, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивач набув при призначенні пенсії та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
		Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697, до перерахунку пенсії позивача, призначеної з 2008 року за  ст. 50-1 Закону України № 1789, є протиправним, оскільки, як встановлено судом, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності  Законом України № 1697  - з 15.07.2015 року, - а не перерахунку розміру раніше призначеної.
		Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.
		Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 року у справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені  Законом України № 3668  зміни до  статті 50-1 Закону України № 1789  щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята  статті 50-1 Закону України № 1789, які змін у зв`язку із прийняттям  Закону України № 3668  не зазнали.
		Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 року у справі № 308/11498/16-а, від 22.06.2018 року у справі № 635/6663/16-а, від 17.07.2018 року у справі № 559/2862/16-а, від 19.12.2018 року у справі № 725/1352/16-а, від 31.07.2019 року у справі № 354/90/15-а, від 29.04.2020 року у справі № 490/5366/16-а.
		Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 90% до 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку за заявою від 22.10.2020 року, починаючи з 01.10.2020 року.
		Що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, встановленим для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне:
		Відповідно до  ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»  від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі та раніше за текстом - Закон України № 3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Митного кодексу України,  законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів»,  Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		(Стаття 2 втратила чинність в частині поширення її дії на  Закон України «Про судоустрій і статус суддів»  як така, що є неконституційною, на підставі  рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
		Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим  Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.10.2011 року).
		Також суд зауважує, що пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII (далі - Закон України № 911) визначено, що дія положень цього  Закону  щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
		Таким чином, враховуючи, що пенсія позивачу призначена у 2008 році - до набрання чинності Законами України № 3668 та № 911 - тому при перерахунку пенсії її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром.
		Відповідно до  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		Стаття 1 Першого протоколу до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених  законом  і загальними принципами міжнародного права.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
		Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
		Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, від 29.06.2010 року № 17-рп/2010, від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, від 11.10.2011 року № 10-рп/2011).
		Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ від 23.10.20 року № 948030161500 в   частині обмеження   пенсійних виплат позивача 60% від загальної суми складових місячного заробітку та обмеженням її граничного розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність; зобов`язання ГУ ПФУ здійснити із 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року № 21-399вих-20, в розмірі 90% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням раніше виплачених сум - підлягають задоволенню.
		Щодо вимог позивача про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити позивача виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року №21-399вих-20, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій, суд зазначає наступне:
		По-перше, оскільки ГУ ПФУ ще не здійснено відповідний перерахунок, що є предметом даної справи, право позивача за цією вимогою ще не порушено. По-друге, належним виконанням судового рішення у даній справі буде вважатися як і виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і здійснення виплати однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
		За таких обставин, дана вимога позивача є передчасною, а отже задоволенню не підлягає.
		Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  
		Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.
		2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року № 21-399вих-20 пенсії у розмірі 60% від заробітку із обмеженням граничного розміру пенсії у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року № 21-399вих-20, в розмірі 90% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.
		4. В решті позовних вимог - відмовити.
		5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 560,50 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 50 коп.).
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено 23.03.2021 року.
		 
		Суддя                                                                                              О.В. Малих

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...