Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/2299/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 26.03.2021. Зареєстровано: 28.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/828/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 409/2299/17 
		Провадження № 22-ц/810/828/20 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Лозко Ю.П. 
		суддів  Карташова О.Ю., Кострицького В.В.
		за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2020 року ухваленого судом у складі судді Максименко О. Ю.
		у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 91_199 від 24.09.2012 року
		учасники справи:
		позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії  Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»
		відповідач  ОСОБА_1 
		відповідач  ОСОБА_2 
		відповідач  ОСОБА_3 
		 
		встановив:
		 
		У жовтні2017року позивачПублічне акціонернетовариство «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії-Луганського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» звернулосьдо судуз вказанимвище позовом,в якомуостаточно просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №91-199 від 24 вересня 2012 року станом на 12 грудня 2019 року в розмірі 870 485,05 гривень.
		Рішенням Білокуракинського районногосуду Луганськоїобласті від23липня 2020року позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії  Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково.
		Стягнуто в солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користьАкціонерного товаристваДержавний ощаднийбанк України"в особіфілії -Луганського обласногоуправління АТ"Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 91_199від 24 вересня 2012 року станом на 12 грудня 2019 року у розмірі 870485,05 гривень, яка складається з: 442958,14 грн  борг за кредитом; 321875,92 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.01.2015р. по 18.06.2018р.; 46892,10 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту з січня 2016 р. по листопад 2019 р.; 14052,81 грн - інфляційні витрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з листопада 2014 р. по листопад 2019 р.; 15337,90 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 05.01.2016р. по 12.12.2019р.; 29368,18 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2014р. по 12.12.19 р.
		Вирішено питання щодо судових витрат. 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник відповідачки ОСОБА_1  адвокат Рева О.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог як до боржника відповідачки ОСОБА_1 , так і до поручителів відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Позивач Акціонернетовариство «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії Луганськогообласного управлінняАТ «Ощадбанк»не скористалось правом на відзив на апеляційну скаргу.
		Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		За змістом апеляційної скарги підписаної адвокатом Ревою О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 доводи скарги зводяться до незгоди з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог банку як до позичальника відповідачки ОСОБА_1 так і до поручителів відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просить повністю скасувати оскаржуване рішення, проте, доказів на підтвердження її повноважень на представництво інтересів в суді апеляційної інстанції відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду не надано.
		Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_4 заборгованості за вказаним кредитним договором від 24 вересня 2012 року.
		Заслухавши суддю-доповідача,доводи та пояснення представника скаржника  адвоката Ходоша В.Ю.,представника позивача  адвоката Гребенара О.В. дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазадоволенню не підлягає з таких підстав.
		Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
		Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачка ОСОБА_1 умови кредитного договору в частині своєчасності сплати боргу не виконала, останньою допущено невиконання вимог закону та порушено права позивача на своєчасне отримання наданого кредиту та виплат, передбачених вказаним вище кредитним договором. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.
		Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом положеньстатті 526 ЦК Українизобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогамиЦК України. За правиломстатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		У відповідності до вимогст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Судом серед іншого встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини за кредитним договором № 91-199 від 24 вересня 2012 року за умовами якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 650000,00 гривень під 21 % річних з кінцевим строком погашення не пізніше 23 вересня 2022 року та зобов`язалася щомісячно проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 5416,67 гривень та сплачувати нараховані банком проценти на залишок заборгованості за кредитом, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.
		Внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, станом на 12 грудня 2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2012 року у розмірі 870485,05 гривень, яка складається з: 442958,14 грн  борг за кредитом; 321875,92 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01 січня 2015р. по 18 червня 2018 року; 46892,10 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту з січня 2016 року по листопад 2019 року; 14052,81 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з листопада 2014 року по листопад 2019 року; 15337,90 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 05 січня 2016 року по 12 грудня 2019 року; 29368,18 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 жовтня 2014 року по 12 грудня 2019року.
		Вказане підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачкою ОСОБА_1 .
		Отже, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 та стягнення кредитної заборгованості у вказаному вище розмірі.
		Щодо направлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту, зокрема, позичальнику ОСОБА_4 , чим відповідачка вважає було змінено строк виконання основного зобов`язання, і у позивача виник обов`язок з цього часу припинити нарахування відсотків, суд виходив з такого.
		31травня 2017року  Банком на адресу реєстрації позичальнику ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором № 91_199 від 24 вересня 2012 року за вих. № 110.20-13/2462-2593 (т. 1 а.с. 22 ) шляхом її направлення поштою «до запитання» та залишено на поштовому відділенні для отримання ОСОБА_1 відповідно до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта», викладених на веб-сайт УДППЗ «Укрпошта» у рубриці «Новини Сходу», в зв`язку з тим, що останнє відоме місце проживання відповідачки є м. Луганськ.
		Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.
		Оскільки всі можливі здійснені банком заходи щодо повідомлення позичальника про дострокове повернення кредиту не дали результату внаслідок загальновідомої ситуації на сході України, і фактично досудове врегулювання спору проведено не було, то він шляхом звернення до суду із позовом реалізував своє право на судовий захист на власний розсуд, оскільки право вибору передбаченого законом або договором способу захисту належить виключно позивачу.
		Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували як факт направлення вимоги про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором, так і її отримання відповідачкою, у порядку та на умовах, передбачених п.3.4. вказаного договору.
		З урахуванням наведеного, судом не взяті до уваги посилання представника відповідачки, зокрема, щодо обов`язку банку з 31 травня 2017 року припинити нарахування відсотків, оскільки умовами кредитного договору передбачено інший порядок направлення вимоги, а нормами чинного законодавства в цих правовідносинах не надано права банкам чи будь-яким іншим особам повідомляти осіб, які зареєстровані на тимчасово окупованій території, у вказаний позивачем спосіб. 
		З вказаних підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовного того, що банк прийнявши 31 травня 2017 року рішення про дострокове повернення всієї суми кредиту скористався передбаченим ч.2. ст.1050 ЦК України правом, чим змінив строк виконання основного зобов`язання, і з цього часу втратив правомірність нарахування відсотків за вказаним кредитним договором.
		Доказів які б спростували наведені вище висновки суду скаржником не надано.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності банком заявлених вимог до ОСОБА_1 , які за своєю суттю є запереченнями щодо вказаних позовних вимог, зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку. 
		Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Відповідност.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2020 року залишити без змін.
		Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
		Дата складення повної постанови  22 лютого2021 року.
		 
		Головуючий          Ю.П. Лозко
		 
		Судді:         О.Ю. Карташов
		 
		       В.В. Кострицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...