Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/852/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2021. Зареєстровано: 28.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2021.
Дата набрання законної сили: 26.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/801/466/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 152/852/20
		Провадження № 22-ц/801/466/2021
		Категорія: 20
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Мельник А. Г.
		Доповідач:Панасюк О. С.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2021 рокуСправа № 152/852/20м. Вінниця
		 
		 
		 
		   Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого Панасюка О. С. (суддя  доповідач),
		суддів Берегового О. Ю., Якименко М. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області, про визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у складі судді Мельник А. Г. від 23 листопада 2020 року (дата складення повного тексту рішення  30 листопада 2020 року), 
		 
		встановив:
		 
		06серпня 2020року ОСОБА_1  звернувся з цим позовом, за якимпросив визнатиза нимправо власностіна земельнуділянку,площею 0,0403га,кадастровий номер0525310100:05:011:0296,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 . 
		На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 31 січня 2020 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі їдальні літ. «А», веранди літ. «а», прибудови літ. «а1», загальною площею 156,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час нотаріального посвідчення цього договору, йому стало відомо про те, що земельна ділянка, на якій розташований придбаний ним об`єкт нерухомого майна, за ОСОБА_2 у встановленому порядку зареєстрована не була і до тепер перебуває у державній власності, зареєстрована за Регіональним відділеннямФонду державногомайна Українипо Вінницькійобласті. На його лист про роз`яснення чи перейшло право власності на земельну ділянку під будівлею, яку він придбав, отримав відповідь з Регіонального відділенняФонду державногомайна Українипо Вінницькійта Хмельницькійобластях про те, що Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VIII, який на момент приватизації будівлі вступив у дію, передбачено здійснення продажу об`єктів державної власності без земельних ділянок, на яких вони розташовані, а тому приватизація нежитлової будівлі проводилась без одночасної приватизації земельної ділянки, на якій вона знаходиться. З моменту набуття чинності цим Законом органи приватизації були позбавлені повноважень щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її продажу разом із об`єктом приватизації. Звернувшись до державного реєстратора Шаргородської державної нотаріальної контори Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області разом із заявою про реєстрацією права власності на земельну ділянку, отримав відмову у державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525310100:05:011:0296, через відсутність у нього документів, що є підставою для такої реєстрації. Вказував, що з переходом до нього права власності на нежитлову будівлю до нього перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій ця будівля розташована. 
		Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області у позові відмолено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки, а користувався нею для обслуговування нежитлової будівлі, яка на ній розташована. Отже, до ОСОБА_1 , як власника нежитлової будівлі, перейшло лише право користування земельною ділянкою, на якій така будівля розташована на умовах, що були у попереднього землекористувача ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не надав доказів про звернення до будь-якого органу виконавчої влади щодо передачі йому спірної земельної ділянки з державної власності у приватну. Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не є належним відповідачем у справі, оскільки не є органом, який уповноважений розпоряджатися землями державної власності відповідної категорії.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати це рішення суду та ухвалити нове  про задоволення позову.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ті ж обставини, що у позовній заяві. Також вказував, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що Регіональне відділенняФонду державногомайна Українипо Вінницькійта Хмельницькійобластях неє належнимвідповідачем усправі,оскільки циморганом неприймалось жоднихрозпоряджень щодопередачі повноваженьз управлінняземельною діяльністюдо іншихдержавних організацій,а рішеннямиШаргородської міськоїради №152від 11квітня 2017року та№ 215від 06квітня 2018року наданодозвіл Регіональномувідділенню Фондудержавного майнаУкраїни поВінницькій областіна виготовленняпроекту землеустроющодо відведенняцієї земельноїділянки,затверджено зазначенийпроект тапередано земельнуділянку Регіональномувідділенню Фондудержавного майнаУкраїни поВінницькій області. 
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Частинами першою  третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
		Судом встановлено,що задоговором купівлі-продажувід 31січня 2020року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 нежитлову будівлюїдальні літ.«А»,веранди літ.«а»,прибудови літ.«а1»,загальною площею156,5кв.м.,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 .Ця будівля,розташована наземельній ділянціплощею 0,0403га,кадастровий номер0525310100:05:011:0296,цільове призначенняземельної ділянки:для розміщеннята експлуатаціїбудівель іспоруд додатковихтранспортних послугта допоміжнихоперацій.Згідно звитягом зДержавного земельногокадастру проземельну ділянку№ НВ 0518146932020,сформованого 02січня 2020року державнимкадастровим реєстраторомГоловного управлінняДержгеокадастру уВінницькій областіБурлаченко М.О.земельна ділянкане євласністю  ОСОБА_2 (а. с.14 17).
		5 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про надання роз`яснення щодо набуття ним права власності на земельну ділянку, на якій розташована придбана будівля їдальні, та надання копій технічної та нормативно-грошової документації земельної ділянки. 23 березня 2020 року № 18-5/946 він отримав відповідь про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у сфері розпорядження земельними ділянками державної власності здійснює повноваження власника земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації. На момент приватизації спірної земельної ділянки вступив у дію Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VІІІ, яким передбачено здійснення продажу об`єктів державної власності без земельних ділянок, на яких вони розташовані, а тому приватизація будівлі їдальні проводилась без одночасної приватизації земельної ділянки, на якій вона розташована (а. с. 19  23). 
		Рішенням 23-ої сесії 7-го скликання Шаргородської міської ради № 215 від 6 квітня 2018 року Регіональному відділенню фонду державного майна України по Вінницькій області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0403 га та передано цю земельну ділянку у державну власність (а. с. 30).
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 серпня 2017 року № НВ-0506946002017, земельна ділянка, площею 0,0403 га, кадастровий номер 0525310100:05:011:0296, розташована по АДРЕСА_1 , відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а. с. 29).
		ОСОБА_1 20 травня 2020 року звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно для реєстрації права власності спірної земельної і того ж дня отримав відмову у її державній реєстрації через ненадання документів щодо виникнення права власності на земельну ділянку (а. с. 33, 34). 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.
		Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Статтею 41Конституції Українивстановлено,що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
		Позов про визнання права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 мотивував набуттям ним права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться на цій земельній ділянці. Вважав, що право власності на земельну ділянку до нього перейшло на підставі статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Згідно зі статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації)
		Частинами першою,шостою статті120Земельного кодексуУкраїни (даліЗК України)визначено,що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
		   Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		    При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20.
		Оскільки ОСОБА_2 набув право власності на об`єкт нерухомого майна, окремого договору чи рішення щодо земельної ділянки фондом державного майна України під час здійснення приватизації не укладалось/не приймалось, то до нього одночасно перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, а враховуючи те, що укладений з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цього майна містить кадастровий номер спірної земельної ділянки, то він як покупець об`єкту нерухомості отримав у власність і земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований.
		Суд першої інстанції не врахував зазначених правових висновків Верховного Суду і прийшов до помилкового висновку про те, що до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою.
		Так, згідно з частинами першою, другою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою  це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
		а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
		б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;
		в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
		г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»;
		ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;
		д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
		е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
		Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки  це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		ОСОБА_2 не є суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної форми власності, договору оренди земельної ділянки під час приватизації нежитлової будівлі їдальні з верандою та прибудовою з ним не укладалось.
		Не можна погодитись з висновком суду про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях є неналежним відповідачем у справі, оскільки повноваження з передачі земельних ділянок державної форми власності у межах сіл, селищ, міст районного значення, належить місцевим державним адміністраціям, з огляду на таке.
		Стаття122ЗК Українивизначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
		Ця стаття застосовується до тих земельних ділянок, які не були виділені раніше (сформовані у порядку, передбаченому статтею 79-1 ЗК України як об`єкт права власності (стаття 79 ЗК України)).
		Як видно з матеріалів справи земельна ділянка була сформована у 2017 році, їй був присвоєний кадастровий номер і в Державному земельному кадастрі було зареєстроване право власності за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області.
		З того часу на спірну земельну ділянку поширюються правила цивілно-правового обороту, зокрема установлені у частині першій статті 120 ЗК України.
		Згідноз пунктом6частини першоїстатті 5Закону України«Про Фонддержавного майнаУкраїни» від09грудня 2011року №4107-VI,Фонд державногомайна Україниу сферірозпорядження земельнимиділянками державноївласності здійснює:
		повноваження власника земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації;
		повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації;
		приймає рішення про внесення земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, до статутного капіталу господарських товариств.
		Отже, саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, як правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області з часу формування земельної ділянки здійснює повноваження її власника.
		Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях із запитом про роз`яснення про те, чи перейшло до нього право на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, що перебував у державній власності. 
		У відповіді відповідач зазначив, що Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VIII, на момент приватизації вступив в дію, передбачено здійснення продажу об`єктів державної власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані. Саме тому приватизація будівлі їдальні проводилась без одночасної приватизації земельної ділянки, на якій вона розташована.
		Насправді порядок продажу об`єктів малої приватизації установлено статтею 15 цього Закону.
		Жодних застережень про те, що продаж об`єкта малої приватизації нерухомої речі здійснюється окремо від земельної ділянки, на якій вона розташована, ця стаття не містить.
		Натомість, за змістом абзацу 2 частини першої статті 116, абзацу 2 частини першої статті 128 ЗК України набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається шляхом їх продажу державними органами приватизації упорядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 689 «Про затвердження Порядку продажу об`єктів, що підлягають приватизації разом із земельною ділянкою державної власності» втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 19 від 18 січня 2017 року.
		Таким чином, починаючи з січня 2017 року до земельних ділянок державної форми власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, застосовуються загальні правила, зокрема установлені статтею 120 ЗК України, статтею 377 ЦК України. Тобто, на момент укладення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області договору купівлі-продажу нежитлової будівлі їдальні з ОСОБА_2 до нього перейшло і право власності на земельну ділянку, як було зазначено вище і про що свідчить зазначення кадастрового номера земельної ділянки в договорі купівлі-продажу як його істотної умови.
		Таким чином,повідомивши проте,що узв`язку ізнабуттям ОСОБА_2 права власностіна будівлюїдальні донього неперейшло правовласності наземельну ділянкусаме Регіональневідділення Фондудержавного майнаУкраїни поВінницькій таХмельницькій областяхє тієюособою,яка невизнає правапозивача.  
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то судовий збір в розмірі 1261 грн 21 к. за її подання та 840 грн 80 к. за подання позовної заяви необхідно стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь позивача.
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,  
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Шаргородського районногосуду Вінницькоїобласті від23листопада 2020року скасувати і ухвалити нове.
		Позов задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0403 га, кадастровий номер 0525310100:05:011:0296, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 к.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
		Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, 21018, місто Вінниця, вулиця Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42964094.
		 
		 
		 
		   Головуючий                            О. С. Панасюк 
		 
		   Судді:                                 О. Ю. Береговий
		 
		                                       М. М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...