Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/13882/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2021.
Дата набрання законної сили: 05.04.2021
Номер судового провадження: 61-4874ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		05 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 219/13882/18
		провадження № 61-4874ск21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
		розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 
		(далі - АТ «Державний ощадний банк України»), в якому просив визнати наказ від 16 листопада 2018 року № 692-к про оголошення догани незаконним та скасувати його.
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», в якому просив: визнати наказ 
		від 26 лютого 2019 року № 121-к без назви, де в резолютивній частині вказано, що ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера відділу банківської безпеки Філії Донецького обласного управління 
		АТ «Державний ощадний банк України» 26 лютого 2019 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої 
		статті 40 КЗпП України, незаконним та скасувати його; поновити його на посаді провідного інженера відділу банківської безпеки філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» з 26 лютого 2019 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2019 року.
		Протокольною ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2020 року позови про визнання незаконним наказу 
		від 16 листопада 2018 року № 692-к про оголошення догани позивачу та про визнання наказу від 26 лютого 2019 року № 121-к про його звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу об`єднано в одне провадження.
		Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області 
		від 07 вересня 2020 року (у складі судді Хомченко Л. І.) позов 
		ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ філії Донецьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» від 16 листопада 2018 року № 692-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » в частині, що стосується ОСОБА_1 .
		Визнано незаконним та скасовано наказ філії Донецьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» від 26 лютого 2019 року № 121-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера відділу банківської безпеки філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» 26 лютого 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу банківської безпеки філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» з 26 лютого 2019 року.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 139 043,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2019 року по 07 вересня 2020 року.
		Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати) допущено до негайного виконання.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 4 295,96 грн.
		Постановою Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року 
		(у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.) рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області 
		від 07 вересня 2020 року в частині стягнення судового збору змінено.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір в розмірі 2 863,64 грн.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		22 березня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2020 року 
		та постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. 
		Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року 
		у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень 
		resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
		Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Частиною першою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.
		Предметом позову у цій даній справі є: визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
		Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
		При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
		Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Зазначення у постанові Донецького апеляційного суду від 02 березня 
		2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
		З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
		Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                І. М. Фаловська
		С. О. Карпенко
		С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...