Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/2048/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2021. Зареєстровано: 13.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 05.04.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/113/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І. О.   
		Доповідач -Луганська В.М. 
		 
		Справа № 428/2048/20
		Провадження № 22-ц/810/113/21
		 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		05 квітня 2021 року                                                                      м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Луганської В.М.
		суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.
		за участю секретаря: Вовчанської С.В.
		учасники справи: 
		заявник - ОСОБА_1 
		заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку справу 
		за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 
		на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 грудня 2020 року, ухваленого судом у складі судді Юзефовича І.О.,
		за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області,
		 
		в с т а н о в и в:
		У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 .
		З моменту укладення шлюбу з 25 липня 1988 року до 21 липня 2014 року вони спільно проживали разом в АДРЕСА_1 .
		На момент смерті чоловік отримував пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі в розмірі більшому ніж пенсія заявника - 949,00 грн.
		Крім пенсії іншого доходу заявник не мала, тому вона знаходилась на утриманні свого чоловіка по день його смерті. 
		Факт сумісного проживання та знаходження на утриманні померлого чоловіка підтверджується довідкою вуличного комітету та відповідним актом.
		Метою звернення до суду є встановлення факту знаходження заявника на утриманні померлого чоловіка для переходу на його пенсію. Іншої можливості встановлення зазначеного факту крім звернення до суду не має.
		Просила суд встановити факт того, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено.
		Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, Україна.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 потрібно заявниці для наступного призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, цей факт підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 25 липня 2014 року виконавчим комітетом Білоріченської селищної ради Лутугинського району Луганської області, актовий запис 68.
		ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
		В оскаржуваному рішенні суд посилається на довідку № 1086 від 23 жовтня 2014 року, виданої Виконавчим комітетом Білоріченської селищної ради Лутугінського району Луганської області та акт від 22 жовтня 2014 року, який виданий депутатом Білоріченської селищної ради, згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 дійсно проживала з останнім за адресою: АДРЕСА_3 та вела з ним спільне господарство. 
		Установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України, тому скаржник вважає надані заявником документи, як доказ постійного проживання з чоловіком на час його смерті, недопустимими доказами.
		Скаржник посилається на те, що факт отримання заявником доходу у меншому розмірі, ніж у ОСОБА_3 не є підставою для задоволення її заяви. Для встановлення факту перебування особи на утриманні необхідно довести, що основним і постійним джерелом засобів існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала їй утримання. Доказів того, що заявник перебувала на утриманні свого чоловіка не надано.
		 
		В судове засідання представник Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		ОСОБА_1 повідомлена про дату, місце та час судового засідання у відповідності до вимог ч.1 мт.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.
		Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		 
		Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заявниця на день смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала з ним, вела спільне сумісне господарство, перебувала на його утримані, а грошова допомога з боку останнього була для неї основним і постійним джерелом засобів для існування.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.13).
		Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
		Згідно паспорту ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.9, 10)
		Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3-5).
		ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 проживала з останнім за адресою: АДРЕСА_3 та вела з ним спільне господарство, що підтверджується довідкою №1086 від 23 жовтня 2014 року, виданою Виконавчим комітетом Білоріченської селищної ради Лутугинського району Луганської області, актом від 22 жовтня 2014 року. 
		Відповідно до довідки № 4089 від 02 червня 2020 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, розмір пенсії ОСОБА_1 за період з липня 2014 по серпень 2015 складав 949,00 грн.
		Відповідно до довідки № 4089/1 від 02 червня 2020 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області розмір пенсії ОСОБА_3 за період з січня 2014 по липень 2014 року - 2392 грн.
		Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області листом №3516/02-22 від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено, що для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника необхідно подати заяву встановленого зразка та документи згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. 
		Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. 
		Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
		Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
		До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону).
		Статтею 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
		До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
		55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
		55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
		56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
		57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
		57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
		58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
		Аналіз наведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.
		Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
		За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
		У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).
		Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
		Як роз`яснено в пункті  8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
		При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.
		Вказані вище приписи закону спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 з огляду на наявність у неї самостійного доходу у вигляді пенсії в розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму, а досліджені судом докази у своїй сукупності є достатніми для правильного висновку суду про перебування заявниці на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 .
		Посилання в апеляційній скарзі на вимоги ст. 75 СК України про потребу у матеріальній допомозі лише у разі, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом, є помилковим, адже вказана норма регулює аліментні зобов`язання подружжя, а в даному випадку юридичний факт перебування на утриманні встановлюється для реалізації заявницею своїх пенсійних прав.
		Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність надання чоловіком заявниці їй допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.
		За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.
		Згідно довідки №1086 від 23 жовтня 2014 року, та акту від 22 жовтня 2014 року, які видані за місцем проживання заявниці та її померлого чоловіка, ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 дійсно проживала з останнім за адресою: АДРЕСА_3 та вела з ним спільне господарство.
		Розмір доходів заявниці та її померлого чоловіка свідчать про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім`ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов`язок по її утриманню.
		       Доводи апеляційної скарги про те, що вказана довідка є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу, оскільки дану довідку видано 22 жовтня 2014 року, а населені пункти Лутугинського району віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р з 07.11.2014 року.
		Колегія суддів вважає, що висновок суду про знаходження заявниці на утриманні у померлого чоловіка доведений належними та достатніми доказами, і висновки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги.
		Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Оскільки апеляційну скаргу залишено без змін, то судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись ст. ст. 256, 259,367,374, 37 , 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 грудня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Дата складення повного тексту постанови 09 квітня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий В.М. Луганська
		 
		Судді О.Ю. Карташов
		 
		В.А. Коновалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...